ПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ МОРАЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв’язок з державними науковими програмами і планами, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу, поставлено завдання. Висвітлено теоретико-методологічні основи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, вказано дослідну базу, вірогідність, апробацію та впровадження результатів дослідження, наведено відомості про публікації матеріалів дослідження та структуру дисертації.

У першому розділі – „Розвиток передумов моральності в молодшому шкільному віці як предмет психолого-педагогічних досліджень” – викладено основні результати теоретичного дослідження проблеми психологічних передумов розвитку моральності у дитячій та педагогічній психології: розкрито поняття моральності в контексті теорій становлення особистості; висвітлено структурно-функціональні виміри самосвідомості як інтегрального чинника розвитку моральності; охарактеризовано емоційно-ціннісні кореляти моральності молодших школярів; обґрунтовано психологічний зміст учинків як поведінкових критеріїв моральності дітей молодшого шкільного віку.

У багатьох психологічних джерелах відзначається, що моральність є головною складовою духовності, яка дає змогу особистості осмислити сенс власного життя, збагнути його мету, усвідомити свою неповторність і прийняти відповідальність за свої вчинки.

Міждисциплінарні студії феномену моральності вказують на відсутність його узгодженого трактування. З огляду на об’єкт і предмет дисертаційного дослідження дається робоче визначення моральності, за яким остання є результатом засвоєння соціальних норм індивідом, що проявляється в добровільному їх дотриманні в повсякденній поведінці та характеризується різною мірою усвідомленості, суб’єктивного сприйняття, спонтанності та вчинкової доцільності.

У роботі акцентовано увагу на тому, що різноманітні персонологічні теорії по-різному визначали суть, походження і розвиток моральності особистості. Зокрема, у психодинамічних концепціях глибинно-психологічного спрямування (З. та А.Фройди, К.Юнг, А.Адлер та ін.) було виокремлено такі одиниці моральності індивіда, як інстанція Супер-его, архетипи колективного несвідомого, почуття спільності тощо. Когнітивно-біхевіористські теорії, наприклад, Г.Айзенка, теорії соціального научіння А.Бандури, Р.Уолтерса та інших акцентували роль привчання методами заохочень та покарань, а також наголошували на значенні наслідування й ідентифікації з моделлю належної поведінки.

З генетико-когнітивістських позицій трактується становлення моральності та її психологічних передумов Ж.Піаже і Л.Колбергом. Перший виявив три стадії морального мислення дітей – моральний реалізм, мораль кооперації та мораль рівності. Другий конкретизував ці стадії, виділивши доконвенційний, конвенційний та постконвенційний рівні морального розвитку, кожний з яких складається з двох стадій. Близьке до цих концептуальних засад дослідження В.М. Холмогорової встановлює об’єкт-суб’єктні перетворення у структурі індивідуальної моральності на рівнях: елементарної моральності, рівні самолюбства і рівні совісті.

Виокремлено психологічні передумови морального розвитку молодших школярів, а саме: процес становлення свідомості, зокрема її вищого рівня – самосвідомості, поява якісно нових утворень віку, рівні розвитку когнітивної, афективно-мотиваційної та поведінково-вольової сфер. Зазначено, що вони пов’язані з посиленням  специфічних суб’єктних здатностей дітей до адекватного сприймання моральних норм, принципів і цінностей, довільного прийняття самостійних рішень; критичного ставлення до себе та навколишніх, дотримання і виконання взятих обов’язків і правил поведінки.

Зазначено, що інтегральним чинником розвитку моральності молодших школярів є самосвідомість. У нашому розумінні моральна самосвідомість – це система особистісних моральних смислів, що регулює і визначає ставлення особистості до світу, людей, самого себе. Психологічними передумовами розвитку моральної самосвідомості є: знання моральних категорій, моральна рефлексія – когнітивна складова, моральна оцінка і самооцінка – мотиваційно-ціннісна складова і самоконтроль, саморегуляція – поведінкова складова. Саме така структура самосвідомості є підґрунтям морального розвитку молодших школярів.

Звернено увагу на те, що основним джерелом емоцій у молодших школярів є навчальна та ігрова діяльність, а на формування моральних почуттів впливають успіхи і невдачі в учінні, взаємини з однолітками і батьками, читання художньої літератури, сприймання телепередач, кінофільмів, інтелектуальні ігри та ін. У процесі шкільного навчання специфічні моральні почуття (сорому, честі, власної гідності, відповідальності, справедливості, совісті) поглиблюються, підкріплюються засвоєнням моральних понять, стають усвідомленими, вмотивованими, відкоригованими моральним досвідом дитини, більш дієвими спонуками, на відміну від ситуативних гедоністичних емоцій.

Вказано, що комплексним поведінковим критерієм морально розвиненої особистості є її здатність до творчої, відповідальної, продуктивної соціальної взаємодії зі світом, тобто до вчинку, що, за      В.А. Роменцем, породжується реалістичною оцінкою наявної ситуації, продовжується боротьбою мотивів і здійсненням особистісного вибору, власне вчинковою дією та закінчується рефлексивною оцінкою здобутих результатів (післядією).

Охарактеризовано основні види моральних учинків, зокрема, за І.Д. Бехом, − учинки патріотизму, служіння, відданості, вірності, шанування, вдячності, чуйності, самостійності та психолого-педагогічні умови виховання здатності до їх здійснення                 (О.В. Скрипченко, О.В. Гудима). Розглянуто класифікацію вчинків з точки зору їх моральної цінності, зокрема, за О.В. Зосимовським, − моральні, аморальні та морально неоднозначні.

У другому розділі – „Експериментальне вивчення психологічних передумов розвитку моральності молодших школярів” – обґрунтовано організаційно-методичне забезпечення емпіричного дослідження, проаналізовано результати констатувального експерименту, а саме: описано психодинамічні показники моральної сенситивності молодших школярів, розкрито тенденції розвитку їх моральної самосвідомості, проаналізовано психологічні особливості та форми морального  самовизначення молодших школярів шляхом когортного порівняння, а також з’ясовано, як стиль педагогічного спілкування впливає на розвиток моральності в учнів початкових класів.

З метою відстеження психологічних передумов розвитку моральності молодших школярів було виокремлено таку сукупність їх релевантних параметрів: глибинно-психологічні механізми моральної самоідентифікації; моральний зміст гендерних настанов і ціннісних переваг; емоційний інтелект; рефлексія сумлінності як ключової моральної властивості особистості; трансформація          Я-концепції на основі співвіднесення образів Я-бажаного і             Я-наявного; поведінкові тенденції морального самовизначення, що діагностувалися методиками: проективними – „Метаморфози” Ж.Руайєр в адаптації Н.Я. Семаго та „Емоційні обличчя” (варіант Н.Я. Семаго); опитувальником – „Шкала сумлінності” В.М. Мельникова і Л.Т. Ямпольского, „Методика рангування рядів особистісних властивостей” З.С. Карпенко, експериментальні ігрові ситуації: „Виставка”, „Ракета”, „Влучання в ціль” (автор – Е.Б. Соковикова). Окремо визначалася ефективність педагогічного спілкування за методикою Н.А. Амінова, Н.І. Шеліхової. Було реалізовано експериментальну схему кореляційного дослідження у спосіб когортного порівняння діагностованих емпіричних показників чотирьох класних паралелей. Стиль педагогічного спілкування виступив додатковою незалежною змінною, поряд зі специфічними віковими і гендерними особливостями в ретроспективному експерименті (post-ex-facto).

Проективна методика „Метаморфози” дозволила експлікувати домінантні глибинно-психологічні механізми моральної самоідентифікації: демонстративний і соціально схвалюваний (І і ІV класи), демонстративний та умовно нормативний (ІІ і ІІІ класи), загалом по вибірці молодших школярів найпопулярнішими є позитивні демонстративний, соціально схвалюваний та негативний умовно нормативний тип вибору (самоідентифікації). Такі дані вказують на сенситивність досліджуваного вікового періоду до інтеріоризації моральних норм і символізують тенденцію адаптації до існуючого соціокультурного оточення.

В ході опитування було виявлено типові форми кодифікації дитячого морального досвіду. Так, за тваринами підсвідомо закріплювалася агресивна функція, рослинами – демонстративна, меблями – функція самоствердження (символізація стійкості внутрішньої позиції), посудом, одягом – функція соціально схвалюваної поведінки (символізація бажання бути корисним, добре виглядати тощо), ідентифікація з іграшками була найбільш поліфункціональною.

В цілому по вибірці молодших школярів (п = 127) спостерігається така картина (табл. 1):

− молодші школярі ідентифікують себе з усіма представленими категоріями, повно використовуючи при цьому знак вибору – позитивний чи негативний;

− захисний тип позитивних виборів найчастіше зустрічається при „перевтіленні” у тварину (16,53 %), а негативних – у меблі     (18,9 %);

− агресивного типу вибору бажаного перевтілення найбільше      (12,6 %), коли об’єктом є тварина, найменше – меблі (0 %) та одяг (0,78 %); при негативному виборі молодші школярі найчастіше ідентифікують себе з рослиною (19,68 %), найрідше – з меблями   (3,15 %);