ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У ході здійснення соціально-економічних реформ та політичних перетворень у суспільстві та державі особлива роль відводиться державній службі України. Будучи частиною механізму державного управління, вона повинна сприяти створенню всіх необхідних засад для побудови демократичної, правової держави. Сучасний етап державотворення в Україні, проведення адміністративної реформи висувають в якості одного з головних завдань переосмислення місця і статусу державного службовця України в системі суспільного виробництва, пошук дієздатної, ефективної моделі державного службовця та державної служби загалом. Державна служба виступає основним засобом практичної реалізації завдань і функцій держави, забезпечує функціонування її структур, утворює умови для нормальної життєдіяльності суспільства і людини. Досвід України і багатьох інших країн свідчить про те, що суспільство, яке належним чином не організувало працю, трудову діяльність державних службовців, відчуває серйозні труднощі, пов’язані з якістю державного управління.

Проблема особливостей правового регулювання праці державних службовців України свого часу тією чи іншою мірою висвітлювалася багатьма авторами, які зробили істотний внесок у її дослідження. Однак за радянських часів всі дослідження проводилися в інших соціаль­но-економічних, політичних і правових умовах на фоні домінування державної власності, заборони підприємни­цької діяльності, пріоритету громадських інтересів над особистими, кримінальної відповідальності за добровільну незайнятість тощо. Становлення нової системи трудового права України, складовими частинами якої є відмова від принципу загальності праці, реалізація принципу свободи праці, конституційне закріплення заборони примусової праці, обумовили появу раніше невідомих проблем, які потребують вивчення і наукового обґрунтування. Нині розвиток правового регулювання праці державних службовців України відстає від потреб і функцій демократичного суспільства. Передусім це стосується визначення місця і ролі державної служби, впорядкування багатьох питань проходження державної служби громадянами України, зокрема порядку виникнення, розвитку й припинення службово-трудових відносин, відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх посадових обов’язків. Багато нормативних актів у сфері службово-трудових правовідносин державних службовців не відповідають вимогам сьогодення і потребують свого удосконалення. Подальший розвиток правового регулювання праці державних службовців повинен

віддзеркалювати в своєму змісті усі сучасні реалії та тенденції, а, інколи, зважаючи на свою випереджаючу функцію, й передбачати майбутнє, слугувати правовим орієнтиром тим чи іншим аспектам побудови демократичного українського суспільства. Така робота має широкомасштабний характер, є кропіткою за своєю сутністю і потребує науково виваженого, аргументованого підходу.

Сьогодні вихід нашого суспільства із системної кризи потребує такої організації державної служби, яка б забезпечувала істотне підвищення дієвості державного управління шляхом підвищення ефективності службово-трудової діяльності. Досягти такого становища неможливо без широкого використання наукових підходів до реформування всіх основних інститутів трудового права. Саме цього бракує нині в ході підготовки і проведення в Україні радикальної реформи трудового законодавства. Тому необхідним є суттєве поглиблення досліджень проблематики правового регулювання державної служби саме з точки зору трудового права. Фактична відсутність дисертаційних досліджень щодо аналізу змісту та дієвості службово-трудових відносин, особливостей їх правового регулювання та організаційного забезпечення, прогалини у діючому нормативно-правовому забезпеченні негативно впливають на реалізацію державними службовцями своїх повноважень, спричиняють чисельні скарги і судові позови на їх дії та рішення. Разом з тим єдиного підходу до розуміння сутності, змісту та особливостей службово-трудових відносин в науці трудового права так і не вироблено. Таким чином, необхідність подальшого дослідження проблем правового регулювання праці державних службовців України, підвищення якості державної служби України, надання аргументованих пропозицій та рекомендацій щодо удосконален­ня правового регулювання в сфері службово-трудових відносин обґрунтовують актуальність і важливість даного дисертаційного дослідження.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 4.12 Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр., затвердженої наказом МВС України № 356 від 11 травня 2001 р., п. 1.1 Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр., затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., п. 5.3 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 рр., а також планів наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України,

кафедри трудового, екологічного та аграрного права Національного університету внутрішніх справ. Тема дисертації відповідає пріоритетним завданням навчального процесу щодо підготовки висококваліфікованих державних службовців для органів внутрішніх справ України з урахуванням нового рівня вимог стосовно нормативно-правового забезпечення службово-трудових відносин державних службовців України.