ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНЬОГО МЕДИЧНОГО ПСИХОЛОГА

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, поставлено завдання, сформульовано гіпотезу. Висвітлено основні методи, методичні та теоретичні основи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну й практичну значущість роботи, вказано дослідну базу, вірогідність, апробацію та впровадження результатів дослідження, наведено відомості про публікації матеріалів дослідження та структуру дисертації.

У першому розділі – "Формування професійних якостей майбутнього медичного психолога як психологічна проблема" – аналізуються теоретичні й методологічні підходи до вивчення професійно значущих якостей медичного психолога, характеризуються вимоги до професійної підготовки фахівця, визначається сутність професійно значущих якостей медичного психолога.

Аналіз літературних джерел показав, що проблема професійно значущих якостей спеціаліста була актуальною в різні історичні періоди. У роботі узагальнено наявні здобутки вчених та виокремлено основні підходи.

Так, філософи наголошують на морально-етичних якостях, клініцисти (А.Ф.Білібін, С.П.Боткін, В.Т.Волков, О.А.Грандо, Є.В.Кароваєва,  Н.О.Магазаник, М.Я.Мудров, О.М.Орлов, М.І.Пирогов, А.К.Стреліс, В.О.Ташликов, І.Харді та ін.) серед найважливіших виділяють моральні, комунікативні, інтелектуальні якості. Представники психотерапевтичного підходу (І.С.Вітенко, В.Т.Волков, Є.В.Кароваєва, Л.М.Лежепекова, А.К.Стреліс, Ф.Ф.Тєтєнєв, Б.А.Якубов та ін.) наголошують на необхідності володіння елементами психотерапії, вміння визначати та враховувати психічний стан пацієнта, здатності переконувати, емпатійності тощо. Науковці психосоматичного підходу  (І.С.Вітенко, А.С.Дімов, Ф.Крегер, Б.Любан-Плоцца, В.Д.Менделевич, В.Пельдінгер, Л.М.Супрун та ін.) акцентують увагу на комунікативних, регулятивних, когнітивних якостях.  Вчені психологічного (М.О.Амінов, І.А.Володарська, В.В.Гусейнова, М.В.Молоканов, Т.І.Федотюк, Н.В.Чепелєва та ін.) та психолого-педагогічного (Г.О.Балл, І.Д.Бех, М.Й.Боришевський, О.В.Киричук, О.М.Коропецька, С.Д.Максименко, В.П.Москалець, Н.І.Пов’якель, В.В.Рижов, М.В.Савчин, С.В.Терещук, Т.М.Титаренко та ін.) підходів зосереджують свою увагу на таких професійно значущих якостях, як готовність до контактів, раціональність у  встановленні й підтримуванні стосунків, інтелектуальність, психолого-педагогічний такт, самокритичність, вольові, морально-регулятивні, комунікативні якості тощо. Представники соціально-психологічного підходу (Г.М.Андрєєва, В.П.Казміренко, Н.Л.Коломінський, О.Ю.Кошинець, Р.Л.Кричевський, Л.Е.Орбан-Лембрик, Я.І.Шкурко, Г.Й.Юркевич та ін.) аналізують діалогічність, комунікабельність, емпатійність, продуктивність у встановленні й підтриманні контактів, впевненість, емоційну врівноваженість, незалежність, товариськість, вміння переконувати тощо. Акмеологічний підхід (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, А.О.Деркач, Л.Е.Орбан-Лембрик та ін.) розглядає професійні якості у контексті закономірностей, чинників, що забезпечують вищий рівень досягнень у будь-якій галузі діяльності.

Огляд наукових праць засвідчує, що розвиток особистості студента як майбутнього спеціаліста в процесі навчання здійснюється за кількома  напрямами: розвиваються необхідні професійні здібності; вдосконалюються, “професіоналізуються” психічні процеси, досвід; підвищується почуття обов’язку, відповідальність за успіх професійної діяльності, окреслюється індивідуальність студента; формуються професійно значущі якості; збільшується змістовна частка самовиховання студента у формуванні якостей, досвіду, необхідних йому як майбутньому спеціалістові; зростає професійна самостійність і готовність до майбутньої практичної роботи.

На підставі аналізу позицій вчених щодо категорії “професійно значущі якості”, які розглядаються як взаємодоповнюючі, а не як взаємовиключаючі, виведене власне бачення цього поняття. Під професійно значущими якостями ми розуміємо низку важливих якостей спеціаліста, які сприяють успішному виконанню професійної діяльності, ефективному розв’язанню професійних завдань, особистісно-професійному зростанню й удосконаленню.

Проблема підготовки майбутнього фахівця, а також формування професійно значущих якостей широко представлена в теорії та практиці педагогіки й психології. Проте існують труднощі щодо визначення симптомокомплексу професійно значущих якостей власне медичного психолога.  На основі здійсненого теоретичного аналізу змісту професійної підготовки класичних психологів, лікарів, соціальних педагогів зроблений висновок про те, що ані перші, ані другі (навіть за умови додаткової підготовки на післядипломному етапі) не здатні повною мірою забезпечити якісне виконання завдань, поставлених перед медичним психологом. Мета й професійні завдання медичного психолога, як вони сформульовані в концепції підготовки фахівців за спеціальністю “Медична психологія”, не є простим поєднанням мети й професійних завдань лікаря та психолога. Відповідно й поєднання класичної медичної освіти з психологічною не повинно бути суто формальним і не може обмежуватись лише введенням нових навчальних курсів. Доведено, що це поєднання повинно бути змістовим синтезом, забезпечуючи взаємозв’язок і взаємопроникнення медичних та психологічних знань.

Виділено професійно значущі якості медичного психолога: мотиваційно-ціннісні, когнітивні, емоційно-вольові, морально-регулятивні, комунікативні. Вони у сукупності визначають професійну компетентність майбутнього спеціаліста.

У другому розділі – "Експериментальне дослідження сформованості професійно значущих якостей у майбутніх медичних психологів" – обґрунтовується прогностичне моделювання професійної підготовки майбутніх медичних психологів, викладена загальна процедура експериментального дослідження, здійснений порівняльний аналіз особливостей сформованості професійних якостей у майбутніх фахівців – медичних психологів.

Вивчення підходів вчених щодо методології складання моделей підготовки спеціалістів, методики й техніки їх реалізації (О.Ф.Бондаренко, І.С.Вітенко, Р.В.Габдрєєв, І.А.Жданов, Л.М.Карамушка, О.Б.Кобзар, Л.П.Овсянецька, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.П.Параніч, Б.Д.Паригін, Н.І.Пов’якель, А.А.Ткаченко, В.В.Рибалка, Н.В.Чепелєва, В.А.Шторф та ін.) дозволив теоретично обґрунтувати прогностичну модель  професійної підготовки майбутнього медичного психолога. Показано, що необхідність її створення зумовлена не лише потребою продемонструвати компоненти підготовки та відповідні професійно значущі якості у вигляді сукупності, але й встановити змістові взаємозв’язки між компонентами підготовки та професійними якостями, між різними групами професійно значущих якостей і окремими професійними якостями.

У загальній структурі даної моделі  виокремлені такі компоненти: орієнтаційно-оцінний, науково-теоретичний, операційно-дієвий, мотиваційний, професійно значущі якості особистості та готовність до професійної діяльності. Реалізація кожного з компонентів підготовки включає формування і розвиток певних знань, умінь та особистісних якостей.

        Для дослідження сформованості професійно значущих якостей у студентів – майбутніх медичних психологів були використані методики, підібрані у відповідності до прогностичної моделі професійної підготовки медичного психолога, а саме: “Мотивація вибору медичної професії” (модифікований тест мотивів учіння Хеннінга, запропонований А.П.Васильковою), “Мотивація навчання у вищому навчальному закладі” (Т.І.Ільїна), методика діагностики соціально-психологічних установок особистості в мотиваційно-потребовій сфері О.Ф.Потьомкіної – для дослідження мотиваційно-ціннісних якостей; “Індивідуальні стилі мислення” (А.Алєксєєва, Л.Громова) – для дослідження когнітивних якостей; опитувальник для виявлення вираженості самоконтролю в емоційній сфері, в діяльності й поведінці (Г.С. Нікіфоров, В.К.Васільєв, С.Ф.Фірсова) – для дослідження регулятивних якостей;  тест “Який Ваш стиль спілкування?” (Ю.Ф.Пачковський), методика діагностики домінуючої стратегії психологічного захисту в спілкуванні В.В.Бойка, методика діагностики рівня емпатійних здібностей В.В.Бойка – для дослідження комунікативних якостей.

З метою вивчення суб’єктивних уявлень та очікувань щодо професійно значущих якостей, студентам пропонувались дві авторські анкети.

Перша анкета була спрямована на дослідження суб’єктивних уявлень про професійну підготовку та майбутні професійні завдання медичного психолога, друга – на створення гіпотетичного психологічного портрету “ідеального” медичного психолога.

Вихідним у експериментальній роботі було положення про те, що особистість майбутнього спеціаліста необхідно розглядати не тільки як носія знань, умінь, навичок професійної діяльності, але й у контексті комплексу професійно значущих якостей, які є однією з передумов професійної успішності.

Результати констатуючого експерименту, проведеного зі студентами Буковинської державної медичної академії, свідчать, що більшість студентів переконана в тому, що професія медичного психолога не є загальнодоступною, потребує наявності комплексу особистісних якостей та життєвих умінь і вимагає певної “вибраності”  (середнє значення за цим показником зростає на третьому курсі (0,62), порівняно з другим (0,56) при максимальному 1,0). Найбільш важливою складовою освіти студенти вважають практичні заняття (відповідно 0,72 та 0,56 при максимальному 1,0), проте в студентів третього курсу статистично значимо зростає суб’єктивна важливість особистісного розвитку (з 0,33 до 0,51 при максимальному 1,0). У процесі створення “ідеального” портрета медичного психолога виявилося, що перша “трійка” найбільш важливих якостей однакова для студентів другого та третього курсів, а саме: здоровий, уважний, працездатний.

Провідним мотивом вибору медичної професії для студентів другого і третього курсів є піклування про здоров’я рідних (середнє значення показників, відповідно 6,16 та 6,58 при максимальному 8), другу позицію в студентів другого курсу займає мотив піклування про власне здоров’я (5,21), а в студентів третього курсу – бажання лікувати людей (6,0). У даному випадку з усією очевидністю спостерігається зміна егоцентричної мотивації (піклування про себе) на суспільно-гуманістичну (допомагати іншим). Щодо мотивації навчання у вищому навчальному закладі, то без статистично значимої відмінності провідним мотивом для студентів другого (62 %) та третього (69,5 %) курсів виявився мотив отримання диплома. На другому місці і зі статистично значимою відмінністю – оволодіння професією (48,7 % – другий курс, 64,5 % – третій курс). На останній позиції – мотив набуття знань, 40% і 56,43 % відповідно. Загальні тенденції щодо соціально-психологічних установок особистості в мотиваційно-потребовій сфері для студентів другого та третього курсів виявились практично однаковими.  Щодо вираженості самоконтролю, то загальна тенденція полягає в зменшенні його рівня на третьому курсі порівняно з другим (середнє значення відповідно  45,21 та 41,33 при максимальному 72,0). Рівень гнучкості спілкування без статистично значимих відмінностей знижується в студентів третього курсу (з 52,07 до 49,47 при максимальному 75), що може бути пояснено особистісними комунікативними властивостями студентів, але водночас свідчить про необхідність цілеспрямованого формування комунікативних якостей у майбутніх фахівців. Без статистично значимих відмінностей у досліджуваних другого і третього курсів переважає агресія як психологічний захист у спілкуванні (середнє значення відповідно 9,95 та 10,07 при максимальному 24). На другій позиції в обидвох курсів стратегія психологічного захисту – уникнення (відповідно 7,95 та 7,40 при максимальному 24). На останній – на противагу агресії – миролюбність (відповідно 5,97 та 6,49 при максимальному 24). Рівень емпатійних здібностей у студентів другого і студентів третього курсів занижений (середнє значення відповідно 18,80 та 19,73 при максимальному 36). Результати факторного аналізу свідчать, що фактор, інтерпретований нами як професійно значущі якості, містить у собі такі показники: вміння викликати довіру, організованість, соціально-психологічні установки на процес, бажання лікувати людей, піклуватися про здоров’я рідних, соціально-психологічні установки на альтруїзм, проникливість, синтетичний стиль мислення, здатність до рефлексії, спостережливість, набуття знань, толерантність, ідеалістичний стиль мислення, мовчазність, емпатійність (2-й курс), а також  здатність до рефлексії,  загальний рівень емпатії, ідентифікація в емпатії,  емоційний канал емпатії,  толерантність,  раціональний канал емпатії, оцінка з навчально-виробничої практики, висока здатність до адаптації, спостережливість, альтруїзм, активність, розвинута інтуїція, запальність, можливість піклуватися про своє здоров’я, отримання диплому, ідеалістичний стиль мислення, значущість практичних занять, вміння зберігати таємниці (3-й курс).

З метою виявлення відмінностей, зумовлених регіональними та соціокультурними чинниками, проводилось опитування студентів другого і третього курсів Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця, яке показало, що загалом результати анкетування збігаються з результатами, отриманими в чернівецькій групі студентів, за винятком статистично значимих відмінностей щодо сприйняття професії медичного психолога як такої, яка вимагає “вибраності” (в Національному медичному університеті кількість студентів із таким сприйняттям більша на 18 %), значущості практичних занять як складової освіти (в Національному медичному університеті кількість студентів із таким сприйняттям менша на 16 %), необхідності контролю за емоційним станом (в Національному медичному університеті кількість студентів із таким сприйняттям менша на 3 %). Статистично значимі відмінності виявлені також при дослідженні домінуючої стратегії психологічного захисту в спілкуванні. Загальний показник рівня емпатійних здібностей у чернівецьких студентів нижчий, ніж у київських із статистично значимою відмінністю (середнє значення відповідно 19,24 та 20,99 при максимальному 36). Слід зауважити, що загальний рівень емпатії в обох групах студентів занижений.

Порівняльний аналіз показав, що більшість відмінностей може бути пояснена соціально-психологічними, соціокультурними чинниками та статусною відмінністю студентів Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця і Буковинської державної медичної академії.

Загалом, якісний аналіз даних, отриманих під час констатуючого експерименту, свідчить про недостатньо високий ступінь сформованості професійно значущих якостей, що й зумовило необхідність проведення формуючого експерименту.

У третьому розділі – "Особливості формування професійно значущих якостей майбутніх медичних психологів у процесі професійної підготовки" – висвітлені результати формуючого експерименту. Зокрема, обґрунтовується прогностична модель формування професійно значущих якостей майбутніх медичних психологів, а також  доведено, що професійно значущі якості як один із найбільш важливих компонентів фахової підготовки та провідний чинник професійної успішності підлягають формуванню за допомогою комплексного застосування цілеспрямованих методів впливу в навчально-виховному процесі.

При створенні прогностичної моделі формування професійно значущих якостей медичного психолога (мотиваційно-ціннісних, когнітивних, емоційно-вольових, морально-регулятивних, комунікативних) враховано те, що частково вони є заданими на момент обрання фаху і вступу до вищого навчального закладу (наприклад, особливості перебігу психічних процесів, характерологічні властивості, сформовані вихованням та оточенням ціннісні орієнтації, життєві переконання, стереотипи тощо), а частково формуються власне під час навчання і повинні бути враховані в компонентах підготовки спеціаліста. Крім того, деякі особистісні якості підлягають корекції та розвитку, а психологічні проблеми розв’язуються за допомогою цілеспрямованих тренінгів, консультативних та психотерапевтичних інтервенцій.