ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ УМСТВЕННОЙ РАБОТОСПОСОБНОСТИ МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовані актуальність дослідження; визначені об’єкт, предмет, гіпотеза, завдання, методологічна основа і методи дослідження; розкриті основні етапи, наукова новизна, теоретичне й практичне значення роботи, особистий внесок автора; представлені дані про апробацію і впровадження результатів дослідження, публікації та структуру дисертації.

У першому розділі: „Теоретичний аналіз проблеми розумової працездатності школярів” проаналізовано напрями наукових досліджень проблеми розумової працездатності учнівської молоді у навчально-виховному процесі школи та виділено, залежно від домінування теоретико-методологічної концепції активізації пізнавально-перетворюючої діяльності школярів й раціональної організації розумової праці, три етапи їх розгортання.

На першому, пошуковому, етапі (1870 – 1920 рр.) актуалізація проблеми вивчення розумової працездатності особистості відбулася в дослідженнях розумової втомлюваності учнівської молоді в навчально-виховному процесі школи. Гостра потреба збереження здоров’я за час навчання дитини в школі сформувала в суспільстві того часу соціальне замовлення на дослідження відповідності змісту шкільного навантаження віковим особливостям учнів. Відповіддю науковців (А.Анрі, Е.Анрі, К.Амберг, А.Біне, В.Беттман, Л.Бургерштейн, А.Віреніус, К.Гепфнер, Н.Гольмс, Г.Еббінггаус, Н.Ерн, Р.Келлер, Ф.Кемзис, Е.Крепелін, А.Моссо, А.Нечаєв, Л.Оршанський, І.Сікорський, Ф.Телятник, Ю.Фрідріх) на означені вище об’єктивні суспільні процеси стало введення до категоріального апарату суспільно-гуманітарних наук понять „розумова працездатність”, „фізична працездатність”, „втомлюваність” та „перевтома” особистості. Головним чинником, який дозволив нам виділити 1870 – 1920 роки в окремий етап досліджень, є зосередження вчених переважно на вивченні психологічних детермінант (научуваність та втома) розумової працездатності дитини.

Впродовж 1920 – 1950 років наукові пошуки вчених були зосереджені на удосконаленні діагностичного інструментарію вивчення працездатності дорослого населення під час виконання ними професійної діяльності.

На другому етапі (1950-1980 - рр.) розгортання наукових досліджень розумової працездатності учнівської молоді відбувалося переважно в напрямі вдосконалення зовнішніх умов навчально-виховного процесу школи згідно обґрунтованих фундаментальними дослідженнями в галузі фізіології людини (П.Анохін, М.Антропова, Н.Введенський, А.Здравомислов, Л.Лурия, И.Сєченов, И.Павлов, Б.Теплов, О.Тихомиров, А.Ухтомський, Є.Хомська) та галузі психології розвитку особистості (Б.Ананьєв, Л.Виготський, Г.Костюк, А.Леонтьєв, В.Мерлін, В.Мясищев, С.Рубінштейн, К.Смирнов) психофізіологічних закономірностей їх розумової та фізичної працездатності.

До головних здобутків вчених цього етапу (Л.Александрова, М.Антропова, Е.Вайнруб, Е.Білостоцька, В.Варсакин, В.Іванов, В.Крижанівська, Л.Леонова, Л.Любомирський, Л.Михайлова, А.Попович Г.Сальникова, Л.Суботкевич А.Сухарев, Ц.Усищева, Н.Фокіна, Х.Хоробрих, Г.Яковенко й ін.) нами віднесено: нормування тривалості уроку й тривалості виконання домашніх завдань учнями різновікових груп, яка не викликає у них хронічної перевтоми й підтримує високу розумову працездатність впродовж денного та тижневого шкільного навантаження; встановлення оптимального режиму дня учнів різних типів навчальних закладів з урахуванням тривалості перерв між уроками, заняттями та іншими видами активності особистості; обґрунтування санітарних вимог (розмір, вага, форма, колір) до пристроїв, обладнання, приладів та устаткування; визначення необхідного рівня природного й штучного освітлення навчальних приміщень, повітряно-теплового режиму в них й ін.

На третьому (сучасному) етапі досліджень розумової працездатності особистості експериментальні пошуки вчених здійснюються у напрямі зближення трьох підходів: процесуального (дослідження фаз, періодів, стадій, етапів), який визначає динаміку розумової працездатності особистості в онтогенезі та філогенезі; особистісного (дослідження суб’єкта праці, його емоцій, почуттів, волі, потреб, мотивів, знань, умінь, навичок та самосвідомості), згідно якого досліджуються психофізіологічні детермінанти оптимальної працездатності особистості в різних за тривалістю та емоційною напруженістю видах праці; організаційного (організація та обладнання робочого місця, освітлення, температура, середовище для праці та відпочинку, поєднання розумового навантаження та рухової активності, чергування видів праці за рівнем складності тощо), який спрямований на виявлення впливу зовнішніх факторів на продуктивність розумової працездатності особистості.

В сучасних умовах модернізації освіти в Україні обґрунтовано важливість для вивчення розумової працездатності молодших школярів психологічної теорії працездатності, згідно з якою дезінтеграція головних психічних процесів особистості детермінується енергетичними витратами дитини внаслідок перенапруження задіяних у навчальній діяльності функціональних підсистем її життєзабезпечення.

У другому розділі: „Розумова працездатність молодших школярів та методи її психодіагностики” розкрито сутність поняття „розумова працездатність молодших школярів” та його ієрархічний взаємозв’язок з поняттями „навчальна”, „фізична” й „розумова” працездатність молодшого школяра; обґрунтовано психологічну структуру досліджуваного новоутворення особистості, показники та критерії їх прояву у дітей молодшого шкільного віку; здійснено відбір діагностичних методик для доведення сформульованої гіпотези та виконання поставлених завдань.

Незважаючи на теоретичну та практичну значущість для педагогічної та вікової психології категорії „розумова працездатність молодшого школяра” до цього часу немає загальноприйнятого його визначення та усталеного наукового розуміння. В процесі аналізу висвітлено позиції вчених, які склали методологічну основу обґрунтування психологічного змісту цього поняття у контексті нашого дослідження. Серед них:

- дослідження стомлюваності школяра в динаміці розумової працездатності як необхідного процесу і результату активної розумової праці дитини, під впливом якої відбуваються зрушення в психічному розвитку особистості (К.Абульханова-Славська, Б.Ананьєв, А.Асмолов, І.Бех, Л.Божович, Б.Братусь, Л.Виготський, Г.Костюк, С.Максименко, В.Мясищев, С.Рубінштейн);

- визначення працездатності особистості як складного, багатофакторного утворення, яке залежить від мотиваційної сфери людини, умов праці й стану здоров’я індивіда, настрою й емоційного ставлення до здійснення визначеної діяльності (І.Бех, Е.Ільїн, Л.Коломенський, Г.Костюк, С.Максименко, В.Мерлін, В.Небиліцин, В.Рождественська, О.Скрипченко, Б.Теплов);

- виділення домінуючих механізмів (превентивне та вторинне гальмування), які лежать в основі працездатності та втомлюваності людини, відіграють охоронну роль і забезпечують безперервну компенсацію її енергетичних витрат (Г.Костюк);

- розмежування сталих психофізіологічних функцій, які забезпечують працездатність особистості під час виконання будь-якої діяльності та перемінних, які визначають індивідуальну своєрідність динаміки розумової працездатності особистості в певних умовах розумового навантаження, формуються під впливом ендо - і екзогенних процесів в онтогенезі та в окремому віковому періоді (О.Скрипченко);

- доведення неминучої деформації головних психічних процесів під час стомлення, наслідком яких є „хаос” у сприйнятті, зміна властивостей уваги й інших психічних функцій, які негативно впливають на розумову працездатність особистості (В.Зінченко, А.Смірнов);

- виявлення психофізіологічних особливостей розумової працездатності молодших школярів та дидактичних умов її реабілітації в початковій школі (П.Білоус, М.Гордійчук, В.Компанець, Н.Корольова, С.Плющ, Н.Скрипченко, О.Скрипченко, Н.Стеценко, В.Шмаргун).

Означені вище положення дозволили обґрунтувати психологічний зміст поняття „розумова працездатність молодшого школяра” й визначити його як психологічне утворення суб’єкта, що складається з комплексу взаємопов’язаних компонентів, вікова гетерохронність становлення яких обумовлює рівень функціональних можливостей оволодіння ним навчальною діяльністю.

Розумова працездатність молодшого школяра залежить від зовнішніх умов діяльності, які об’єктивно задають вимоги до розумової активності особистості, й його психофізіологічних можливостей, які визначаються психологічною структурою. У структурі цього психологічного утворення суб’єкта нами виділено:

- інтелектуальний компонент, показниками якого виступають увага, пам’ять та мислення, а загальним критерієм їх розвитку в учнів початкових класів є швидкість і точність обробки інформації;

- індивідуально-діяльнісний компонент, показниками якого нами визначено підготовленість учня до розумової праці, а загальним критерієм розвитку означеного компоненту в дітей молодшого шкільного віку є глибина та міцність знань про способи навчальної діяльності, які необхідні для виконання встановленого нормативними документами рівня розумового навантаження;

- емоційно-вольовий компонент, показниками якого є емоції та воля, а загальним критерієм розвитку емоційно-вольова стійкість особистості під час виконання заданого планами та програмами початкової школи навчального навантаження.

Вибір методів дослідження був зумовлений метою та завданнями дослідно-експериментальної роботи і базувався на сучасних наукових уявленнях, згідно з якими вивчення психологічних особливостей розумової працездатності молодших школярів має відбуватися в площині виявлення кількісної та якісної характеристики швидкості й продуктивності праці особистості та функціонального перебігу включених в таку працю головних психічних процесів особистості. Тому, поряд із виділеними нами психологічними складовими структури розумової працездатності учнів молодшого шкільного віку, було здійснено підбір методів визначення потужності розумового навантаження, його інтенсивності та тривалості впродовж академічної години, доби, тижня та року в сучасній початковій школі.

У третьому розділі: „Психологічні особливості динаміки розумової працездатності молодших школярів” викладено основні результати експериментального етапу дисертаційного дослідження.

Психологічні особливості мікроперіодів розумової праці учнів сучасної початкової школи в умовах п’ятиденного навчального тижня виокремлено нами за показниками тривалості та емоційної напруженості розумового навантаження, яке задається сукупністю діючих об’єктивних факторів. Домінуючими серед них є законодавчі документи, якими встановлюються кількісні (тривалість занять) і якісні (складність предметів) характеристики шкільного навантаження, та дидактична структура навчально-виховного процесу, яка фокусується у тижневому розкладі уроків. Визначено, що саме цими об’єктивно заданими параметрами розподіляється бюджет (добовий, денний, тижневий, річний) часу учня початкової школи на різні види діяльності, й, зокрема, його розумової праці.

Аналіз діючого на час експерименту розподілу навчальних предметів у 1-4 класах початкової школи з п’ятиденним навчальним тижнем засвідчив про нерівномірність та динамічність вимог до розумової праці особистості. Зростання розумового навантаження змінюється, з одного боку, за рахунок розширення й удосконалення навчальних планів та програм, що призводить до збільшення насиченості навчально-виховного процесу новою інформацією, а з іншого, структурою уроку навчальних предметів, суб’єктивна складність яких для молодших школярів зростає за рахунок інваріантної складової. Означені параметри були використані нами для психологічної характеристики тривалості та емоційної напруженості навчального навантаження, в процесі якого досліджувалися функціональний розвиток компонентів структури розумової працездатності та динаміка швидкості й продуктивності виконання учнями розумової праці.

Дослідження функціонального розвитку компонентів структури розумової працездатності молодшого школяра здійснювалося шляхом оцінки статистичної значущості відмінностей між середніми арифметичними двох вибірок за результатами розвитку кожного окремого показника між 1 та 2, 2 та 3, 3 та 4 класами. Одержані результати (табл. 1) дали можливість стверджувати, що впродовж першого року навчання дітей шестирічного віку найбільш значуща різниця (p>0,01) в прирості середньостатистичного в групі досліджуваних відбулася в розвитку показника уваги та компоненту підготовленості особистості до розумової праці. Такі дані засвідчили про інтенсивне нарощування знань молодшого школяра про способи навчальної діяльності та вмінь виконувати розумову працю згідно сформульованого вчителем завдання.