Психологічні механізми формування у молоді образу майбутнього шлюбного партнера

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу та методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення роботи; подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретичний аналіз проблеми психологічних механізмів формування у молоді образу майбутнього шлюбного партнера” здійснено огляд розгортання проблеми “образу” в психології, проаналізовано вікові особливості шлюбного вибору в юнацькому віці, на основі наукового аналізу основних психологічних теорій вибору шлюбного партнера визначено психологічні механізми формування у молоді образу майбутнього шлюбного партнера.

На основі психологічного аналізу досліджень образу майбутнього шлюбного партнера, ми визначили поняття “образ майбутнього шлюбного партнера“, “уявно сумісний образ майбутнього шлюбного партнера”, і “реально сумісний образ майбутнього шлюбного партнера”, критерії рівня сформованості образу майбутнього шлюбного партнера.

Образ майбутнього шлюбного партнера – це суб’єктивне ідеальне уявлення психофізичних, психофізіологічних, психологічних, соціально-психологічних та духовних рис бажаного подружнього партнера, яке формується внаслідок інтеріоризації та відображення ознак, структурних характеристик і відношень відомих суб’єкту шлюбних пар.

Уявно сумісний образ майбутнього шлюбного партнера – це актуальне на даний момент уявлення особистості про психофізичні, психофізіологічні, психологічні, соціально-психологічні та духовні риси бажаного подружнього партнера, яке формується без врахування закономірностей подружньої сумісності. Виникає внаслідок інтеріоризації та відображення ознак, структурних характеристик і відношень відомих суб’єкту шлюбних пар, які, згідно закономірностей подружньої сумісності, не є оптимальними для благополучного подружнього життя із суб’єктом.

Реально сумісний образ майбутнього шлюбного партнера – це ідеальне суб’єктивне уявлення особистості про психофізичні, психофізіологічні, психологічні, соціально-психологічні та духовні риси бажаного подружнього партнера, яке формується відповідно до закономірностей подружньої сумісності. Виникає внаслідок інтеріоризації та відображення ознак, структурних характеристик і відношень відомих суб’єкту шлюбних пар, які, згідно закономірностей подружньої сумісності, є оптимальними для благополучного подружнього життя із суб’єктом.

Провідним критерієм рівня сформованості образу майбутнього шлюбного партнера ми вважаємо міру співпадіння уявно сумісного образу майбутнього шлюбного партнера із реально сумісним образом, відповідно до закономірностей подружньої сумісності.

Аналіз досліджень, де розглядаються психологічні особливості юнацького віку (Л.І.Божович, Л.С.Виготський, І.С.Кон, Г.С.Костюк, О.В.Мудрик та інші) дозволяє стверджувати, що саме у цьому віці створюються певні передумови для вступу у шлюб, формуються довготривалі інтимні міжособистісні стосунки. Саме у цьому віці найчастіше здійснюється вибір потенційного шлюбного партнера, який потім впливатиме на весь життєвий шлях особистості. Якщо він буде неоптимальним, наслідками можуть бути відчай, зневіра, втрачені надії, розірвані шлюби, психологічно скалічені чоловіки, дружини, діти.

На основі аналізу основних теорій шлюбного вибору (психоаналітичних, гуманістичних, соціально-психологічних) за сферою вираження та прояву умовно ми виділили такі групи психологічних механізмів формування образу майбутнього шлюбного партнера:

·         глибинні механізми (статево-рольова ідентифікація з батьками (З.Фрейд), інтеріоризація архетипів аніми і анімуса – і їх проекція на реальну людину (К.Юнг), партнерство у “шлюбній грі” (Е.Берн),

·        особистісні психологічні механізми (образ „Я” (Л.З.Сердюк, Р.П.Федоренко), самооцінка (С.Будассі, В.С.Заслуженюк, М.М.Обозов, В.А.Семиченко, Н.Ф.Федотова), рівень домагань (Н.Ф.Федотова), рівень особистісної зрілості (А.Маслоу, Д.Т.Іванов));

·        соціально-психологічні механізми (рефлексія, ідентифікація, емпатія, каузальна атрибуція, атракція (Д.Маєрс), стереотипізація (Т.Г.Стефаненко), ефекти „первинності” та „новизни”, ефект „ореолу” (О.Бодальов, В.М.Дружинін, Lance C.E., LaPointeJ), рівноцінність на “шлюбному ринку”(Е.Фромм), еволюціоністичний (Д.Майєрс)).

Із переліку психологічних механізмів формування образу майбутнього шлюбного партнера провідними виділяємо статево-рольову ідентифікацію з батьками, самооцінку та стереотипізацію.

Підставою вважати статево-рольову ідентифікацію провідним механізмом формування у молоді образу майбутнього шлюбного партнера є результати досліджень  ряду авторів. Встановлено, що батьки є першими і стійкими зразками для наслідування, які залишають відбиток на все життя вже дорослої особистості (Д.Пауелл). Компліментарні образи батька і матері сприятливо впливають на правильність шлюбного вибору та відтворення адекватних відносин між батьками у своїй майбутній сім’ї (К.Юнг). Однією із бід молодої сім’ї є “сліпе наслідування, копіювання досвіду сім’ї батьків” (В.І.Чередниченко). Образ батька протилежної статі особливо важливий у виборі майбутнього шлюбного партнера, при чому вибір може здійснюватися за різними критеріями – схожості, або протилежності (З.Цельмер).

Стосовно самооцінки як провідного механізму формування у молоді образу майбутнього шлюбного партнера доцільно розглядати її як складову самосвідомості. У межах концепції ставлень особистості сформульована ідея дослідження образу „Я” як певного результату, “продукту” життєвих ставлень особистості. У ній узагальнено теоретичні погляди, в яких психологічним ядром особистості є індивідуально-цілісна система її суб’єктивно-оцінних, свідомо-вибіркових ставлень до дійсності. Ця система ставлень становить собою інтеріоризований досвід взаємин з іншими людьми у соціальному середовищі (О.Ф.Лазурський, В.М.Мясищев та інші). Поглиблюючи ідеї В.М.Бехтерєва, О.Ф.Лазурського та М.Я.Басова, В.М.Мясищев в онтогенезі формування ставлень виділив такі їх рівні: до інших людей; до світу предметів та явищ; до себе.

Незважаючи на те, що ставлення людини до самої себе є найбільш пізнім утворенням (Б.Г.Ананьєвим), саме самооцінка забезпечує цілісність системи ставлень особистості. Усі рівні ставлень особистості через призму самооцінки об’єднані в ієрархічну систему, яка визначає і спрямовує соціальне функціонування людини. Рівень самооцінки людини істотно впливає на її стосунки з навколишніми, насамперед з її сім’єю (Г.Навайтис).

Стереотипізацію виділяємо як провідний механізм формування у молоді образу майбутнього шлюбного партнера на підставі результатів досліджень ряду авторів. Стереотипи засвоюються в ранньому дитинстві, зазвичай із вторинних джерел, а не з безпосереднього досвіду, і використовуються дітьми задовго до виникнення чітких уявлень про людей, стосовно яких утворюється стереотип (Т.Г.Стефаненко). На основі закономірностей, виявлених гештальт-психологією, встановлено, що людина спершу формує уявлення про об’єкт, а лише потім “бачить” його (У.Ліппман). Звідси, процес соціальної перцепції в значній мірі залежить від наявних прообразів, “картинок в голові” – стереотипів (О.Ю.Семендяева).

Стереотип не лише є образом об’кта, але й проявляється на поведінковому рівні. В основі образів свідомості лежить інструментальна установка – готовність діяти – яка завжди ситуативна і залежить не стільки від доказів розуму, скільки від несвідомих імпульсів упередженості (Г.Олпорт).

З позицій досліджень фізіології нервової діяльності стереотипізація отримала назву “динамічна стереотипія” (І.П.Павлов). Фізіологічна школа визначає стереотип як низку нервових слідів від попередніх подразників, які, на відміну від умовних і безумовних рефлексів, спрацьовують при відсутності зовнішнього стимулу (І.П.Павлов , К.В.Судаков).

Ряд вчених (Б.Беттлхейм, Р.О'Хара, О.Семендяева, Т.Шибутані, М.Яновиц) зазначать, що людина, яка засвоїла стереотипні реакції, позбавляється волі і свободи вибору. Стереотипам підвладні побутові уявлення всіх людей, незалежно від їх референтного статусу (Е.Вайнек, О.Ю.Семендяева).

На основі узагальнення проведеного аналізу та виходячи з мети, гіпотези і поставлених завдань, були визначені теоретичні підходи до експериментального дослідження психологічних механізмів формування образу майбутнього шлюбного партнера у сучасної молоді.

У другому розділі – “Психологічні особливості образу майбутнього шлюбного партнера у молоді” проаналізовано закономірності подружньої сумісності як показник визначення реально сумісного образу майбутнього шлюбного партнера, визначено межі рівнів та досліджено рівень сформованості образу майбутнього шлюбного партнера у сучасної молоді, обґрунтовано та експериментально досліджено вплив психологічних механізмів – статево-рольової ідентифікації з батьками, самооцінки та соціальних стереотипів – на формування у молоді образу майбутнього шлюбного партнера.

Теоретичною основою для вивчення психологічної сумісності є емпіричні дослідження, проведені М.М.Обозовим, А.М.Обозовою, Є.С.Кузьміним, А.Кім, Д.Мартін, М.Мартін. На основі аналізу подружньої сумісності та закономірностей одного з її виду –  психологічної сумісності – виявлено, що показником визначення реально сумісного образу майбутнього шлюбного партнера є концепція симетричності особистісних профілів партнерів (О.М.Абакумова, Р.Кеттел, А.Кім, Д.Мартін, М.Мартін). Тобто, реально сумісний образ є тотожним профілю особистості досліджуваного.

Складність експерименту полягала у відсутності методик, які дозволили б визначити рівень сформованості образу майбутнього шлюбного партнера у молоді. Тому, рівень сформованості образу майбутнього шлюбного партнера у молоді ми визначали у такій послідовності:

· дослідження особливості профілю особистості молодої людини за опитувальником Р.Кеттела;

· визначення профілю особистості реально сумісного образу майбутнього шлюбного партнера для кожного респондента. За концепцією симетричності особистісних профілів партнерів реально сумісний образ є тотожним профілю особистості досліджуваного;

· дослідження профілю особистості уявно сумісного образу майбутнього шлюбного партнера за опитувальником Р.Кеттела;

· співвіднесення рівня збігу реально сумісного образу із уявно сумісним образом майбутнього шлюбного партнера для кожного учасника експерименту. Чим більше збігалися ці два образи, тим вищий рівень сформованості образу майбутнього шлюбного партнера. І, навпаки, значна розбіжність між уявно сумісним образом та реально сумісним образом свідчить про низький рівень сформованості образу майбутнього шлюбного партнера.