ПСИХОЛОГИЧЕСКОЕ СОПРОВОЖДЕНИЕ СОЦИАЛЬНОЙ АДАПТАЦИИ КИТАЙСКИХ СТУДЕНТОВ В УКРАИНЕ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, що досліджується, окреслено мету та завдання дисертації, визначено його об’єкт, предмет, гіпотезу, розкрито теоретико-методологічні засади дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість, наведено дані щодо апробації результатів дисертаційної роботи, наведено дані про публікації за темою дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження проблеми соціальної адаптації іноземних студентів» здійснено аналіз сучасних підходів до дослідження соціальної адаптації, визначено основні поняття, проаналізовано теоретичні передумови для вивчення особливостей соціальної адаптації китайських студентів в Україні, теоретично обґрунтовано підхід до здійснення психологічного супроводу їх соціальної адаптації й окреслено основні напрями власних досліджень.

Значний внесок у розвиток сучасної теорії адаптації зробили такі вчені, як П. К. Анохін, P. M. Баєвський, М. М. Василевський, О. Б. Георгіївський, В. П. Гребняк, Б. Г. Іоганзен, І. С. Кандрор, Є. Д. Логачов, В. І. Медведєв, Ф. З. Меєрсон, В. В. Парін, Г. Сельє, В. П. Скарбников, А. Д. Слонім, К. М. Смірнов, К. В. Судаков та інші.

Цілісної концепції соціальної адаптації на сьогоднішній день не розроблено. Її розглядали як особистісну адаптацію (А. А. Налчаджян); пристосувальний акт (Е. Ч. Толкмен); поведінкову адаптацію суб'єкта як саморегулювального механізму (К. Халл); як гомеостатичну рівновагу особистості з вимогами зовнішнього оточення (Х. Хартман); як адаптаційний синдром (Г. Сельє); як різні варіанти взаємодії особистості й середовища – конфлікт (Е. Еріксон); як досягнення позитивного духовного здоров'я, відповідність цінностей особистості цінностям соціуму (А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс, В. Франкл); як інформаційну взаємодію особистості із середовищем (Р. Лазарус, Л. Фестінгер) і ін.

Представники радянської й сучасної психологічної школи вивчення соціальної адаптації здійснюють за допомогою категорії діяльності. Адаптація припускає активність людської діяльності, що спрямована на задоволення вимог зовнішнього й внутрішнього середовища індивіда (Б. Г. Ананьєв, Л. С. Виготський). Адаптацію розглядають як інтегративний показник стану людини, що відбиває її можливості виконувати певні біосоціальні функції (В. П. Зінченко, Б. Г. Мещерякова); як пристосування індивіда до умов соціального середовища (М. І. Єнікєєв); як соціалізацію особистості (Г. М. Андреєва, О. Б. Весна, Т. А. Власова, І. С. Кон, О. М. Корнєєва, О. В. Кулікова, Г. В. Мухаметзянова, Б. Д. Паригін та інші).

Аналіз літератури показує, що на сьогодні склалися два основні підходи до розуміння сутності соціальної адаптації: а) як пристосування, звикання організму, особистості до константних зовнішніх умов (М. І. Дьяченко, Л. Ф. Желєзняк, С. Кабелі та інші); б) як перетворення, тобто як активної взаємодії людини й середовища, коли особистість не лише «підлаштовується» під вимоги оточення, але й впливає на нього, викликаючи тим самим зміни самого середовища (Л. Г. Єгоров, М. П. Карабейников, С. С. Муцинов, В. П. Петров, М. Ф. Феденко та інші).

Другий підхід дозволяє найбільш адекватно передати всю складність адаптаційного періоду іноземних студентів – майбутніх фахівців – до нових для них умов навчання у ВНЗ, виявити його труднощі й правильно побудувати процес їх підготовки до професійної діяльності.

Процесуальний аспект адаптації дозволяє виділити її часові характеристики – тривалість і стадії самої адаптації. Успішність адаптаційних процесів відображає результативний аспект адаптації, тому саме вона лежить в основі традиційної дихотомічної класифікації адаптації (адаптація - дезадаптація).

Аналіз літератури дає підставу вважати, що соціальна адаптація – це процес і результат внутрішніх змін, зовнішнього активного пристосування й самозміни індивіда до нових умов існування.

На думку багатьох дослідників, ступінь адаптованості суб'єкта до соціуму буде визначатися, з одного боку, властивостями соціального середовища, а з іншого - його власними властивостями й якостями.

Серед найважливіших психологічних факторів соціальної адаптації називають активність (О. Ф. Бондаренко, Л. А. Китаєв-Смик, С. Д. Максименко), інтернальність (Л. І. Анциферова, Д. М. Дубровін, К. Муздибаєв, Т. М. Титаренко), здатність до рефлексії (Г. О. Балл, В. Ф. Моргун, Е. Л. Носенко), товариськість, самоприйняття, емоційний комфорт, задоволеність спілкуванням, прагнення до домінування, до самозміни, прийняття інших тощо, які розглядають як заставу успішного пристосування до нових соціальних умов (Е. Аронсон, І. О. Георгієва, Д. М. Дубровін, Г. А. Жаренкова, С. В. Овдей, І. М. Соколова та інші). Водночас високий рівень тривожності, депресія, слабка воля, напруженість, безініціативність, замкнутість, незадоволеність, боязкість не сприяють соціалізації особистості (Е. Аронсон, Т. А. Власова).

Важливо відзначити, що особливості національного характеру китайських студентів також можуть виступати факторами, з одного боку, їх успішної соціальної адаптації, з іншого – такими, що перешкоджають їй (Л. І. Бутенко, В. Г. Крисько, М. І. Лапін, Лін Яцян, І. С. Свергун, Н. Ю. Филимонова та інші).

Разом з тим, дотепер не існує спеціально організованої програми психологічного супроводу соціальної адаптації китайських студентів, яка допомогла б їм подолати труднощі соціалізації. Психологічний супровід трактується як один з видів соціального патронажу, як інтегративна технологія зі створення умов для відновлення потенціалу розвитку й саморозвитку особистості, як особливий процес відносин між супровідним і тими, хто потребує допомоги. Індикаторами успішної соціальної адаптації китайських студентів у рамках програми психологічного супроводу соціальної адаптації можуть виступити позитивні зміни їхньої особистості.

У другому розділі «Програма емпіричного дослідження соціальної адаптації китайських студентів» викладено процедуру емпіричного дослідження, етапи й шляхи його організації; обґрунтовано систему діагностичних методів і методик; запропоновано програму (модель) психологічного супроводу соціальної адаптації китайських студентів.

Першочерговими завданнями емпіричного дослідження є дві групи: перша пов'язана з вивченням тих властивостей особистості, від яких деякою мірою залежить успішність/неуспішність адаптаційного процесу; друга – з розробкою програми (моделі) психологічного супроводу соціальної адаптації китайських студентів в умовах навчання в Україні. Такий поділ умовний, тому що діагностика досліджуваних властивостей особистості і їхніх змін проводилася в рамках експериментальної програми психологічного супроводу соціальної адаптації китайських студентів.

У вирішенні першого завдання емпіричної частини роботи здійснено добір психодіагностичного інструментарію. Вибір зазначених методик визначений їхньою адекватністю цілям і завданням дослідження й наявністю їх китайською мовою.

Розроблена програма психологічного супроводу соціальної адаптації китайських студентів, що базується на умовах системності й цілеспрямованості, полісуб'єктності й особистісної орієнтованості, спрямованості на формування ситуації розвитку особистості й тих її параметрів, які є значущими в адаптаційний період.

У третьому розділі «Результати емпіричного дослідження соціальної адаптації китайських студентів у контексті її психологічного супроводу» подано результати емпіричного дослідження показників соціальної адаптації в співвідношенні з тим спектром рис особистості, які супроводжують її прояви, результати кількісного (кореляційного, факторного) аналізу даних; розглянуто психологічні характеристики китайських студентів на початку, у процесі й наприкінці програми психологічного супроводу.