ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ ВИЗУАЛЬНОГО МЫШЛЕНИЯ У СТУДЕНТОВ МУЗЫКАЛЬНЫХ СПЕЦИАЛЬНОСТЕЙ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження; визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження; висвітлено наукову новизну роботи, її теоретичну та практичну значущість; наведено дані апробації результатів дослідження; публікації за темою дослідження та структуру роботи.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні підходи до вивчення візуального мислення у музичній діяльності» зроблено теоретико-методологічний аналіз досліджень проблеми візуального мислення як складової інтелектуально-творчого компонента музикальних здібностей та особливостей його розвитку в музичній діяльності у вітчизняній та зарубіжній психологічній науці.

Принциповий підхід до вивчення спеціальних здібностей людини у вітчизняній психології є в акценті їхнього нерозривного зв'язку із загальними здібностями. Б. М. Тєплов підкреслює, що «більш точно було б говорити не про загальну й спеціальну обдарованість, а про загальні й спеціальні моменти обдарованості або - ще точніше - про більш загальні й більш спеціальні моменти». Співвідношення загальної обдарованості й спеціальних здібностей, на думку С. Л. Рубінштейна, пронизують один одного. Загальна обдарованість проявляється в спеціальних здібностях. Для створення й формування здібності, в першу чергу, необхідна діяльність, що вимагає цієї здібності, отже, для розвитку музикальних здібностей потрібна музична діяльність: сприйняття музики - як перцептивно складова музикальних здібностей, спів, гра на музичних інструментах, ритмічні вправи - як їхня репродуктивна складова.

Сучасні психологи, розділяючи погляди Б. М. Тєплова, трактують музикальні здібності як психологічні особливості індивіда, які забезпечують можливість успішного виконання музичної діяльності.

Питання про структуру музикальності є одним із найскладніших. Можна виділити такі підходи до розуміння структури музикальності: вона є єдиною й цілісною властивістю (Г. Ревеш, С. Надяліна); музикальність складається з сукупності різних музикальних здібностей (Ю. Майнуоринг, К. Ламп, Н. Кей, Г. Кенинг); музикальність складається з однієї здатності: А. Фейст - почуття інтервалів; К. Штумпф і М. Майєр - здібності аналізувати акорди; К. Сішор – з великої кількості не пов'язаних між собою музикальних здібностей різної складності й походження.

Заслуговує на увагу думка Дж. Криса про взаємозв'язок і взаємозалежність функцій музикальності: інтелектуальної, емоційно-естетичної та творчої. Широке розуміння музикальності як особистісної властивості присутнє у визначенні В. І. Петрушина. На його думку, музикальність - це «здатність бачення світу, його переживання у формі музикальних образів». К. В. Тарасова вважає, що до числа музикальних здібностей повинні бути включені пізнавальні здібності. Дуже важливим, із психологічної точки зору, є обґрунтування Б. М. Тєпловим нерозривного зв'язку емоційного й пізнавального аспектів музикальності. В сучасних дослідженнях активно вивчаються різні аспекти когнітивної складової музичної діяльності (І. П. Гейнрихс, А. Л. Готсдинер, Є. В. Незайкинський, К. В.Тарасова, Ю. А. Царателлі, Чжан І, Чжоу Ян та інші).

Таким чином, ми можемо виділити дві тенденції в дослідженнях музикальності: «виводу» музикальних здібностей за межі сенсорно-перцептивного рівня й включення в структуру музикальності інтелектуальних  здібностей.

На думку В.О. Моляко, творчість, творча діяльність є одним з головних критеріїв людської сутності. Саме здібності до творчої діяльності характеризують людину, підкреслюють гідність та своєрідність її психіки. С. Л. Рубінштейн, Б. М. Тєплов, Б. Г. Ананьєв вказували, що спеціальні здібності стають творчими тільки завдяки тому, що в їх структурі проявляється й підсилюється дія загальних здібностей. Таким чином, одним із важливих у структурі професійних музикальних здібностей є інтелектуально-творчий компонент.

Основою будь-якої діяльності творчого характеру є інтелектуальні творчі здібності, тому що будь-який акт творіння містить у собі мисленнєвий початок, інтелектуальну програму й контрольоване інтелектом здійснення самого процесу творчості, тим самим передбачається його інтелектуальна регуляція. Музикально-виконавські здібності, їх розвиток можна розглядати як опис і дослідження всього спектру психічних процесів, що беруть участь у здійсненні виконавської діяльності, від відчуття до творчого мислення.

На наш погляд, недостатньо вивченою є роль в музичній творчості наочних видів мислення, зокрема, візуального мислення, як найбільш розвиненої їх форми. Проблема візуального мислення та його розвитку в психології художньої творчості досліджувалася в роботах С. М. Симоненко, Т. А. Вовнянко, О. М. Грек та інших. Грунтуючись на результатах стратегіально-семантичного підходу, візуальне мислення розглядається як продуктивний психічний процес, як найвищий рівень розвитку наочних видів мислення, що має складну інтегральну структуру та відображає зв`язки й відношення об`єктивної реальності за допомогою різних форм візуального кодування на метавербальному рівні. Змістом цього рівня наочно-мисленнєвої діяльності є трансформація різних проблемних ситуацій у структури нових знань, створення образів-концептів. Іх матеріальними носіями можуть бути різні артономічні форми, що є результатом візуального метамоделювання на різних рівнях відображення реальності: від конкретних речей до вищих рівнів абстрагування дійсності (С. М. Симоненко). Означений вид наочного мислення є  вищою пізнавальною діяльністю, що має культурно-історичну природу, розвивається та має індивідуальні особливості перебігу, які проявляються в індивідуальних візуально-мисленнєвих стратегіях розв`язання творчих завдань суб`єктом. Ці стратегії є складним інтегральним утворенням, що має ієрархічно організовану структуру, яка включає мета -, макро - і мікрорівні. Її структурними компонентами є усвідомлювані і неусвідомлювані способи та прийоми трансформації образу, які ми розглядаємо як операціональні компоненти, при цьому змістовими компонентами є суб'єктивно-семантична інтерпретація, “бачення” створюваного образу-концепту. Завдяки візуально-мисленнєвій діяльності стає можливим здійснювати переклад з однієї мови пред'явлення інформації на іншу, осмислювати зв'язки й відносини між її об’єктами.

Виконання музичного твору є й метою, й підсумком діяльності музиканта. При цьому прояв майстерності пов'язаний, в першу чергу, із творчим аспектом виконання, що припускає створення й реалізацію виконавського образу музичного твору. Музично-виконавська діяльність за своєю природою є дворівневою. Так, Н. Перельман виділяє «сферу передмистецтва» й «сферу мистецтва», Л. Баренбойм  – «технічний» й «творчий» початок; С. І. Савшинський говорить про «формальне» й «художнє» виконання. Таким чином, якщо формально-ілюстративне виконання більше визначається зовнішніми стимулами (нотним текстом, авторськими вказівками), то творче виконання – «внутрішньою програмою» М.І.Бернштейн – виконавським образом. Виконавська майстерність є вищою психічною функцією (за Л.С.Виготським).

Виконавський образ, будучи продуктом творчої діяльності, породжує той спосіб подання музичного матеріалу, що сприяє розкриттю змісту твору та його індивідуального бачення, визначенню адекватних засобів виконання. Поняття виконавського образу тривалий час перебувало лише в полі уваги музикантів, музикознавців: (Г.Г. Нейгауз, І. Гофман); в рамках наукової психології (А.П. Готсдинер, Л.П. Бочкарев, Є.Г. Гуренко). Активна роль цілісного психічного образу в регуляції діяльності суб'єкта розкрита загальпсихологічною категорією образу світу (О.М. Леонтьєв), що підготувало реальну основу для вивчення виконавського образу в психології. У роботах С. Д. Смирнова, В. В. Пєтухова показана активна роль психічного образу в ініціюванні й регуляції діяльності. Користуючись термінологією С. Д. Смирнова, можна сказати, що якщо процес творчого мислення в наочній формі відноситься до «світу образів», то процес візуального мислення - до «образу світу», цілісного образу, що служить умовою для його функціонування. Образ світу не зводиться тільки до знання про світ: він є - одночасно - способом його інтелектуального розуміння, мотиваційного прийняття й дієвого освоєння. Існуючі способи подання реальності, у тому числі способи постановки й подолання проблем, що виникають, служать суб'єктові основою для активного пошуку нових, незвичайних засобів, творчих прийомів їхнього рішення. Візуальне мислення в музично-виконавській діяльності – це процес побудови способів подання музичного твору, необхідних суб'єктові для його творчого виконання. Ці способи є узагальненим образом майбутнього виконання, що виконує функції розуміння, прийняття та освоєння майбутнього твору, його культурного змісту. Такий цілісний образ і зветься виконавським образом (образ-концепт). Тому візуальне мислення відіграє провідну роль у процесі породження виконавського образу (як образу-концепту) музичного твору.

Виконавський образ відрізняється від звукового образу музичного твору: він включає не тільки звуковий, але ідейний й емоційний зміст, у той час як звуковий образ є оболонкою музичного образу, його звучною плоттю. Виконавський образ опосередкований образом світу суб'єкта. Він тому й «проявляє» схований в нотному тексті зміст музичного твору, його культурний смисл, що проходить через всі рівні ієрархічної системи образу світу виконавця. Саме виконавський образ, в першу чергу, визначає те, що відноситься до поняття виконавської майстерності. Виходячи із цього, можна вважати, що образ-концепт - це та загальна точка, у якій перетинаються (і за формою, і за змістом) дві частини досліджуваної теми: візуальне мислення й музикальні здібності. Візуальне мислення виступає, як процес породження й трансформації виконавського образу – індивідуального способу подання музичного твору, опосередкованого образом світу суб'єкта. На прикладі розвитку музичного мистецтва Китаю, зокрема, оперного, в роботі розглянуто як візуальне мислення впливає на формування виконавського образу.

В другому розділі – «Емпіричне дослідження особливостей розвитку візуального мислення у студентів музичних спеціальностей» описано етапи емпіричного дослідження, визначено мету, завдання, обгрунтовано вибірку та проаналізовано підбір психодіагностичних методик, а також представлено дані, які розкривають психологічні особливості розвитку візуального мислення у студентів-піаністів та студентів-вокалістів.

В емпіричній частині дослідження розв`язувалися наступні завдання:

1. Розробити загальну методику дослідження особливостей розвитку візуального мислення у студентів -музикантів.

2. За допомогою підібраних методик вивчити особливості розвитку процесуальних характеристик візуального мислення у студентів музичних спеціальностей.

3. Дослідити особливості розвитку показників операціональних компонентів візуального мислення у студентів-музикантів.

4. Виявити рівень розвитку музикальних здібностей у студентів музичних факультетів.

5. Проаналізувати особливості взаємозв'язку процесуальних характеристик й операціональних компонентів візуального мислення зі структурними компонентами музикальних здібностей.

6. Провести порівняльний аналіз особливостей розвитку візуального мислення у студентів-піаністів та студентів-вокалістів.

7. Апробувати тренінг розвитку візуального мислення у студентів музичних спеціальностей.

Емпіричне дослідження особливостей розвитку візуального мислення студентів-музикантів проводилося в три етапи.

На першому етапі проаналізована література з проблеми дослідження, визначена вибірка досліджуваних; підібрані методики дослідження, розроблена процедура емпіричного дослідження, проведене пілотажне дослідження з метою визначення репрезентативності базових методик. На другому етапі було проведене дослідження особливостей розвитку візуального мислення й музичних здібностей у студентів-музикантів. Проведено кількісний (математико-статистичний) та якісний аналіз результатів, що спрямований на виявлення специфіки розвитку механізмів візуального мислення та його ролі в структурі музикальних здібностей у студентів-музикантів, а також виявлення взаємозв'язку між зазначеними показниками візуального мислення у студентів музичних спеціальностей. Третій етап включає розробку й апробацію тренінгу з розвитку візуального мислення у студентів музичних факультетів.

Нами був проведений порівняльний аналіз особливостей розвитку візуального мислення у студентів-піаністів та студентів-вокалістів. Для цього були співставлені отримані результати за всіма показниками й зроблений кількісний та якісний аналіз. Ми можемо спостерігати (рис.1.) різницю в результатах за показниками процесуальних характеристик на всіх курсах у студентів-піаністів і вокалістів, але в обох групах студентів музичних факультетів протягом навчання відбувається нерівномірний розвиток зазначених характеристик візуального мислення.

Проведемо детальний аналіз відмінностей в результатах дослідження за методикою П. Торренса.

Отримані дані дозволяють визначити відмінності в розподілі показників процесуальних характеристик у студентів-піаністів та студентів-вокалістів. Так, найвищі оцінки в обох групах студенти одержали за показником продуктивності висування візуальних гіпотез. Але у студентів-піаністів вищі бали за показниками візуальної оригінальності та конструктивної активності, а у студентів-вокалістів високі бали за показниками вербальної оригінальності й категоріальної гнучкості.