психологічні чинники Впливу телебачення на СТАНОВЛЕННЯ моральної свідомості молодших школярів

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дисертаційного дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету дослідження, сформульовано гіпотезу, завдання, розкрито методологічні й теоретичні засади, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну цінність роботи, розкрито форми її апробації та наведено відомості про структуру дисертації.

Перший розділ “Проблема впливу телебачення на моральний розвиток у науковій літературі’’ передусім присвячено аналізу  досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів з питань психології морального розвитку як центрального аспекту особистісного становлення молодшого школяра. З метою дослідження феномену морального розвитку здійснено аналіз таких понять, як мораль, моральний розвиток, моральна свідомість, моральна норма.

Обґрунтовано, що молодший шкільний вік – важливий сензитивний період у становленні особистісного розвитку учня. Саме тут закладаються основи моральних знань, норм, формується свідомо-емоційне ставлення до навколишнього середовища. Висвітлено, що психологічною основою формування здатності до особистісного зростання є процес засвоєння цінностей життя та їх перетворення в змістові елементи уявлень про моральні якості особистості. Особистісний розвиток молодшого школяра не є ізольованим процесом, адже він тісно пов'язаний із  його соціальним та загальнопсихічним розвитком тобто здійснюється у контексті становлення цілісної особистості. У процесі формування особистості, в результаті взаємодії емоцій, почуттів, моральних знань, навичок та звичок виникають специфічні для морального розвитку новоутворення. Останні збагачують особистість учня і є передумовою для подальшого засвоєння ним соціального та морального досвіду.

Проаналізовано моральність з точки зору її розгляду як форми суспільної свідомості, що відображає внутрішній світ дитини і через нього проектується школярем в об’єктивний світ. Відзначено, що структура моральної свідомості школярів є стійким утворенням. Провідне місце в ній займають переконання, основою яких є система понять. В свою чергу, остання утворює моральні знання, які є початковою ланкою в процесі засвоєння учнями моральних цінностей.

Зауважимо, що для дисертаційного дослідження особливо важливою є думка І.Беха про те, що мораль дитині спадково не передається, а виховується. Тому емоційно-моральне удосконалення дитини залежить від вміння вчителя опанувати внутрішнім світом учня через механізми співпереживання. Емпатія, в свою чергу, визначає емоції як відображення в формі безпосереднього переживання певної суті життєвих явищ, ситуацій, зумовлених співвідношенням їх об’єктивних властивостей із потребами суб’єкта. Емоційний досвід, в свою чергу, змінюється, збагачується в результаті співпереживання, яке виникає в спілкуванні з іншими людьми, а також за умов сприйняття творів мистецтва, під впливом засобів масової інформації, зокрема, телебачення.   

Обґрунтовано, що емоційне ставлення учнів до своїх вчинків та дій оточуючих з’являється у  тому випадку, коли їм повністю зрозумілий зміст цих вчинків. Тому емоційна ситуація має бути доступною для аналізу дитиною даного віку, зрозумілою та цікавою для неї. Емоційні переживання у молодших школярів, як правило, яскраві, насичені живими образами. В свою чергу, емоційний відгук сприяє більш міцному та глибокому запам’ятовуванню цих образів. Тому слід розвивати моральні почуття та моральну свідомість в молодшому шкільному віці із використанням  елементів сугестивного впливу, які у великій кількості представлені телевізійними програмами.

Зазначено, що моральний розвиток та виховання дитини доцільно починати з оволодіння „емоційною грамотністю”, тому що спілкування, взаємодія, діяльність не будуть ефективними, якщо учні не здатні розуміти свої емоції й почуття та управляти ними, „читати” емоційні стани інших. В зв’язку з цим було визначено завдання розвитку емоційно-ціннісної сфери молодших школярів – вчити дітей виявляти мотиви поведінки телевізійних героїв, розпізнавати емоційні стани за мімікою, жестами, голосом, розуміти амбівалентність співчувати почуттям іншої людини, тощо. Враховуючи положення теорії фундаментальних емоцій К.Ізгарда, згідно з якою емоції розглядаються як особистісні процеси, що додають сенсу та значення існуванню людини, в роботі вони представлені в розрізі їх відповідності різним внутрішнім переживанням.

Результати проведеного нами теоретичного аналізу предмету дослідження дають підстави зробити висновки, що процес формування особистості учнів початкових класів можливий при умові досягнення високого рівня їх моральної свідомості, що зумовлюється подіями, станами, змінами, які супроводжують безпосередній та опосередкований рух ціннісних орієнтацій суб’єкта у напрямку від егоцентричних – до високоморальних почуттів, від перших уявлень молодших школярів про добро і зло до високих моральних переконань та вчинків, від дій, зумовлених примусом чи страхом – до самоусвідомленої високоморальної поведінки особистості як складової частини її морально-психічного здоров’я.

У першому розділі „Проблема впливу телебачення на розвиток моральної свідомості молодших школярів у психолого-педагогічних дослідженнях” також розглядається психологічна специфіка телебачення як виду мистецтва. З погляду сформульованого уявлення про специфіку телепередач аналізуються різні психологічні концепції сприймання мистецтва і, зокрема, кінематографу. Теоретичний розгляд цієї проблеми доводить, що телебачення, як вид мистецтва, має цілу низку специфічних рис. До них можна віднести:

-        синтез різних видів мистецтва (живопис, музика, театр, література, фотомистецтво, хореографія та ін), що дозволяє здійснювати вплив на розвиток моральної свідомості особистості (В.Ждан, С.Езенштейн);

-        на відміну від театру, що ґрунтується на відтворенні “дії особистості” (С.Езенштейн, О.Лосєв ), для телебачення вихідним моментом є “ефект присутності”, залученості глядача до реальних ситуацій (Б.Балаш, С.Гінзбург, Ф.Степун);

-        моделювання та відтворення психічних процесів глядача: сприймання, уваги, мислення і т.ін., які реалізують залученість суб’єкта до реальності (С.Езенштейн, Г.Мюнстерберг );

-        установлення через відтворення психічних процесів, певного режиму споглядання особистості (“самоспостереження”).

Аналіз класичних і сучасних психологічних теорій сприймання мистецтва (Л.Виготський, Т.Ліппс, Г.Фехнер, З.Фрейд та ін.) свідчить, що вони по-різному застосовуються у телебаченні. Так, класична теорія “відчування” Т.Ліппса і теорія З.Фрейда ґрунтується на уявленні про проекцію людиною своїх переживань, потягів і т.ін. та відтворюванні образів в телевізійних передачах. Якщо враховувати, що телебачення покликане відтворювати не лише елементи чи ситуації зовнішньої реальності, але й взаємодію суб’єкта з реальністю, то механізми проекції, – і виникаюче на його основі перенесення переживань (катарсис), – треба визнати факультативним, ситуативним та неспецифічним для телепередач. Серед більш адекватних телебаченню слід вказати на теорію Г.Фехнера, де прекрасне є і суб’єктивним переживанням і об’єктивним “фактором краси” в предметах. З цього випливає, що естетичне сприймання – це безпосередньо – чуттєвий досвід взаємодії з об’єктивною реальністю в певних її вимірах, що є близьким до ефекту залученості глядача до ситуацій  у телепередачах.

       З-поміж психологічних концепцій сприймання категоріального семантичного простору слід відзначити теорію Е.Морена, де телепередача є для глядача “машиною”, яка виконує за нього роботу сприймання, мислення і т.ін., що призводить до своєрідного психологічного регресу та зростання афективності. Ідея регресу, за умов сприймання телепередач знайшла відображення в концептуальній метафорі телесприймання як сноподібного стану (Р.Клер, В.Михайлович та ін.). За М.Мерло-Понті, телебачення відтворює “екстеріоризованість” внутрішнього в зовнішньому. Тому сприймання категоріального семантичного телевізійного простору є своєрідною формою спостереження психічних феноменів.

       Згідно з М.Жинкіним, телебачення – це специфічний для сприймання об’єкт, що має здатність до “радикального” і “примусового” керування психікою глядача. Це стає можливим завдяки тому, що режисер, ставлячи себе на місце глядача і “програючи” на собі його передбачувані психічні стани і процеси, моделює їхнє функціонування. Базову, зокрема, для кіно та мультфільмів роль “утворення руху з двох нерухомостей (тобто “фі-феномена” М.Вертгеймера, а також монтажу кадрів) визнавав С.Езенштейн. На його думку, цей феномен одночасно є базовим феноменом моральної свідомості. Розвиваючи цю ідею, він стверджував, що змістом кіномистецтва є  людина, а його формою – моральна свідомість, що відтворюється імітацією цілісної людини, яка взаємодіє зі світом психічних процесів і дій.

       З урахуванням результатів та ідей, віддзеркалених у психологічній та педагогічній літературі, а також спираючись на компоненти функціональної системи психологічних механізмів інтуїтивно-почуттєвого  відображення В.Потапової, було виокремлено психологічні механізми розвитку моральної свідомості особистості засобами телебачення: емпатії, децентрації, рефлексії, антиципації, фасилітації.

       У другому розділі – “Емпіричне дослідження впливу телебачення на моральні конструкти індивідуальної свідомості” описано методику дослідження та виявлено специфічні особливості сприймання школярами телевізійної інформації. Проаналізовано рівень розвитку моральної свідомості учнів початкової школи.

       Основними завданнями експериментально-психологічного дослідження були: простежити здатність дітей оцінювати та диференціювати телевізійні сюжети за критеріями “добра” і ”зла”, проаналізувати вміння дітей виокремлювати мотиваційну складову вчинків телеперсонажів як підставу для оцінювання їх моральної сутності, вивчити особливості емоційного реагування дітей на телесюжети, описати вплив телевізійних програм на поведінку дітей, проаналізувати рівень розвитку моральної свідомості молодших школярів.

       Констатувальним експериментом було охоплено 203 учнів початкової школи №№1,2 м.Острога, зокрема (контрольних класів КК – 96 учнів, експериментальних класів ЕК – 107 учнів.)  У дослідженні також брали участь 8 вчителів та 387 батьків. Констатувальний експеримент проводився з 2004 по 2005 роки. Дослідження передбачало вивчення трьох основних складових моральної свідомості: когнітивної, емоційно-ціннісної та поведінкової. У дослідженні використовувалися такі емпіричні методи: експеримент, бесіди, анкетування, спостереження, шкальні технології, метод експертних оцінок, проективні методи. Бесіди з дітьми мали на меті встановлення тривалості перебування школярів у телепросторі, оцінку їх вибірковості у ставленні до різного типу телепрограм. Анкетування батьків спрямовувалося на вивчення розуміння впливу телепрограм на моральну свідомість дитини, уявлень дорослих про необхідність педагогічного супроводу дитячих телепереглядів, особливостей організації сімейного дозвілля з використанням телепростору. Бесіди із вчителями мали  на меті проаналізувати включення моралезнавчої інформації, отриманої дітьми із телепрограм, у структуру навчально-виховного процесу школи. З цією ж метою здійснювався також аналіз навчальних програм для учнів молодших класів. На основі методики Колберга визначились рівні моральних суджень молодших школярів.

  Бесіди з вчителями та батьками підтвердили припущення , що телепередачі моралезнавчого плану у навчально-виховний процес включені частково, а тому вчителі частіше використовують лише навчальні телепрограми. Завдання виховання у дітей моральних почуттів усвідомлюється недостатньо як вчителями, так і батьками. Головна увага вчителів спрямована на загальний розвиток і розширення загального світогляду учнів (відповідно 73,8% у експериментальних класах та 70,7% у контрольних). Моральне виховання школярів обмежується бесідами про випадки зі шкільного життя (відповідно 81,5% і 79,4%). Виховання ж батьків зводиться лише до естетико-етичних методів (89,31% і 80,94%). Дітей намагаються привчити звертати увагу на свою поведінку та зовнішній вигляд з позицій естетики (поведінка за столом, вміння вітатися, повага до дорослих і т.д.). Стосовно спільних телепереглядів, лише 22% сімей учнів експериментальних класів та 25% учнів контрольних класів планують і деякою мірою контролюють телеперегляди своїх дітей.

Однак в роботі вчителів та батьків не виявлено чіткої системи щодо  оцінки, характеристик телевізійних героїв та аналізу їх емоцій, переживань і  почуттів. В основному використовуються методи пояснення особливостей подій та опис загальних рис героїв. Запитання вчителів та батьків щодо переглянутого школярами сюжету у 96,3% носили репродуктивний характер, спрямований на засвоєння лише основного змісту, встановлення причинно-наслідкових зв’язків тощо.

На основі власних спостережень та проведеного опитування батьків, вчителів і учнів за складеною нами анкетою було зроблено висновок, що найбільше  вербальної інформації молодші школярі отримують з телеекрану. Так  48,2% моралезнавчої інформації надходить до дітей із засобів масової інформації, 26,5% - від близького соціуму, близько 8,7% - з книг, 3,4% – з культових джерел, 13,2 % - з інших джерел. Тому було зроблено припущення про те, що телебачення займає одне з провідних місць у формуванні моральної свідомості молодших школярів.

Для вирішення першого завдання з метою аналізу здатності дітей оцінювати сюжети за критеріями “добра” і “зла” учням  було запропоновано 20 щотижневих телепрограм (т/с “Моя чудова няня”, м/ф “Шрек”, х/ф “Володар кілець”, т/с “Всі жінки відьми”, м/с “Кіт пес”, м/с “Підводна братія”, т/п “Кримінал”, т/п “Ситуація”, т/п “Катастрофи”, х/ф “Будинок-монстр”, м/ф “Білосніжка”, м/ф “У пошуках Немо”, т/п “Єралаш”, х/ф “Повернення Мухтара”, м/ф “Качині історії”, м/ф “Супермен”, м/ф “Черепашки нінзя”, х/ф “Таємниці слідства”, т/ш “Вікна”, т/ф “Пірати Карибського моря.  Необхідно було оцінити ці програми за критерієм “добрі, світлі” та “холодні, жорстокі” (діти мали перед собою темні і світлі олівці). Всі вибори супроводжувалися фіксацією дитячих мотивувань. Зазначимо, що кількість телепрограм першого  і другого типу була узгоджена. Вибір теми фільмів зумовлювався наступними умовами:

• міра актуальності для дитини (у відповідності до сформованих інтересів);

§  наявність морального підтексту або пряме нав’язування відповідних норм і принципів.

Результати експерименту засвідчили, що здатність дітей експериментальних і контрольних класів оцінювати та диференціювати телевізійні сюжети за критеріями “добра” і “зла”, недостатньо розвинута Так молодші школярі не завжди виокремлюють моральний аспект телепрограми і тому  у 93,4% мають проблеми з диференціацією телегероїв. Діти експериментальних класів улюбленими назвали такі телепередачі як т/с “Моя чудова няня”, м/ф “Шрек”, х/ф “Володар кілець”, т/с “Всі жінки відьми”, м/с “Кіт пес”, м/с “Підводна братія” та велику кількість мультиплікаційних фільмів; до неулюблених відеосюжетів віднесли програму теленовин, т/п “Кримінал”, т/п “Ситуація”, т/п “Катастрофи”, х/ф “Будинок-монстр”. Мотивація вибору „добрих”  телепрограм зводилася до слів „гарні”, „яскраві”, „смішні”, „добрі”, „веселі”, „розважливі”; “злі”- характеризувалися такими словами як „страшні”, „там вбивають”, „стріляють”, „показують страшних монстрів та різні стихійні лиха”.

Діти контрольних класів до “приємних” віднесли – м/ф “Білосніжка”, м/ф “У пошуках Немо”, т/п “Єралаш”, х/ф “Повернення Мухтара”, м/ф “Качині історії”, м/ф “Супермен”, м/ф “Черепашки нінзя”; неприємними для перегляду вони вважають х/ф “Таємниці слідства”, т/ш “Вікна”, т/ф “Пірати Карибського моря”. Свій вибір “приємних” телепередач учні супроводжують словами  „різнокольорові”, „різноманітні”, „добрі”, „веселі”; “неприємні” передачі отримали характеристику жорстоких, злих, страшних, сумних.

На наступному етапі констатувального експерименту здійснювався аналіз здатності молодших школярів виокремлювати мотиваційну складову вчинків телегероїв.

Для розв’язання завдання дітям було запропоновано 3 задачі:

-        розділити сюжети мультфільмів на приємні (теплі, буду переглядати) і неприємні (холодні, не буду переглядати);

-          прослухати мелодії з мультфільмів і розповісти, який настрій викликає кожна з них і що змальовує їхня уява;

-        оцінити конкретні ситуації взаємодії персонажів, подані у статичній формі телекадру.

Внаслідок проведеного дослідження вдалося діагностувати здатність дітей оцінювати та класифікувати моральний аспект телепрограм за їх змістом, особливостями музичного і мовленнєвого супроводу. Було з’ясовано, що діти  експериментальних і контрольних класів чітко не розмежувують телепередачі з моралезнавчим наповненням, їх вибір у 74,8% зумовлюється видовищністю телепередач та зручністю часу їх демонстрування в телеефірі (зазвичай ці телепередачі транслюють тоді, коли діти залишаються  без догляду батьків). Виокремлення емоційного компоненту (за допомогою прослуховування мелодій) дало підстави стверджувати, що молодші школярі створюють свій образ екранного твору і, у більшості випадків, власні інтерпретації дітей являють собою своєрідні метафори – тобто естетична оцінка твору синтезує думки і почуття. Розуміння (тлумачення) сюжетів не відповідає їх ставленню. При цьому специфіка телевізійних програм породжує загострення суперечливої тенденції між здатністю виокремлювати негативні аспекти (зло, жорстокість) і наявністю позитивного відношення до телевізійного матеріалу, прагнення до повторного перегляду тощо.

Ці результати експерименту дали можливість зробити висновок щодо необхідності удосконалення методів роботи з телебаченням як важливим засобом впливу на моральну свідомість учнів, оскільки з’ясувалося, що телевізійні передачі мають великий вплив на розвиток моральної свідомості  молодших школярів.

Тому на наступному етапі експерименту визначались особливості емоційного реагування учнів на телепередачі  та порівнювались рівні розвитку їх моральних суджень з рівнями розуміння морального контексту телевізійних передач. За допомогою методів інтерв’ю, бесіди, дискусії з дітьми обговорювалися моральні дилеми (за діагностичними методиками Ж.Піаже, Л.Колберга). Це дало нам можливість простежити рівень розвитку однієї з абстрактних форм логічного мислення молодших школярів – морального судження, яке показало, що їх зміст залежить від рівня розвитку емоційної сфери особистості учнів  та знань школярів.