Психологічні детермінанти асоціальної поведінки підлітків

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність та ступінь розробленості проблеми, визначено мету, об’єкт, предмет та гіпотезу дослідження, сформульовано завдання, розкрито теоретико-методологічну основу дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, описано форми апробації результатів дослідження, наведено відомості про публікації матеріалів дослідження та структуру дисертації.

Перший розділ - “Асоціальна поведінка підлітків як психологічна проблема” - присвячений аналізу феномена асоціальної поведінки особистості у системі психолого-педагогічних знань. Розкривається психологічний зміст та структура асоціальної поведінки підлітків, показаний взаємозв’язок зовнішніх та внутрішніх чинників у детермінації поведінки підлітків.

Здійснений теоретичний аналіз першоджерел із досліджуваної проблеми дозволив зробити певні узагальнення.  Так, у працях Л.І. Божович, Б.С. Братуся, І.С. Кона, Л.Е. Орбан-Лембрик, М.В. Савчина, Г.М. Федори­шин зосереджено увагу на підлітковому віці як критичному періоді у процесі соціалізації особистості, у роботах Н.В. Абдюкової, А.А.Габіані, І.М. Гояна, Д.Б. Ельконіна, Ю.А. Клейберга, В.П. Кащенка, В.А Крутецького, Н.Ю.Максимової показано, що асоціальна поведінка в значній мірі залежить від вікових та психофізіологічних особливостей підлітків, у дослідженнях М.Й.Боришевського, М.І.Дідори, В.І.Ілійчука, А.Г.Ковальова  акцент зроблений на саморегуляції, яку вчені розглядають як активне ставлення особистості до впливів зовнішнього середовища, свідоме керівництво своєю поведінкою у відповідності до загальноприйнятих норм. С.А. Бєлічева, В.Н.Кудрявцев, С.Д. Максименко, Н.І. Пов’якель наголошують на тому, що психологічним підґрунтям поведінки виступають потреби особистості – від антисуспільних  до соціально прийнятних.

Проведений аналіз наукової літератури дав можливість виокремити основні напрями в дослідженні проблеми детермінації асоціальної поведінки підлітків, які спираються на вивчення психологічних особливостей взаємин (Б.Г. Ананьєв, О.О. Бодальов, А.О. Деркач, Н.В. Кузьміна та ін.); на гуманістичний підхід (А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс); на обґрунтування поведінки підлітка з позиції біхевіоризму, як зумовленої поєднанням позитивних та негативних стимулів (Б. Скіннер, Дж. Уотсон); на психоаналітичний напрям (З.Фройд), де поведінка визначається вродженими інстинктами і потягами; на аналітичний підхід  (А. Адлер, К. Юнг) згідно з яким, поведінку і життя людини визначають почуття єдності з іншими людьми та ін.

Систематизація наукових даних щодо проблеми асоціальної поведінки підлітків дозволила констатувати, що аналіз стану її дослідження вимагає реалізації системного підходу, який визначає взаємозв’язок різноманітних несприятливих детермінант, які негативно позначаються на процесі становлення  особистості неповнолітнього та його поведінці.

Аналіз літературних джерел показав, що асоціальну поведінку підлітків дослідники пов’язують із: конфліктністю (Л.С. Алексєєва, В.І. Ілійчук, С.Б. Кузькова, В.М. Радчук, В.С.Филипчук), зниженням успішності (М.І. Дідора, З.Г. Зайцева, О.М. Коропецька, С.Д.Максименко), адиктивною поведінкою (Н.Ю. Максимова, С.В. Толстоухова), акцентуаціями характеру (А.А. Вдовиченко, З.С. Карпенко, А.Е. Лічко), агресивними діями (О.Б. Бовть, В.В. Іванова, Н.Д. Левітов, Т.В. Палько, С.Г. Шебанова), дезадаптацією (І.А.Белінська, Г.М. Федоришин), виникненням правопорушень (Б.Н. Алмазов, Л.А.Грищенко, В.Д. Єрмаков, І.В. Козубовська), фрустрацією (М.І. Єнікеєв, В.П. Москалець, М.В. Савчин), девіаціями та маргінальністю (Н.Ю. Максимова, Л.Е. Орбан–Лембрик).

За результатами теоретичного аналізу визначено психологічний зміст асоціальної поведінки індивіда, з’ясовано психологічні передумови її виникнення і прояву у підлітків.

З огляду на психолого-педагогічні дослідження, асоціальна поведінка підлітка розглядається у дисертації як результат взаємодії двох чинників: умов мікросередовища (десоціалізуючі впливи сім’ї і школи, психологічні труднощі і ускладнення, породжені проблемогенним соціумом, деформації у спілкуванні і взаємодії) та індивідуальних особливостей індивіда (суперечності, головна з яких полягає у невідповідності між суб’єктивною готовністю до дорослого життя і об’єктивною обмеженістю можливостей підлітка; психологічні колізії, які перш за все виявляють себе у вибірково-активному ставленні підлітка до оточуючого середовища, спілкування, до педагогічних впливів у сім’ї, суспільстві, до соціально-моральних цінностей і норм, запропонованих найближчим оточенням). Асоціальна поведінка - це зовнішньо детермінований і викликаний потребами особистості мотивований процес, який знаходить своє виявлення у здійсненні вчинків, що порушують соціально-нормативний порядок і не сприяють нормальному функціонуванню та  розвитку соціуму. Потреби і їх задоволення є вихідними елементами внутрішньої психологічної структури поведінки, вони спонукають, регулюють та спрямовують активність особистості. Між соціальними детермінантами, індивідуальними потребами особистості і поведінкою ймовірно існує причинно-наслідковий зв’язок. Психологічною основою асоціальної поведінки підлітків можуть виступати будь-які потреби особистості – антисуспільні, гіпертрофовані (викривлені) тощо.