ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ПРОФЕССИОНАЛЬНО-ПОЗНАВАТЕЛЬНОЙ ПОТРЕБНОСТИ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ СПЕЦИАЛЬНЫХ ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ ШКОЛ

Краткое содержание

У вступі розкрито сутність і стан наукової проблеми та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обгрунтовано необхідність проведення дослідження,  виділено його об’єкт і предмет, визначено мету, сформульовано гіпотезу та завдання, розкрито методологічну основу, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наведено дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі "Теоретичні основи розвитку професійно-пізнавальної потреби" викладено інформацію про загальні теорії, які можуть бути застосовані для аналізу професійно-пізнавальної потреби. Розглянута проблема потреби у науковій літературі, співвідношення мотивів і потреб, критерії інтенсивності потреб, їх класифікація. Проаналізовано підходи до визначення пізнавальної потреби. Викладена сутність, структура, динаміка та рівні розвитку пізнавальної потреби. У розділі з’ясовується роль і місце потреб у системі ставлень людини до дійсності, яке визначається домінуванням тієї чи іншої потреби, що спрямовує її поведінку і діяльність.

Поняття “потреба” визначається багатьма вченими:

а) як стан психіки, що виявляє нестачу необхідних для функціонування людини певних факторів, залежність особистості від конкретних умов існування (А. Петровський); усвідомлення відсутності чого-небудь (В. Мерлін); нестача у формі переживання (Л. Божович);

б) як об’єкт зовнішнього середовища, необхідний для нормальної життєдіяльності (А. Ведьонов, Г. Ділігенський та ін.);

в) як фундаментальна властивість особистості, що визначає спосіб життєдіяльності, ставлення до дійсності (С. Каверін, О. Ковальов, Б. Мазій, З. Огороднійчук та ін.).

Критеріями інтенсивності потреби виступають стійкість у часі, подолання перешкод на шляху до її задоволення, урахування співвідношення потреби з вимогами навколишньої дійсності.

Між потребами і мотивами відзначається наявність складних зв’язків: на основі однієї потреби виникає сукупність мотивів, з іншого боку, ті самі мотиви відповідають різним потребам, які є фундаментом усіх мотиваційних утворень психіки. Інтереси, ціннісні орієнтації, переконання демонструють зв’язки між потребами та предметним середовищем.

Вивченню пізнавальної потреби приділяється велика увага у сучасній психології, психофізіології та педагогіці. Дану проблему в різних видах діяльності людини розробляли Б. Ананьєв, Л. Божович, В. Ільїн, В. М’ясищев, Л. Проколієнко, Є. Рибалко, В. Чудновський, Ю. Шаров, Г. Щукіна та ін. Потреба в знаннях підтримує мотивацію до діяльності, метою якої є набуття нового знання і досвіду, вона пов’язана з позитивними емоціями. Засвоєння нових знань, набуття індивідуального досвіду є кінцевим результатом процесу задовольняння пізнавальної потреби (Б. Ананьєв). Переважання вибірковості до певної сторони предмету, сила та інтенсивність пізнавальної активності виступають показниками рівня розвитку пізнавальної потреби (В. Ільїн).

 Формою вияву пізнавальної потреби, на думку вчених-психологів, є інтерес, котрий забезпечує спрямованість особистості на певну діяльність, об’єкти та сприяє орієнтуванню, ознайомленню з новими фактами, більш глибокому і повному відображенню дійсності (С. Ананьїн, Б. Додонов, О. Киричук, О. Ковальов, З.  Огороднійчук, Г. Щукіна та ін.).

Пізнавальний інтерес є важливим чинником ефективності пізнавальної діяльності взагалі, професійний інтерес, в свою чергу, створює умови для успішності навчальної та професійної діяльності. Пізнавальна потреба розкривається у пізнавальних інтересах, котрі задовольняються в процесі отримання нової інформації і розширення особистого досвіду людини. Відсутність інтересу до засвоюваних знань призводить до того, що вони залишаються формальними. Між інтересами та потребами існує тісний взаємозв’язок. Розвиток інтересів стимулюється різноманітними потребами людини. Поглиблюючись інтерес може перетворюватись у потребу. Підживлюючись інтересом, діяльність стає більш продуктивною, викликає позитивні емоції.

Особливу роль у розвитку пізнавальної потреби відіграє професійно-особистісна стійкість, яка дозволяє зберігати спрямованість дій та забезпечує продуктивну педагогічну діяльність незалежно від негативного впливу зовнішніх чинників.

Впевненість у собі, відсутність емоційної напруги, страху перед дітьми, уміння регулювати свій емоційний стан, наявність вольових якостей, уміння приймати вірні рішення в нестандартних ситуаціях – все це є характеристиками високого рівня сформованості професійно-особистісної стійкості.

Формуванню професійно-особистісної стійкості в навчально-виховному процесі сприяють такі умови: вивчення професійно-орієнтованих спеціальних дисциплін, розвиток здатності майбутніх учителів до саморегуляції у професійній діяльності, формування мотиваційно-ціннісного ставлення до педагогічної діяльності, орієнтація на творчу самореалізацію студента в процесі оволодіння педагогічною професією.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження свідчить про її складність і необхідність поглибленого вивчення. Зокрема, потребує подальшого вивчення питання професійно-пізнавальної потреби як умови професійного становлення майбутнього учителя спеціальної загальноосвітньої школи.

У другому розділі "Професійно-пізнавальна потреба майбутніх учителів спеціальних загальноосвітніх шкіл" обгрунтовано вибір напрямку дослідження, подано його методику, викладені результати дослідження сутності професійно-пізнавальної потреби, її емпіричних показників та рівнів розвитку у студентів-дефектологів.

У процесі самоактуалізації молода людина здійснює один із головних життєвих виборів, який має надзвичайне значення як для неї самої, так і для суспільства - вибір професії. Це по суті вибір життєвого шляху, більше того, це той центр, де сходяться інтереси особистості й суспільства, де можливе й необхідне гармонічне поєднання особистих і загальних інтересів. Сьогодні суспільство дає можливість широкого вибору професії, але це не спрощує цей вибір. Безробіття, яке має місце сьогодні, ставить це питання перед молодою людиною дуже гостро. До цього слід додати проблеми, пов’язані з віковими та статевими особливостями, своєрідністю й змінами особистих планів, бажань, внутрішнього світу молодої людини. Усе це перетворює вибір професії у велику соціальну проблему. Часто молодь обирає ту чи іншу професію не тому, що вона може приносити за­доволення, а через позитивну оцінку соціумом (через матеріальну вигоду, владу, престиж тощо). Правильність вибору професії полягає в знаходженні відповідності пси­хофізіологічних даних, нахилів та інтересів людини запитам і специфічним ви­могам обраної трудової діяльності.

Студентський вік дуже важливий для професійного становлення. Студентську молодь характеризує прагнення до відкриття свого внутрішнього світу, спрямованість у майбутнє, автономізація моральної самосвідомості, висока самокритичність, помітний перехід від орієнтації на оцінку інших людей до орієнтації на самооцінку, прагнення до самоствердження в студентській групі тощо.

Загалом навчання у вузі необхідно розглядати не лише в соціально-економічному аспекті, як процес засвоєння певної сис­теми знань, норм, навичок, умінь, які дозволяють здійснювати соціально-професійну діяльність, а й у кон­тексті виявлення й формування потреб, інтересів, здібностей, переконань. Під час навчання у вищому навчальному закладі майбутні спеціалісти повинні не тільки оволодіти професійними знаннями, але й виробити у собі необхідні якості для подальшої професійної діяльності. В умовах навчально-виховного процесу у студентів формується інтерес до обраного фаху, прагнення досконало оволодіти ним. Однак, не всі студенти переконані у правильності вибору майбутньої професії, про що свідчить перекваліфікація фахівців із вищою освітою та відсутність бажання працювати за спеціальністю. Це є доказом відсутності чи низького рівня розвитку професійно-пізнавальної потреби під час навчання у вищому навчальному закладі.

Професійне становлення фахівця ми розглядаємо як складну динамічну систему, що забезпечує проектування особистісного потенціалу в індивідуальну систему педагогічної діяльності.

Вивчаючи сутність професійно-пізнавальної потреби з метою з’ясування її ролі та місця у процесі професійного становлення майбутнього вчителя, ми звернули увагу на те, що бажання з повною віддачею працювати педагогом може відійти на другий план під впливом чинників, які актуалізувались наприкінці навчання у вищій школі, після більш глибокого ознайомлення зі специфікою майбутньої професії:

Ø непрестижність професії призвела до фемінізації педагогічного вищого навчального закладу, що не може в цілому позитивно вплинути на виховання підростаючого покоління, на їх соціальну і професійну орієнтацію;

Ø значна емпатійність деяких молодих людей (робота з дітьми з певними вадами викликає особливу співчутливість) призводить до розуміння помилко­вого вибору професії;

Ø відсутність попиту спеціалістів даної професії (у 2000 році було запро­шено на роботу лише близько 37% випускників дефектологічного факультету) тощо.

У своєму дослідженні ми виявили, що професійно-пізнавальна потреба нейтралізує подібні негативні чинники, вона ініціює і підтримує мотивацію до діяльності, метою якої є набуття нового професійного знання і досвіду. Професійно-пізнавальна потреба виявляється в готовності до професійної діяльності, отриманні задоволення від своєї професії, успішності педагогічної діяльності й здатності до неї.

Професійно-пізнавальна потреба є динамічним утворенням, що складається з мотиваційного, когнітивного та  емоційно-позитивного компонентів. Ця властивість особистості впливає на життєві плани, професійне становлення студентської молоді. Без бажання та прагнення оволодівати своєю професією майбутній педагог-дефектолог неспроможний отримати необхідні знання, вміння, навички та в майбутньому включитись у роботу спеціальної загальноосвітньої школи.

 З’ясування змістовної сутності професійно-пізнавальної потреби дало можливість визначити її показники, за допомогою яких було розроблено методику експериментального дослідження цієї потреби. Такими показниками є:

Ø  пізнавальний інтерес до спеціальних дисциплін (у вітчизняній психолого-педагогічній літературі існує точка зору, що пізнавальний інтерес - це форма прояву пізнавальної потреби, яка забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення цілей діяльності, сприяє професійній орієнтації, більш повному відображенню дійсності (Л. Гордон, Г. Гумницький, А. Маркова, В. Мільман, С.  Рубінштейн, А. Петровський та ін.);

Ø  виникнення конкретних проблемних запитань зі спеціальності (слід зазначити, що потреба в знаннях, яку відчуває людина, стан обмеженості, необхідності тієї чи іншої інформації проявляються досить часто у виникненні запитань, на які необхідно знайти відповідь);

Ø потреба у додаткових джерелах інформації для вирішення практичних питань (звертання за допомогою до викладачів, друзів, використання конспектів у вільний від занять час);

Ø читання додаткової літератури;

Ø  суб’єктивна оцінка значущості  професійних знань (те, що знаходиться у предметному змісті потреби особистості, набуває для неї певної значущості і навпаки; усвідомлення особистісної значущості професійних знань є своєрідним індикатором  професійно-пізнавальної потреби);

Ø  характер емоційного ставлення до отримання професійних знань (ми виходили з того, що емоційне ставлення до знань поєднується з мотиваційним компонентом процесу їх засвоєння (О.  Леонтьєв, А.  Маркова, В.  Мерлін та ін.).

 В професійній діяльності майбутнього вчителя спеціальної загальноосвітньої школи емоційно-позитивне ставлення до своєї професії здобуває особливу значущість, оскільки педагог-дефектолог у роботі буде стикатися не лише зі складними ситуаціями, але і з різними факторами, що несуть у собі потенційну можливість підвищеного емоційного реагування. Емоційне ставлення до тієї чи іншої сторони професійної діяльності істотно впливає на емоційну спрямованість професійно-пізнавальної потреби. Позитивне емоційне ставлення до майбутньої професії виникає через її відповідність індивідуальним особливостям студентів. Задоволення майбутньою професією, її привабливість, що стимулюють пізнавальний інтерес до знань з фахових дисциплін, відіграють важливу роль в оцінці професії. Важливо, щоб при виборі вищого навчального закладу, факультету і спеціальності молодь орієнтувалася на свій інтерес до визначеної професійної діяльності.

За ступенем сформованості виявлених показників професійно-пізнавальної потреби виділено чотири рівні її розвитку: “дуже низький”, “низький”, “середній”, “високий”.

Стратегія експериментального дослідження розроблена у відповідності з теоретичними положеннями з метою експериментального обгрунтування показників професійно-пізнавальної потреби, з’ясування її характеристики за рівнями розвитку та вивчення динаміки названої потреби у процесі навчання в педагогічному вищому навчальному закладі і підтвердження нашої гіпотези. У розділі розглянуто також методи діагностики професійно-пізнавальної потреби на етапі констатуючого експерименту. Здійснивши кореляційний аналіз показників названої потреби за допомогою методів математичної статистики, побудувавши кореляційні плеяди, визначивши вірогідність розходжень за допомогою t–критерію Стьюдента зроблено висновок про цілісність досліджуваного феномену. На наступному етапі проаналізовано динаміку професійно-пізнавальної потреби студентів-дефектологів.

У третьому розділі "Результати експериментального дослідження професійно-пізнавальної потреби майбутніх учителів спеціальних загальноосвітніх шкіл" автором викладено результати емпіричного дослідження, узагальнено психологічні особливості та простежено    динаміку професійно-пізнавальної потреби під час навчання в педагогічному вищому навчальному закладі, обгрунтовано методичні рекомендації щодо управління даною потребою в студентів з метою поліпшення їх професійної підготовки.

Вивчаючи проблему професійно-пізнавальної потреби майбутніх учителів спеціальних загальноосвітніх шкіл, ми проаналізували її динаміку за емпіричними показниками. Дослідження пізнавального інтересу студентів до різних навчальних дисциплін показало, що до спеціальних дисциплін він порівняно вищий, ніж до інших навчальних дисциплін. Високими балами свій інтерес до спеціальних дисциплін оцінюють 44,4% (4 б.) та 15,5% (5 б.) студентів п’ятого курсу, та відповідно 43,7% і 2% студентів першого курсу. Середній бал (3) обрали 33,3% старшокурсників і 35% першокурсників.

При вивченні           характеру емоційних переживань, які виникають у зв’язку з засвоєнням студентами професійних знань, ми отримали такі результати. Найбільше середнє значення (за 9-бальною шкалою К. Ізарда) мають позитивні емоції: інтерес (6,47 б.), здивування (5,53 б.) і радість (5,15 б.). Середній бал усіх позитивних емоцій (5,72 б.) значно перевищує середню оцінку усіх негативних емоцій (3,66 б.), що свідчить про привабливість цієї галузі знань для студентів. Серед негативних емоцій найбільш виражені провина (3,86 б.), гнів (3,53 б.), страх (3,53 б.), що також підтверджує позитивне емоційне ставлення студентів педвузу до вивчення спеціальних дисциплін.

Емоційно-позитивне ставлення характеризується силою та  інтенсивністю у тих студентів, які відзначали професію при вступі до педагогічного університету, як цікаву і привабливу. Майже у всіх незадоволених своєю професією інтереси перебувають поза її сферою. Таким чином, спостерігається залежність між привабливістю, задоволенням від професії і професійними інтересами.  

Спочатку ми виявили наявність у студентів проблемних запитань із спеціальності в момент дослідження, потім вивчили їх зміст. Лише 40% студентів перших курсів мали конкретні запитання із спеціальності, 46,5% першокурсників відчували труднощі у їх формулюванні. Досить низький рівень читання допоміжної літератури зі спеціальних дисциплін на перших курсах можна пояснити великим обсягом нової інформації, яка кількісно та змістовно відрізняється від програми загальноосвітньої школи.

На даному етапі експериментального дослідження студентам було запропоновано також оцінити суб’єктивну значущість професійних знань. Для цього нами була спеціально розроблена 9-бальна шкала на основі висловлювань студентів про те, в чому вони бачать значення цих знань. Аналіз результатів дослідження показав, що студенти, насамперед, усвідомлюють практичну цінність професійних знань. Середнє значення цієї оцінки (6,73 б.) виявило досить високий рівень усвідомлення значущості професійних знань для практичної діяльності.

У процесі навчання простежується зростання усіх показників професійно-пізнавальної потреби. Дослідженням була виявлена тенденція до підвищення рівня розвитку професійно-пізнавальної потреби від першого курсу до останнього.