ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЗАХИСНИХ МЕХАНІЗМІВ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету та завдання дослідження, об'єкт, предмет, методи, висвітлено наукову новизну, практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію результатів дослідження та публікації.

У першому розділі «Теоретико-методологічний аналіз проблеми розвитку захисних механізмів» здійснено аналіз основних підходів до розгляду проблеми захисних механізмів особистості, систематизовано дані щодо сутності цього феномену, диференціації захисних механізмів та особливостей їх розвитку.

Концепція психологічного захисту була започаткована в межах психоаналізу (З. Фройд), проте сьогодні поняття механізмів психологічного захисту вийшло далеко за межі цього напрямку (Р. М. Грановська, Л. Р. Гребенніков, А. А. Налчаджян, І. М. Нікольська, А. А. Реан, Є. С. Романова). Протягом останніх десятиріч проведені дослідження, що уточнюють та додатково описують, розкривають сутність певних захистів (Д. І. Іванов, М. М. Кононов, А. В. Маричева, С. Ш. Раджабов, М. М. Решетніков, С. Г. Харенко). Інтеграція наукових здобутків призвела до визначення механізмів захисту як системи стабілізації особистості, спрямованої на усунення або мінімізацію негативних емоцій, тривоги, яка виникає при порушенні наявної картини світу в ситуації зіткнення з новою й несподіваною інформацією (Р. М. Грановська). Сучасні дослідження говорять про те, що найголовніше завдання психологічного захисту – усунення психологічного дискомфорту, або часткове зняття напруги у фруструючій ситуації, а не реальне вирішення проблеми.

Адаптаційну систему особистості поряд із захисними механізмами утворюють також і механізми долаючої зі стресом поведінки (копінг-стратегії) (К. О. Абульханова-Славська, Л. І. Анциферова, А. Білінгс, Ф. Є. Василюк, В. І. Голованевська, Р. І. Грановська, С. В. Малазонія, С. К. Нартова-Бочавер, І. М. Нікольська, О. І. Склень, С. В. Харченко). У науковій літературі існують певні труднощі в розмежуванні механізмів захисту й подолання. Перші пов'язуються з неусвідомленістю їх суб'єктом, а другі – з усвідомленим прийняттям і регуляцією. Психологічний захист характеризується відмовою індивіда від конструктивного вирішення проблеми, а способи подолання передбачають необхідність проявляти продуктивну активність, прагнення впоратися з труднощами. Функціонування копінгу передбачає актуалізацію когнітивних, моральних, соціальних та мотиваційних структур особистості в процесі подолання проблеми. У разі неспроможності особистості адекватно впоратися з проблемою актуалізуються захисні механізми, які сприяють адаптації, але при цьому перешкоджають адекватній орієнтації індивіда в реальній ситуації.

Аналіз проблеми в онтогенетичному аспекті потребує звернення до питання про хронологію виникнення та етапність розвитку захисних механізмів (Г. Блюм, М. Борнштайн, Р. М. Грановська, Л. Р. Гребенніков, І. М. Нікольська, Р. Плутчик, Є. С. Романова, О. Феніхель, А. Фройд). Узагальнення даних цих та інших авторів дозволило встановити, що механізми, які функціонують на першому році життя дитини, ще не є захисними, але виступають як їх попередники. До низки перших механізмів належать: інтроекція, проекція, заперечення, фіксація, регресія. У віковому проміжку від 1 до 2 років небезпеки долаються дитиною за допомогою заперечення (у його незрілих формах пасивного й активного протесту – відмови та опозиції), а також у вигляді тенденції до приєднання – проекції та імітації. При цьому проекція та імітація пов'язані з виділенням дитиною себе з довкілля, з приписуванням середовищу всього болісного і з прийняттям в себе всього приємного. Далі починає переважати тенденція до відокремлення. На другому році життя мають місце: витіснення, заміщення, інтелектуалізація. У 3-5 років при активізації потреби в автономії і свободі у формі емансипації виявляється заміщення, мають місце реактивні утворення. У 6 років внаслідок формування статевої ідентичності та потреби в самоприйнятті, з'являється сублімація, яка нерозлучно пов'язана із засвоєнням етичних цінностей. Таким чином, розвиток захисних механізмів, їх виникнення та диференціація, відповідає загальним закономірностям вікової динаміки та відображає процеси становлення особистості в дитинстві, що відбуваються під впливом численних внутрішніх та зовнішніх чинників. Розуміння логіки розгортання цього процесу у дошкільному віці, вимагає пошуку психологічної змінної, яка опосередковує впливи таких чинників та зумовлює активізацію захисних механізмів у психіці дитини.

У цій якості, для загального позначення умов, що викликають утворення і функціонування механізмів захисту, ми розглядаємо «ексквізитні» ситуації (П. В. Басін, Е. Кіршбаум). Тут маються на увазі такі ситуації, в яких протиріччя, як певний момент розвитку, що акумулює впливи зовнішніх та внутрішніх чинників, гранично загострене і вимагає свого зняття, а характер вирішення протиріччя визначає напрям у розвитку особистості. Спрямованість і якість вирішення подібних ситуацій визначають можливості особистості виходити на якісно новий рівень стосунків з середовищем, продуктивно структурувати процес взаємодії з оточенням, адаптивно реагувати. Засоби подолання цих ситуацій – зняття назрілих протиріч у взаємодії – специфічно пов'язані з особистісними особливостями дошкільника. Саме ексквізитні ситуації, що мають певну «екзистенціальну значущість», є «пусковими» для вибору захисних механізмів психіки як системи психічних дій, які призводять до того чи іншого ступеня і форми адаптованості особистості у таких ситуаціях, що в свою чергу відображається у змінах особистості дитини.

Відомо, що дошкільний вік є важливим етапом формування особистості, коли відбувається активне засвоєння норм, правил, установок, поглядів, світогляду, що й передбачає психологічне занурення у простір ексквізитних ситуацій, пов’язаних з пошуком нових цілей і засобів їх досягнення. Такі засоби здебільшого дитина засвоює від оточення (батьки, родичі, друзі, вихователі), але й сучасний медіапростір, зокрема телебачення, грає значну роль у її житті. З телеефіру дитина засвоює готові патерни реагування в ексквізитних ситуаціях, насичені комплексами стимули, що сприймаються дошкільниками без аналізу, невід’ємно від яскравості та емоційної насиченості образу, відповідно до вікових особливостей (Л. П. Василенко, Р. В. Павелків, Т. О. Піроженко, М. В. Савчин). Це дозволяє розглядати телевізійні перегляди у якості одного з чинників розвитку захисних механізмів у дітей дошкільного віку.

Важливими на цьому тлі є дослідження О. Ленга, присвячені оцінці реакцій людей на ЗМІ, які призводять до 4 типів наслідків: 1) поведінкові, 2) настановні, 3) когнітивні, 4) фізіологічні. Дослідження Д. Біглз-Руса, І. Гета, Р. Грінфілда, І. Д. Поспелової, Р. Харріса, А. Шарафа, І. Юта свідчать про суттєві зміни комунікативної та емоційної сфери «медіаактивних» дітей. Виявлено що вплив ЗМІ гальмує прояв емоцій у спілкуванні, а також призводить до браку індивідуального досвіду спілкування та порушення розвитку комунікативної сфери дитини, її товариськості, проникливості, толерантності, емпатії до інших людей, експресії та ін. Ці та інші дані вказують на суттєві перетворення психіки дитини, що відбувається під впливом медіасередовища, при цьому важливими параметрами, що опосередковують цей вплив є: ступінь активності взаємодії дитини з медіапростором, її обмеженість у часі та наявність контролю з боку дорослих.

Систематизація представлених наукових даних дозволила сконструювати теоретичну модель проявів та розвитку захисних механізмів дітей дошкільного віку, що ураховує сукупність діючих чинників, внутрішніх та зовнішніх (в даному дослідженні розглядається один з таких чинників – безконтрольний перегляд телевізійних програм), психологічні механізми та наслідки цього процесу