ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВКЛЮЧЕННЯ ВЧИТЕЛЯ В ПЕДАГОГІЧНІ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ

Краткое содержание

У “Вступі”  обгрунтовується актуальність теми дослідження, формулюються його об’єкт, предмет, мета, завдання та гіпотези, розкривається наукова новизна, теоретичне й практичне значення роботи.

У першому розділі “ Психологічні проблеми диференціації системи освіти” на основі аналізу психолого-педагогічної літератури було встановлено, що  ефективність педагогічної діяльності вчителя залежить від його особистісних і професійних якостей, на основі чого була розроблена модель показників зрілої особистості, яка здатна до свідомого вибору свого  життєвого шляху .

Демократизація суспільно-економічних відносин сприяла виникненню альтернативної освітньої філософії, головним стратегічним напрямком якої стає гуманізація і гуманітаризація педагогічного процесу, формування особистості, здатної до самовизначення і життєтворчості. Вийти із соціальної і психологічної кризи суспільство може тільки створивши нову концепцію свого розвитку. Поява нових підходів до навчання і виховання, альтернативних педагогічних систем, інноваційних технологій, різноманітних методологій і методик навчання викликали до життя нові форми навчально-виховного процесу, такі, як модульне і проблемне навчання, різнорівневу диференціацію, інтегровані курси, поліваріативні навчальні програми  та інші інновації.

Полярність точок зору на зміст освіти, різноманітні педагогічні підходи створили ситуацію педагогічного плюралізму, а множинність оточуючих реалій породила проблему вибору. Ситуація вибору надає людині значний ступінь свободи і творчості. Усвідомлення частиною педагогів нових можливостей і перспектив спонукає їх до експериментування, творчого пошуку нових, активних, інтенсивних і проблемних методів навчання. Педагогів, які включилися в активну інноваційну діяльність, умовно можна поділити на 3 групи: 1) вчителі, які привносять у традиційну систему нові прогресивні форми і методи навчання на основі принципів інтегративного підходу; 2) педагоги, що включилися в процес активного освоєння альтернативних, нетрадиційних як закордонних, так і вітчизняних систем навчання; 3) вчителі, що створюють свої авторські програми або розробляють власні методики навчання.

Включення вчителів в інноваційний процес сприяє розвитку професіоналізму і стимулює їх до особистісного  зростання. Проте можливість вибору призводить не тільки до відчуття свободи, але і накладає відповідальність за прийняте рішення. Вільний вибір передбачає психологічну і моральну підготовку. Завданнями нашого дослідження є виявлення й опис тих психологічних механізмів, що сприяють або заважають  процесу вибору і прийняттю нових педагогічних систем.

Центральним поняттям нашого дослідження є поняття “включення”, яке ми розглядаємо як осмислений  вибір і  особистісне прийняття нової для вчителя педагогічної системи. Здійснюючи огляд існуючих у науці підходів до цих понять, ми вводимо вихідні робочі визначення, на які будемо спиратися в нашому дослідженні. У психології вибір розглядається як структурний компонент процесу прийняття рішення. У психологічній науці існує ряд різноманітних моделей вибору. Найбільш поширеною є  теорія прийняття рішення, розроблена Ю.С.Козелецьким, О.І.Ларичевим, Г.Н.Солнцевою. Відповідно до цієї теорії, вибір спрямовано на пошук оптимального варіанту з числа можливих альтернатив. Більш складним різновидом вибору є “моральний вибір”, що здійснюється іноді всупереч раціональній логіці і спирається на “ціннісність свідомості”. Цінності  передують тій системі відліку й оцінки зовнішніх зразків поведінки, якою оперує суб'єкт у процесі прийняття рішення. Завдання ціннісного вибору, на думку О.М.Леонтьєва, полягає в необхідності подолання, пригнічення того або іншого спонукання в ім'я інших цінностей, інших мотивів людини, тобто вибір можна розглядати як центральний компонент акту прийняття рішення.

Аналіз праць В.В.Давидова, В.Н.Романової, В.Т.Дорохіної, а також структури цілепокладаючої свідомості педагога, описаної Ю.М.Швалбом, показав, що прийняття рішення є важливою ланкою педагогічної діяльності, яка визначає не тільки її загальну спрямованість, але й функціональні характеристики процесу постановки конкретних учбових завдань. На цій підставі нами було визначено етапи процесу прийняття вчителями нової педагогічної системи (НПС):

1. Усвідомлення необхідності опанування новим змістом системи і внутрішня психологічна готовність до її вибору .

2. Співвіднесення власних ціннісних установок учителя з цільовою спрямованістю НПС.

3. Аналіз і смислова оцінка   змісту системи, усвідомлення того, які навчальні та виховні цілі в ній запрограмовані.

4. Усвідомлення критеріїв оцінки і контролю НПС і їх зіставлення із власною системою оцінки і контролю діяльності учнів.

5. Рефлексія власних особистісних і професійних якостей і їх зіставлення із вимогами до професійних якостей педагогів, необхідних для НПС.

6.  Осмислений вибір НПС, що включає компоненти її раціонального оцінювання та емоційного прийняття.

7.   Оволодіння операційно-технічними складовими системи.

8.   Формування уявлень про кінцевий результат при реалізації НПС.

9.  Самокорекцїя діяльності і саморозвиток особистості педагога шляхом вирішення протиріч, які виникають у процесі оволодіння смисловими, операційно-технічними і знаннєвими компонентами НПС.

Спираючись на аналіз науково-теоретичної літератури, ми дали робочі визначення центральних понять нашого дослідження. Прийняття нової педагогічної системи – це багатоплановий процес, що включає осмислення, емоційне переживання і рефлексію нового педагогічного досвіду, в результаті чого він перетворюється на досвід власної діяльності. Вибір – це складовий компонент процесу прийняття, здійснюючи який педагог відчуває глибокі психологічні переживання, пов’язані із відчуттям змінювання власної особистості. Усвідомлений вибір може бути здійснений тільки в тому випадку, якщо педагог психологічно готовий до нього, тобто  коли  він здатний до постановки нових цілей і становлення нових цінностей.

Соціальні чинники відіграють провідну роль у розвитку інноваційного педагогічного процесу, як складовій загального освітнього простору. Але, варто зазначити, що інтенсивність і якість інноваційного процесу залежать від психологічних особливостей особистості педагогів, від усвідомленості і свободи здійснюваного ними вибору. Включення в інноваційний процес вимагає від педагога особистісного і професійного самозмінення, перетворення когнітивної, емоційно-оцінювальної та поведінкової структур особистості. До позитивних суб'єктивних чинників, що впливають на процес свідомого вибору і прийняття нової системи навчання, ми віднесли психологічну зрілість особистості вчителя, наявність значимих професійних якостей і можливостей, що активізують потребу в інноваційному пошуку і творчості. Проведений аналіз закордонної та вітчизняної психологічної літератури дав можливість зробити висновок про те, що свідомий, вільний вибір є найважливішим компонентом зрілої особистості. Від того, наскільки особистість  психологічно зріла,  залежить самостійність, свобода й усвідомленість здійснюваного нею вибору.

На основі аналізу наукової літератури нами була розроблена модель показників зрілої особистості, яка відкрита до нового досвіду й у своїй поведінці здатна на свідомий вибір. В основу моделі покладені важливі теоретичні положення, що подані в працях відомих учених-психологів (Г.С.Костюка, І.О.Синиці, К.Роджерса, Г.Оллпорта, А.Маслоу, Л.І.Анциферової , К.А.Абульханової-Славської, Г.К.Ушакової та інших).

Модель  зрілої особистості складається з  наступних компонентів:

1. Потребово-мотиваційні характеристики: потреба в самоактуалізації; потреба в самопізнанні й саморозвитку; відкритість новому досвіду; усвідомлена гуманістична позиція; переважання мотивації досягнення успіху.

2. Позитивна Я-концепція: життєва активність і ініціатива; прийняття себе й інших такими, якими вони є; неконформність, незалежність у судженнях; перевага внутрішнього локусу контролю; самоповага і повага до інших.

3. Інтелектуальні характеристики: креативність мислення, що включає гнучкість, оригінальність, асоціативність і дивергентність; здатність до цілепокладання; філософське почуття гумору; динамізм мислення; самостійність і критичність мислення; індивідуально-діалогічний стиль мислення; ерудиція; інтуїція; раціональність мислення; здатність до логічного переконання.

4. Емоційно-вольові характеристики: емоційна стійкість (стабільність); стійкість до фрустрацій; уміння доводити почату справу до кінця; здатність до саморегуляції і самозмінення.

5. Комунікативні характеристики: емпатійність, чуйність, доброзичливість; толерантність; рефлексивність; володіння різними стилями спілкування; почуття такту; здатність до ідентифікації.

6. Моральні характеристики: стійкі моральні норми; висока совісність; щирість.

7. Поведінкові характеристики: спонтанність; демократичність; наполегливість; цілеспрямованість дій; сміливість; уміння переборювати перешкоди; конгруентність; обов'язковість, відповідальність; уміння надати діяльності особистісне забарвлення; здатність до життєтворчості.