Психологічні особливості творчої самодіяльності особистості як умови професійної підготовки майбутніх психологів

Краткое содержание

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, що досліджується, визначено об’єкт дослідження,  його предмет, мету і завдання, сформульовано гіпотезу, викладено методологічні та теоретичні засади дисертаційного дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію та впровадження здобутих результатів, визначено їх вірогідність; описано етапи дослідження, названо його методи та експериментальну базу.

У першому розділі - “Теоретико-методологічний аналіз принципу творчої самодіяльності особистості у психологічній науці” – представлено теоретико-методологічний аналіз філософського принципу творчої самодіяльності суб’єкта, особливості його розвитку у вітчизняних психолого-педагогічних дослідженнях творчої діяльності і розвитку особистості, висвітлено шляхи розробки на його основі психологічного принципу творчої самодіяльності особистості та його втілення у загальноосвітню і професійну підготовку учнівської молоді за гуманітарним профілем, а також сформульовано основні положення принципу творчої самодіяльності особистості як необхідної умови професійної підготовки майбутніх психологів.

Аналіз ранніх методологічних досліджень С.Л.Рубінштейна (20-30 - ті роки минулого століття) дозволяє виявити фундаментальну роль принципу творчої самодіяльності суб’єкта у формулюванні принципів детермінізму та єдності свідомості і діяльності, що стали вихідними у становленні радянської психології.

Основні положення принципу творчої самодіяльності суб’єкта, за  С.Л.Рубінштейном, полягають у тому, що: 1) суб’єкт і його психічні властивості формуються і виявляються в діяльності; 2) об’єкт (предметний світ) породжується діяльністю суб’єкта і, водночас, зумовлює його розвиток; 3) чим більш активний у своїй діяльності суб'єкт, тим більше збагачується і змінюється об'єкт, що конструюється ним; 4)діяльність, в якій визначається, створюється у своїх діяннях і виявляється сам суб’єкт, є його творчою самодіяльністю.

Ці положення стали підставою для формулювання нами тези про паралельність об’єктного і суб’єктного творення в трудовій діяльності людини. Сутність цього положення полягає у визнанні того, що творча самодіяльність суб’єкта є компонентом загальної діяльності людини, яка детермінує, власне, її саморозвиток, і являє собою процес самотворення через творення предметного світу. Тобто, паралельно з тим, як суб’єкт змінює предметний світ, він змінюється сам. Цей ефект виявляється в тому, що розвиток властивостей суб’єкта відбувається у ході паралельного та діалектично взаємопов’язаного перебігу процесів об’єктного та суб’єктного творення в умовах виконання практичної діяльності.

Дослідження вітчизняних і зарубіжних спеціалістів у галузі творчості, творчої діяльності, розвитку творчої особистості дозволяють модернізувати філософський принцип творчої самодіяльності суб’єкта С.Л.Рубінштейна, оновити його у вигляді психологічного принципу творчої самодіяльності особистості, сформулювати твердження про те, що діяльність особистості, яка спрямована на об’єктивну дійсність, у вищому своєму прояві є самодіяльністю, тобто, одночасно спрямована і на суб’єктивну дійсність, в якості якої виступає сама особистість, і відповідні внутрішньоособистісні процеси - самоактуалізації, саморефлексії, самооцінки, когнітивні процеси, котрі стають предметом самореалізації і самотворення у нових умовах діяльності.

У такому розумінні сутність принципу творчої самодіяльності особистості полягає у визнанні не тільки можливості творення предметної дійсності людиною, але й можливості суб’єктного оновлення власної особистості через об’єктне творення, що відбувається у загальній діяльності та активізує сукупність внутрішньоособистісних процесів: самоактуалізацію внутрішніх потреб і ресурсів особистості у творчій самодіяльності, визначення предметних цілей об’єктно-суб’єктного творення і самоактуалізацію особистісних властивостей, включення інтелектуальних функцій, креативності особистості, розуміння, усвідомлення умов здійснення визначених предметних цілей, їх реалізації, адекватного оцінювання та самооцінювання суб’єктивної та об’єктивної дійсності.

У творчій самодіяльності як складовій загальної діяльності відбувається цілеспрямоване перетворення, з одного боку, об’єктивної дійсності (опредмечування об’єкта творчої діяльності та самодіяльності на основі суб’єктивних потреб, мотивів, смислів, та образів особистості), а з іншого боку – певна зміна суб’єктивної дійсності, тобто самої особистості (розпредмечування психологізованого об’єкта у розгорнутій, але оновленій творчій самодіяльності, а через це – і процес самооновлення особистості). Цей феномен паралельного, діалектично взаємопов’язаного творення Особистістю себе і предметного Світу, названий нами дихазійним творенням (від грец. dichazō – ділити надвоє) і схематично представлений на рис.1.

Ієрархія актів творчої самодіяльності зумовлюється провідними потребами і мотивами самоактуалізації і метою перетворення об’єктивної дійсності, самотворення. Провідні мотиви і мета творчої самодіяльності особистості детермінуються її відносинами зі світом. Ці відносини фіксуються у властивій даній особистості системі  значень, пріоритетів, смислів, реалізуючись у відповідному способі існування – творчій самодіяльності. В її процесі ці значення, смисли і очікування виступають не лише предметом дій, самодій та операцій, але й інтегрують навколо себе мотиваційний контекст ситуації. Їх зміст, відображений у конкретній властивості особистості (згорнутому акті творчої самодіяльності) стає спонукальним імпульсом для її нового акту (за умови визначення наступної мети творчої самодіяльності особистості). Сутнісною основою самодіяльного діяння особистості в кожному наступному акті творчої самодіяльності є ті психологічні утворення, які зумовлюють її готовність до виконання дій креативного характеру. Ці психологічні утворення передбачають наявність згорнутих актів творчої самодіяльності, що вже існують як властивості особистості, та включають до своєї структури мотивацію, як елемент усвідомлюваної індивідом інтенції до здійснення певного вчинку, пізнавальної та перетворюючої дії, креативність як основу творчої самодіяльності, інтелект, специфічні здібності та якості особистості.