Протоколи слідчих дій як джерела доказів у кримінальному процесі

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ефективна боротьба зі злочинністю неможлива без досконалої встановленої законом процесуальної форми. Охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний є основними завданнями кримінального процесу.

Аналіз практики протоколювання слідчих дій приводить до висновку про те, що в цій галузі діяльності існує низка недоліків, які з’являються через недосконалу регламентацію протоколювання в чинному кримінально-процесуальному законодавстві. До того ж певні недоліки виникають через не досить чітку організацію роботи слідчих та дізнавачів і помилки у застосуванні наявних науково-технічних засобів. Також існує низка теоретичних і правових проблем, вирішення яких потребує подальшого наукового вивчення і осмислення. До них відносяться процесуальні аспекти застосування конкретних методів і засобів фіксації фактичних даних та їх вплив на структуру і зміст протоколу та додатків до нього, а також питання належного правового регулювання.

Протоколюванню слідчих дій у юридичній літературі приділялася належна увага в роботах українських науковців: Ю.П. Аленіна, М.І. Бажанова, В.П. Бахіна, В.В. Бірюкова, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошового, І.А. Гельфанда, З.Т. Гулкевича, А.Я. Дубинського, В.С. Зеленецького, В.М. Іщенка, В.К. Лисиченка, З.М. Ломака, Г.А. Матусовського, М.М. Михеєнка, О.Р. Михайленка, П.П. Михайленка, Г.І. Сисоєнка, З.Д. Смітієнко, С.М. Стахівського, В.М. Тертишника, Г.І Чангулі, В.Ю. Шепітька, В.П. Шибіка, М.Є. Шумила та ін.

Вагомий внесок у розробку криміналістичних та процесуальних проблем закріплення доказів внесли вчені дореволюційних часів: С.В. Вікторський, А.Ф. Коні, Н.С. Познишев, Н.Н. Розін, В.К. Случевський, І.Я. Фойницький та інші. Питання протоколювання фактичних даних висвітлювали процесуалісти колишнього СРСР та країн СНД: Г.А. Абдумаджидов, В.Д. Антонов, В.Д. Арсеньєв, Д.І. Бєдняков, Р.С. Бєлкін, І.Є. Биховський, О.М. Васильєв, Л.В. Вороніна, Н.І. Гапанович, Г.Ф. Горський, В.І. Громов, А.П. Гуляєв, А.А. Давлєтов, Є.А. Доля, В.Я. Дорохов, А.В. Дулов, О.О. Ексархопуло, П.С. Елькінд, С.П. Єфімічев, В.І. Зажицький, Л.М. Карнєєва, В.П. Колмаков, А.Н. Копйова, О.М. Ларін, О.А. Леві, М.М. Лисов, І.М. Лузгін, О.І. Михайлов, Н.Г. Муратова, І.М. Петрухін, Б.І. Пінхасов, Є.Є. Подголін, М.І. Порубов, Ю.Н. Прокоф’єв, А.Р. Ратінов, О.П. Рижаков, Я.С. Сапошинський, М.О. Сєліванов, О.Ф. Соколов, О.Д. Соловйов, М.С. Строгович, В.Т. Томін, А.І. Трусов, Д.А. Турчин, Ф.Н. Фаткуллін, О.О. Чувільов, В.Ю. Шабалін, Б.М. Шавер, М.П. Шаламов, В.І. Швєцов, С.А. Шейфер, С.П. Щерба, М.П. Яблоков, І.М. Якімов, М.Л. Якуб, Н.А. Якубович та ін. Проте через складність і багатоаспектність проблеми протоколювання продовжує існувати нагальна потреба всебічного і належного регулювання в законодавстві порядку закріплення фактичних даних у кримінальних справах. Серед вчених і практичних працівників немає єдності думок про загальне поняття процесуальних джерел доказів, протоколів вербальних і невербальних слідчих дій, а також додатків до них. Не достатньо ретельно регламентовані або взагалі не врегульовані КПК України певні правила процесуального протоколювання змісту і результатів окремих видів слідчих дій, що зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Проблеми боротьби зі злочинністю, особливо з організованою, не дозволяють ігнорувати значення даних, одержуваних в результаті ОРД. Чинний КПК України не містить норм, які б регулювали суспільні відносини, що виникають у судочинстві з приводу використання в доказуванні даних, отриманих в ході ОРД. Проте проблеми законодавчої регламентації та практичної реалізації оперативно-розшукової інформації в судочинстві лежать за межами теми цього дисертаційного дослідження. Тому питання про протоколи оперативно-розшукових заходів з відповідними додатками до них нами не розглядалися.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з п. 13 розділу 4.8. “Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 р.”, “Комплексною програмою кадрової політики в органах та підрозділах внутрішніх справ та забезпечення законності і дисципліни”, “Програмою розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 роки”, п. 2.1.1. “Організаційно-тактичних заходів МВС України в 2002 році”, а також включена до планів науково-дослідної діяльності НАВС України та Юридичної академії МВС.