ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ВОДНО-ТУРИСТИЧНИХ КОМПЛЕКСІВ В УМОВАХ ПРИЧОРНОМОР’Я УКРАЇНИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначені мета, об’єкт, предмет, методи та задачі дослідження, розкри­ваються наукова новизна, теоретична і практична цінність роботи, особистий внесок, наводяться дані щодо апробації основних результатів, структури та обсягу роботи.

У першому розділі „Передумови формування водно-туристичних комп­лексів” здійснюється аналіз та узагальнення теоретичних і практичних досліджень в галузі водно-турис­тичних комплексів. На підставі цього узагальнюються основні чинники та засоби органі­зації архітектури рекреа­ційних об’єктів.

Аналіз теоретичних досліджень показує, що наукові праці в галузі водного туризму дають відповіді на низку склад­них теоретичних і практич­них питань в галузі архітектури турис­тичних комплексів. Вивчені окремі напрямки. Однак, відсутнє комплексне дослідження проблеми в цілому. Водно-туристичні комплекси розгля­даються у багатьох наукових працях у вигляді статей, книг, монографій, викладених у різних виданнях. Їх аналіз показує ряд складних теоретичних і практичних питань, що вимагають вивчення та практичної реалізації.

 Як свідчить практика, проектування і будівництво водно-туристич­них комп­лексів отримує широкий та інтенсив­ний розвиток за кордоном.

Плавучі готелі та водно-туристичні комплекси для обслу­го­вування водних туристів проектуються та будуються у багатьох країнах: Франції, Греції, Швейцарії, Данії, Нідерлан­дах, Швеції, Іспанії, США та Канаді.

Для впровадження та подальшого розвитку подібних комплексів на Причорно­морській території України, мають бути розроблені нові експери­мен­тальні проекти, які передбачатимуть сучасні науково-практичні досяг­нення в галузі технології, архітектури та конструкцій.

Причорноморська територія України, особливо АР Крим, найбільш під­ходить для формування ВТК, оскільки дає мож­ли­вість використання аква­торії Чорного моря, прибережних ланд­шафтів і пам’яток історії для прове­дення пізна­вальних екскурсій, організації різних туристичних марш­рутів.

Однак, аналіз досвіду проектування і будівництва свідчить про відсут­ність єдиної класифікації водно-туристичних комп­лексів і методики вибору місць їх розмі­щення з урахуванням концентрації пам’яток історії та культури.

 У роботі виділені зовнішні та внутрішні фактори, які являють собою причину, рушійну силу процесу формування водно-туристичних комп­лексів, явища, що визначають характер або окремі їх риси.

Зовнішні фактори впливають на формування комплексів шляхом демогра­фічних і соціальних змін; економічного та фінан­сового розвитку; зміни політичного та правового регулю­вання; технологічних змін; торгового розвитку; транспортної інфра­структури та безпеки подорожей.

Внутрішній фактор – це, в першу чергу, фактор ринку, що впливає на формування водно-туристичних комплексів: процеси попиту, пропозицій; сегмен­тація ринку, в якому роз­ви­ва­ється туристський продукт; маркетинг; туристичний приватний сектор. Особливості сучасних ринкових факторів: попит стає постійним запитом, а не привілеями; більше уваги приділяється індивідуальному туризму; збільшується частина канікул, особ­ливо в зару­біжних подорожах.

На підставі вивчення науково-теоретичних досліджень, досвіду проекту­вання і будівництва, факторів і умов, що впли­вають на формування водно-турис­тичних комплексів, виявлені головні вимоги до проектування і будівництва цих комплексів: функціональні, архітектурно-художні та вимоги економічності.

Функціональні вимоги передбачають створення для людей у примі­щеннях і на території комплексу оптимальних умов, які відповідають тому чи іншому функціо­нальному процесу, для здійснення яких ці приміщення чи територія при­зна­чені. Функціональні вимоги полягають, насамперед, у най­більш повній відпо­­від­ності кожного об’єкта комплексу своєму призначенню.

Архітектурно-художні (естетичні) вимоги до водно-туристичних комп­лексів вияв­ляють найважливіші риси в архітектурі. Комплекс повинен бути  виконаний з від­дзер­кален­ням географічних і кліматичних факторів, а також націо­нальних архітек­турних форм і традицій, але не механічно взятих зі спадщини минулого, а творчо опрацьованих на підставі сучасних вимог у технічному та естетичному відношенні. Необхідно створювати органічний зв’язок комплексу з місцем його розташування, з природними умовами та із сусідньою забу­довою, тобто, необ­хідним є забезпечення належної ансамб­левої гармонійної єдності, а також єдності та відповідності загальної архітек­турної форми комплексу його конструкціям.

Економічність технічних рішень, вибраних при проекту­ванні та будів­ництві водно-туристичних комплексів, – одна з важливих вимог. Усі  вимоги, що став­ляться до комплексу в цілому та до його елементів, необхідно виконувати при мінімальній вартості та трудомісткості вибраного рішення. Основні критерії економічності проектованої будівлі – її будівельна вартість (кошто­рисна вартість), вартість експлуатації і строк амортизації. Економ­ічність водно-туристичного комплексу, який споруджу­ється, досягається вибором доцільного архітектурно-плануваль­ного та конструктив­ного рішення, що гарантує зменшення трудо­місткості будівництва.

Ставлячи вимоги до проектів водно-туристичних комп­лексів необхідно врахо­вувати сучасний рівень розвитку науки, техніки, економіки та мистец­тва, оскільки зазначені комплекси в нашій країні є унікальними та забезпечують перебіг складних функціональних процесів.

У другому розділі  “Особливості містобудівної, функціо­нально-плануваль­ної та просторової організації” здійснюється аналіз типологічних характеристик і дослід­ження містобудівних і соціально-економічних факторів, які безпосередньо впливають на розвиток і формування водно-туристичних комплексів в умовах При­чорномор’я України. На підставі цього визначено місце ВТК в загальній класифікації рекреа­ційних закладів та розроблено класифікацію ВТК, а також класифіковано туризм при водно-туристичних комплексах.

 Аналіз типологічних характеристик і дослідження містобудівних і соціально-економічних факторів, які безпосе­редньо впливають на розвиток і формування водно-туристичних комплексів в умовах Причорномор’я України, дозво­лили визна­чити місце ВТК в загальній класифікації рекреа­ційних закладів та розробити класифікацію ВТК, а також класифікувати туризм при водно-туристичних комп­лексах.

На підставі проведеного аналізу практики будівництва та експери­мен­тального проектування рекреаційних об’єктів на Причорноморській території України визна­чена місткість водно-туристичних комплексів, яка становить від 120 до 500 місць, при цьому загальна територія комплексу займає від 10 до 50 га з розрахунку 100 –150 м² на місце: малої місткості  – 120 – 150 місць на території від 10 до 15 га; серед­ньої міст­кості – 160 – 250 місць на території від 15 до 35 га; великої місткості – 300 – 500 місць на території від 35 до 50 га.

Із функціональним профілем рекреаційних закладів пов’язаний критерій капіталь­ності забудови (капітальність буді­вель і споруд визначається вимо­гами міцності, вогнестійкості та довговічності). Згідно з критеріями капіталь­ності забу­дови ВТК є капітальними. З критерієм капітальності пов’язаний критерій стаціо­нарності. Усі заклади ВТК є стаціонарними, розрахо­ваними на постійну експлуатацію на визначе­ному місці. Стаціонарними є будівлі та споруди ВТК, зведені на фунда­ментах.

Дослідження прибережних територій України з метою визначення місто­будівних особливостей формування та обґрун­то­­ваного розміщення ВТК дозволяє умовно ство­рити загальне поясне зонування рекреаційного району, виділити п’ять основних зон та їх глибину: рекреаційна зона (протяжністю 1 км) – згідно з проведеним дослід­жен­ням є найбільш зручною для розмі­щення ВТК; сельбищні та промислово-кому­нальні території, транспортні вузли – найбільш зручні для прокладання пішо­хідних туристичних маршрутів при ВТК (протяжністю 4 – 6 км); сільськогосподарські території, села – найбільш зручні для про­кла­дання пішохідних туристичних маршрутів при ВТК (протяж­­ністю 5 – 7 км); ліси, окремі санаторні комплекси, існуючі туристичні маршрути – найбільш зручні для прокладання авто­мобільних, пішохідних і змішаних за способом пересування туристичних маршрутів при ВТК (протяжністю 20 – 24 км); націо­нальні парки, заповідники, гірські курорти, гірсько-турис­тичні комплекси – най­більш зручні для прокладання автомо­більних, пішохідних і змішаних за способом пересування туристичних маршрутів при ВТК з організацією місць ночівлі та відпочинку (протяжністю 10 – 12 км). Протяжність Причорно­мор­ської території визначається установ­леними в генеральному плані межами міста, а в окремих випадках (при використанні територій для міських цілей за межами міста) – межами при­міської зони або її частини.

Інтенсивне зростання міст і дефіцит вільних земель обумовили подаль­ший розвиток житлового будівництва на тери­торії Причорномор’я.           

У зв’язку з цим при розміщенні ВТК необхідно перед­бачати рішення ряду містобудівних завдань, головними з яких є: доступність до моря для відпочивальників і населення, яке проживає поблизу ВТК; ефективне використання узбережжя під будівництво ВТК; використання впливу моря для покращення мікроклімату ВТК; створення виразного архітектурно-просторового вигляду ВТК біля водного простору, особливо зі сторони моря; розміщення ВТК повинно здійснюватись за рахунок осво­єння нових земель або шляхом реконструкції усталеної забудови.

При розміщенні водно-туристичного комплексу необ­хідним є ураху­вання вітрових навантажень, особливо в умовах морського узбережжя. Для захисту ВТК від сильних вітрів необхідно передбачати влаштування спеціальних вітрозахисних бар’єрів, орієнтованих перпендикулярно або під кутом до напрямку домінуючих несприятливих вітрів. Це можуть бути смуги зелених насаджень, будівля підвищеної поверховості.

На підставі вивчення науково-теоретичних досліджень, досвіду про­ектування і будівництва в галузі ВТК, факторів та умов, які впливають на їх формування, можна виділити сім основних зон ВТК та їх функціональний зв’язок:

-        вхідна зона пов’язана з площею перед ВТК, під’їздами та під­ходами, авто­мобільними стоянками, в ній розміщуються адміністра­тивні примі­щення та господарська підзона;

-        житлова зона може знаходитись біля меж ВТК і мати взаємо­зв’язок із вхідною зоною з метою швидкого розмі­щення відпочивальників;

-        спортивно-розважальна зона включає атракціони, басейни, території для занять водним спортом, улаштування турист­ських водних походів, а також пізна­вальних підводних екскурсій для відпочи­вальників;

-        пляжна зона примикає до спортивно-розважальної та до акваторії морсь­кого узбережжя з метою забезпечення на узбережжі як актив­ного, так я пасивного відпочинку для відвідувачів ВТК;

-        культурно-пізнавальна зона знайомить відвідувачів з історією та куль­турою; на території цієї зони можуть розміщуватись музеї, вистав­кові павільйони, мож­ливе влаштування продажу сувенірів та книж­кової продукції;

-        зона для забезпечення харчування повинна бути макси­мально пов’я­­заною з усіма зонами ВТК і може розташову­ватись у центрі комплексу, при вхідній зоні чи в кожній зоні у вигляді кафе або закладів швид­кого харчування відпочи­вальників;

-        паркова зона може являти собою природний парк або зелені масиви з покриттям з підстриженого газону та насад­жен­нями декоративних парко­вих дерев, малими архітектур­ними формами, ставками та фонтанами.

Розроблені архітектурно-композиційні зв’язки між окремими струк­турами ВТК, які забезпечують виконання основних функцій на території комплексу, визна­чають основні види архітектурно-планувальних рішень:

-       блокова композиція ВТК (рис. 1-А)  може бути розосеред­жена або зблоко­вана, передбачає розміщення основних функціо­нальних структур і житлової структури в різних об’ємах на одному рівні, з розвитком по горизон­талі (одно­повер­хова);

-       централізована композиція ВТК (рис. 1-Б) передбачає розмі­щен­ня основних функцій в різних об’ємах на одному або різних рівнях, з роз-витком житлової структури по вертикалі (багатоповерхова або подіум­на).

Центра­лізована композиція ВТК з розміщенням основних функцій (адміністра­тивно-побутової структури, харчування, водно-розважальної зони) в різних об’ємах на одному чи різних рівнях є основою для житлової структури ВТК, розвинутої по верти­калі, та більш доцільна у порівнянні з блоковою компо­зицією, оскільки: забезпечує пішохідну доступність усіх структур, дозво­­ляючи виклю­чити внутрішній автотранспорт (крім епізо­дичних проїздів і розміщення сходово-ліфтових комуні­кацій); приводить до централізації закладів культурно-побутового обслу­го­вування, що дуже доцільно як з точки зору функціональної організації відпочинку, так і з економічної, оскільки дозволяє застосовувати укрупнені показники при розрахунку закладів обслуговування і розширити їх номенклатуру; концентрація забудови ВТК скоро­чує протяжність транспортних та інженерних комунікацій, також при­водить до їх централізації; централізована композиція і компактне зонування забудови дає значний естетичний ефект.

 На прикладі досвіду проектування комплексів туризму на Причорно­мор’ї  України  виявлено   просторову  організацію  ВТК  з необхідним взаємо­зв’язком з навко­лишнім ландшафтом (рис. 2), характер якого впливає на вибір прийомів взаємозв’язку з архітектурою: уписування архітектури ВТК у ланд­шафт або повторення рельєфу – як гармонійне злиття з ландшафтом або рельєфом (рис. 2 – 1, 2, 3); протиставлення архітектури ВТК ланд­шафту або рельєфу, при цьому домінантою може бути або ландшафт, або будівлі та споруди ВТК (рис. 2 – 4, 5) вільне розміщення будівель і споруд ВТК (рис. 2 – 6).

У третьому розділі “Принципи архітектурно-плану­вальної орга­ні­­зації окремих зон та об’єктів” виявляються і обґрунтовуються принципи архітектурно-плану­валь­ної організації окремих зон та об’єктів водно-туристичного комплексу: адміністративно-службова (центральна) зона; житлова структура; спортивно-роз­ва­жальна зона, до якої входять об’єкти спорту та розваг на воді, та приміщення для органі­зації туристичних маршрутів; пляжна та паркова зони з організацією культурно-пізна­вальної (наукової) підзони.

Аналіз організації адміністративно-службової (цент­ральної) зони водно-туристичного комплексу показує, що найважливішим елементом її функціональної структури є вести­бюльна група приміщень, у яких форму­ється основний потік рекреантів. Вестибюль – основний комунікаційний вузол, який забезпечує зв’язок із житловими елементами, приміщеннями для харчування та адміністративно-контор­сь­­кими приміщеннями комплексу.

Планувальна структура приміщень харчування являє собою два великих елементи, які мають гнучкий планувальний зв’язок:

- перший структурний елемент виконує функції простору для спожи­вання, що створюється з групи торговельних при­мі­щень для відвідувачів;

- другий структурний елемент виконує функції простору для обслу­го­ву­вання, утвореного з групи виробничих приміщень для обслугов­чого персоналу.

Планувальна організація приміщень харчування обумовлена об’ємно-про­сто­ровою структурою рекреаційного закладу ВТК. Розміщення примі­щень харчування в одному об’ємі рекреацій­ного закладу отримало назву вбудо­ваного архітектурно-плану­валь­­ного рішення; виділення приміщень харчу­вання в окремий блок рекреа­ційного закладу, розпланованого по горизонталі, визна­­чило блокове архітектурно-планувальне рішення; розмі­щення приміщень харчування у самостійному архітек­тур­ному об’ємі являє собою окремо роз­ташовану будівлю у складі ВТК. Група торгових приміщень пов’я­зана з групою виробничих примі­щень через зону роздавальних, на розташу­вання яких впливають прийняті форми обслуговування.

 Планувальна організація приміщень культурного та інформа­ційно-пізнаваль­ного обслуговування створює окрему зону при ВТК, і може розмі­щу­ватися як вбудо­вана, зблокована або відокремлена. Склад приміщень у цій зоні залежить від призначення, місця розташування, місткості та рівня комфорту закладу: зали (універ­сальні, концертні, конференц-зали, вистав­кові, спортивні, танцювальні); клуби (ігрові, казино, кегельбан, більярд, бібліотека), холи, тераси, павільйони. Планувальна органі­зація культурного та інформаційно-пізнавального обслу­го­ву­­вання приміщень при ВТК містить великий планувальний елемент, який є ядром структури, і декілька малих елементів, що повторюються. Наприклад, кіноконцерт­ний зал – великий плану­вальний елемент; кулуари, артистичні, кіноапаратна – малі планувальні елементи, що повторюються.

Планувальна організація групи побутових приміщень стандарт­ного обслуго­вування в структурі ВТК включає великий планувальний елемент – зал приймання і видачі замовлень, навколо якого розташову­ються малі планувальні елементи з різними функ­ціями: майстерні, пункти прийому та прокату, фото­ательє. Розміщу­вати цю групу приміщень можна на першому або цокольному поверсі громадської частини рекреаційного закладу при організації зручного зв’язку з ліфтом і господар­ським входом, виклю­чаючи перетинання шляхів руху рекреантів і замовлень при транспортуванні.

Група інженерно-технічних і господарських приміщень є необ­хід­ною у про­сторі матеріального обслуговування, має функціональну направ­ле­ність на мате­рі­альну базу, забезпечу­ючи зв’язок людина–машина, і розташо­вується у підвальних або технічних поверхах ВТК. Сучасний водно-туристичний комп­лекс забезпечений великим і складним інженерно-технічним облад­нанням. Це центральне опалення, каналі­зація, гаряча і холодна вода, проти­пожежні системи, вентиляція і сміттє­про­води. Будівлі та споруди комплексу обладнані електро­мережею, телефонами, радіо- і телевізійними установками, сигна-лізацією.

Житлова структура у складі водно-туристичного комп­лексу є основним елементом у композиції комплексу, об’ємно-просторове рішення якого залежить від конфігурації житлового поверху. Аналіз практики та проектування рекреаційних комп­лексів показав, що склад приміщень житлової структури, а також організація зв’язку груп приміщень житлового поверху, незалежно від їх архітектурно-плану­вального рішення, мають принципово однакові функціональні схеми, відріз­ня­ючись кіль­кістю верти­кальних комунікацій, складом номерів і обслуговуючими при­мі­­щен­нями. Особливість житлової структури рекреаційного закладу –  наявність різних за типом, рівнем комфорту приміщень для проживання та обслуго­вування рекреантів. Житлова структура при водно-туристичному комплексі може влаштову-ватись у вигляді готелю або зблокованих будинків для тимча­сового прожи-вання туристів і обслуговуючого персоналу.

Готель у житловій структурі ВТК включає: номери для проживання туристів, горизон­тальні комунікації (коридори), вітальні, сходово-ліфтові холи, приміщення чергового персоналу та обслуговування туристів, а також туристсько-методичні кабі­нети та інструкторські (для методичної роботи інструк­торів з туристськими групами). Набір цих приміщень пов’язаний з типом туристичного закладу, його місткістю, організацією та видом турис­тичних маршрутів, організо­ваних при комп­лексі, способом пересування по ньому. Крім того, при житловій структурі ВТК передбачають пункти прокату туристського спорядження.

Будівлі готелів при ВТК розрізняються за багатьма ознаками: міст­кістю, повер­ховістю, призначенням, типом конст­рукцій, режимом експлуа­тації та ін.

У залежності від типу конструкцій і матеріалів будівлі готелів при ВТК бувають: каркасні, блокові, монолітні, з місцевих будівельних мате­ріалів та інші.

Основні принципи, що беруться до уваги при споруд­женні готелю при ВТК, такі:

-        готель (або готельний комплекс) у поєднанні з ВТК повинен упи­су­ватись у навколишнє середовище з урахуванням збе­ре­ження особли­вос­тей місь­кого чи сільського ланд­шафту узбережжя;

-        при спорудженні житлової структури ВТК слід ураховувати природо-кліматичні фактори, які можуть вплинути на роз­мі­щення зон, орієнта­цію, сезонність експлуатації комп­лексу в цілому. Необхідно врахову­вати: темпера­туру і воло­гість повітря, кількість опадів, інсо­ляцію, швидкість і напрямок вітру та ін.;

-        архітектурне, конструктивне і планувальне рішення будівлі не повинні бути занадто дорогими. Планування будівлі повинно забез­печувати еконо­мічність його експлуа­тації. Основні зусилля про­ектантів спрямову­ються на раціональ­не поєднання поточних і одноразових витрат;

-        при проектуванні будівлі житлової структури певну роль відіграють реклам­ні зображення, які забезпечують оформ­лення фасадів окремих споруд комп­лексу, що підкреслюють престижність ВТК. У рекламі можуть зазнача­тись установ­лені рекор­ди певного напрямку (проход­ження турис­тичних маршрутів, змагання з різних видів водного спорту і т. ін.);

-        планування будівлі повинно забезпечувати раціональну організацію обслу­говування і відповідний комфорт пожиль­цям, відповідати функ­ціо­нальним вимогам, естетичним, технічним, санітарно-гігієнічним, еколо­гічним нормам і ре­комендаціям. Слід передбачати можливість реконст­рукції будівлі.

Аналіз практики проектування і будівництва, міждер­жав­ний стандарт туристсько-екскурсійного обслуговування показує, що для туристичних комп­лексів, розташованих поблизу аква­торій, площу ділянки під житлову структуру слід приймати з розрахунку 12 – 14 м² на одне місце. Для комп­лексів, роз­ташо­ваних на значній відстані від акваторій, площу ділянки під житлову структуру рекомен­дується приймати з розрахунку 18 – 20 м² на одне місце. У разі розташування ВТК у системі забудови історичного центру, де зазвичай існує гострий дефіцит вільної території, площу ділянки на одне місце можна приймати з розрахунку  8 – 10 м² на одне місце.

Сучасна житлова структура, до складу якої входять тимчасові та мобільні споруди, організовані на туристичних маршрутах, повинна створити  комфортабельні умови для ночівлі туриста та надати йому ряд додаткових послуг.

 Аналіз і дослідження пляжної та паркової зони, до складу якої входить і культурно-пізнавальна (наукова) підзона, показав, що території є важливими та невід’ємними елементами водно-туристичного комплексу. До складу культурно-пізна­вальної (наукової) території при парковій зоні можуть входити павільйони різного призначення, клуби, бібліотеки, музеї та інші елементи, пов’язані з культурно-пізнавальним відпочинком для туристів і відпочивальників.

Пляжна та паркова зони вносять природний колорит, що дещо пом’якшує жорст­кість забудови. У свою чергу, архітектура споруд комплексу  повинна сполу­ча­тися з природною красою зелені і території пляжу, які утворюють перший план,  акцен­туючи увагу на окремих ділянках, сприяючи створенню ансамблю та,  що не менш важливо, впливають на планувальну та об’ємно-просторову композицію ВТК.

Організація спортивно-розважальної зони включає в себе поєднання атракці­онів для розваг відпочивальників на воді, спортивної зони з органі­зацією різних за складністю, тривалістю та способом пересування туристичних маршрутів.

Спортивно-розважальна зона при водно-туристичному комплексі може займати близько 30 – 40 % від усієї території комплексу та розташовуватись поблизу акваторії, пляжу та паркової зони.

При спортивно-розважальній зоні ВТК передбачені при­мі­щення турист­сько-спортивного призначення. Їх плану­валь­на організація визнача­ється взаємним розташу­ванням рекреа­цій­ного закладу туристичного типу і території (акваторії) або об’єкта туристської привабливості.

Спортивно-розважальна зона ВТК використовується для активного відпочинку, занять водними видами спорту та дозвілля на воді, включає в себе п’ять основних зон: вхідну, спортивну, пасив­ного відпочинку, дитячу, а також паркову.

При вхідній зоні розміщуються роздягальні, душові, а також адмі-ністра­тивні приміщення. Вхідна зона пов’язана з під’їздами, підходами та готельною зоною, стоянкою для авто­мобілів, які, в свою чергу, пов’язані з ВТК в цілому.

Зона активного відпочинку при спортивній зоні включає атракціони, басейн із хвиле­утво­рю­ванням, кафе та ін. Біля кожного басейну (або групи басейнів) необхідно перед­бачити приміщення для під­готовки води, теплообмінників, систем контролю за станом води, систем пожежогасіння та енергозабезпечення. Зона пасивного відпочинку включає в себе ділянку басейнів для купання, ділянку для засмаги, кафе, бари на воді, фаст-фуди. Можливе вбудову­вання саун з масажем, відділення лікувального масажу, душ   і т. ін.

Дитяча зона, по можливості, розташовується біля зони пасивного від­по­чинку. Вона має свої атракціони, басейни та ділянки для відпочинку батьків.

Територія для занять водними видами спорту і територія для розваг на воді з басейнами та водними атракціонами тісно взаємозв’язана з ВТК, організацією актив­ного відпочинку людей та утворює спортивно-розва­жальну зону з єдиною вхідною групою приміщень і обслуговуванням. Без наявності добре обладнаної території для занять водними видами спорту неможлива органі­зація активного відпочинку.

Усі споруди для водних видів спорту і розваг повинні мати допоміжні та господарські, адміністративно-службові та інші приміщення, а також місця для глядачів, зручні підходи та огородження, необхідну кількість роздягалень і душових, туа­летів і умивальників, приміщень для зберігання навчального і тренувального спортивного інвентарю.

До складу спортивно-розважальної зони можуть входити: яхт-клуб, станція для човнів, причали; майданчики для пляж­ного футболу, волейболу, бейсболу, софт­болу; басейни для водного поло, сауни, облаштовані місця для риболовлі, підвод­ного плавання, стрибків у воду.

Спортивно-розважальна зона забезпечує рекреантам актив­­ний відпо­чинок на воді та обслуговування при спортивно-розважальній структурі.

ВИСНОВКИ

У кінці кожного розділу роботи подані конкретні висновки щодо функціо­наль­но-планувальної та об’ємно-просто­рової структури ВТК, зону­вання, класи­фікації, місто­будівних особливостей; надані рекомендації щодо формування окремих споруд ВТК.

У висновках роботи висвітлені основні положення та принципи  форму­вання ВТК.

1. Історичним фактором, що вплинув на формування водно-туристичних комплексів, є архітектура римських терм. З розпадом Римської імперії  відбувся суттєвий спад у спілкуванні між різними країнами і територіями. Протягом XIX ст., особливо в його другій половині, в Україні розпо­чав­ся інтенсивний розвиток туристичних послуг. Остаточне його становлення дослідники відносять  на кінець XIX – початок ХХ ст., коли почали виникати перші туристичні об’єднання. Виникнення туристичних організацій визначило новий етап у розвитку туризму, виділило його в окремий напрямок, обумовило формування туризму як нового соціального явища.

2. Принципи формування водно-туристичних комплексів в умовах Причор­но­мор’я України являють собою багатоаспектні основи, від рішення яких залежать зовнішній вигляд, стан навко­лишнього середовища та умови масо­вого відпочинку людей.

Основні принципи, що приймаються до уваги під час спорудження водно-туристичних комплексів, такі: 1) комплексність організації та сукупність об’єктів комп­лексу (типо­логічний принцип); 2) максимальне злиття та об’єднання структур комплексу з прибе­режною зоною з метою створення найбільш комфортних умов відпочинку та формування єдиного середовища з ураху­ванням збереження особливостей міського чи сільсь­кого ланд­шафту узбережжя (середовищний принцип); 3) оптимальне розміщення водно-туристичного комп­лексу, що відпо­відає макси­мальним потокам туристів, і близького роз­міщення пам’яток історії та куль­тури; 4) зручність, комфортність і якість обслуговування для пожильців при водно-туристичному комплексі (функціональний принцип).

В основу принципів формування водно-туристичних комплексів в умовах При­чорномор’я України повинні бути покладені сучасні тенденції будівництва та архітекту­ри, в тому числі, створення єдиної композиційної та функціональної структури комплексу, його зв’язок з навколишнім середовищем і включення елементів живої природи.

3. За допомогою аналізу типологічних характеристик визначено місце ВТК в загальній класи­фікації рекреаційних комп­лексів. Вивчення планувальної організації рекреаційних районів дозво­лило визначити місця розміщення на Причорно­морському узбережжі та класифі­кацію водно-туристичних комплексів.

4. У роботі проведений аналіз науково-теоретичних досліджень в галузі водного туризму, який дав відповіді на ряд складних теоретичних і практич­них питань у галузі архітектури туристичних комплексів та їх утворення. Дослідження досвіду проектування і будівництва  в Україні та за кордоном виявили відсутність єдиної класифікації водно-туристичних і рекреацій­них комплексів у цілому, методики вибору місць розміщення з ураху­ван­ням концентрації пам’яток історії та культури, без якої формування туристичних комплексів є неможливим.

5. При узагальненні науково-теоретичних досліджень, досвіду проекту­вання і будівництва, а також аналізуючи і вияв­ляючи фактори та умови, що впливають на формування водно-туристичних комплексів, визначені вимоги до проекту­вання і будівництва ВТК: функціональні, технічні, архітектурно-художні та вимоги еконо­мічності.

6. Експериментальне проектування, дослідження та аналіз особливостей функціонально-планувальної організації водно-туристичного комплексу допо­мог­ли виявити індивідуаль­ність, типологічні характеристики та особли­вості проектування кожної структури окремо.

Кінцевий результат завдання – створення архітектури, що нерозривно пов’я­­зана з природою Причорномор’я України та одночасно виявляє своє призначення і свою мету – служити людині.