ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ СТИЛЮ ЖИТТЯ ОСОБИСТОСТІ В ПІДЛІТКОВОМУ І ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дисертаційного дослідження, висвітлено наукову новизну, практичну цінність роботи, наведено дані про апробацію та впровадження одержаних результатів.

У першому розділі – «Теоретико-методологічний аналіз проблеми становлення стилю життя особистості в підлітковому і юнацькому віці» викладено результати опрацювання наукової літератури з окресленої проблеми, проаналізовано основні методологічні підходи до розуміння природи феномену стилю життя особистості, його основних ознак, структури, механізмів формування і розвитку.

На основі аналізу сучасних теоретичних та емпіричних досліджень (О. Донченко, О. Лібін, Л. Сохань, Т. Титаренко, Ю. Швалб, І. Шкуратова)  феномен стилю життя особистості розглянуто як особливий індивідуальний спосіб здійснення особистістю обраного нею життєвого шляху, сукупність моделей поведінки, що фіксують усталено відтворювані риси, манери, нахили, тобто спосіб, яким людина як суб’єкт здійснює своє життя.

Застосовано суб’єктний підхід (А. Брушлінський, О. Старовойтенко,  В. Татенко, Н. Чепелєва) до вивчення стилю життя  і проведено категоріаль-ний аналіз поняття «суб’єкт стилю життя», що дозволив розглядати стиль життя особистості як динамічну категорію, що відображає можливість його розвитку і характеризує змінюваність, безперервний перехід якості способу організації життєдіяльності особистості від низького рівня його організації до більш високого.

Порівнянням основних підходів до структуралізації психологічних чинників процесу становлення стилю життя в онтогенезі встановлено, що стиль життя формується в процесі соціалізації (Л. Сохань. Т. Титаренко) і є результатом особистісного та професійного самовизначення особистості (М. Гінзбург, З. Карпенко, І. Кон, І. Мар’єнко, В. Орлов, Р. Пасічняк, Л. Потапчук, В. Сафін,  І. Шендрік). 

Послідовно аргументовано, що особистісна зрілість як інтегральний критерій особистісного зростання, вияв особистісного потенціалу людини та її життєстійкості у здійсненні своєї життєвої стратегії (О. Темрук, О. Штепа), має завершити юнацьку кризу та виступає об’єктивним показником рівня розвитку стилю життя особистості.

В площині соціального функціонування стиль життя проявляється у вигляді певного типу стилю життя особистості, що утворюється поєднанням параметрів його структурних формоутворюючих складових. Переважна більшість дослідників за провідний критерій виділення типів стилю життя визначають в одних випадках активність (А. Адлер, О. Тихонович, О. Кронік), а в інших – спрямованість особистості (С. Анісімов, Л. Сохань, З. Янкова, Б. Додонов, В. Лібін). Такий підхід до типологізації здається дещо обмеженим, оскільки і в першому, і в другому випадку ігнорується єдність, взаємозумовленість цих чинників, взаємозв’язок яких є передумовою існування стилю життя.

На нашу думку, структурними компонентами стилю життя особистості  мають бути активність особистості, розглянута як міра взаємодії суб’єкта з  довкіллям, як такий спосіб самовираження та самоздійснення особистості в житті, при якому нею досягається (або ні) якість цілісного, самостійного та здатного до розвитку суб’єкта (К. Абульханова-Славська,     І. Джидарьян, С. Рубінштейн), та спрямованість особистості, тобто стійка домінуюча система мотиваційних утворень, що стає вектором поведінки     (Л. Божович, В. Семиченко, А.Прангішвілі).

На основі узагальнення концептуальних засад дослідження процесу становлення стилю життя особистості зроблено висновок, що стиль життя особистості – це складна багаторівнева динамічна властивість особистості, здатна до розвитку, співвідношення параметрів формоутворюючих складових (активності та спрямованості) якої утворюють певний стильовий тип. Структурно-типологічна модель стилю життя особистості в підлітковому і юнацькому віці представлена на рис.1, де вісь абсцис відображає тип спрямованості, а вісь ординат – рівень активності. Римськими цифрами позначені номери типів стилю життя особистості.