Проблеми авторського права в сфері новітніх комп’ютерних технологій

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження.

Галузь комп’ютерних технологій, зважаючи на термін свого існування, є досить молодою. Виходячи вже з цього факту, можна було б говорити про недосконалість її правового регулювання. Однак, варто згадати про безліч специфічних, притаманних виключно згаданій сфері, моментів, які зумовили унікальність проблеми правового врегулювання авторських прав на комп’ютерні програми. Завдяки складності правової структури предмету захисту, в рамках такого регулювання можна застосовувати, так звану, множинну охорону. Адже захист прав на комп’ютерну програму в тій чи іншій мірі допускається як авторським правом, так і багатьма іншими інститутами галузі інтелектуальної власності: патентним правом, правом промислової власності, договірним правом, правом щодо захисту прав на товарні знаки, правом щодо захисту комерційної таємниці тощо. Зрозуміло, що кожний метод захисту є вигідним окремим учасникам ринку комп’ютерних технологій, і в той час іншим учасникам він вдається абсолютно неприйнятним. З огляду на цей фактор, нетривала історія становлення юридико-технічних засобів захисту авторства в царині комп’ютерних технологій, а, простіше кажучи, період вибору шляху захисту сильно затягнувся. Юристи, науковці, автори, посередники, розробники сперечалися, доводячи свою правоту. Результатом цього конфлікту стало те, що майже всі розвинені держави сучасного світу пішли своїм шляхом в розвитку національних систем захисту прав авторів на комп’ютерні програми. В результаті після того, як єдиний інститут все ж був обраний і закріплений на рівні міжнародних документів, більшості названих країн прийшлося кардинально переорієнтовувати свої системи захисту. Це було ще більш важко, зважаючи на те, що в процесі переходу виявилося, що авторське право саме по собі не лише має величезну кількість проблем в сфері регулювання правовідносин щодо комп’ютерних програм як свого об’єкту, воно також неспроможне забезпечити максимальний захист.

Таким чином, на сьогодні не лише загальносвітова, але й переважна більшість національних правових систем стоять перед питанням, яким чином ефективно захистити автора комп’ютерної програми і чи є взагалі сенс здійснювати цей захист за допомогою лише авторського права. А тим часом, учасники ринку комп’ютерних технологій зазнають величезних збитків, що стали наслідком відсутності функціональної системи захисту їх інтересів. Навіть в таких, здавалося б, благополучних державах як США, Японія, країни-члени ЄС лише в 2003 році було зареєстровано більше 125 тисяч судових позовів про порушення в тій чи іншій формі прав авторів програмного забезпечення. При цьому сумарна вартість “комп’ютерних” позовів склала 7,8 млрд. доларів США. Ще в 2002 році проти 9 країн, в тому числі, як зазначалося, і України, були застосовані різного роду санкції за порушення прав авторів комп’ютерних програм. Сумарна втрата від цих санкцій для економік відповідних суб’єктів міжнародних відносин сягає 5 млрд. доларів, а збитки, завдані ними оцінюються в 70 млрд. доларів США. І це лише офіційні цифри. При цьому слід враховувати, що в наведеній вище статистиці не йдеться про порушення авторського права за допомогою засобів програмного забезпечення.

Стан дослідження проблеми. Незважаючи на кроки, здійснені на національному, регіональному і міжнародному рівнях, проблема продовжує існувати і породжувати значні складнощі для всіх суб’єктів світової економіки. Такий стан справ гальмує розвиток як галузі комп’ютерних технологій, так суміжних з ними сфер людської діяльності, зводить нанівець інтелектуальну працю людини, ставить “поза законом” окремі держави, вводить “в тінь” кошти, які за обсягами перевищують ВВП більшості окремих держав світу. Все це дає досить серйозні підстави для того, щоб говорити про недосконалість існуючого на сьогодні правового механізму регулювання.

Не зважаючи на такий висновок, обсяг наукових досліджень, проведених в Україні за тематикою, що розглядається, був недостатній. Більшість з невеликої кількості спеціалізованих робіт засновані на законодавстві СРСР, або ж вже не чинному українському законодавстві, і жодна з робіт не вивчає проблематику з огляду на міжнародно-правове регулювання та порівняльний аналіз із законодавством іноземних країн. Роботи з аналогічною тематикою були виконані А.П. Безсоновою, А.Б. Гельбом, В.І. Жуковим, І.Е. Маміофе, Л.І. Подшибіхіним, І.В. Савельєвою, І.В. Селівановим.

В західній науці вивчення обговорюваної проблематики отримало значно більше поширення. Роботи А. Амперна, Л. Пітта, П.А. Самуельсона, Р. Столлмена, С. Фішмана є ґрунтовним спеціалізованими аналітичними дослідженнями. Однак всі вони торкаються лише окремих проблем, які враховуючи їх безперечну важливість, все ж не були проаналізовані комплексно з врахуванням особливостей розвитку галузі новітніх комп’ютерних технологій та специфіки рівнів захисту прав авторів комп’ютерного програмного забезпечення.  

Зв’язок роботи з науковими роботами, планами, темами. Робота виконана в рамках комплексної наукової програми КНУ ім. Т.Г. Шевченка “Розбудова міжнародних, правових, політичних та економічних основ державності України” №97128, теми наукового дослідження Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т.Г. Шевченка “Правові основи і механізм забезпечення суверенітету України” №97132, у відповідності до планової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка по темі “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (ТЗ НДР № 01БФ048-01) та є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин та до комплексної програми “Правові проблеми здійснення майнових та особисто немайнових прав в умовах ринкової економіки” (номер держреєстрації 0186.0.070867) і Концепції легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України № 247-р від 15 травня 2002 р.