ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІМПЕРАТИВНИХ ТА ДІАЛОГІЧНИХ ВПЛИВІВ БАТЬКІВ НА ПІДЛІТКІВ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначені його об’єкт, предмет, мета і завдання, описаний інструментарій дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – "Психологічний аналіз міжособистісної взаємодії у контексті виховного впливу батьків на підлітків" здійснено психологічний аналіз міжособистісної взаємодії у цілому та батьківської взаємодії зокрема в контексті виховних впливів батьків на підлітків. Розкрито психологічний зміст таких понять, як "вплив", "взаємодія", "виховний вплив", "стиль батьківської виховної взаємодії з підлітком"; визначаються мотиваційно-цільові та структурні характеристики виховного впливу, а також описано специфічні особливості імперативних та діалогічних виховних впливів у взаємодії батьків з підлітками.

У розділі розглядаються різні підходи зарубіжних дослідників до розуміння поняття "вплив" (М. Альберт, М. Маскон, Дж. Тернер, Р. Чалдіні та ін.), а також аналізуються погляди вітчизняних психологів щодо обгрунтування закономірностей процесів спілкування та взаємодії людини з людиною (Б. Ананьєв, О. Бодальов, Г. Балл, Є. Доценко, А. Ковальов, Г. Ковальов, В. Куликов, А. Панасюк, О. Сидоренко, Н. Скотна, А. Фурман та ін.).

На основі аналізу праць Г. Балла, О. Бодальова, Г. Ковальова, В. Куликова, О. Сидоренко та ін., присвячених вивченню феномену "вплив", авторка визначає його як процес і результат зміни індивідом поведінки іншої людини, її поглядів, переконань, намірів, настановлень, уявлень, оцінок, інтересів тощо в процесі взаємодії.

У роботі розглядаються різні психологічні підходи до феномену взаємодії, яку досліджували Г. Андреєва, Б. Ломов, О. Леонтьев, М. Обозов, однак вона й надалі трактується неоднозначно та залишається недостатньо вивченою. Розгляд взаємодії у контексті комунікативних процесів, дозволив стверджувати, що виховний вплив є його змістовою характеристикою, окремою своєрідною змістовою одиницею, оскільки у ході здійснення впливу батьків на підлітків реалізується одна з соціальних функцій, яку виконує кожна сім’я, а саме функція – виховання.

Г. Костюк стверджує, що "виховання за своєю суттю – це керівництво індивідуальним становленням людської особистості", яке відбувається за допомогою здійснення впливу. У зв’язку з цим у дисертаційному дослідженні виховний вплив визначається як зовнішня умова виховання, а точніше процес організації активності вихователя й вихованців і здійснення їхніх цілеспрямованих дій, які мають на меті зміну психологічних характеристик об’єктів виховного впливу (їхньої мотивації, потреб і установок, цінностей та рис характеру), а також перебудову поведінки останніх з огляду на характерні для певного суспільства уявлення про соціально зрілу, пристосовану до реальних суспільних умов особистість. Осередком таких змін є ціннісно-орієнтаційна сфера психіки особистості.

Підлітки, порівняно з молодшими школярами, більш вимогливі до форм та змісту виховних впливів, що зумовлюється насамперед їхнім почуттям дорослості. Відтак більш продуктивними щодо них є такі виховні впливи, у яких підліток знаходить підтвердження своєї дорослості.

Особлива увага в дисертації приділяється аналізу імперативних та діалогічних (розвивальних) виховних впливів, які, з позиції автора, найчастіше використовуються батьками у процесі виховання підлітків. Ці впливи мають різну психологічну суть та ефективність. Імперативний виховний вплив загалом є авторитарним, директивним апелюванням до підлітка з метою досягнення контролю над його поведінкою і налаштування, примушування його до певних дій або рішень, при цьому не торкаючись глибинної структури психічної організації його особистості. Діалогічний виховний вплив забезпечує актуалізацію потенціалів особистісного саморозвитку кожної із взаємодіючих сторін (батьків та підлітка) у процесі діалогу, організація якого можлива лише при умові відкритості обох взаємодіючих сторін. Тільки суб’єкт-суб’єктний вплив зумовлює особистісний розвиток підлітка, викликає позитивні якісні зміни в його психіці, тоді як імперативний здатний лише ситуативно його стимулювати.

Співвідношення даних виховних впливів залежить від стилю батьківської виховної взаємодії з підлітком (рефлексивного, гіперопі­кувального, потурального й авторитарного) – сукупності характерних способів взаємовідносин між батьком і підлітком, що виражається у використанні першими певних стратегій виховних впливів з метою зміни поведінки останніх.

Рефлексивний стиль батьківської виховної взаємодії з підлітком передбачає занурення в емоційний досвід підлітка, пошук нових шляхів виховання почуттів самоповаги та дорослості, що з’явилися у нього. Батьки оволодівають базовими знаннями про потреби і поведінку підлітка, навичками комунікації – прийняттям та відображенням почуттів, навичками встановлення дисципліни й регуляції поведінки своєї дитини.

Батьки авторитарного стилю ставлять до підлітка жорсткі вимоги, які формують у нього аналогічний спосіб взаємодії з людьми, пасивність, на його думку та емоційний світ не зважають. Усе це обмежує автентичний особистісний розвиток підлітка.

Потуральний стиль батьківської виховної взаємодії з підлітком будується на основі принципу уседозволеності, а тому підліток дуже швидко засвоює способи маніпулювання батьками та іншими людьми, що своєю чергою успішно посилює його егоїзм, агресію і нігілізм.

Гіперопікувальний стиль батьківської виховної взаємодії з підлітком характеризується пильною увагою і турботою про підлітка, тотальною опікою не лише його зовнішніми діями та поведінкою, а й прагненнями заволодіти його інтимними переживаннями.

У тексті дисертації проаналізовано мотиваційно-цільові характеристики виховного впливу. Необхідність такого аналізу пояснюється тим, що пряма апеляція до свідомості, формальне ознайомлення підлітка з системою соціальних цінностей та норм малоефективні. Батьки повинні апелювати до його актуальних потреб, а також забезпечити їх актуалізацію, тобто стимулювати емоційні переживання цих цінностей і норм як особистісно значущих для нього.

Використання суб’єкт-суб’єктної стратегії виховного впливу (що передбачає різнобічну внутрішню та зовнішню активність підлітка) призводить до якісних і стійких новоутворень у його ціннісно-орієнтаційній сфері, до зростання його можливостей у розвитку здібностей, засвоєнні знань, виробленні умінь, навичок, тобто найбільш ефективно забезпечує виконання його завдань. Ефективний виховний вплив передбачає виконання наступних психолого-педагогічних завдань, що конкретизують мету виховного впливу, розкривають його реалізацію відповідно до етапів їх виконання та є особистісно-значущими для батьків:

1)                       допомога підліткам у переході від дитинства до дорослості;

2)                       самовідтворення шляхом проекції на підлітка для надолуження того, що не вдалося реалізувати самому;

3)                       підтвердження батьками факту свого існування й своєї значущості;

4)                       задоволення батьками власних потреб за допомогою підлітків або завдяки їх посередництву.

Проведений у процесі написання роботи аналіз мотиваційно-цільових характеристик впливу дає підставу для припущення, що вибір батьками імперативних-діалогічних виховних впливів щодо підлітків зумовлений стилем їх взаємодії. Відповідно до цього у дослідженні особлива увага приділяється вивченню проблеми стилів батьківської виховної взаємодії з підлітком з метою визначення специфіки використання ними імперативних та діалогічних виховних впливів.

У другому розділі – "Експериментальне дослідження імперативних та діалогічних виховних впливів батьків на підлітків" – наведений опис процедури та результатів емпіричного дослідження стилів батьківської взаємодії з підлітком у контексті їх виховання з метою визначення специфіки використання імперативних та діалогічних виховних впливів.

Для проведення емпіричної частини дисертаційного дослідження була сформована вибірка батьків учнів 7–9 класів загальноосвітніх шкіл м. Дрогобич № 14, № 16, Рудківської та Новокалинівської загальноосвітніх шкіл Самбірського району. На етапі пілотажного дослідження кількісні параметри вибірки складали 125 осіб. Загальна кількість респондентів на констатувальному етапі дослідження складала 108 осіб.

З метою визначення домінуючих стильових тенденцій використано тест-опитувальник батьківського ставлення до дітей Варги-Століна. Було здійснено змістовий аналіз та пілотажне дослідження, що дало змогу стверджувати: зміст першого полюса шкали "прийняття–неприйняття" відображає характеристики рефлексивного стилю батьківської виховної взаємодії з підлітком; друга шкала "кооперація" відповідає потуральному стилю виховної взаємодії батьків з підлітком; третя шкала "симбіоз" – гіперопікувальному; четверта шкала "авторитарна гіперсоціалізація" - авторитарному. П’ята шкала "маленький невдаха", на нашу думку, є крайньою формою ліберально-потурального стилю батьківської виховної взаємодії з підлітком: батьки не довіряють своїй дитині, намагаються відгородити від труднощів життя, контролюючи її неуспішні і малодоречні дії (показники за даною шкалою не бралися до уваги).

Аналіз результатів дослідження показав, що найпоширенішими серед даної вибірки досліджуваних є авторитарний та гіперопікувальний стилі батьківської виховної взаємодії з підлітком, які використовують відповідно 34,4% та 29,6% батьків. Рефлексивним стилем володіли 10,4% батьків зі 125 опитаних, а для 12% протестованих батьків характерний потуральний стиль виховної взаємодії з підлітком.

Неприйняття як стиль реагування на поведінкові прояви підлітків властивий 13,6% досліджуваних. Дані цієї шкали не враховувались у подальшому емпіричному дослідженні, оскільки при такому стилі взаємодія з підлітком не відбувається, її уникають, а отже, не має виховного впливу.

У процесі дослідження статевих відмінностей у використанні стилю батьківської виховної взаємодії було встановлено, що існують відмінності у їх використанні. Матері із рефлексивним, потуральним та гіперопікувальним стилями батьківської виховної взаємодії з підлітком мають значну кількісну перевагу над батьками. Процентне співвідношення татів та матерів з авторитарним стилем батьківської виховної взаємодії становить 62,8% проти 37,2% відповідно.

Вивчення міри імперативності-діалогічності у досліджуваних батьків було проведено за спеціально розробленим методичним прийомом "Імперативні-діалогічні виховні впливи при взаємодії батьків з підлітками". Критеріями ознак розглядалися характеристики імперативного-діалогічного виховного впливу, виокремлені нами у процесі багаторічної професійної діяльності шкільним практичним психологом під час консультативно-корекційної роботи з батьками та підлітками.

Отримані в процесі цього дослідження результати засвідчують про існування тенденції до суттєвого домінування імперативних виховних впливів (72,2%) над діалогічними (27,8%), середні значення яких відповідно становлять 30,3% та 59,8%. Це свідчить про те, що батьки при взаємодії з підлітками використовують як імперативні, так і діалогічні виховні впливи.

У результаті аналізу статевих особливостей розподілу імперативності-діалогічності вдалося з’ясувати, що у чоловічій вибірці спостерігається незначна перевага імперативних виховних впливів: 51,3% у батьків і 48,7% у матерів. Матері ж, у порівнянні з батьками, демонструють тенденцію до діалогічності: відповідно 60,0% і 40,0%. Це є свідченням того, що батьки та матері при взаємодії з підлітками використовують як імперативні, так і діалогічні виховні впливи, при цьому їх вибір істотно залежить насамперед від стилю батьківської виховної взаємодії з підлітком та від соціальної ситуації розвитку.

Аналіз вираженості імперативності-діалогічності виховних впливів у кожному стилі показав, що чітко вираженими є тенденції діалогічності (76,9% при середньому значенні цього показника 71,7%) у батьків рефлексивного стилю батьківської виховної взаємодії з підлітком. Для батьків авторитарного, потурального та гіперопікувального стилів характерне застосування як імперативних, так і діалогічних виховних впливів, однак у різному процентному співвідношенні. Домінування імперативного виховного впливу властиве батькам авторитарного (88,4%) та гіперопікувального (78,4%) стилів батьківської виховної взаємодії, але середні значення цього показника лежать відповідно у межах 30,8% та 30,3%. Використання діалогічного виховного впливу більше властиве батькам гіперопікувального стилю (21,6%), аніж авторитарного (11,6%): середні значення цього показника 53,3% та 52,0% відповідно. Батьки потурального стилю використовують імперативні та діалогічні виховні впливи з незначним домінуванням імперативних (53,3% при середньому значенні цього показника 27,0%) над діалогічними (46,7% при середньому значенні цього показника 58,4%).

Аналіз статевих відмінностей у застосуванні батьками того чи іншого стилю виховної взаємодії з підлітком показав, що у чоловічій вибірці домінують імперативні виховні впливи серед досліджуваних рефлексивного (66,7%), авторитарного (63,2%) та потурального (62,5%) стилів. При гіперопікувальному стилі імперативність так само властива батькам, однак меншою мірою – 31% проти 69,0% у матерів. Матері рефлексивного (70,0%), потурального (57,1%) та гіперопікувального (62,5%) стилів у порівнянні з чоловіками продемонстрували тенденцію до діалогічності.

Для здійснення аналізу впливу особистісних рис на вибір батьками імперативних чи діалогічних виховних впливів було застосовано методичний прийом "Особистісні риси батьків та їх вплив на вибір імперативних та діалогічних виховних впливів". В основу розробленої методики покладено структуру "Карти особистості дорослої людини". Психологічний зміст даного інструментарію вимірювання визначається трьома групами рис, кожна з яких містить п’ять 100-бальних шкал. Першу групу складали комунікативні риси, другу – перцептивні, а третю – інтерактивні. Кожна шкала відображає диференціал конкретної риси від проявів абсолютної імперативності (0 балів) до абсолютної діалогічності (100 балів).