ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ СТАРШОКЛАСНИКІВ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ШКІЛ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми і загальні напрями дослідження, визначено його об’єкт та предмет, сформульовано мету та завдання, подано коротку характеристику використаних у роботі методів. Викладено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, наводяться дані щодо апробації результатів та структури дисертації.

 В першому розділі «Теоретико-методологічний аналіз проблеми творчого потенціалу» здійснено аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури, що стосується проблеми творчого потенціалу особистості та його основних структурних компонентів.

Теоретичний аналіз літератури дав можливість визначити надзвичайно широке різноманіття інтерпретацій поняття «творчий потенціал», які методологічно об’єднані в ряд підходів.

Прибічники аксіологічного підходу визначають творчий потенціал як комплекс задатків,  відпрацьованих умінь та навичок, здатність до дії та міру її реалізації в певній сфері діяльності (В.І.Гінецинський, М.С.Каган, О.В.Кір’якова).

Представники онтологічного підходу визначають творчий потенціал як характерну властивість індивіда, що визначає міру його можливостей в творчому самовдосконаленні та самореалізації (О.О.Довгань, М.В.Копосова, В.М.Ніколко та ін.).

З позицій розвивального підходу до вивчення творчого потенціалу особистості це поняття визначається як сукупність реальних вмінь та навичок, певний рівень їх розвитку (О.С.Анісімов, В.В.Давидов, Г.Л.Плихотніков та ін.).

В працях Д.Б.Богоявленської, А.В.Брушлінського, Л. Овсянецької, О.Л.Яковлєвої представлено «здібнісний» підхід, що дозволяє ототожнити творчий потенціал з творчими здібностями людини та розглядати його як необхідну передумову творчої діяльності. Особлива увага приділяється характеристикам інтелекту та емоційно-вольовим проявам. Представники даного напрямку вважають, що актуалізація названих особистісних проявів стимулює творчий пошук та творчу продуктивність.

Зазначені підходи мають певні недоліки. З одного боку, визначення творчого потенціалу надмірно узагальнені (онтологічний, аксіологічний підходи), відбувається залучення широкого спектру психічних явищ без чіткої їх диференціації, визначення структури та особливостей взаємодії окремих компонентів. Окрім того, поза увагою залишається творча діяльність як сфера реалізації творчого потенціалу та творчий продукт як результат даної реалізації з характеристиками їх основних критеріїв. Таким чином, втрачається специфіка поняття «творчий потенціал», негативними наслідками чого є труднощі при спробах теоретизування та експериментальних (емпіричних) досліджень. З іншого боку, ряд підходів (розвивальний, «здібнісний») звужують (спрощують) значення поняття «творчий потенціал» або навіть ототожнюють його з іншими подібними поняттями (творчі здібності, обдарованість, креативність та ін.). В такій ситуації виділення творчого потенціалу як самостійного поняття, що  характеризує певну частину психічної реальності, втрачає сенс.

На нашу думку, найбільш продуктивне визначення творчого потенціалу пропонується в рамках діяльнісного підходу. Це поняття розуміється як властивість, що характеризує міру можливостей особистості здійснювати творчу діяльність (Г.С.Альтшуллер, Г.Х.Валеєв, В.М.Жураковський, Ю.Н.Кулюткін, Н.В.Мартинович, В.О.Моляко, Л.В.Мещерякова, В.Ф.Овчінніков, В.Г.Риндак, О.К. Чаплигін). Причому прихильники даного підходу відзначають, що при дослідженні творчого потенціалу надзвичайно важливо розглядати не лише сукупність властивостей, що становлять його структуру, а й характер та інтенсивність їх взаємозв’язку.

Подібні позиції щодо інтерпретації поняття «творчий потенціал» обґрунтовуються та знаходять підтвердження в дослідженнях прихильників енергетичного підходу, де творчий потенціал визначається як психоенергетичні ресурси особистості, що мають властивість «розряджатися» в творчих видах діяльності (Н.В.Кузьміна, М.Н.Столович, С.Ю.Степанов).

Значний внесок в розвиток дослідження творчого потенціалу зробили представники інтегративного підходу (О.Л.Алексєєва, С.Г.Глухова, О.О.Глуховська, П.Ф.Кравчук, О.М.Матюшкін, Я.О.Пономарьов, Т.О.Саламатова, О.К.Уразова та ін.). Особливо цінним для нашого дослідження є розуміння сутності творчого потенціалу як інтегративної властивості особистості.

В нашому дослідженні, спираючись на основні положення діяльнісного та інтегративного підходів, було запропоновано визначення поняття «творчий потенціал особистості», відповідно до якого він розуміється як інтегративна властивість особистості, що характеризує міру можливостей здійснювати творчу діяльність, визначає потребу, готовність і здатність до творчої самореалізації і саморозвитку, а також забезпечує ефективну взаємодію особистості з іншими людьми та високу продуктивність діяльності.

Проаналізувавши існуючі підходи до визначення структури творчого потенціалу (Л.К.Веретеннікова, І.П.Волков, С.Г.Глухова, І.В.Григорьєва, В.В.Давидов, В.Н. Козленко, М.В.Копосова, О.В.Колєснікова, П.Ф.Кравчук, І.О.Мартинюк, В.О.Моляко, Л.Овсянецька, О.А.Перевалова, Т.О.Саламатова, В.А.Сластьонін, В.Г.Риндак, О.К.Уразова) нам вдалося виокремити ряд властивостей, що обґрунтовуються як базові компоненти в більшості сучасних моделей. В  нашому дослідженні вони об’єднані в три блоки: мотиваційний, когнітивний і характерологічний.

Художня та наукова діяльність, що визначаються як найбільш продуктивні сфери формування та реалізації творчого потенціалу мають ряд значущих відмінностей (О.І.Височина, Б.А.Грифцов, В.В.Замай, В.П. Котенко, Є.П.Нікітін, А.С.Майданов, В.Мейдер, Б.С.Мейлах, С.М.Симоненко, В.А. Смірнова, М.Г.Ярошевський та ін). Творчий процес в художній та науковій сферах відрізняється за кількістю формальних стадій та специфічними формами прояву на кожній стадії. Суттєвими чинниками, що визначають специфічні характеристики художньої та наукової творчості, є відмінності об’єкту, методів пізнання та засобів відображення його результатів з різними критеріями істинності.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дає змогу стверджувати, що художня та наукова творчість сприяють інтенсивному розвитку творчого потенціалу, тобто особистість, яка залучається до них, з часом набуває певних змін, зумовлених специфікою даного виду творчості. З огляду на це, сучасний етап розвитку психології творчості відзначається необхідністю дослідження особливостей прояву творчого потенціалу представників художньої та наукової творчості з урахуванням взаємозв’язків між базовими компонентами  та визначенням властивостей, що мають найбільший вплив на творчу діяльність.  

В другому розділі «Дослідження особливостей прояву творчого потенціалу старшокласників шкіл різного спрямування» аналізуються результати  констатувальної частини дослідження творчого потенціалу старшокласників шкіл мистецтв та шкіл з поглибленим вивченням природничих дисциплін.

У дослідженні взяли участь учні старших класів (10−11 класів) шкіл м. Києва (Мистецький центр «Арсенал», Центр творчості дітей та юнацтва БК Дарниця, ліцей № 208, Центр сучасного мистецтва ДАХ) та м. Прилуки Чернігівської обл. (школа мистецтв № 2, школа-гімназія № 5, ЗОШ № 7). Вибірку склали 297 осіб (150 - учні мистецьких шкіл та 147 – старшокласники  шкіл з поглибленим вивченням природничих дисциплін). Вікові межі досліджуваних — 16−17 років.

Для оцінки властивостей творчого потенціалу старшокласників були використані такі методики: мотиваційні особливості (методика «потреба в досягненні», тест «мотивація успіху» (Елерс), тест «уникнення невдач» (Елерс), тест «мотивація навчання в ВНЗ» Т.І.Ільїної (модифікований варіант)); когнітивні особливості (методика Е.Торренса, творчі (проблемні) задачі, шкала «інтелектуальна лабільність»); характерологічні особливості (опитувальник Р.Кеттела (16-pf), методика «творчий потенціал»).

Більшість дослідників схиляються до думки, що найбільш ефективним способом дослідження та розвитку творчого потенціалу є активна залученість особистості  до творчої діяльності. З огляду на це, для отримання більш повної інформації про різні структурні компоненти творчого потенціалу досліджуваних ми пропонували для розв’язання творчі задачі трьох типів (образні, понятійні, ситуативно-практичні). Типологічна специфіка задач зумовлюється необхідністю визначення особливостей стратегій розв’язання старшокласниками різної спрямованості, проаналізувати та порівняти, які типи задач розв’язуються успішніше в межах кожної групи, а з якими виникають труднощі. При розв’язанні задач фіксувалися ряд критеріїв: вербальні прояви, виражена моторна активність, час розв’язання, кількість помилок, кількість використаних підказок, успішність розв’язання.

У ході розв’язання творчих задач ми використовували такі види підказок: негативні підказки, підказки-запитання, функціональні підказки, підказки-вказівки та образні підказки. 

На основі отриманого матеріалу була запропонована характеристика основних рис творчого потенціалу старшокласників спеціалізованих шкіл.

Представники досліджуваних груп відзначаються високим рівнем прояву таких мотиваційних властивостей як потреба в досягненні, пізнавальна потреба та мотив оволодіння професією. Специфічними для кожної групи є особливості прояву мотиву отримання диплому, а також співвідношення мотиваційних тенденцій прагнення до успіху та уникнення невдач. Для старшокласників шкіл з поглибленим вивченням природничих дисциплін більш значущими є інституційні (формальні) моменти навчання. Окрім того, учні шкіл природничого спрямування характеризуються вищим рівнем прояву прагнення до успіху.

Старшокласники шкіл мистецтв мають розвиненішу здатність створення оригінальних образів та деталізованого, нешаблонного втілення задуму. Висока творча ефективність у роботі з образно-графічним матеріалом має тривалий, стійкий характер, що підтверджується значеннями показників образної креативності та її складників (образна оригінальність, розробленість, опір замиканню).

 Старшокласники природничих шкіл відзначаються вищими показниками вербальної креативності, існують значущі відмінності у проявах таких компонентів як вербальна динамічність і вербальна гнучкість. Досліджувані продемонстрували високу динаміку формулювання оригінальних ідей у вербальній формі, здатність різнопланового підходу до проблеми, створення концептуальних понять (назв) з високим рівнем узагальненості.

 Аналіз процесу розв’язання дає можливість стверджувати, що старшокласники шкіл мистецтв успішніше розв’язують задачі образного типу.  В процесі розв’язання виявляються спроби використання елементів стратегії пошуку аналогів та реконструювання. Встановлено, що в групі старшокласників шкіл мистецтв під час розв’язання задач найбільший стимулюючий ефект мали підказки-вказівки, негативні, функціональні та образні підказки. 

Порівняльний аналіз результатів дослідження в обох групах виявив вищу успішність розв’язання задач понятійного та ситуативно-практичного типів старшокласниками природничих шкіл. Варто зазначити, що в процесі розв’язання задач досліджувані ефективно реалізовували елементи стратегій комбінування та реконструювання. Результати дослідження показали важливу роль використання негативних підказок, навідних запитань, що подаються у вигляді сформульованої проблеми для стимуляції мисленнєвих компонентів творчого потенціалу особистості, та функціональних підказок. 

Встановлено, що досліджувані обох груп виявляють недостатній розвиток навички використання основних творчих стратегій в процесі розв’язання задач. Використання стратегій має епізодичний та часто випадковий характер, досліджувані не мають чіткого усвідомлення необхідності використання стратегій, що є найбільш продуктивним способом розв’язання.

Аналіз отриманих результатів за методиками характерологічного блоку дав можливість здійснити порівняльний аналіз прояву досліджуваних властивостей в групах. Старшокласники шкіл мистецтв (за результатами опитувальника Р.Кеттела) відзначаються яскравішими проявами емоційної сфери. Результати дослідження свідчать про високий рівень прояву комунікативних властивостей досліджуваних (відкритість, експресивність, сміливість, нонконформізм). Окрім того, можна констатувати високий рівень прояву соціальної сміливості, готовності мати справу з незнайомими людьми в незвичайних ситуаціях.

Специфічність прояву факторів, що характеризують особливості емоційно-вольової сфери у старшокласників природничих шкіл виражається високими показниками емоційної стійкості. Окрім того, групова своєрідність простежується на рівні комунікативних властивостей (низькі показники за факторами замкнутість та експресивність).