ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ КОМАНДИРІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ЗА КОНТРАКТОМ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження та визначено рівень розробленості проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету дослідження, сформульовано завдання, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, описано методи дослідження, наведено дані про апробацію результатів дисертаційного дослідження та їх практичне впровадження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи проблеми професійного становлення спеціалістів” висвітлено стан вивчення цієї проблеми в психологічній літературі, подано огляд досліджень, присвячених питанням професійного становлення фахівців, діяльність яких відбувається в особливих умовах, узагальнено підходи до сутності та етапів професійного становлення молодших командирів.

Аналіз літературних джерел показав, що феномен професійного становлення викликає широкий інтерес на різних рівнях наукового пізнання. Проблему професійного становлення розглянуто в кількох напрямах: згідно з першим – це міра відповідності особистих якостей вимогам професії (В. А. Бодров, В. А. Бараннік, О. А. Блінов, Н. Ю. Волянюк, Ж. П. Вірна, А. В. Видай, Е. Ф. Зеєр, Є. О. Клімов, М. С. Корольчук, Г. В. Ложкін, М. В. Макаренко, О. Р. Малхазов, Л. М. Мітіна, Ф. Парсонс, А. Т. Ростунов, О. Д. Сафін, В. Д. Шадріков); інший напрям базується на здатності особистості до саморозвитку в процесі діяльності завдяки власним потенційним можливостям (Н. Ю. Волянюк, А. А. Деркач, Н. В. Кузьміна, В. І. Слободчиков, О. Р. Фонарьов).

Аналіз наукових джерел щодо професійного становлення молодших командирів засвідчив, що ця проблематика не була об’єктом окремого дослідження. Відсутня єдність поглядів на етапи професійного становлення. Виняток становлять розвідки Н. А. Агаєва, присвячені адаптації контрактників, та А. І. Черняка, який розглядає можливості застосування професійного відбору майбутніх молодших командирів.

Систематизація наукових підходів засвідчує наявність значних розходжень у розумінні процесу професійного становлення людини. Це зумовлено передусім тим, що психічні явища, окреслені поняттям “професійне становлення”, мають винятково складний, багатоплановий характер й природно виходять за змістові межі наукових категорій. Саме тому науковці змушені звужувати обсяг даного поняття, інтерпретуючи його стосовно предмета та завдань дослідження, розглядаючи професійне становлення як процес формування та розвитку в фахівців професійно важливих психологічних якостей, знань, навичок та умінь.

Загалом у науковій літературі відсутня єдність поглядів на структуру професійного становлення і визначення критеріїв професійного розвитку молодших командирів. На підставі виокремлених підходів дано авторське розуміння професійного становлення молодших командирів як процесу освоєння ними особливостей службової діяльності, утвердження на посаді, формування і розвиток сукупності цінностей, важливих професійно-психологічних властивостей, практичних умінь і командирських якостей, потрібних для ефективної діяльності. Професійне становлення молодших командирів доцільно розглядати через проходження ними етапів допрофесійної підготовки, професійного навчання та професійної діяльності.

У другому розділі “Організація та методики дослідження становлення молодших командирів військової служби за контрактом у частині” розглянуто шляхи досягнення мети та розв’язання завдань дослідження, виокремлено критерії становлення молодших командирів, обґрунтовано методики, схарактеризовано експериментальну вибірку.

Програма дослідження реалізовувалась протягом трьох етапів. На першому етапі розроблено методичний апарат та схему дослідження, обґрунтовано комплекс психодіагностичних методик.

На другому етапі проводилось вивчення психологічних особливостей професійного становлення молодших командирів шляхом визначення кількісних та якісних змін їхніх індивідуально-психологічних властивостей.

Обстеження проводилося протягом 1999–2005 рр. на 296 молодших командирах військових частин Сухопутних військ Збройних Сил України, у тому числі: в пілотажних дослідженнях – на 114 військовослужбовцях, а також на 172 військовослужбовцях на етапі допрофесійної підготовки (3–6 місяців) і етапі професійного навчання (наступні шість місяців) та на 124 військовослужбовцях – на останньому етапі, тобто на етапі професійної діяльності.

На цьому етапі було проведено формуючий експеримент тривалістю 12 місяців, у ньому брали участь 74 сержанти в констатуючому і 52 – в формуючому експериментах. Зібрано й вивчено 296 анкет, опитувальних листів і бланків експертної оцінки сержантів військових підрозділів. Проведено понад 150 бесід з офіцерами підрозділів, частин і слухачами академії, проанкетовано 296 командирів і заступників командира по роботі з особовим складом.

На третьому етапі (2005–2008 рр.) узагальнено результати теоретичного та емпіричного дослідження, розроблено модель визначення психологічних особливостей молодших командирів та психологічні рекомендації щодо психологічного супроводу професійного становлення молодших командирів в особливих умовах.

Спираючись на дослідження М. С. Корольчука, М. В. Макаренка, О. Р. Малхазова, С. М. Миронця, О. М. Кокуна, якими встановлено, що ефективність діяльності особистості в екстремальних умовах пов’язана з рівнем її нервово-психічної стійкості та нейротизму, всіх опитуваних ми розподілили на чотири групи залежно від рівня провідного фактора професійного становлення – нервово-психічної стійкості (0,76).

Під час дослідження спостерігали за процесом становлення молодших командирів, визначали їхні провідні властивості і показники рівня становлення та на основі отриманих даних розробили методичні рекомендації.

За допомогою експертних оцінок визначено такі якості, як спрямованість, темперамент, характер, здібності, самостійність.

Обґрунтований нами інструментарій відповідав визначеним предмету та завданням дослідження. Визначені методи та методики дали змогу комплексно дослідити психологічні особливості, ознаки та рівні професійного становлення молодших командирів.

У третьому розділі “Емпіричне дослідження професійного становлення молодших командирів військової служби за контрактом у професійній діяльності” подано результати емпіричного дослідження, здійснено їх аналіз та інтерпретацію, запропоновано модель професійного становлення спеціалістів військової служби за контрактом.

Результати дослідження професійного становлення молодших командирів показали, що для кожного досліджуваного цей процес має свої особливості, та індивідуальний характер у динаміці. З урахуванням провідного фактора професійного становлення – нервово-психічної стійкості у командирів чотирьох груп за допомогою факторного аналізу виявляли наявність психічних якостей та їх зміни на всіх етапах проходження служби.

Результати аналізу першої групи дають підставу стверджувати, що з кожним етапом становлення кількость факторів зменшується. Саме цей показник свідчить про позитивний процес становлення військовослужбовця як молодшого командира підрозділу. З огляду на важливість перших двох факторів можемо стверджувати, що на етапі допрофесійної підготовки домінували: співробітництво – 16,9 % (свідчить про прагнення до такого розв’язання спірного питання, яке б задовольнило інтереси обох сторін), комунікативні здібності 13,8 % (командири, які одержали оцінку “добре”, віднесені до групи з високим рівнем прояву комунікативних та організаторських здібностей, вони не розгублюються в новій обстановці, швидко знаходять друзів, займаються громадською роботою, допомагають близьким, друзям тощо), непряма агресія – 11,5 % (обхідним шляхом направлена на іншу особистість), уникнення – 9,01 % (означає відсутність в опитуваного прагнення як до спільного розв’язання проблеми, так і до досягнення власних цілей). На етапі професійного навчання домінантою виступали: організаторські здібності – 22,69 % (група обстежуваних, що одержала оцінку “відмінно”, має високий рівень прояву комунікативних та організаторських здібностей, вони відчувають постійну потребу в комунікативній та організаторській діяльності), компроміс – 16,75 % (може свідчити про вираженість у молодшого командира прагнення поступитися в одному в обмін на інше), суперництво – 15,01 % (свідчить про наявність в обстежуваного прагнення домогтися своїх інтересів у суперечці на шкоду іншому). На етапі професійної діяльності – ухилення – 31,63 % (свідчить про прагнення уникнути взаємодії, зберігати нейтралітет у групових суперечках і конфліктах, схильність до компромісних рішень) та залежність – 21,34 % (тенденцію до залежності слід розуміти як внутрішнє або зовнішнє прагнення індивіда до прийняття групових стандартів і цінностей: соціальних та морально-етичних).

У динаміці становлення психологічних якостей молодших командирів першої групи зазнали позитивних змін на рівні статистичної значимості (р ≤ 0,05) такі показники особливостей, як співробітництво, організаторські здібності, комунікативні здібності, ухилення.

У військовослужбовців другої групи отримано такі результати. Етап допрофесійної підготовки свідчить про наявність домінант: заздрість – 16,73 % (образа і почуття ненависті до оточення за дійсні і вигадані дії), пристосування – 8,66 %, врівноваженість – 10,05 % (можна припустити, що молодші командири мають сильну, рухливу і неврівноважену нервову систему, а подібне поєднання властивостей дає підстави віднести їх до холеричного рухливого темпераменту). На етапі професійного навчання проявляються майже такі самі домінанти, як і на етапі допрофесійної підготовки: заздрість – 16,74 %, врівноваженість – 10,1 %, пристосування – 8,65 %.

Етап професійної діяльності показує, що молодші командири прагнуть до встановлення стосунків з підлеглими, а саме: спілкування – 15,67 %, реактивна тривожність – 13,49 %, заздрість – 10,62 %, суперництво – 8,69 % по відношенню до можливих конкурентів з числа найбільш підготовлених військовослужбовців, компроміс – 7,38 %.

В динаміці становлення психологічних якостей молодших командирів зазнали позитивних змін на рівні статистичної значимості (р ≤ 0,05) такі показники, як заздрість, врівноваженість, спілкування з проявом яскраво вираженої тенденції до зниження роздратованості, заздрості та пристосування, які свідчать про поліпшення процесів адаптування до умов управлінської діяльності.

За результатами аналізу третьої групи можна вважати, що на етапі допрофесійної підготовки домінували: пристосування – 18,14 %, комунікативні здібності – 11,76 % (у молодших командирів, які одержали оцінку “незадовільно”, розвиток комунікативних та організаторських здібностей перебуває нижче середнього, вони не прагнуть до спілкування, почуваються ніяково в новій обстановці, колективі, відчувають ускладнення у встановленні контактів з людьми, прояви їхньої ініціативи вкрай обмежені), непряма агресія – 8,22 %, уникнення – 9,02 %, відчуття провини – 10,37 % (виражає можливе переконання суб’єкта в тому, що він є поганою людиною, що чинить недобре, докори совісті, що відчуваються ним). На етапі професійного навчання домінували: пристосування – 17,12 %, непряма агресія – 13,15 %, відчуття провини – 10,05 %, організаторські здібності – 10,67 % (для обстежуваних, які одержали оцінку “задовільно”, характерний середній рівень прояву комунікативних та організаторських здібностей, “потенціал” цих здібностей не відрізняється високою стійкістю). На етапі професійної діяльності домінували: непряма агресія – 18,31 %, ухилення – 10,64 %, уникнення – 11,17 %, пристосування – 13,75 % (молодші командири налаштовані на пристосування до умов служби, у них спостерігається прояв комунікативних здібностей).

У динаміці становлення психологічних якостей зазнали позитивних змін такі особливості, як пристосування, комунікативні здібності, непряма агресія, ухилення.

Респондентам четвертої групи на етапі допрофесійної підготовки притаманні такі психологічні якості: співробітництво – 15,4 %, бажання боротьби – 13,12 % – (тенденція до боротьби розглядається як активне прагнення особистості брати участь у житті групи, як досягнення вищого статусу в системі міжособових взаємин), комунікативні здібності – 10,84 %, інтро-екстраверсія – 9,5 %, суперництво – 8,01 %. На етапі професійного навчання домінували: співробітництво – 15,4 %, залежність – 9,49 %, комунікативні здібності – 10,83 %, бажання боротьби – 13,14 % (розглядається як активне прагнення особистості брати участь у житті групи, як досягнення вищого статусу в системі міжособових взаємовідносин). На етапі професійної діяльності домінують: співробітництво – 18,83 %, залежність – 14,11 %, бажання боротьби – 11,95 %, комунікативні здібності – 9,56 %.

У динаміці становлення психологічних якостей зазнали позитивних змін співробітництво, комунікативні здібності, залежність, бажання боротьби.

Дослідженням окреслено критерії успішного професійного становлення, серед них: а) рівень професійних знань; б) якість виконання службових завдань; в) суб’єктивне ставлення до військової служби (зацікавленість, творчість, задоволення професійною діяльністю); г) рівень розвитку командирських якостей (ініціативність, самостійність, упевненість, вимогливість, авторитетність).