ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНО СПРЯМОВАНИХ ПОТРЕБ ОСОБИСТОСТІ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження та обраного напряму дисертаційної роботи, визначено її мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу, методологічні підходи; вказано використані методики, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів дослідження; подано відомості про апробацію результатів дослідження, впровадження їх у практику та публікації за темою дисертації.

У першому розділі роботи «Концептуальні засади психологічного дослідження соціально спрямованих потреб особистості юнацького віку» охарактеризовано сучасний стан розробки проблеми, здійснено теоретико-методологічний аналіз підходів до дослідження потреб особистості та їх класифікації; визначено теоретичні позиції щодо сутності поняття потреби, теоретично обґрунтовано модель розвитку соціально спрямованих потреб особистості у юнацькому віці.

Питання дослідження потреб знаходиться у взаємозв’язку із проблемою мотиву та мотивації. У сучасних концепціях мотивації представлені потребові (Г. Мюррей), біхевіористичні (Б.-Ф. Скіннер, К.-Л. Халл), когнітивні (Д. Є. Берлайн, Дж. Хант, Х. Хекхаузен), психоаналітичні (З. Фрейд, К.-Г. Юнг) та діяльнісні підходи (Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, Г. С. Костюк).

Аналіз проблеми потреб з позицій особистісно-діяльнісного підходу вказує на те, що згідно з відображенням структури причини у структурі наслідку зміст потреби є суб’єктивною трансформацією способу дії із її предметом (Л. І. Божович, Л. К. Велитченко, Т. В. Говорун, О. М. Леонтьєв, С. Д. Максименко, В. А. Роменець, В. О. Татенко, Т. М. Титаренко), в якому позитивні емоції у відповідь виконують функцію підкріплення (Б. І. Додонов, П. В. Симонов). 

У психології соціальними потребами називають ті, які мотивують особистість до міжособистісної взаємодії, структурними складовими яких є почуття, думки та поведінка (Е. Аронсон, В. В. Москаленко), установки (Д. М. Узнадзе), диспозиції (В. О. Ядов). Поняття соціально спрямовані і соціальні потреби взаємопов’язані між собою, оскільки їх філо- і онтогенез зумовлені функціонуванням людини в соціумі, вони є наслідком адаптації людей до життєдіяльності в малих і великих групах (К. О. Абульханова-Славська, Л. І. Божович, М. І. Лісіна, Б. Ф. Ломов, Д. Майєрс). Розглядаючи соціальні потреби і соціально спрямовані потреби як протилежності у складі функціональної системи, що забезпечує постійне здійснення інтерактивних відносин суб’єкта з оточенням, ми тим самим не тільки вказуємо на взаємне проникнення цих протилежностей у функціональній системі, але й на подібність будови соціальних та соціально спрямованих потреб.

З огляду на теоретичні підстави досліджень встановлено, що основну ознаку соціально спрямованих потреб становить розвиток суб'єктності людини відповідно до вимог соціумного існування в рамках власного уявлення про належне та бажане. Визначено, що ці потреби існують в особистісно-діяльнісній сфері інтерактивних відношень із соціумом, системним результатом яких є розвиток особистості та діяльності людини відповідно до їх змісту і рівня актуальності (В. А. Гузенко, В. С. Магун, Д. Й. Фельдштейн, Л. М. Фрідман).

Встановлено, що виникнення і розвиток потреби є відповіддю суб’єкта на об’єктивні вимоги. У випадку із зворотним впливом ми певним чином зустрічаємось із визнанням вибіркового ставлення суб’єкта життєдіяльності до попереднього досвіду при виконанні актуальних завдань, які відповідають спрямованості особистості і, отже, вказують на її потреби. Згідно із цим судженням, соціально спрямовані потреби можна не тільки розглядати як психічний феномен суб’єкт-об’єктної взаємодії, але й стверджувати про їх інтерактивну природу і, отже, про інтерактивність як їх найбільш суттєву загальну ознаку.

На основі виокремлених ознак та теоретичного аналізу понять потреб уточнено загальну характеристику досліджуваного явища та подано його визначення. Відтак, соціально спрямовані потреби – це інтернальний регулятор соціального буття людини, який допомагає відновити порушену рівновагу між суб’єктом і соціумним середовищем при відсутності бажаних умов, відповідних його власним уявленням про себе і власну соціальну значущість, які визначають особливості його реакції у відповідь.

Більшість учених вважають, що формування нових потреб відбувається на основі вже існуючих природжених потреб (Л. І. Божович, О. К. Дусавицький, В. І. Слободчиков, М. О. Тих, Ш. Н. Чхартишвили). Потреби у фізичній, перцептивній та емоційній активності відіграють роль біологічних передумов для розвитку потреб соціального рівня (Л. І. Божович, П. В. Симонов, Р. Френкін). Наявність вихідних потреб, що модифікуються, є необхідною умовою розвитку і ускладнення мотиваційної сфери. Загалом, можна констатувати, що сформовані потреби автоматично породжують відповідні їм нові, стосовно до обставин, які змінюються. Мотиваційна сфера розвивається шляхом відбору та зміцнення певних потреб та послаблення інших, таким чином у кожної людини формується унікальна ієрархічна система потреб (Г. Г. Дилигенський).

До переліку соціальних потреб належать: згідно з Д. Макклелландом – мотивація досягнення (потреба в успішності), мотивація афіліації (потреба у приналежності), мотивація влади (потреба у владі); згідно з С. Фіске – потреби у приналежності, контролі, розумінні ситуації, досягненні та довірі до оточуючих; згідно з Е. Фроммом, – потреби у самоствердженні, людських зв'язках, прихильності, самоусвідомленні системі орієнтації та об'єкті поклоніння. Критичне переосмислення та інтеграція вказаних, а також інших існуючих класифікацій дозволили дійти висновку, що до переліку основних соціально спрямованих потреб особистості у юнацькому віці слід віднести: потреби у схваленні, приналежності (спілкуванні), досягненні успіху (визнанні), владі (домінуванні).

Виходячи з узагальнення проаналізованої літератури встановлено, що саме юнацький вік є сенситивним періодом для розвитку потребової сфери особистості. У юнаків та юнок відбувається становлення самосвідомості і стійкого образу Я, яке включає ставлення до самого себе, самооцінку зовнішності, розумових, моральних, вольових якостей, усвідомлення своїх достоїнств і недоліків, свого місця у соціумі, зростає значення індивідуальних контактів і прихильностей при збереженні великої ролі колективно-групових форм відносин з однолітками (І. С. Кон, Е. Еріксон). Ми вважаємо, що соціально спрямовані потреби виступають внутрішнім організуючим принципом соціального буття особистості юнацького віку та знаходять своє відображення у прагненні самостійності, самовизначення, самоактуалізації, бути емоційно прийнятим, відчувати впевненість, приналежність, уникати осуду, впливати на оточуючих. Тому як системотвірні ознаки в дослідженні соціально спрямованих потреб юнацтва визначено: а) вплив суб’єкта на соціум в реалізації потреби у владі (домінуванні); б) вплив соціума на суб’єкт, що сприймається відповідно до потреби у схваленні; в) встановлення реципрокних відношень між суб’єктом і соціумом як реалізація потреби у спілкуванні (приналежності, міжособистісної взаємодії) та потреби у досягненні (визнанні, успішності, повазі).