ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ОСОБИСТІСНОГО СТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНЬОГО ОФІЦЕРА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання дослідження, об`єкт, предмет, його теоретико-методологічні основи, розкриті наукова новизна і практичне значення роботи, наведені висновки про особистий внесок автора, апробацію, впровадження та публікації, що висвітлюють результати дослідження.

У першому розділі «Теоретичні засади вивчення особистісного становлення майбутніх офіцерів» здійснено огляд напрямків і підходів до вивчення сутності та чинників особистісного становлення майбутніх офіцерів як передумови їх готовності до захисту країни, конкретизовані характеристики стратегій особистісного становлення.

Аналіз сучасних підходів у дослідженні розвитку та змінення особистості вказує на нові орієнтири для переходу від психології «особистості, що змінюється у мінливому світі» (О. Г. Асмолов) до психології «особистості, що діє і змінює себе і свій життєвий світ» (Д. О. Леонтьєв). У цьому зв’язку виникає необхідність дослідження проблематики особистісного становлення, що виражає позицію людини у світі, заданою системою загальних смислових утворень (Б. С. Братусь), сенсом життя (О. А. Будковська).

Особистісне становлення свідчить про самореалізацію особистості. Згідно з К. Юнгом, самореалізація - це процес “становлення себе” або індивідуація - розвиток самості, мета якого полягає в єднанні свідомого і несвідомого, покращенні динамічної рівноваги між ними. А. Адлер підкреслював значення мотивованості людської поведінки метою особистісного перевищення. Він наголошував на значенні руху людини від центрованості на собі (меті особистісного перевищення) до конструктивного опанування середовищем у процесі соціально-корисного розвитку. Тому особистісне становлення як характеристика буття людини, об'єктивується життєвою компетентністю, особистісною позицією «Я-у-Світі», посиленням тенденцій до професійного та особистісного самовизначення, самоствердження, самоповаги; зростанням осмисленості смисложиттевих цінностей буття. Таким чином, основна площина руху особистісного становлення – морально-ціннісна, що розгортається, в тому числі, і в процесах оволодіння професійною діяльністю.

З точки зору особистісно-діяльнісного підходу професійний розвиток невіддільний від особистісного, регулюється на основі як суб’єктивних, так і об’єктивних чинників і є частиною життєвого шляху людини (Б. Г. Ананьев, A. О. Деркач, Е. Ф. Зеєр, Є. О. Клімов, А. В. Массанов, Л. М. Мітіна та ін.). Сенс життя і сенс професійної діяльності можуть бути як односпрямованими, так і частково або повністю протилежним. Останнє веде до психологічної нестійкості особистості, підвищеної тривожності, втрати власного Я. Зазначені змісти особистісного і професійного можуть існувати як би паралельно: цьому сприяє використання механізмів психологічного захисту, втім, особистісне становлення може відбуватися тільки тоді, коли розвиток особистості в професії відбувається у духовно-орієнтованих спільнотах (В. І. Слободчіков). Особливим етапом для розгортання цих процесів є старший юнацький вік.

У науковій літературі (Я. В. Подоляк,Т. М. Титаренко, М. І. Томчук) показана здатність молодої людини старшого юнацького віку не лише залежати від факторів своєї життєдіяльності, а й впливати на них, бути суб`єктом власної життєдіяльності, при цьому суб’єктність стає головним внутрішнім чинником формування життєвої позиції щодо оточення, себе та обраної професії і самореалізації себе в ній.

В контексті професійної підготовки військовослужбовця (М. О. Атаманчук, Е. А. Афонiн, О. І. Воронов, С. М. Гречко, Л. М. Дунець, М. О. Морозов, В. І. Назаров, В. Б. Осіпов, М. П. Вернодубов, А. О. Тихончук та ін.) процес особистісного становлення молодої людини старшого юнацького віку характеризується вивершенням прагнення реалізувати свою потребу у повноті життєпроявів у колективі вищого військового навчального закладу, розкритті себе для інших та для себе (Г. В. Ложкін, Л. Ф. Железняк); розвитком громадянської позиції захисника країни, дисциплінованості у навчально-професійній сфері і орієнтацією на сумлінну службу як конституючих рис особистості майбутнього офіцера (О. В. Барабанщиков). Сформовані у юнацькі роки у військовому вищому навчальному закладі позиція захисника країни, громадянська мотивація зробити якомога більше для Батьківщини, стають основою подальшого розвитку особистості, і навіть у разі зміни професійної орієнтації як засобу життєзабезпечення, має визначальний вплив на життєві вибори особистості.

Динаміка особистісних змін тісно пов’язана з етапами навчання майбутніх офіцерів. Так, курсанти, що навчаються на першому курсі ВВНЗ, характеризуються особливою сензитивністю до майбутньої професії, до серйозного навчання і до життєвої перспективи в цілому (В. П. Давидов, В. К. Павліченко, Я. В. Подоляк), адаптація відбувається на тлі протиріч між звичними формами поведінки і статутними вимогами. На другому курсі йде активний процес єднання курсантських колективів, підвищується їх згуртованість (А. С. Троц, М. І. Дьяченко). Третій курс, з одного боку, характеризується підвищеною самостійністю, з іншого, – курсанти навчаються нерідко не в повну силу своїх можливостей, що співіснує з їхньою підвищеною самооцінкою (В. І. Назаров, В. Я. Подоляк). Це період гострого осмислення найболючіших питань життя, спрямованого на опанування професійним еталоном і моральним ідеалом, неминаючими цінностями буття. На четвертому курсі майбутні офіцери, в основному, вже сформовані у професійному відношенні особистості, що мають певну життєву позицію (О. В. Барабанщиков).

Специфіка становлення майбутнього офіцера розглянута у науковій літературі. При цьому виявлені такі фактори, як вплив військового колективу (Ю. Б. Максименко, Я. В. Подоляк, Г. В. Ложкін, Я. Я. Ягупов; здорового способу життя (Г. В. Ложкін); морально-психологічного клімату у колективі (М. Й. Варій, М. І. Томчук, О. І. Воронов), форма навчання студентів (М. І. Нещадим) тощо. Аналіз наукових даних надає можливість вважати, що особистісні зміни в період професійної підготовки майбутнього офіцера відбуваються завдяки діяльності, що здійснює молода людина в характерному для вищого військового навчального закладу способі життя. Тому питання про чинники особистісного становлення майбутнього офіцера як суб'єкта життя необхідно вирішувати з урахуванням характеру навчально-професійної діяльності в цілісному процесі буття майбутнього офіцера у вищому навчально-професійному закладі, опосередкованої спілкуванням з наставниками та курсантами у військовому інституті (О. В. Барабанщиков, М. І. Нещадим, А. С. Троц, В. В. Ягупов).