ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ АДАПТАЦІЇ МОЛОДШИХ ОФІЦЕРІВ ДО ДІЯЛЬНОСТІ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет і мету роботи, сформульовано завдання, висвітлено методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, подано відомості про апробацію, основні публікації автора і структуру дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження адаптації молодших офіцерів до діяльності в особливих умовах” проаналізовано основні підходи щодо розуміння змісту процесу адаптації, розглянуто психологічні чинники професійної адаптації, з’ясовано вплив особливостей військової служби на процес адаптації молодших офіцерів до діяльності в особливих умовах.

Основні підходи до розкриття змісту адаптації пов’язані з різними аспектами взаємодії структурних компонентів системи “соціальне середовище – особистість”: впливом середовища на особистість (М.С. Корольчук, А.А. Налчаджян, С.І. Розум), реалізацією адаптаційного потенціалу людини в особливих умовах діяльності (Г.О. Балл, О.М. Кокун, Г.В. Ложкін, А.Г. Маклаков, А.О. Реан). З позицій першого підходу, людина реагує на зовнішні впливи соціального середовища та пристосовується до нього відповідно до існуючих норм та вимог, з позицій другого, людина обирає засоби пристосування відповідно до власних здібностей та потенціалу.

Спираючись на праці Г.О. Балла, Ф.Б. Березіна, М.С. Корольчука, А.А. Налчаджяна, Г.С. Никифорова, А.В. Петровського психологічна адаптація трактується як процес пристосування індивідуально-особистісних якостей до життя і діяльності людини в умовах, що змінюються, а також як процес взаємодії особистості з навколишнім середовищем, який приводить (залежно від ступеня активності) до перетворення середовища відповідно до потреб та цінностей особистості.

Аналіз психологічних джерел дозволяє вести мову про три напрямки в дослідженні адаптації: 1) необіхевіористський (Г. Айзенк); 2) інтеракціоністський (Л. Філіпс); 3) психоаналітичний (Г. Гартманн). Представники цих наукових шкіл вважають що в адаптованої особистості продуктивність праці, здатність насолоджуватись життям і психічна рівновага не порушені. Окреслено, що адаптованість як динамічна рівновага в системі “людина – професійне середовище” виявляється в ефективній діяльності, якій притаманні оптимальні енергетичні витрати, професійне зростання, тісна взаємодія із членами колективу; здатність уникати ситуацій, що створюють загрозу для службової діяльності; виконання діяльності без значних порушень психічного та фізичного здоров’я (Ф.Б. Березін, А.О. Реан, О.Д. Сафін).

Психологічними чинниками на первинному етапі адаптації молодших фахівців є гармонійна активність (ініціативність, цілеспрямованість, впевненість у собі); високий рівень домагань (лідерство, толерантність до фрустрації, комунікативні здібності); самокритичність. Зазначається, що адаптація молодих спеціалістів до колективу досягається швидше, ніж до посадових та професійних обов’язків. На думку вчених (І.К. Кряжева, В.І. Медведєв, С.В. Овдій), адаптація молодого фахівця проходить шлях від утвердження себе як особистості в колективі до сприйняття себе як професіонала, коли всі відносини з оточуючими переходять із загальнолюдської сфери у професійну.

Проаналізовано комплекс психокорекційних заходів, покликаних допомогти випускнику ВВНЗ успішно адаптуватись до ВПД (В.О. Барабанщиков, Е.П. Корабліна, І.О. Погодін). Його змістовна частина дозволяє молодшому офіцерові по-перше, пізнати свої індивідуальні особливості, усвідомити свої інтереси, позбавитися від помилкових уявлень, навчитися бути чесним із самим собою; по-друге, переглянути своє ставлення до себе і взяти відповідальність за своє професійне становлення і розвиток, а в ширшому плані – за весь свій життєвий шлях; по-третє, опанувати прийоми самоудосконалення і самоконтролю.

Вивчення адаптації молодших офіцерів як процесу, що розгортається в часі, показує, що в цьому явищі науковці (В.О. Барабанщиков, І.В. Каськов, В.Д. Кислий, О.Д. Сафін) виділяють три якісно різні періоди: 1) дисфункціональний (перші дні і тижні в нових умовах); 2) стереотипний (до 1-го року служби); 3) функціонально-ініціативний (до 3-х років служби). Ряд авторів вважають, що психологічна адаптація молодших офіцерів до професійної діяльності залежить від таких психологічних чинників, як готовність до діяльності, рівень активності суб’єкта, когнітивна стратегія прийняття рішення, мотивованість.

Аналіз психологічної літератури, а також вивчення практики адаптації молодших офіцерів дозволяє говорити про дві групи чинників, які обумовлюють труднощі адаптації. Першу групу складають індивідуально-особистісні чинники, які включають особливості темпераменту, характеру, адаптаційні здібності, інтеріоризований адаптаційний досвід і ціннісні орієнтації особистості. До другої групи належать соціально-психологічні чинники. Результати соціальних опитувань, проведених у військовій сфері, дозволяють виокремити перелік основних причин, які пояснюють виникнення труднощів у службовій діяльності молодших офіцерів, серед них: несправдження сподівань; некомпетентний перший начальник; соціально-психологічна глухота; пасивність; ігнорування реальних критеріїв оцінювання; конфлікт поколінь тощо.

Отже, теоретичний аналіз адаптації показує: 1) адаптація є одним із важливих аспектів соціалізації індивіда, передумовою інтерналізації соціальних норм, цінностей, установок конкретного колективу, групи; 2) адаптація дозволяє молодшому офіцеру інтегруватися у складний і специфічний соціальний організм, яким є військовий колектив; 3) успішна адаптація є необхідною умовою і засобом оптимізації взаємодії офіцера і службового середовища, що підвищує злагодженість і згуртованість військового колективу, поліпшує психологічний клімат; 4) адаптація є способом передання і збереження соціального, професійного досвіду, без чого не можуть складатися та існувати колективні традиції, соціальні норми і звичаї.

У другому розділі “Організація роботи та обґрунтування методів і методик дослідження” висвітлено методичні засади дослідження, розглянуто шляхи досягнення мети та вирішення завдань дослідження, обґрунтовано методики, охарактеризовано експериментальну вибірку.

Ретроспективний аналіз ВПД свідчить, що в одних і тих же проблемних ситуаціях молодші офіцери адаптуються з різною мірою успішності. Такі факти є свідченням того, що повинна існувати здібність до адаптації. Молодші офіцери за рівнем володіння цією здібністю значно різняться між собою.

Для вирішення поставлених завдань дисертаційне дослідження організаційно виконувалося у три етапи протягом 2001–2011 рр. Досліджувані – молодші офіцери Хмельницького гарнізону ЗС України, віком від 22 до 30 років, які проходили професійне становлення на первинних офіцерських посадах. Усього до дослідження було залучено 231 особу.

На першому етапі проаналізовано головні теоретичні підходи у вивченні адаптації людини, охарактеризовано психологічні чинники, які впливають на процес адаптації молодших офіцерів до діяльності в особливих умовах. Розроблено методичний апарат та схему дослідження, обґрунтовано психологічний інструментарій, використання якого відповідало меті та завданням дослідження. Нами встановлювались: наявність несприятливих особистісних чинників та чинників середовища, які зумовлюють дезадаптованість молодших офіцерів; особливості їх впливу, ступінь вираженості, тривалість і значення у формуванні дезадаптаційних розладів; характерні якісні особливості кожного із виділених чинників.

Для вирішення першочергових завдань дослідження з усіма молодшими офіцерами, залученими до експерименту, проводилось психодіагностичне обстеження за відібраними методиками. Під час підготовки набору діагностичних методик враховувалися об’єктивні критерії (успішність ВПД, різноманітні поведінкові прояви, набутий соціальний статус, показники результативності служби) та суб’єктивні критерії (самооцінка, особливості психічних переживань, мотиваційні підсистеми), які в сукупності дозволили з’ясувати перебіг адаптації молодших офіцерів у військовому колективі.

Для кожної із використаних методик визначались найбільш інформативні показники, що мають специфічну інтерпретаційну спрямованість. За результатами дослідження нами було сформовано контрольні та експериментальні групи, останні із яких у подальшому стали об’єктом психокорекційних впливів.

На другому етапі відповідно до отриманих результатів та особливостей впливу несприятливих психологічних чинників, які зумовлюють труднощі адаптації, була розроблена комплексна тренінгова програма корекції несприятливих психологічних чинників адаптації молодших офіцерів до діяльності в особливих умовах. Під час складання зазначеної програми основну увагу було зосереджено на визначенні головних тенденцій у зміні динаміки об’єктивних та суб’єктивних критеріїв адаптації і ступеня їх вираженості.

Опираючись на показники констатувального емпіричного дослідження, на стадії формувального експерименту нами передбачалось створення умов для розвитку у молодших офіцерів здатності до самокорекції особистісної позиції. Відповідно до зазначеної комплексної тренінгової програми із досліджуваними експериментальної групи проводились десять навчальних занять, які були структурно поєднані чотирма модулями.

На третьому етапі проводився порівняльний аналіз показників психокорекції несприятливих психологічних чинників експериментальної та контрольної груп, в результаті чого були зроблені висновки щодо ефективності комплексної тренінгової програми корекції несприятливих психологічних чинників адаптації молодших офіцерів до діяльності в особливих умовах. Як параметри ефективності психокорекційної роботи нами визначено: а) прагнення молодших офіцерів виявляти свої проблеми і ресурси; б) формування внутрішньої мотивації; в) формування позитивного ставлення до себе; г) відкритість до взаємодії з оточуючими; д) готовність до змін; е) здатність бачити альтернативи; ж) взяття на себе відповідальності; з) орієнтація на вільний вибір і позитивні зміни в майбутньому. За результатами емпіричного дослідження було апробано розроблену комплексну тренінгову програму корекції несприятливих психологічних чинників, розроблено рекомендації щодо психологічного супроводження адаптації молодших офіцерів.

У третьому розділі “Емпіричне дослідження психологічних чинників адаптації молодших офіцерів Збройних Сил України” викладено результати дослідження, проаналізовано вплив індивідуально-психологічних властивостей молодших офіцерів на ефективність їх адаптації, запропоновано та впроваджено комплексну тренінгову програму корекції несприятливих психологічних чинників адаптації молодших офіцерів до діяльності в особливих умовах.