ПСИХОЛОГІЧНЕ ПРОЕКТУВАННЯ МОДУЛЬНО-РОЗВИВАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтована актуальність теми, визначені мета, гіпотеза, задачі, об’єкт, предмет дослідження, його наукова новизна і практичне значення; викладені положення, що характеризують особистий внесок здобувача, а також подана інформація щодо апробації дисертаційного дослідження, кількості та якості наукових публікацій.

У першому розділі – “Теоретичний аналіз моделей психологічного проектування форм організації освітнього процесу” – обґрунтовуються завдання та зміст психологічного проектування як одного із способів наукового передбачення та майбутньотворення, що конструює ефективне функціонування освітнього закладу як складної соцісистеми; аналізуються дослідницькі моделі запровадження і розвитку інноваційних експериментальних проектів трансформаційного змісту та прогресивного спрямування; описуються й порівнюються принципи проектування традиційної (О. Киричук, І. Підласий та А. Підласий) та інноваційної (А. Фурман) систем освіти. Критично проаналізовані: ідеї, принципи та умови конструювання організованого соціуму за психологічними параметрами (В.П. Казміренко, М.П. Корнєв, В.В. Третьяченко, В.А. Семиченко, Л.І. Орбан-Лембрик, Л.І. Уманський); теоретичний та експериментальний досвід вдосконалення традиційної моделі організації навчання (В.П. Безпалько, В.В. Давидов, М.М. Поташкін, П.Я. Гальперін, Н.Ф. Тализіна, Г.Д. Кириллова, М.І. Махмутов, П.І. Третьяков, Є.В. Сковін, І.Я. Лернер); предмет і властивості процесу створення проектів на метатеоретичному рівні аналізу великих освітніх систем (С.Б. Кримський, А.І. Пригожин, В.А. Роменець, П. Сорокін, О.Є. Гуменюк, А.В. Фурман, Г.П. Щедровицький).

Психологічне проектування технологій навчання дає змогу розглядати освітній процес як організаційну структуру, що зумовлює поєднання її сутнісних параметрів і властивостей й у такий спосіб забезпечує ефективне функціонування освітньої соціосистеми. Проекти оргформ навчання визначають успішність перебігу педагогічної взаємодії, розвивальний потенціал навчально-виховного циклу залежно від рівня організації навчання – допроектний, дидактичний, освітньо- психологічний.

Детальний аналіз традиційної системи організації навчання, за якою основною оргформою є урок, показує, що зазначена структурна схема навчального процесу економічно вигідна та ефективна, проте в сучасному суспільстві її культурна і соціальна доцільність втрачається, оскільки здійснення масового навчального пізнання забезпечує переважно примноження інтелектуальних здобутків без належного їх усвідомлення та відрефлексування, залишаючи поза увагою процеси становлення учня і вчителя як повноцінних особистостей та індивідуальностей, здатних адекватно розуміти соціальне оточення та доречно вчиняти. До того ж педагог займає статусно-рольову позицію єдиного ініціатора та управлінця освітньою взаємодією, а вихованець – пасивного спостерігача теоретично підлаштованого пошуку. Система підготовки уроків здійснюється способами традиційного планування дидактичних технологій, основний зміст яких становлять логічно структуровані знання та елементарні уміння. Спроби модернізувати освітню практику через запровадження проблемного, програмованого, розвивального та інших видів навчання, не дали явних позитивних змін у функціонуванні школи як культурно-розвивальної організації.

За інноваційної модульно-розвивальної системи навчання, освітній процес проектується на принципах (розвитковості, духовності, ментальності, модульності), які втілюють технології культурно зорієнтованої розвивальної взаємодії між учасниками навчального процесу, актуалізуючи не дві, а чотири сфери культурного досвіду – знання, вміння, норми, цінності. За такої організації модуль є систематизуючим способом світобачення, зміст якого гармонійно поєднує частини розвивального простору та дає змогу здійснити психологічне проектування освітньої діяльності (рисунок 1). Останнє водночас стимулює реалістичне передбачення на всіх рівнях конструктивної реорганізації оргсхем нетрадиційного освітнього процесу. При цьому вчитель і учні є: 1) управлінцями та проектувальниками проблемно-діалогічних ситуацій; 2) активними учасниками розвивальної взаємодії, яка спонукає їх до осмислення власного “Я” та оточення, плекання позитивної “Я-концепції”; 3) рівноправними партнерами у здобуванні та творенні кращого етнокультурного досвіду нації і людства; 4) ініціаторами та виконавцями вчинків добра, краси, істини, віри, любові.

            У другому розділі – “Методологія наукового проектування психолого-педагогічного змісту інноваційних форм організації шкільного навчання” – здійснене аргументоване окреслення низки параметрів психологічного проектування, охарактеризовані рівні конструювання функціональних оргструктур освітнього закладу, описана методологія дослідження організаційного і соціально-психологічного кліматів соціосистеми.