ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ ЗАСОБИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ СФЕРИ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ ОВОЛОДІННЯ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету, завдання, об’єкт та предмет, розкрито методи дослідження, наукову новизну, практичну значущість дослідження, впровадження результатів дослідження у практику та наведено відомості про апробацію.

У першому розділі – «Теоретико-методологічний аналіз пізнавальних процесів у контексті оволодіння іноземною мовою» – висвітлено результати теоретичного аналізу психологічної та психолінгвістичної літератури з проблеми визначення понять «мова», «мовлення», «пізнавальна сфера», «пізнавальний розвиток» та розглянуто мовлення у контексті когнітивної парадигми як пізнавальний процес, що належить до цілісної пізнавальної сфери особистості.

На підставі аналізу наукових праць (В. фон Гумбольдт, Л. Засєкіна, С. Максименко, О. Селіванова) з’ясовано, що мова є найскладнішою семіотичною системою, яка виконує функцію коду для збереження й передачі інформації та реалізується в мовленні. Власне мова –
це засіб спілкування та мислення, що функціонує і втілюється в мовленні. Трактування поняття «мова» у контексті психолінгвістики виходить за рамки розуміння її виключно як засобу взаємодії особистості із соціумом, що реалізується в мовленнєвій діяльності, оскільки основна увага зосереджується на структурній організації та закономірностях функціонування мови як системи, що задіяна у сприйманні та породженні мовлення. Відтак, у нашому дослідженні ми розуміємо мову не лише як семіотичну систему, функція якої полягає у вираженні понять, а й як індивідуальну систему концептів та дій (операцій), що використовуються мовцем в процесі сприймання та породження мовлення. Мовлення перебуває у тісній взаємодії з особливостями людської психіки, оскільки його усвідомленість пов’язана зі свідомістю людини та процесами мислення; сприймання мовлення – одна з форм перцептивних здібностей; говоріння – організація складних рухових актів; збереження та структурування мови – один із видів пам’яті.

Як показують результати аналізу наукових праць з проблеми взаємо­зв’язку мовлення і пізнавальної сфери особистості (Б. Ананьєв, Л. Виготський, В. фон Гумбольдт, Ф. Джонсон-Лерд, О. Кубрякова, Дж. Лакофф, Р. Нємов, Т. Ушакова, М. Холодна, J. Field, R. Jeckendoff, R. Langacker та ін.) мовлення перебуває у тісній взаємодії з пізнавальними процесами індивіда. Пізнавальними є процеси, спрямовані на пізнання світу, до яких належать відчуття, сприймання, увага, пам’ять, мислення, уявлення та уява.

Відчуття та сприймання належать до одного сенсорно-перцептивного рівня психічного відображення, яке, у випадку дослідження зв’язку між
рівнем розвитку мовлення та пізнавальними процесами мовців, передбачає вивчення не окремих якостей мовних одиниць, а їхнього значення. Уявлення у процесі здійснення мовленнєвої діяльності відповідає за формування не мнемічних образів, а образів уяви, оскільки в умовах оволодіння іноземною мовою передбачається трансформація результатів минулого досвіду мовців,
а не лише їх збереження. Тому у дослідженні нами розглядався зв’язок між мовленням та такими пізнавальними процесами: сприйманням, пам’яттю, мисленням, увагою та уявою, оскільки відчуття розглядається у контексті сприймання, а уявлення – уяви.

У світлі психолінгвістичних теорій (Т. Ахутіна, В. Белянін, Л. Виготський, В. Деглін, Л. Засєкіна, І. Зимня, О. Леонтьєв, Р. Фрумкіна, Н. Хомський, Т. Чернігівська та ін.) основні пізнавальні процеси представлені
у двох етапах мовлення – сприйманні та породженні. Сприймання мовлення охоплює не лише сприймання як пізнавальний процес психічного відображення дійсності, а й інші процеси (мислення, пам’ять, увагу, уяву), які забезпечують цілісне осмислення та розуміння. Породження та сприймання мовлення можуть бути розглянуті як подібні за структурою процеси, які одночасно збігають
у зворотних напрямах. Основними психологічними характеристиками цих процесів є рівневість та осмисленість.

Роль мовлення у цілісній пізнавальній діяльності особистості дала змогу розглянути процес пізнавального розвитку особистості засобами мови й мовлення та сконструювати теоретичну модель розвитку пізнавальної сфери студентів, що має статус психолінгвістичної моделі (рис. 1).

В основі сконструйованої теоретичної моделі лежать принципи психічного розвитку особистості: системність психіки, її неоднаковий розвиток за однаково створених умов, пластичність психіки та вікові особливості розвитку психіки.