| Краткое содержание: | ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження; визначено його об’єкт, предмет, гіпотезу, мету та задачі; розкрито теоретико-методологічні основи та описано методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи; наведено дані про апробацію результатів і їх впровадження у психолого-педагогічну практику.
У першому розділі – «Теоретичний аналіз особливостей сприймання творів живопису» – викладено огляд наукової літератури стосовно дослідження сприймання в психології, на основі якого здійснено загальну характеристику процесу сприймання, проаналізовано й узагальнено провідні напрямки та підходи до вивчення проблеми сприймання творів живопису, розставлено дослідницькі акценти на основних положеннях, які задають напрямок експериментального дослідження.
У розділі констатується, що в сучасній психології існують значні доробки у напрямку вивчення процесу сприймання (В. О. Барабанщиков, Е. Є. Бехтель, А. Е. Бехтель, В. П. Зінченко, В. В. Любімов, В. О. Моляко, В. Д. Шадріков та ін.), сприймання творів мистецтва (Р. Арнхейм, Л. С. Виготський, М. М. Волков, В. В. Знаков, Е. П. Крупник, Д. О. Леонтьєв, Б. С. Мейлах, В. Ф. Петренко, П. М. Якобсон та ін.) та безпосередньо проблеми сприймання творів живопису (О. В. Бєлоногова, Є. А. Коротченко, Д. О. Леонтьєв, Б. Функ, Х. Хьоге та ін.). Значні доробки з проблеми сприймання творів живопису представлено у теоретичних працях художників та мистецтвознавців (Борєв Ю. Б., В. В. Ванслов, С. М. Даніель, В. С. Кузін, Г. І. Орловський та ін.), у яких висвітлено як окремі сторони цієї проблеми (сприймання кольору, композиції, сюжету, художніх прийомів та ін.), так і загальні питання стосовно сприймання творів живопису.
Творчий характер сприймання та, зокрема, сприймання творів мистецтва, відзначається багатьма дослідниками (В. Ф. Асмус, В. Б. Блок, М. М. Волков, Д. О. Леонтьєв, В. О. Моляко, О. М. Органова, В. Ф. Петренко, С. Х. Раппопорт, С. Л. Рубінштейн Х. Хьоге, П. М. Якобсон та ін.) та спеціально досліджується українськими психологами під керівництвом В. О. Моляко (І. М. Біла, Н. А. Ваганова, О. В. Костюченко, Н. В. Медведева, Т. М. Третяк та ін.).
Аналіз вітчизняних та зарубіжних психологічних досліджень показав, що у широкому сенсі сприймання розглядається як процес взаємодії людини зі світом. У вузькому сенсі сприйманням прийнято називати процес, сприйняттям – його результат – перцептивний образ, що відображає предмет (явище, процес), який безпосередньо діє на органи чуття, в його об’єктивній цілісності. Тому вивчаються як процесуальні особливості перебігу сприймання, так і особливості перцептивного образу, такі як процесуальність, історичність, активний саморегулюючий характер та безпосередність відображення. Як процес, зорове сприймання розгортається у часі та проходить ряд стадій: 1) розрізнення положення предмету в просторі (у полі зору) та приблизна оцінка його загальних пропорцій; 2) мерехтіння форми; 3) розрізнення різких перепадів, нерівностей; 4) глобально-адекватне сприймання, в якому форма представлена без розрізнення її деталей; 5) адекватне відображення форми в повноті її деталей (Б. Ф. Ломов). За видами сприймання поділяється на мимовільне та довільне; симультанне та сукцесивне; часу, простору, руху, мовлення, емоцій; зовнішнього світу, кінестетичне, спрямоване назовні та всередину; зорове, слухове, нюхове, смакове, дотикове (В. Д. Шадріков).
До властивостей сприйняття відносять предметність, цілісність, константність, осмисленість, категоріальність, вибірковість. Властивості сприйняття відображають його зв’язок з іншими психічними процесами та забезпечують суб’єкту адекватне пізнання дійсності. Образ, який виникає у результаті сприймання, відповідає дійсності лише частково. Адекватність сприйняття є відповідністю образу сприйнятого відображуваній дійсності. Для визначення адекватності образу дійсності враховуються властивості об’єкта, умови сприймання та властивості суб’єкта (В. О. Ганзен).
Сприймання у кожному конкретному акті взаємодії суб’єкта з навколишнім світом виступає у тісному зв’язку з мисленням (та розумінням), пам’яттю, уявою, увагою (що спрямовує цей процес), емоційно-вольовою сферою сприймаючого. Наявність індивідуальних відмінностей сприймання як пізнавальної здібності визначається ступенем прояву цієї здібності. До показників продуктивності сприймання, за якими можливе визначення індивідуальних відмінностей, належать якість, кількість та надійність. Кількісними показниками сприймання є об’єм (кількість об’єктів, сприйнятих за одиницю часу) та швидкість (мінімальний час, необхідний для сприймання певної кількості об’єктів). Якість сприймання характеризується точністю (відповідністю образу особливостям об’єкту, який сприймається), повнотою (як один з аспектів точності – ступінь відповідності). Показником надійності є тривалість сприймання з необхідним ступенем точності та швидкості, а також вірогідність адекватного сприйняття об’єкта у заданих умовах протягом заданого проміжку часу (В. Д. Шадріков).
Індивідуально-психологічні особливості сприймання визначаються його залежністю від суб’єктивних чинників, таких як потреби, цінності, мотивація, які організують та спрямовують сприймання та психічний розвиток людини загалом. Зв’язок сприймання з творчістю досліджують у різних аспектах, а саме: шляхом пошуку творчих ознак у сприйманні, пояснення творчої природи його властивостей; визначення своєрідних ознак сприймання творчої особистості; розгляд характерних особливостей сприймання у контексті різних видів творчої діяльності.
Живопис, як вид зображального мистецтва, характеризується художністю. Художність включає такі складові: пізнавальну інформативність; систему оцінок, закладену у твір мистецтва; конструктивну завершеність; комунікативні властивості твору. В оцінці художності картини як інтегративної якості враховуються всі вищезазначені моменти, але не у вигляді їх простого складання, а їх співставленням як різних граней одного цілого, що розглядається саме як ціле (О. М. Новіков).
Комунікативність живопису полягає в тому, що він виступає в якості посередника у взаємодії художника з глядачем. Цілісність художнього образу характеризується зв’язком між зображуваним, зображеним та способом зображання. Картина виступає перед глядачем у таких трьох аспектах: властивості самого твору, властивості відображуваної реальності та модель образу світу художника (Д. О. Леонтьєв, Л. Я. Дорфман). Сприймання творів живопису розглядають здебільшого у широкому сенсі як процес взаємодії реципієнта з твором, який включає сприймання формальної сторони твору, розуміння, оцінку та інтерпретацію його смислового змісту, естетичну насолоду від споглядання твору.
Розуміння сприймання творів живопису як творчого процесу викликає суперечності серед дослідників через те, що терміни «творчий» та «активний» часто вживаються як синоніми, не уточнюється, які критерії творчості взято за основу.
До факторів сприймання творів живопису відносять внутрішні (потреби, цінності, запити, стереотипи, попередній досвід взаємодії з мистецтвом та ін.), ті, що відносяться до самого твору (жанрово-змістові параметри картин, колір, характер ліній, мазків та ін.), та фактори, що відносяться до зовнішніх умов сприймання (такі як освітленість приміщення, відсутність відволікаючих обставин та ін.).
Процес сприймання картини проходить ряд стадій у напрямку від поверхового ознайомлення з картиною до глибокого розуміння задуму художника, включення зрозумілого глядачем змісту твору до власних уявлень про світ (В. В. Ванслов, С. М. Даніель, С. Х. Раппопорт, П. М. Якобсон та ін.). Необхідною умовою художнього сприймання є натхнення, готовність прийняти позицію автора, що створює своєрідне налаштування глядача на взаємодію з твором. Відмінності у сприйманні творів живопису визначаються за глибиною проникнення глядача у зміст твору, за типом реакції на взаємодію з картиною та за способами інтерпретації сприйнятого.
У другому розділі – «Особливості сприймання студентами художніх ознак картин» – визначено параметри, за якими здійснюється експериментальне дослідження, представлено загальну процедуру організації дослідження; описано методику проведення першого етапу констатувального експерименту, здійснено аналіз його результатів.
На першому етапі дослідження розкрито та охарактеризовано прояви застосування художником мисленнєвих дій аналогізування, комбінування та реконструювання у художньому образі та на їх основі наповнено психологічним змістом художні ознаки картини, визначені методом експертних думок; проведено емпіричне дослідження психологічних особливостей сприймання студентами художніх ознак творів сучасного живопису. Здійснено аналіз отриманих результатів з метою визначення відмінностей у сприйманні студентами картин, різних за стильовими та жанрово-змістовими ознаками, а також відмінностей у сприйманні картин студентами з різними стильовими особливостями сприйняття.
Подано загальну характеристику експериментальної вибірки – студентів другого та третього курсів спеціальностей «Практична психологія» та «Соціальна педагогіка». Серед них 51 особа жіночої та 6 осіб чоловічої статі, середній вік досліджуваних 19 років.
Представлено опис матеріалу дослідження та обґрунтування вибору репродукцій картин. Для дослідження було обрано три кольорові репродукції сюжетних картин різних художників, стилів та жанрів: картину І. Айвазовського «Дев’ятий вал», І. Глазунова «Тутаїв став» та Л. Афрємова «Автобусна зупинка». В якості матеріалу дослідження обрано картини, різні за жанрово-змістовими та стильовими ознаками задля забезпечення більш виразного прояву відмінностей у їх сприйманні студентами.
У вивченні психологічних особливостей сприймання студентами творів сучасного живопису ми спираємося на запропоноване В. О. Моляко визначення сприймання як цілісного когнітивного процесу, в якому фіксується, оцінюється й інтерпретується об’єктивна реальність в різних її модифікаціях, результатом чого є побудова конкретного перцептивного образу, що передбачає дослідження сприймання як домінуючої функції, нерозривно пов’язаної з іншими психічними функціями. Зважаючи на те, що художнє сприймання у розглянутих нами підходах здебільшого визначається як процес взаємодії суб’єкта з твором та передбачає окрім сприймання його формальних ознак також і розуміння змістової сторони, таке визначення дозволяє більш повно розкрити психологічні особливості цього процесу. Діагностичним показником сприймання у нашій роботі є оцінювання студентами картини за тими ознаками, які характеризують її як художній твір. Для психологічного наповнення художніх ознак картини визначено прояви застосування митцем мисленнєвих дій аналогізування, комбінування та реконструювання у художньому образі, розпізнавання яких глядачем розглядається у нашій роботі як вагомий аспект сприймання картин.
До показників художнього сприймання студентами картини належать: оцінка професійності художника (вміння втілювати формальні характеристики творчого задуму засобами живопису); оцінка творчого підходу художника (застосування митцем специфічних живописних засобів та прийомів, які стосуються змістових характеристик твору); оцінка актуальності твору для глядача (проявляється в зацікавленості глядача твором); оцінка візуальної привабливості картини (здатність картини привертати увагу глядача та спонукати до її більш детального сприймання); оцінка настрою, який виражає картина (настрій у картині передається через характер ліній, мазків, кольори, контрасти та викликає емоційний відгук глядача, який надалі створює емоційний фон сприймання); оцінка багатозначності художнього образу (можливість неоднозначного тлумачення змісту, закладеного у твір митцем); оцінка композиції картини (будова, розташування та співвідношення складових частин твору); оцінка кольорової гами (гармонійність та приємність для глядача взаємовідношення кольорів на картині); оцінка загального враження від картини
(чи подобається вона взагалі).
У художніх прийомах, які застосовуються митцем для посилення враження від твору, для більш виразної передачі покладеної в основу художнього образу ідеї, реалізуються принципи подібності, поєднання та протилежності, які, згідно з концепцією творчої діяльності В. О. Моляко, лежать в основі творчості та реалізуються у творчому мисленні через дії аналогізування, комбінування та реконструювання. Реалізація цього положення здійснюється шляхом визначення проявів застосування художником мисленнєвих дій аналогізування, комбінування та реконструювання у художньому образі, а розпізнавання глядачем цих проявів у картині розглядається нами як один із вагомих аспектів сприймання творів живопису.
До проявів застосування художником мисленнєвих дій аналогізування належать такі: реалістичність зображення предметів, об’єктів та явищ, передача динаміки та об’єму на площині картини (професійність художника); знаходження художником тем для вираження певного змісту, які хвилюють глядача, художніх засобів та прийомів, які дозволять глядачу відчути себе учасником подій, зображених на картині (актуальність твору для глядача); підбір художником необхідних зображальних засобів для вираження настрою на полотні (настрій, який виражає картина); розкриття художнім образом абстрактного поняття чи ідеї (багатозначність художнього образу); відповідність кольорів зображуваній дійсності (кольорова гама). Застосування художником мисленнєвих дій комбінування в художньому образі проявляється у вдалому підборі елементів для втілення задуму (творчий підхід художника); гармонійній організації елементів зображення
у просторі, цілісності композиції, смисловій єдності (композиція картини);
у кольорових поєднаннях, які при їх сприйманні створюють просторові ефекти (кольорова гама). До проявів застосування художником мисленнєвих дій реконструювання в художньому образі належать незвичне смислове об’єднання об’єктів, коли у звичній сцені проявляється незвичне, синтез протилежностей, коли нереальна сцена виглядає реальною, гармонія контрастів (творчий підхід художника); поєднання протилежних кольорів у гармонійних співвідношеннях (кольорова гама).
Деякі з визначених художніх ознак картини передбачають їх поверхову оцінку суб’єктом, інші ж потребують більш глибокого проникнення глядача у зміст твору, співвіднесення зображеного з власними уявленнями про зображуваний аспект дійсності, рефлексію власних емоційних реакцій на зображене, таких як здивування та ін. Тому визначені художні ознаки картин розподілено на групи за рівнем поглибленості їх сприймання (поверхові, формальні, змістові). До поверхових художніх ознак картини належать оцінка візуальної привабливості картини, оцінка настрою, який виражає картина та оцінка загального враження від картини. Формальні художні ознаки картини включають оцінку професійності художника, оцінку композиції картини та оцінку кольорової гами. Групу змістових художніх ознак картини складають оцінка творчого підходу художника, оцінка актуальності твору для глядача, оцінка багатозначності художнього образу. З метою вивчення саме художнього аспекту у сприйманні студентами творів живопису на основі визначених художніх ознак нами розроблено опитувальник «Оцінка художності картини», за яким студентами оцінювався ступінь прояву художніх ознак у картині.
Проведене емпіричне дослідження оцінки студентами ступеня прояву художніх ознак у картині дозволило здійснити аналіз сприймання студентами картин за тими показниками, які визначають їх художність. Узагальнюючи розглянуті відмінності у сприйманні студентами художніх ознак трьох репродукцій картин, відзначимо, що картина І. К. Айвазовського «Дев’ятий вал» високо оцінена більшістю студентів порівняно з іншими картинами за показниками «оцінка загального враження від твору» (74 %), «оцінка професійності художника» (86 %), «оцінка кольорової гами картини» (84 %), «оцінка композиції картини» (74 %) та «оцінка багатозначності художнього образу» (61 %). Взагалі, майже за усіма показниками, окрім оцінки актуальності твору, домінують позитивні оцінки цієї картини, на відміну від роботи І. Глазунова «Тутаїв став», де спостерігається зростання відсотку негативних та невизначених оцінок студентами її художності. Особливо невизначеність у сприйманні студентами цієї картини виявляється за показниками «оцінка творчого підходу художника», «оцінка багатозначності художнього образу» та «оцінка актуальності твору», де невизначені оцінки сягають у середньому 42 %, чого не спостерігається у оцінках студентам художності двох інших картин. Для сприймання студентами картини Л. Аферємова «Автобусна зупинка» характерними є позитивні оцінки за такими показниками: «оцінка композиції картини» (72 %), «оцінка візуальної привабливості картини» (63 %) та «оцінка настрою, який виражає картина» (61 %).
На наступному етапі аналізу емпіричних даних визначено відмінності у сприйманні студентами запропонованих картин. Методом однофакторного дисперсійного аналізу для зв’язаних вибірок встановлено наявність суттєвих відмінностей у сприйманні досліджуваними трьох запропонованих репродукцій картин за загальним показником художності, а також за такими показниками: «оцінка професійності художника», «оцінка багатозначності художнього образу», «оцінка творчого підходу художника», «оцінка актуальності твору», «оцінка загального враження від картини» у межах статистичної значущості р≤0,05, р≤0,01. Це означає, що оцінки досліджуваними запропонованих репродукцій картин за зазначеними художніми ознаками суттєво відрізняються між собою.
Також встановлено наявність суттєвих індивідуальних відмінностей між досліджуваними у сприйманні творів живопису за такими показниками: «оцінка композиції картини», «оцінка багатозначності художнього образу», «оцінка актуальності твору», «оцінка загального враження від картини» у межах статистичної значущості р≤0,05, р≤0,01. За усіма іншими показниками оцінки художності картин суттєвих відмінностей не виявлено. Розглянуті відмінності в оцінках студентами художніх ознак картин означають, що для досліджуваної вибірки студентів кожна картина має свої специфічні особливості, які відрізняють її від інших та відповідно найбільше визначають сприймання картини як художнього твору. Інші ж художні ознаки картин сприймаються студентами однаково. Звичайно ж, такий аналіз сприймання картин студентами дає лише попередню, орієнтовну інформацію, але у ньому виявляється досить важлива тенденція – сприймання художніх ознак кожної картини досліджуваними має свої суттєві особливості,
а тому дослідження сприймання творів живопису необхідно здійснювати з урахуванням цих особливостей стосовно кожного твору окремо.
У подальшому аналізі результатів дослідження визначено індивідуальні відмінності у сприйманні художніх ознак картин студентами з різними стильовими особливостями сприйняття. Визначення домінуючого стилю кодування інформації у студентів досліджуваної вибірки здійснювалося за методикою «Визначення стилю кодування інформації» (словесно-мовленнєвий, візуальний, предметно-практичний, сенсорно-емоційний), запропонованою М. О. Холодною.
Методом факторного аналізу шляхом розрахунку факторних навантажень встановлено, що для студентів з різними стилями кодування інформації властиві свої особливості сприймання картин. Ці особливості полягають у тому, що системотворчі художні ознаки, оцінка студентами яких визначає сприймання картини як художнього твору, відрізняються. У сприйманні картин І. Айвазовського «Дев’ятий вал», І. Глазунова «Тутаїв став» та Л. Афрємова «Автобусна зупинка» студентами з домінуванням сенсорно-емоційного стилю кодування інформації (емоційний компонент) системотворчими є оцінка творчого підходу художника (перша та третя картини) та візуальної привабливості (друга картина); для сенсорно-емоційного стилю кодування інформації (слуховий компонент) характерними є системотворчі оцінки кольорової гами картини, професійності художника та актуальності твору; для візуального стилю – настрій, який виражає картина (перша та третя картини) та кольорова гама (друга картина); для словесно-мовленнєвого стилю – багатозначність художнього образу, настрій, який виражає картина та професійність художника.
Одержані результати свідчать про те, що адекватне сприйняття студентами творів сучасного живопису обумовлене, з одного боку, художніми ознаками самого твору, а з іншого – стильовими особливостями сприйняття студентів. Оскільки ті художні ознаки, у сприйнятті студентами яких існують суттєві відмінності,
є проявами застосування художником мисленнєвих дій аналогізування, комбінування та реконструювання в художньому образі, їх розпізнавання глядачем дійсно можна вважати вагомим аспектом сприймання творів живопису.
У третьому розділі – «Генезис психологічних особливостей художнього сприймання студентами творів сучасного живопису» – подано загальну характеристику другого етапу експериментального дослідження, визначено підстави для виявлення змін, які відбуваються у художньому сприйнятті студентами творів живопису, описано вибірку та організацію дослідження, представлено адаптований з метою активізації змін у художньому сприйманні фрагмент творчого тренінгу КАРУС, викладено одержані результати дослідження та практичні рекомендації психологам та викладачам вищих навчальних закладів щодо їх застосування.
На другому етапі експериментального дослідження вивчалися зміни, які відбуваються у сприйманні студентами художніх ознак картин, за такими показниками: оцінка студентами ступеня прояву художніх ознак у картинах, об’єм, зміст та художнє наповнення сприйняття творів живопису, узгодженість сприйняття твору з особистісними творчими характеристиками студентів. Визначено такі завдання дослідження змін, які відбуваються у сприйманні студентами художніх ознак творів живопису:
1. Вивчення особливостей сприймання студентами художніх ознак творів сучасного живопису (із застосуванням опитувальника «Оцінка художності картини») та особистісних творчих характеристик студентів. Діагностичний зріз проводився з метою визначення початкових характеристик сприймання студентами творів сучасного живопису до початку роботи з активізації змін у сприйманні (1 зріз).
2. Розробка та проведення елементів творчого тренінгу для активізації змін у художньому сприйманні студентами картин. У роботі зі студентами залучено саме активізуючий вплив, оскільки він дає можливість прослідкувати генезис сприймання студентами творів живопису, не формуючи стереотипів, на відміну від формувального впливу.
3. Повторне проведення діагностичного зрізу (п. 1) з метою подальшого визначення змін, які відбулися у сприйманні студентами творів живопису в результаті проведеного активізуючого впливу (2 зріз).
4. Аналіз досліджуваних показників, одержаних у першому та другому зрізі, на наявність суттєвих змін за оцінкою студентами ступеня прояву художніх ознак у картинах, об’ємом, змістом та художнім наповненням сприйняття творів живопису, узгодженістю/конфліктністю сприйняття твору з особистісними творчими характеристиками студентів.
Для цього було відібрано групу студентів чисельністю 46 осіб. Середній вік досліджуваних становив 19 років. З метою визначення показників художнього сприймання застосовувався опитувальник «Оцінка художності картини», для визначення особистісних творчих характеристик студентів було застосовано опитувальник особистісних творчих характеристик Вільямса, модифікований О. Є. Тунік, який дозволив визначити такі показники творчості студентів: ризикованість, складність (комплексність), допитливість та уяву.
Задля активізації змін у сприйманні студентами творів сучасного живопису адаптовано фрагмент творчого тренінгу КАРУС, який включає теоретичну та практичну частини. Метою теоретичної частини є надання студентам загального знання про особливості картини як твору мистецтва, а також ознайомлення студентів з проявами застосування художником мисленнєвих дій аналогізування, комбінування та реконструювання в художньому образі. Мета практичної частини тренінгу – створення умов для засвоєння студентами змісту художніх ознак картини, які в подальшому можуть стати основою формування загального враження від твору.
Шляхом порівняльного аналізу оцінок студентами ступеня прояву художніх ознак у картинах із застосуванням t-критерію Стьюдента та критерію Т-Вілксона виявлено, що у другому зрізі, порівняно з першим, оцінки студентами багатозначності художнього образу, загального враження та художності картини І. Айвазовського «Дев’ятий вал», оцінки кольорової гами картини І. Глазунова «Тутаїв став» та оцінки настрою, який виражає картина, композиції, кольорової гами, професійності та творчого підходу художника, актуальності картини Л. Афрємова «Автобусна зупинка» суттєво знизилися (р≤0,05, р≤0,01), що свідчить про більшу критичність студентів у оцінюванні картин.
У формі загальної тенденції за показником стійкість/мінливість, визначено такі три групи оцінок студентами художності картин: стійкі (оцінки тих художніх ознак картини, що не змінилися стосовно усіх трьох картин); мінливі (оцінки тих художніх ознак, які змінилися стосовно усіх трьох картин) та відносно мінливі (оцінки тих художніх ознак, які змінилися відносно однієї або двох картин).
До стійких належить оцінка візуальної привабливості картини, що характеризує стійку визначеність студентів у сприйманні з приводу того, чи є картина привабливою для споглядання. До мінливих оцінок належить оцінка студентами кольорової гами, що свідчить про мінливість у сприйманні гармонійності застосування художником кольорів на полотні та приємності кольорової гами картини. До відносно мінливих оцінок студентами художності картини належать оцінки настрою, який виражає картина, композиції, професійності та творчого підходу художника, актуальності та загального враження від твору.
Відносно мінливі оцінки студентами художності картин більшою мірою обумовлені художніми ознаками самого твору, тому ми також визначили зміни у оцінках, типові для кожної картини. Типово мінливою для сприймання картини І. Айвазовського «Дев’ятий вал» є оцінка багатозначності художнього образу, для сприймання картини Л. Афрємова «Автобусна зупинка» – оцінка настрою, який виражає картина, композиції, професійності та творчого підходу художника, актуальності картини. Типово стійким для сприймання картини І. Глазунова «Тутаїв став» є загальне враження від твору.
Для визначення наступних показників генезису художнього сприймання застосовано метод множинної лінійної регресії, що дозволив виявити та описати такі показники генезису художнього сприймання картин: об’єм, який визначається за кількістю художніх ознак, оцінка студентами яких впливає на загальне враження від картини; зміст – якісною своєрідністю цих ознак (поверхові, формальні, змістові); художнє наповнення – обумовленістю загального враження від картини оцінкою її художніх ознак.
За результатами розрахунків визначено, що об’єм художнього сприйняття студентами картин складає від трьох до п’яти художніх ознак, оцінка яких входить до його складу. Цей показник у сприйнятті кожної картини проявляється по різному та характеризує його повноту та різнобічність. Зміни за цим показником у другому зрізі, порівняно з першим, полягають у тому, що кількість художніх ознак, оцінка студентами яких впливає на загальне враження від картин збільшилася з трьох до чотирьох стосовно картини Л. Афрємова «Автобусна зупинка» та зменшилася з шести до п’яти стосовно картини І. Айвазовського «Дев’ятий вал».
Щодо змісту художнього сприйняття студентами запропонованих картин,
у другому зрізі, порівняно з першим, простежується тенденція до його поглиблення, що полягає у збільшенні кількості змістових художніх ознак, оцінка яких впливає на загальне враження від картин. Сприйняття студентами запропонованих картин за цим показником відрізняється, але спільним є те, що до його складу входить оцінка візуальної привабливості картин та приємності й гармонійності кольорової гами.
Художнє наповнення сприйняття, що визначається обумовленістю загального враження від картини оцінкою її художніх ознак, становить від 36 % до 68 %. За цим показником також простежується позитивна динаміка у бік збільшення, отже загальне враження студентів від запропонованих картин більшою мірою визначається тими ознаками картин, які характеризують їх саме як художні твори.
Оцінка студентами ступеня прояву художніх ознак у картині здійснюється на основі вже сформованих уявлень, а творчість у сприйманні живопису передбачає відкриття для себе чогось нового, раніше не відомого. У цьому проявляється пізнавальне протиріччя, про яке зокрема зазначав Г. С. Костюк. З огляду на це протиріччя, взаємозв’язок творчості та оцінки студентами ступеня прояву художніх ознак у картині при її сприйманні розглядається як узгодженість або конфліктність між ними.
Вплив оцінок студентами художності картин на загальне враження від них сам по собі показав ті характеристики картини, які досліджувані враховують при формуванні загального враження від неї. Ставлення до картини як до художнього твору характеризується об’ємом, змістом та художнім наповненням сприйняття. У психологічному ж плані важливою є узгодженість/конфліктність цих показників з особистісними творчими характеристиками студентів. Однією з ознак конфлікту у загальному плані є виникнення напруження від труднощів у подоланні протиріч між внутрішніми імпульсами суб’єкта і зовнішнім впливом (Н. В. Гришина). Подібне напруження виникає і при сприйманні творів живопису. З одного боку, існують певні спеціальні художні прийоми, які застосовує митець для передачі власного задуму, особливості організації творчого мислення, своєрідність бачення зображеного, власна життєва позиція художника, а з іншого – глядач зі своїми індивідуально-психологічними особливостями, світоглядом та ін. Іншими словами, підвищення узгодженості між оцінкою художніх ознак картини та особистісними творчими характеристиками студентів означає, що знайдено «спільну мову» у взаємодії глядача з твором живопису, а оцінювання творів живопису з точки зору їх художньої цінності із залученням власного творчого підходу сформувалося у студентів як індивідуальна властивість. Визначення узгодженості/конфліктності у взаємодії зазначених параметрів при сприйманні студентами картин здійснюється методом множинної кореляції. Оцінюється наявність зв’язку, його сила та зміна сили зв’язку. Саме посилення зв’язку між досліджуваними параметрами розглядається як підвищення узгодженості у сприйманні студентами картин з їх особистісними творчими характеристиками.
За результатами розрахунків визначено загальну тенденцію до посилення множинного лінійного зв’язку оцінки тих художніх ознак картини, які впливають на загальне враження від неї, з особистісними творчими характеристиками студентів. Такі особистісні творчі характеристики, як ризикованість, допитливість, складність та уява, визначають готовність студентів для проявів власної творчості при сприйманні картин. Тому їх узгодженість з оцінкою художніх ознак картини дозволяє студентам сприймати картину творчо, та у той же час, не відірвано від властивих їй характеристик. Ризикованість дозволяє сприймати оригінальні прийоми художника, відмовлятися від стереотипів, приймати хід думок митця, при оцінці художності картини керуватися більшою мірою власними враженнями, ніж загальноприйнятими думками. Допитливість створює умови для зацікавленості картиною, пошуку незрозумілого, суперечливого. Складність дозволяє більш глибоко розібратися у тонкощах творчого задуму художника. Уява реалізується при сприйманні картини у розумінні умовності художнього образу, у створенні різних аналогій, здатності уявити себе учасником подій, зображених на картині. Тому, чим більший зв’язок між оцінкою художніх ознак картини та особистісними творчими характеристиками студентів, тим більш гармонійним є сприйняття картини. Досягнення такого результату у роботі зі студентами відповідає віковим особливостям їх розвитку, є позитивним і стосується не лише сприйняття картин,
а може також поширюватися на навчальну діяльність студентів загалом. |
