ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ПІДЛІТКІВ З НЕПОВНОЇ СІМ’Ї

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, розкрито теоретико-методологічну основу й представлено методи дослідження, висвітлено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо апробації і впровадження результатів.

Перший розділ «Теоретичні аспекти дослідження психологічних чинників формування життєстійкості підлітків» присвячений огляду концептуальних підходів щодо підліткового віку як віку придбання дорослої ідентичності, ролі життєстійкості у структурі життєздатності особистості та особливостей впливу неповної сім’ї на формування життєстійкості підлітка.

У психології існує кілька підходів до дослідження життєздатності, а саме: як енергетичного потенціалу людини (Б.Г.Ананьєв, Д.О.Леонтьєв, С.Мадді), як особливих модальностей свідомості (С.Л.Рубінштейн, К.О.Абульханова) та як специфічної здатності (В.Д.Шадріков, М.П.Гур'янова, А.І.Лактіонова і О.В.Махнач). В своїй роботі ми керувались визначенням А.І.Лактіонової та О.В.Махнач, згідно якого життєздатність – це індивідуальна здатність людини керувати власними ресурсами в контексті соціальних норм і умов середовища. Вона не є невід'ємною і стабільною якістю, але змінюється залежно від виду стресу, його контексту та інших чинників, які можна визначити як фактори ризику і захисні фактори. Дослідження показують ключову роль життєстійкості у структурі життєздатності особистості. Життєстійкість, з одного боку, впливає на оцінку ситуації: завдяки готовності активно діяти і впевненості в можливості впливати на ситуацію вона сприймається як менш травматична. З іншого боку, життєстійкість сприяє активному подоланню труднощів за рахунок продукування нової конструктивної поведінки і перетворення компонентів життєздатності. Життєстійкість допомагає підтримувати баланс між факторами ризику та захисними факторами. Вона вважається основним функціональним компонентом життєздатності, що зберігає стабільність системи особистості, задає параметри основних компонентів життєздатності (С.Маді).

З точки зору Л.А.Александрової, формування життєстійкості може проходити декілька стадій: від адаптації до самодетермінації і далі, до реалізації свого життєвого призначення. За даними досліджень О.Чаусової, володіючи високим рівнем життєстійкості, людина має потребу створювати і підтримувати задовільні стосунки з іншими, на основі яких виникають взаємодія і співпраця. М.П.Гур'янова вважає, що у найбільш широкому плані конструктивну поведінку забезпечує життєстійкість людини, її здатність протистояти життєвим труднощам, зберігаючи себе як цілісну особистість. У дослідженнях А.Г.Гладких і О.В.Макаренка виявлено, що життєстійкі люди не доводять себе до фрустрації і афекту, а якщо і потрапили під ситуацію, що фруструє, то прагнуть якомога швидше знайти конструктивний вихід з неї, добитися своєї мети з мінімальними втратами. За даними С.О.Богомаз, висока життєстійкість людини супроводжується наявністю у неї низького ступеня психічних захистів.

Ситуація неповної сім'ї часто має негативний багатосторонній вплив на розвиток дитини. Діти з неповних сімей відрізняються порушеннями статеворольового становлення, частіше тривожні, невпевнені, нервові, дещо агресивні, або навпаки замкнуті та залежні, ригідні емоційно, відчужені, або навпаки вимагають уваги від усіх, боязкі, надміру вразливі в ситуації стресу, неемпатійні, неврівноважені (Я.О.Гошовський Н.Ф.Дівіцина, С.В.Дрокова, Т.Н.Каменева, К.Є.Немировський, В.Г.Степанов). Однак проблема життєстійкості підлітків із неповних сімей на сьогодні в психології є недостатньо розробленою і вимагає спеціального аналізу.

У другому розділі «Емпіричні аспекти формування прояву життєстійкості у системі компонентів та функцій життєздатності підлітків із неповних сімей» надано обґрунтування й опис програми дослідження, дослідницької вибірки, використаного у дослідженні комплексу методів, наведено результати констатуючого дослідження.

Дослідження проводилося на базі гімназії №82 та ХЗОШ №44 Комінтернівського району м. Харкова. Досліджувані – підлітки віком 14-16 років загальною кількістю 149 осіб та їх батьки – 224 особи. З неповних сімей – 74 підлітка і 75 – з повних сімей; 87 дівчат і 62 хлопця.

Констатуюче дослідження проводилося у два етапи.  На І етапі було проведено діагностику сімейних взаємовідносин та порушень у сімейному вихованні підлітків за допомогою опитувальника «Аналіз сімейних взаємовідносин» Е.Г.Ейдеміллера та В.В.Юстицького, здійснено розподіл досліджуваних на групи з порушенням типу виховання (неблагополучні) та без порушення виховання (благополучні); було визначено особливості життєстійкості підлітків з повних та неповних сімей, виділено типи життєстійкості, притаманні досліджуваним.

На ІІ етапі була здійснено діагностику особливостей компонентів життєздатності досліджуваних, виявлення прояву та взаємозв’язку життєстійкості зі структурними (комунікативний, самооціночний, емоційний, мотиваційно-цільовий, контрольний) та функціональними (адаптаційний та захисний) компонентами життєздатності, виявлення структури життєстійкості підлітків з неповних сімей.