ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ АМБІВАЛЕНТНОСТІ ЛАТЕНТНОГО МАТЕРИНСТВА У ДІВЧАТ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження; визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дисертаційного дослідження; названо методи та експериментальну базу дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну цінність роботи; наведено дані про апробацію та впровадження одержаних результатів, публікації та структуру дисертації.

У першому розділі - “Науково-теоретичне вивчення проблеми амбівалентності латентного материнства” – визначається сутність поняття амбівалентності латентного материнства, аналізуються науково-теоретичні підходи та концепції до вивчення даної проблеми у зарубіжній, радянській та вітчизняній психології; розкриваються психологічні особливості цієї соціальної установки у дівчат юнацького віку, розглядаються переживання особистісних утворень амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку.

Проблема амбівалентності материнства є найбільш вивченою в зарубіжній психології. Ці психологічні роботи слід поділити умовно на наступні напрямки. Перший – психоаналітичний – зосереджує увагу на концепціях розвитку (К.Абрахам, М.Аінсворт, Д.Віннікотт, М.Кляйн, Г.Кристал, М.Малер, З.Фрейд, А.Фрейд та ін.); розглядає амбівалентність стосунків матері і дитини (Дж.Боулбі, Г.Клауд, Д.Пайнз, Т.Таунсенд, Г.Салліван, П.Тайсон, Г.Фігдор та ін.). Вчені Его-психології досліджують амбівалентність материнства в умовах сім’ї в широкому соціокультурному контексті (Е.Еріксон, Е.Фромм) та як амбівалентний конфлікт материнства (Е.Грізл, В.Проктор, Р.Паркер, Е.Пінкола та ін). Другий напрямок – неофрейдистський (А.Адлер, К.Хорні, К.Юнг та ін.) розглядає амбівалентність як чинник розвитку особистості, яка здатна до узгодження та забезпечення гармонійного розвитку матері, дітей та всієї родини.

Третій напрямок – гуманістичний (А.Маслоу, К.Роджерс, Ж.Ледлофф та ін.)–  досліджує становлення особистості шляхом безумовного прийняття матір’ю позитивних і негативних проявів в особистості дитини. Російські вчені вивчають проблеми актуального і латентного материнства: психологічну готовність до материнства (Т.А.Гурьянова, В.В.Івакіна, Е.Ю.Шулакова та ін); соціальні фактори вагітності неповнолітніх матерів (Ю.В.Неміровська, Н.Б.Кедрова та ін.); материнство у вимірі суверенності особистості жінки ( Ю.Е.Скоромная); материнство як складову самосвідомості молодої жінки (М.Ю.Чібісова).

У вітчизняній психології проблема амбівалентності материнства розглядається в проблематиці батьківства (Г.М.Бевз, М.Буйвал, Н.В.Даниленко, Н.В.Дармостук, О.Ю.Іщук, А.С.Кочарян, В.П.Кравець, В.Н.Кузнецова, Ю.М.Мальована, О.О.Мурашко, С.Г.Шебанова та ін.). Окремі дослідження українських вчених присвячені певним аспектам амбівалентності материнства: як високий ступінь амбівалентності в стосунках матері і дитини в родині (Т.М.Зелінська), амбівалентність як взаємозалежність в батьківсько-дитячих стосунках (В.В.Хабайлюк). Кожен із цих напрямків акцентує увагу на вивченні певних компонентів амбівалентності латентного материнства, тому їх інтеграція виступає передумовою подальшого аналізу даної проблеми.

Вікова криза переходу до ранньої дорослості у 18-19 років характеризується низькою задоволеністю смислом життя, невпевненістю в своїх силах, переживається тяжкий стан загальної невизначеності. Дівчина на порозі раннього дорослого віку хоче зрозуміти своє призначення, осмислити куди рухатися, як спланувати майбутнє (Г.А.Балл, І.Д.Бех, Т.М.Титаренко, А.А.Реан, Г.Шихи). Сучасне українське суспільство не надає молоді відчуття соціальної захищеності та стабільності, відсутнє активне ставлення до майбутнього, що викликає тривогу та відчуженість. Відтак зростають внутрішньо особистісні конфлікти, соціальна дезадаптація та небажання дівчини бути матір’ю. Аналіз літературних джерел (В.В.Бойко, А.Я.Варга, В.В.Івакіна, С.Ю.Мещерякова, Р.В.Овчарова, Ю.М.Скоромная та ін.) дозволив виділити в структурі амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку три компоненти: афективний, когнітивний та поведінковий.

У науковій психологічній літературі досліджують наступні показники амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку: прояви симпатії до себе та до майбутньої дитини (Е.Х.Агнаева, Т.М.Зенкова, В.В.Івакіна, В.Н.Кузнецова), прийняття чи неприйняття майбутньої дитини (М.Арутюнян, В.Бондаровська, В.І.Брутман, О.Р.Ворошніна, М.Ю.Колпакова), самостійність у прийнятті рішень (Т.П.Вівчарик, Н.В.Лавриненко, А.Е.Левенець).

Найбільш обґрунтованими, на нашу думку, критеріями амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку виступають у афективній сфері – довіра до себе, до дитини – недовіра до себе, до дитини (В.В.Бойко, Т.М.Зелінська, Ф.Перлз, Т.П.Скрипкіна, А.Е.Хурчак), когнітивній – розуміння себе та майбутньої дитини – нерозуміння себе та майбутньої дитини (Т.М.Зелінська, В.В.Знаков, Б.В.Кайгородов, М.Селігман,), у поведінковій сфері – впевненість у собі та у майбутній дитині – невпевненість у собі та у майбутній дитині (В.В.Бойко, В.В.Івакіна, Ю.М.Мальована).

На основі аналізу наукових поглядів різних вчених (М.О.Єрміхіна, Т.М.Зелінська, В.В.Івакіна, Ю.Е.Скоромная, Е.А.Тетерлева, М.Ю.Чібісова, С.Г.Шебанова) виділено наступні особистісні утворення, що взаємопов’язані з амбівалентністю латентного материнства у дівчат юнацького віку: надію, самооцінку амбівалентності, самоефективність, статеву роль.

Отже, аналіз літературних джерел дав можливість розглянути структуру, критерії та показники амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку, яка включає три компоненти і має взаємозв’язки з переживанням особистісних утворень даної соціальної установки: надією, самооцінкою амбівалентності, самоефективністю та статевою роллю. Вказані положення ми врахували при плануванні та проведенні експериментального дослідження.

У другому розділі – ,,Емпіричне дослідження психологічних особливостей переживання амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку” обґрунтовано психодіагностичний інструментарій дослідження, представлено психологічні особливості прояву структурних компонентів амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку, її напрямів та переживання особистісних утворень даної соціальної установки, показано зв'язок амбівалентності латентного материнства з її особистісними утвореннями, подано характеристику критеріїв й показників, а також рівнів прояву амбівалентності латентного материнства та її особистісних утворень у дівчат юнацького віку.

На першому етапі з метою вивчення вікових особливостей амбівалентності латентного материнства залежно від прояву структурних компонентів (афективного, когнітивного, поведінкового) використовувалась, як основна, методика В.В.Бойка “Латентне материнство” модифікована Т.М.Зелінською. Додатковими методиками були опитувальники Т.М.Зелінської “Материнська амбівалентність” та “Жіноча амбівалентність”, а також методика В.С.Ковальова “Гендерний паритет”, за допомогою яких поглиблено вивчали окремі прояви амбівалентності латентного материнства.

Вивчення афективного компоненту амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку виявило наступні особливості:

- критерієм даного компонента є довіра до себе, до майбутньої дитини – недовіра до себе, до майбутньої дитини і виявляється на трьох рівнях: низькому (симпатія до себе, почуття задоволення від власної особистості, наявність довіри до себе як оптимістичне переживання майбутнього, а саме: прийняття себе в ролі матері та майбутньої дитини), середньому (почуття суперечливого прийняття власної особистості та майбутньої дитини, антипатія, що періодично чергується із прийняттям, симпатією, захисними механізмами), а також високому (негативні переживання, які спричинені недовірою до власної особистості та майбутньої дитини);

- вікові відмінності у прояві даного компонента наступні: низький рівень має незначну вікову тенденцію до зменшення на 4,32%, середній рівень статистично достовірно збільшується на 13,14% (φ*=2,00, р≤0,05), високий рівень зменшується на 8,82%, що є позитивною динамікою, але статистично не значущою.

-  оптимальним є низький рівень (29,09% 17-18 річних та 24,77% 18-19 річних) афективної сфери, якому властива збалансованість прояву довіри до себе – довіри до майбутньої дитини в єдину позитивну спрямованість, що забезпечує можливість переживати довіру до власного материнства. Протилежну тенденцію – високий рівень – виявлено відповідно у 39,10% та 30,28%, середній рівень – відповідно 31,81% і 44,95% респонденток.

Дослідження когнітивного компоненту амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку виявило наступні особливості:

-  критерієм даного компоненту є розуміння  себе та майбутньої дитини – нерозуміння себе та майбутньої дитини, і розкривається у дівчат юнацького віку на трьох рівнях: низькому (розуміння себе та майбутньої дитини, аналіз власних суперечливих думок, переживань, вчинків, стосовно майбутнього материнства), середньому (наявність неузгодженостей які чи стимулюють розуміння потреби у майбутньому материнстві, чи гальмують цей процес), високому (нерозуміння себе та оточуючих людей, байдуже чи вороже ставлення до майбутньої дитини, невміння турбуватися про себе);

-  вікова динаміка рівнів прояву когнітивного компоненту характеризується наступними змінами: низький рівень має негативну вікову тенденцію до зменшення на 3,43%, середній рівень статистично збільшується від 17-18 до 18-19 років на 12,23% (φ*=1,84, р≤0,05), що пояснюється використанням дівчатами юнацького віку захисних механізмів, щоб досягти соціальної бажаності. Високий рівень амбівалентності латентного материнства зменшується у 18-19 річних на 8,80%, що є позитивною віковою динамікою, але вона статистично незначуща.

-  оптимальним є низький рівень когнітивного компонента, який недостатньо виражений у дівчат юнацького віку (відповідно у 26,36% 17-18 річних дівчат та 22,93% у 18-19 річних), тоді як високий виявлений у 40,00% 17-18 річних студенток та 31,20% у 18-19 річних. Середній рівень – у 33,64% 17-18 річних та 45,87% 18-19 річних респонденток.

Характеристики поведінкового компоненту амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку наступні:

-  критерієм поведінкового компоненту амбівалентності латентного материнства є впевненість у собі, у майбутній дитині – невпевненість у собі, у майбутній дитині і виявляється на трьох рівнях: низькому (впевненість дівчини при прийнятті життєвоважливих рішень, незалежність, самостійність, готовність відповідати за власне життя та життя майбутньої дитини), середньому (суперечності між бажанням бути впевненою при прийнятті рішення стати матір’ю, виховувати дитину та страхом перед власною неспроможністю, втратою незалежності), високому (неспроможність інтегрувати суперечливі взаємовиключні позитивні та негативні ставлення в реальну поведінкову впевненість приймати свої дії, рішення).

-  виявлена незначна позитивна вікова тенденція низького рівня прояву поведінкового компоненту (збільшення на 2,94%), середній рівень у дівчат юнацького віку має статистично значущу динаміку до збільшення на 12,22%, (φ*=1,86 р≤0,05), високий рівень має тенденцію до зменшення на 15,16%, (φ*=2,29 р≤0,05).

-  низький рівень виявлено у 20,00% 17-18 річних дівчат та 22,94% у 18-19 річних, середній властивий 32,73% 17-18 річних і 44,95% у 18-19 річних, високий відповідно 47,27% у17-18 річних та 32,11% у 18-19 річних респонденток.

Дослідження взаємозв’язків між основною методикою В.В.Бойка “Латентне материнство” модифікованою Т.М.Зелінською та додатковими методиками Т.М.Зелінської “Материнська амбівалентність” (для афективного компоненту r_s=0,900 р≤0,05, когнітивного r_s=0,901 р≤0,05 та поведінкового компонентів r_s=0,900 р ≤ 0,05), Т.М.Зелінської “Жіноча амбівалентність” (для афективного r_s=0,886 р≤0,05, когнітивного r_s=0,886 р≤0,05 та поведінкового компоненту r_s=0,929 р≤ 0,05), В.С.Ковальова “Гендерний паритет” (r_s=0,943, р≤0,05), за структурними компонентами прояву амбівалентності латентного материнства за допомогою коефіцієнта рангової кореляції Спірмена виявило позитивний кореляційний зв’язок, що засвідчило конструктну валідність вивчення амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку.

На другому етапі констатувального експерименту досліджувались взаємозв’язки між амбівалентністю латентного материнства у дівчат юнацького віку і переживанням особистісних утворень: надією, самооцінкою амбівалентності, самоефективністю та статевою роллю. Кожне особистісне утворення було скорельовано з сумарними показниками відповідного структурного компонента амбівалентності латентного материнства: надія – з афективним (r_s=0,986, р≤0,05), оцінювання амбівалентності – когнітивним (r_s=0,943, р≤0,05), самоефективність – з поведінковим компонентом (r_s=0,872, р≤0,05).

Надія досліджувалася нами як емпіричний корелят афективного компонента амбівалентності латентного материнства у юнацькому віці за допомогою опитувальника “Вимірювання надії” К.Муздибаєва на трьох рівнях: високому (40,00% 17-18 річних та 28,44% 18-19-річних дівчат), якому характерно оптимістичні погляди на життя, відчуття щастя, задоволеність своєю особистістю, самоповага; середньому (31,82% 17-18 річних дівчат та 44,04% у 18-19 річних) властивий песимізм, який ціною захисних механізмів, самоманіпуляцій, буде зовні демонструватися як оптимізм, емоційна нестійкість, фіксованість на негативних переживаннях; низькому (відповідно 28,18% та 27,52%) притаманне нехтування інтересами інших, закритість стосовно проектування свого майбутнього, відсутність віри у себе та оточуючих. Виявлені наступні вікові тенденції (загальна вибірка), а саме: перше місце займає середній рівень (37,90%), друге – високий рівень (34,25%), третє – низький рівень (27,85%). Оптимальним для успішного особистісного зростання є високий рівень прояву надії.

Дослідження самооцінки амбівалентності як емпіричного кореляту когнітивного компоненту амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку (опитувальник Т.М.Зелінської “Самооцінка амбівалентності”) –виявив три рівні її прояву: низький (25,46% 17-18-річним та 26,61% 18-19-річним) характеризується проявом довіри до себе, незалежністю у прийнятті рішень, узгодженою самооцінкою; середній (34,54% 17-18 річних дівчат та 45,87% 18-19 -річних) має маніпулятивну атрибуцію, неузгоджену самооцінку, використання захисних механізмів, котрі спрямовані на соціальну бажаність; високий (40,00% 17-18 річним студенткам та 27,52% 18-19 річним) свідчить про наявність складних протиріч стосовно майбутнього материнства, нездатність самостійно приймати важливі рішення. Результати загальної вікової вибірки студенток юнацького віку за цією методикою наступні: перше місце – середній рівень (40,18%), друге – високий (33,79%), третє – низький (26,03%).

Емпіричним корелятом поведінкового компоненту амбівалентності латентного материнства є загальна самоефективність - розкривається у дівчат юнацького віку за допомогою методики „Шкала загальної самоефективності“ Р.Шварцера, М.Єрусалема, В.Ромека на трьох рівнях: високому (відповідно 36,37% та 35,77% респонденток) характерно відчуття впевненості у собі, уміння ставити перед собою складні, але реалістичні завдання і вміти самостійно приймати важливі рішення; середньому (відповідно 32,73% у 17-18 річних та 44,96% у 18-19 річних дівчат) властиве очікування успіху, але одночасно присутня невпевненість у своїх силах, бажання нереальних цілей і, як наслідок, невдача при їх досягненні, що провокує тривожність, депресію і бачення материнства як складної проблеми у своєму житті; низькому (у вибірці 17-18 річних займає 30,90% і у 18-19 річних 19,27%) характерна тривожність, нездатність досягти успіху, уникнення важливих соціальних контактів. Оптимальним є високий рівень, але він кількісно не переважає над низьким та середнім рівнями (74,88%), які зумовлюють зниження прагнення до саморозвитку та успішного виконання ролі матері у майбутньому.

Для вивчення прояву типів статевих ролей у студенток юнацького віку нами була використана методика С.Бем “Маскулінність–фемінність”, що містить три рівні: високий (андрогінність) – (23,64% 17-18 річних дівчат та 19,27% 18-19 річних) сприяє володінню всіма необхідними для успішного розвитку своєї особистості фемінними та маскулінними рисами, досягненням як у соціальній сфері, так і в особистісній, сприйманню материнства як життєвого успіху; середній рівень (виражена маскулінність чи фемінність) - 16,36% у вибірці 17-18 річних – відповідає маскулінності, 20,00% – фемінності; у вибірці 18-19 річних – 22,02% маскулінність, 31,19% – фемінність; низький рівень (висока маскулінність/висока фемінність) - ( у 17-18 річних –19,10% висока маскулінність, 20,90% – висока фемінність; у 18-19 річних – 10,09% відповідає високій маскулінності, 17,43% – високій фемінності) має властиві фемінні або маскулінні риси, що негативно впливає на розвиток особистості дівчини та її майбутнє материнство. Виражені фемінні риси передбачають повну віддачу материнству, відсутність соціальної активності, страх перед негативною критикою відсутності жіночності. Висока маскулінність передбачає твердість, амбіційність, прагнення домінування. Позитивне зменшення високої маскулінності у вибірці 18-19 річних студенток на 9,01% є статистично достовірним (φ*=1,92, р≤0,05). Це пояснюється зовнішнім впливом та усвідомленням дівчатами юнацького віку негативного впливу на їх особистість суто маскулінних рис і прагненням розвинути фемінність.

Узагальнення отриманих результатів на третьому етапі констатувального експерименту дозволило визначити критерії та показники діагностування амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку: 1) довіра до себе до майбутньої дитини – недовіра до себе, до майбутньої дитини (прийняття – неприйняття) в афективній сфері; 2) розуміння себе та майбутньої дитини – нерозуміння себе та майбутньої дитини (турбота про себе, про майбутню дитину – нездатність турбуватися про себе, про майбутню дитину) в когнітивній сфері; 3) впевненість в собі, у майбутній дитині – невпевненість у собі у майбутній дитині (самостійність у прийнятті рішень) в поведінковій сфері та взаємопов’язані з ними переживання надії, самооцінки амбівалентності, самоефективності та статевої ролі. На їх основі виявлено три рівні амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку: низький, середній, високий. Характеристика рівнів наведена у табл.1.

Результати нашого експериментального дослідження свідчать, що в обох вибірках – 17-18 років та 18-19 років – домінує середній рівень переживання амбівалентності латентного материнства (32,73% та 44,96%). Високий рівень характерний для17-18 річних 41,82%, у вибірці 18-19 річних відповідно 31,19% дівчат юнацького віку. Найменш кількісно репрезентований – 25,45% (17-18 років) та 23,85% (18-19 років) – низький рівень, який є оптимальним для підготовки до майбутнього материнства та особистісного зростання. Отримані результати підтверджують необхідність диференційованої психокорекційної роботи, спрямованої на зниження інтенсивності амбівалентності цієї соціальної установки, активізації механізмів інтеграції амбівалентності у дівчат юнацького віку.

 У третьому розділі ,,Психокорекційна програма роботи зі зниження амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку” представлено теоретичні засади формувального експерименту, визначено його мету, завдання, принципи, етапи, засоби та форми проведення, представлено апробовану нами програму психокорекції, проаналізовано результати її впровадження, визначені практичні рекомендації для викладачів, практичних психологів з психологічної корекції амбівалентності латентного материнства. Показана динаміка цього психічного явища в умовах цілеспрямованого психологічного впливу.

Теоретичним підґрунтям побудови формувального експерименту була концепція позитивної дезінтеграції К.Дамбровського, Т.С.Яценко, зокрема її положення про можливість активізації механізмів дезінтеграції, часткової інтеграції та глобальної вторинної інтеграції суперечностей соціальних установок особистості активними соціально-психологічними методами навчання.

 При розробці конкретної психокорекційної програми щодо зниження рівня переживання амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку ми опирались на результати дослідження Т.Н.Лук’яненко яка довела, що амбівалентність особистості знижується під впливом активізації механізмів дезінтеграції-інтеграції.

Мета формувального експерименту полягала у зниженні інтенсивності амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку через активізацію механізмів дезінтеграції-інтеграції переживань надії, самоефективності, самооцінки амбівалентності, статевої ролі засобами психокорекції.