ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, виділено об’єкт і предмет дослідження, визначено мету, сформульовано гіпотезу та завдання, розкрито методологічні і теоретичні засади, викладено наукову новизну, представлено теоретичну і практичну значущість роботи. Також подано відомості про особистий внесок автора, апробацію роботи, впровадження її в практику та публікації за темою дисертації.

У першому розділі „Теоретико-методологічні підходи до проблеми формування готовності майбутніх учителів початкових класів до розвитку креативності молодших школярів” з’ясовано зміст і структуру останньої. Висвітлено основні особливості  розвитку креативності молодших школярів, представлені у роботах вітчизняних та зарубіжних психологів. Проаналізовано різнопланові підходи до змісту і структури готовності до розвитку досліджуваної якості.

В результаті теоретичного аналізу літератури (В.М.Дружинін, Т.Любарт, Р.Стернберг та ін.) виявлено, що креативність – це інтегративна якість особистості, яка є суб’єктивною передумовою і одночасно показником творчості в усіх сферах діяльності. Спираючись на підхід Воронюк І.В та Міхіної І.М., аналіз креативності здійснювався за чотирма основними аспектами: а) особистісному (самостійність, критичність мислення, альтернативність, асоціативність пам’яті, потреба в творчій діяльності, адекватна „Я” - концепція), б) процесуальному (здатність до генерації нових ідей і варіантів розв’язку задач, гнучкість, здатність вирішувати проблему за допомогою загальних розумових операцій, комбінування, експериментування), в) результативному (новизна, оригінальність, осмисленість, конструктивність, економічність і простота рішення), г) інтерактивному (незалежність, доброзичливість, відкритість, безкорисливість спілкування).

Аналізуючи результати своїх досліджень Х.Гарднер, В.М.Дружинін, А.С.Ростов, Е.Торренс та ін. прийшли до висновку, що у початковій школі спостерігається "спад" креативності. Це пов’язано з початком шкільного навчання, яке за своєю суттю є нормативним та регламентованим, а тому воно більше орієнтує на відтворення і засвоєння готових стандартів, ніж на їх перетворення й актуалізацію творчого потенціалу суб’єкта.

На основі результатів дослідження Н.С.Лейтеса, А.І.Ліпкіної, В.О.Моляко О.В.Петровського, М.М.Поддьякова та ін. було розроблено прикладну схему розвитку креативності молодших школярів, яка поєднує в собі цілу низку внутрішніх (вікові та індивідуальні) і зовнішніх (соціальні та педагогічні) чинників. До внутрішніх було віднесено: позитивні а) вікові (рефлексія, внутрішній план дій, довільність, адекватна самооцінка, впевненість в своїх силах, цілеспрямованість, критичність мислення, саморозвиток (у грі, експерименті), високий рівень допитливості та загальної культури особистості); б) індивідуальні (природні передумови (загальна обдарованість, задатки), досвід (знання, вміння, навички), характерологічні особливості (самостійність, ініціативність, вольові якості), мотивація (саморегуляція)); негативні (схильність до конформізму, різні форми тривожності, які посилюють переживання з приводу своєї екстравагантності або страх опинитись у ролі „білої ворони”, побоювання щодо можливого осуду з боку інших людей, надмірна критичність, психічна ригідність).

Серед зовнішніх чинників креативності молодших школярів, насамперед, виокремлено: позитивні: макросоціальні (вплив своєрідних особливостей національної культури, традиції і норми суспільної взаємодії), соціально-демографічні і соціально-психологічні характеристики сім’ї (структура сім’ї, професія батьків, їх соціальний статус, гендерні особливості, креативність батьків, порядок народження дітей, різниця у віці між батьками, стиль сімейного виховання), систему освіти (потенціал щодо створення креативного освітньо-виховного середовища), особистість творчого вчителя (гнучкість поведінки, самостійність, високий рівень розвитку професійної мотивації і емпатії, прагнення до особистісного зростання); негативні (обмеження свободи дій, пасивність і догматизм оточуючих, стрес спричинений факторами оточуючого середовища).

В основу роботи було покладено два підходи до визначення змісту та структури готовності, які не виключають один одного, а скоріше, навпаки, розширюють і поглиблюють уявлення про складність поняття готовності: функціональний (в контексті якого готовність розглядається як певний стан психологічних функцій, що забезпечують високий рівень досягнень при виконанні того чи іншого виду діяльності (А.Ц.Пуні, О.О.Ухтомський та ін.); особистісний (готовність трактується як інтегративне утворення особистості, яке об’єднує в собі мотиваційну, когнітивну, операційну та інші складові, що є адекватними до тих вимог змісту та умов діяльності, які в своїй сукупності дозволяють суб’єкту більш чи менш успішно здійснювати діяльність (К.М.Дурай-Новакова, М.І.Дьяченко, Л.А.Кандибович, Л.М.Карамушка, В.О.Моляко, В.А.Сластьонін та ін.)

Проблеми готовності особистості до різних видів діяльності вже впродовж багатьох років досліджувались вітчизняними психологами. Найбільш близькими до специфіки нашого дослідження є роботи з вивчення готовності до педагогічної діяльності взагалі (Л.Г.Ахтарієва, К.М.Дурай-Новакова, Л.В.Кондрашова, Н.В.Кузьміна, О.Г.Мороз, В.А.Сластьонін та ін.) та педагогічної діяльності як творчого процесу (А.А.Бодальов, В.І.Загв′янський, В.А.Кан-Калік, Н.В.Кузьміна, Ю.М.Кулютін, М.Д.Нікандров, Р.П.Скульський та ін.). Аналіз основних теоретичних положень цих робіт дав змогу утвердитись у тому, що готовність майбутніх учителів початкових класів до розвитку креативності молодших школярів слід розглядати як комплекс знань, умінь, навичок, мотивів і особистісних якостей суб’єкта, які є результатом підготовки до цього виду діяльності.

Структура готовності майбутніх учителів початкових класів до розвитку креативності молодших школярів складається з двох взаємопов’язаних груп складових: психологічних (мотиваційних – наявність мотивів, адекватних цілям та завданням розвитку цієї якості; особистісних – сукупність важливих для розвитку креативності молодших школярів особистісних якостей) та професійних (когнітивних – наявність знань, необхідних для розвитку даної якості; операційних – сформованість відповідних умінь та навичок, які сприятимуть розвитку креативності).

У другому розділі „Емпіричне дослідження особливостей готовності майбутніх учителів початкових класів до розвитку креативності” викладено загальну стратегію емпіричного дослідження, обґрунтовано систему методичних прийомів та діагностичних методик, представлено основні емпіричні показники та зроблено їх інтерпретацію. Дослідження проводилось у 2002 – 2004 рр. на факультеті підготовки вчителів початкових класів Слов’янського державного педагогічного університету. Вибірку досліджуваних склали 160 майбутніх учителів початкових класів 1, 3 та 5 курсів.

За результатами дослідження першого етапу було встановлено рівні готовності майбутніх учителів початкових класів до розвитку креативності молодших школярів. Зокрема, виявилось, що 45,0% досліджуваних мають низький, 35,6% - середній, а 19,4% - високий рівень сформованості готовності до розвитку креативності молодших школярів. Внаслідок такого поділу, було виявлено і низку специфічних якісних ознак кожної групи досліджуваних:

1)    студенти з загальним високим рівнем сформованості готовності до розвитку креативності молодших школярів (19,4%). Представники цієї групи повністю готові до практичної психолого-педагогічної роботи з розвитку креативності. Вони виявляють високий рівень знань, умінь і навичок, а також велике прагнення розвивати цю якість. При цьому у них самих спостерігається високий рівень креативності.

2)    досліджувані з недостатнім рівнем сформованості даної готовності (35,6%). В цій групі знаходяться майбутні вчителі початкових класів, які мають середні показники мотиваційної, операційної, когнітивної та особистісної складових готовності до розвитку креативності молодших школярів. Тобто ці студенти продемонстрували, що вони мають прогалини в знаннях, уміннях і навичках, а також невисоке прагнення до розвитку цієї якості. При цьому вони самі характеризуються середніми показниками креативності.

3)    досліджувані (45,0%), які не бажають, не вміють, не знають, як розвивати креативність молодших школярів. При цьому абсолютна більшість цих студентів не є креативними людьми.

Разом з тим за показниками самооцінки 56,3% досліджуваних оцінюють себе як таких, які мають низький рівень готовності до розвитку креативності молодших школярів, 25,6% - середній і 18,2% - високий. Отже, майбутні вчителі початкових класів мають занижену самооцінку власної готовності до розвитку цієї якості, недостатній рівень впевненості у власних можливостях щодо реалізації себе в педагогічної діяльності.