Психологічні засади формування індивідуального стилю професійно-педагогічного спілкування у майбутніх викладачів вищого аграрного навчального закладу

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, ступінь її розробленості, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу дослідження, окреслено завдання, висвітлено теоретико-методологічні та методичні підходи. Викладено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. Подано відомості про апробацію результатів дослідження, впровадження їх у практику та публікації за темою дисертації.

        У першому розділі – „Теоретичні основи дослідження індивідуальних стилів професійно-педагогічного спілкування” проаналізовано теоретичні аспекти проблеми індивідуального стилю професійно-педагогічного спілкування у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях, здійснено диференціацію індивідуальних стилів професійно-педагогічного спілкування та розкрито їх зміст, визначено основні чинники формування індивідуальних стилів професійно-педагогічного спілкування у майбутніх викладачів вищого аграрного навчального закладу.

На основі теоретичного узагальнення проблеми з’ясовано, що в психолого-педагогічних дослідженнях виділяється декілька підходів до вивчення індивідуальних стилів спілкування: описовий, ситуаційний та особистісний. В останньому, в свою чергу, виділяють наступні напрями: концепція базових орієнтацій (потреб) особистості (М. Виш, Д. Коен, В.Н. Куніцина, І.Л. Руденко, О.Т. Соколова, Г. Трієдіс, У. Шутц та ін.), концепція інтерперсональних рис (І. Вігінс, Д. Кіслер, В.В. Латинов, Т. Лірі, М. Лор, С.А. Шеїн та ін.), концепція індивідуального стилю діяльності (Є.А. Клімов, А.К. Маркова, В.С. Мерлін, А.Я. Ніконова та ін.) та концепція стилів керівництва (лідерства), яка бере початок від робіт К. Левіна (Г.М. Андрєєва, А.Л. Журавльов, Ю.М. Ємельянов, Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський, Р. Лайкерт, Д. Мак-Грегор, А.А. Русалінова, Р.Х. Шакуров та ін.).

На основі досліджень вітчизняних науковців (В.В. Москаленко, В.А. Семиченко та ін.), спілкування визначено як міжособистісну взаємодію, яка являє собою сукупність зв’язків і взаємовпливів, що виникають і закріплюються між людьми у процесі їх спільної життєдіяльності. Виходячи із такого трактування, професійно-педагогічне спілкування розглядається, як процес комплексної взаємодії викладача і студентів, мета якого полягає у забезпеченні ефективного навчання, виховання і розвитку особистості. На основі аналізу досліджень у контексті особистісного підходу (С.Л. Рубінштейн, В.М. Мясищев, О.О. Бодальов, К.А. Абульханова-Славська, Г.А. Мюррей, Л.А. Петровська, О.Т. Соколова), індивідуальний стиль професійно-педагогічного спілкування визначено як комплекс індивідуально своєрідних, стабільних у часі та трансситуаційних способів, прийомів спілкування, які детермінуються мотиваційно-ціннісними диспозиціями викладача.

На основі аналізу психолого-педагогічних досліджень індивідуальних стилів професійно-педагогічного спілкування з’ясовано, що найбільше висвітлені наступні проблеми: наслідки та ефективність різних стилів професійно-педагогічного спілкування; визначення змісту та класифікації стилів професійно-педагогічного спілкування. У роботі підкреслено, що проблема ефективності стилів професійно-педагогічного спілкування не має однозначного вирішення. Одні дослідники визнають в якості найбільш ефективного якийсь один конкретний стиль спілкування (А.В. Коломієць, С.Д. Максименко, С.А. Рябченко, Т.Д. Щербан). Інші схиляються до думки про неадекватність самої постановки проблеми пошуку однозначно продуктивних і непродуктивних стилів: універсального, ефективного взагалі, в усіх умовах та відношеннях стилю професійно-педагогічного спілкування не існує (Р. Бернс). На основі аналізу досліджень, в яких обґрунтовується існування індивідуальних стилів педагогічного спілкування (В.М. Галузяк), в даному дослідженні визначено ефективним гармонійний або збалансований індивідуальний стиль професійно-педагогічного спілкування, в якому яскрава вираженість певних параметрів міжособистісної поведінки поєднується зі здатністю гнучко і адекватно реагувати на мінливі ситуації професійно-педагогічної взаємодії.

На основі узагальнень психологічних досліджень про тривимірну модель міжособистісної взаємодії (М. Аргайл, Р.Ф. Бейлз, Т. Лірі, Ч. Осгуд, О.Т. Соколова, В.С. Шутц) виділено три параметри, за якими розрізняють поведінкові прояви професійно-педагогічного спілкування: „домінантність – залежність”, „доброзичливість – ворожість”, „формальність – особистісність”. За даними параметрами нами виділено сім стилів професійно-педагогічного спілкування: авторитарний, м’який, доброзичливий, агресивний, формальний, конформний та збалансований.

        У роботі підкреслено, що найбільш оптимальним для ефективної професійно-педагогічної взаємодії є стиль професійно-педагогічного спілкування, в якому вимогливість, певна міра домінантності педагога поєднується із доброзичливістю, прийняттям вихованців та особистісною відкритістю, конгруентністю. У запропонованих у дисертації класифікації індивідуальних стилів професійно-педагогічного спілкування такому типу взаємодії відповідає збалансований стиль професійно-педагогічного спілкування. Доброзичливий стиль спілкування теж дозволяє налагодити із студентами продуктивні взаємостосунки, але строга спрямованість на встановлення із студентами відкритих, хороших взаємостосунків, боязнь отримати негативну оцінку на свій рахунок, використання тільки позитивних форм соціального контролю, ігнорування соціальної дистанції дещо знижує виховний потенціал даного стилю, перешкоджає виконанню професійно-рольових обов’язків. П’ять інших стилів професійно-педагогічного спілкування мають у своїй основі неадекватне виховній діяльності, диспропорційне поєднання основних параметрів міжособистісної поведінки, що негативно позначається на ефективності професійно-педагогічної взаємодії.

        На основі аналізу літератури та власного теоретичного аналізу проблеми було виділено основні критерії сформованості індивідуальних стилів спілкування: домінантність, залежність, формальність, особистісність, доброзичливість, ворожість, гнучкість. За даними критеріями виділено рівні сформованості ефективного індивідуального стилю професійно-педагогічного спілкування: високий, середній, низький.

         У роботі наголошено про те, що дослідження індивідуальних стилів професійно-педагогічного спілкування у майбутніх викладачів вищого аграрного навчального закладу та чинники його формування слід розглядати в залежності від трьох соціальних рівнів: макрорівня (рівень аграрної галузі), мезорівня (рівень вищого аграрного навчального закладу) та мікрорівня (індивідуально-психологічний рівень). Стильові особливості на макрорівні спілкування зазнають негативного впливу таких чинників, як можливість програмування дій підлеглих, ціна порушення інструкції, фактор обмеження часу. Дані чинники сприяють формуванню владно-авторитарних, формальних тенденцій спілкування, які трансформуються у мезорівень і задають орієнтацію викладачів-аграрників на суб’єкт-об’єктні відносини та сприяють формуванню у них неефективних стилів професійно-педагогічного спілкування. Особливості спілкування мезорівня переносяться на стильові особливості мікрорівня та приводять до сформованості неефективних стилів професійно-педагогічного спілкування у майбутніх викладачів вищого аграрного навчального закладу.

 У дослідженні підкреслено детермінуюче значення чинників мікрорівня на формування індивідуальних стилів професійно-педагогічного спілкування у майбутніх викладачів вищого аграрного навчального закладу (професійно-ціннісні орієнтації, мотиви, уявлення про педагогічні наслідки різних способів спілкування, професійні Я-образи).

Зазначені теоретичні підходи до розуміння сутності індивідуального стилю професійно-педагогічного спілкування та чинників його формування у майбутніх викладачів вищого аграрного навчального закладу було реалізовано на подальших етапах емпіричного дослідження.

        У другому розділі – „Емпіричне дослідження індивідуальних стилів професійно-педагогічного спілкування у майбутніх викладачів вищого аграрного навчального закладу” – викладено загальну стратегію експериментального дослідження, обґрунтовано систему методичних прийомів та діагностичних методик для дослідження сформованості індивідуального стилю професійно-педагогічного спілкування та його чинників у майбутніх викладачів вищого аграрного навчального закладу. 

        Емпіричне дослідження проводилось у два етапи.

         Перший етап дослідження був спрямований на діагностування стильових

особливостей спілкування, притаманних майбутнім викладачам вищого аграрного навчального закладу, та чинників мікрорівня професійно-педагогічного спілкування (професійно-ціннісних орієнтацій; мотивів; уявлень про педагогічні наслідки різних способів спілкування; професійних Я-образів).

         Діагностування стильових особливостей професійно-педагогічного спілкування, характерних майбутнім викладачам вищого аграрного навчального закладу (на основі використання методу експертної оцінки за авторською тестовою методикою) показало, що найпоширенішими стильовими особливостями є м’які, поступливі (м’який стиль 19,0%) та владні, директивні (авторитарний стиль 18,9%). 77,5% респондентам характерні неефективні стилі. Більш ефективні збалансований (12,8%) та доброзичливий (9,7%) стилі професійно-педагогічного спілкування характерні незначній частині майбутніх викладачів-аграрників.

У процесі дослідження професійно-ціннісних орієнтацій майбутніх викладачів-аграрників (за методикою незакінчених речень та контент-аналізу) було виділено чотири групи професійно-ціннісних орієнтацій: формування предметних знань, встановлення доброзичливих стосунків, авторитет у студентів, дисципліна і порядок на заняттях. Встановлено, що у майбутніх викладачів-аграрників у системі професійно-ціннісних орієнтацій (за методикою М.С. Коваль із визначення особистісної значимості професійно-ціннісних орієнтацій) переважає група орієнтацій на формування предметних знань (4,0). Найнижчі оцінки групи орієнтацій на встановлення доброзичливих стосунків (2,4). Так як ефективний стиль професійно-педагогічного спілкування передбачає збалансованість всіх груп професійно-ціннісних орієнтацій, то можна стверджувати, що система орієнтацій майбутніх викладачів-аграрників не є гармонійною та не відповідає вимогам оволодіння гнучким, збалансованим стилем професійно-педагогічного спілкування.

У результаті аналізу мотивів досягнення (опитувальник А. Мехрабіана, адаптований М. Магомед-Еміновим, домінування (опитувальник потреби в домінуванні Ю.М. Орлова) і афіліації (опитувальник А. Мехрабіана, адаптований М. Магомед-Еміновим) підтверджено їх взаємозв’язок із стилями спілкування. Ефективний збалансований стиль професійно-педагогічного спілкування найчастіше детермінується: високим мотивом досягнення (мотив прагнення до успіху значущо перевищує мотив уникнення невдачі); високим мотивом афіліації (мотив надії на прийняття значущо перевищує мотив страху неприйняття); середньовираженим мотивом домінування. Неефективні стилі професійно-педагогічного спілкування детермінуються: низьким мотивом афіліації (оцінки мотивації страху неприйняття значущо перевищують оцінки мотивації надії на прийняття); низьким мотивом досягнення (оцінки мотиву уникнення невдачі значущо перевищують оцінки мотиву прагнення до успіху), або досить високим або занадто низьким мотив домінування.

 Результати дослідження підтвердили взаємозв’язок уявлень про педагогічні наслідки різних способів спілкування та професійних Я-образів із стилями професійно-педагогічного спілкування (оціночна решітка Дж.Келлі, адаптована до викладацької діяльності). Встановлено, що формуванню неефективних стилів професійно-педагогічного спілкування сприяють стихійно засвоєні майбутніми викладачами у процесі набуття індивідуального досвіду неадекватні уявлення про професійно-педагогічну діяльність, ефективність різних способів, моделей комунікативної поведінки та неузгоджені професійні Я-образи. Формуванню ефективних стилів професійно-педагогічного спілкування у майбутніх викладачів-аграрників сприяють адекватні уявлення про особливості професійно-педагогічної взаємодії викладача та студентів, а також узгодженість професійних Я-образів.

Дослідження сформованості індивідуальних стилів професійно-педагогічного спілкування показало, що низький рівень сформованості ефективного індивідуального стилю професійно-педагогічного спілкування характерний 78,4% майбутнім викладачам-аграрникам, середній – 8,7%, високий – 12,9%.

Другий етап емпіричного дослідження був спрямований на діагностування чинників мезорівня спілкування вищого аграрного навчального закладу: психолого-педагогічної підготовки майбутніх викладачів-аграрників до ефективної професійно-педагогічної взаємодії; наявність у викладачів-аграрників психолого-педагогічної освіти; вираженість професійно-ціннісних орієнтацій викладачів; вираженість у викладачів вищого аграрного навчального закладу стилів професійно-педагогічного спілкування (на основі аналізу навчальних програм та анкетування).

Аналіз психолого-педагогічної підготовки майбутніх викладачів-аграрників до ефективної професійно-педагогічної взаємодії показав обмеженість у змісті та кількості годин, відведених на вивчення психолого-педагогічних дисциплін, взагалі, та на вивчення тем із професійно-педагогічного спілкування, його особливостей, зокрема. Основна увага приділяється вивченню дисциплін із основної спеціальності (сільськогосподарського напряму).

Дослідження підтвердило, що тільки 24% викладачів-аграрників, які готують майбутніх викладачів вищого аграрного навчального закладу на педагогічному факультеті та факультеті механізації сільського господарства, мають психолого-педагогічну освіту.

У результаті дослідження встановлено, що 48% викладачів-аграрників характерна орієнтація на формування предметних знань, головним у навчальному процесі для них є високий рівень засвоєних студентами знань із дисциплін, які вивчаються. Незначна увага викладачами вищого аграрного навчального закладу  приділяється орієнтації на встановлення доброзичливого мікроклімату в групі, довірливих відносин із студентами.

Виявлено, що значній кількості педагогів вищого аграрного навчального закладу характерні неефективні стилі професійно-педагогічного спілкування: авторитарний (24%), конформний (22%) та формальний (20%).

У процесі порівняння результатів раніше проведених досліджень індивідуальних стилів педагогічного спілкування у майбутніх педагогів вищих педагогічних навчальних закладів  (на основі емпіричних досліджень М.В. Галузяк) із результатами нашого дослідження індивідуальних стилів майбутніх викладачів-аграрників встановлено, що серед майбутніх педагогів педагогічних навчальних закладів переважають ефективні стилі професійно-педагогічного спілкування – 48,2%. У майбутніх викладачів-аграрників ефективний стиль професійно-педагогічного спілкування становить 12,8%, переважають неефективні стилі – 77,5%.

Відмінності оцінок результатів дослідження статистично значущі за t-критерієм Стьюдента (p<0,05).

Отже, результати проведеного дослідження засвідчили необхідність проведення корекційної роботи із формування індивідуальних стилів професійно-педагогічного спілкування у майбутніх викладачів вищого аграрного навчального закладу.

        У третьому розділі – „Психологічні умови формування ефективних індивідуальних  стилів професійно-педагогічного спілкування у майбутніх викладачів вищого аграрного навчального закладу” – викладено загальну стратегію формувального експерименту, описано програму формування ефективних індивідуальних стилів професійно-педагогічного спілкування у майбутніх викладачів вищого аграрного навчального закладу. Формувальний експеримент тривав  впродовж 2002-2004 навчальних років у Національному аграрному університеті на факультеті механізації сільського господарства та педагогічному факультеті. Для проведення експерименту було відібрано дві експериментальні (39 осіб) та дві контрольні групи (43 особи), які мали однаковий рівень сформованості ефективного індивідуального стилю професійно-педагогічного спілкування, але відрізнялися за іншими стильовими особливостями.

        Результати проведеного дослідження дозволили виділити психологічні умови формування ефективних індивідуальних стилів професійно-педагогічного спілкування у майбутніх викладачів вищого аграрного закладу: а) усвідомлення стильових особливостей власного професійно-педагогічного спілкування, визначення їх адекватності-неадекватності успішній професійно-педагогічній діяльності; забезпечення адекватного усвідомлення  ефективних та неефективних способів, прийомів професійно-педагогічного спілкування; б) корекція системи професійно-ціннісних орієнтацій; активізація рефлексивних процесів; розвиток позитивних мотиваційних тенденцій; корекція уявлень про особливості та наслідки різних способів взаємодії; формування позитивних професійних Я-образів; в) відпрацювання та закріплення нових ефективних способів професійно-педагогічної взаємодії.

        Спираючись на теоретичні та практичні роботи із питань підготовки до продуктивного спілкування В.А. Кан-Калика, В.В. Москаленко, Л.А. Петровської, С.В. Петрушина, В.А. Семиченко, враховуючи результати констатувального етапу дослідження, у дисертації було розроблено програму оптимізації індивідуальних стилів професійно-педагогічного спілкування у майбутніх викладачів-аграрників, якою було передбачено корекцію стильових особливостей та чинників мезо- та мікрорівнів спілкування у вищому аграрному навчальному закладі. 

        Програма із формування ефективних індивідуальних стилів професійно-педагогічного спілкування у майбутніх викладачів вищого аграрного навчального закладу передбачала три напрями:

Перший напрям був спрямований на теоретичну психолого-педагогічну підготовку майбутніх викладачів із проблем професійно-педагогічного спілкування. Це забезпечувалося через проведення лекційно-семінарських занять обсягом 26 годин, які передбачали знайомство з теоретичними основами професійно-педагогічного спілкування, класифікацією, показниками ефективності різних стилів, чинниками розвитку індивідуального стилю професійно-педагогічного спілкування, поведінковими проявами, методами формування ефективного індивідуального стилю професійно-педагогічного спілкування.

Другий напрям являв собою тренінг, спрямований на корекцію стильових особливостей та чинників мікрорівня сформованості індивідуальних стилів професійно-педагогічного спілкування, закріплення і відпрацювання ефективних способів та моделей спілкування. Програма тренінгу включала 12 занять, цикл яких розрахований на 30 годин. Продуктивний результат у тренінгових групах забезпечувався завдяки: моделюванню, розігруванню і аналізу конкретних професійно-педагогічних ситуацій; використанню групових дискусій, спрямованих на обговорення та корекцію професійно-ціннісних орієнтацій та способів професійно-педагогічного спілкування; застосуванню рольових ігор; читанню і колективному обговоренню наукової та науково-популярної літератури із проблем міжособистісного та професійно-педагогічного спілкування; складанню та реалізації індивідуальних програм удосконалення стилю професійно-педагогічного спілкування. Загальними принципами для тренінгової роботи були: принцип персоніфікації висловлювань, принцип активності, принцип „тут і тепер”, принцип зворотного зв’язку, принцип довірливого і відкритого спілкування, принцип акцентування мови почуттів.

Третій напрям був направлений на комунікативну підготовку викладачів-аграрників (корекцію чинників формування індивідуального стилю професійно-педагогічного спілкування на мезорівні спілкування у вищому аграрному навчальному закладі). Така підготовка реалізовувалась через  заняття науково-практичного семінару для викладачів обсягом 40 годин. Кожна тема науково-практичного семінару розкривалась за допомогою трьох функціональних компонентів: а) інформаційно-пізнавального; б) діагностичного; в) корекційно-розвивального. У свою чергу, кожен із компонентів реалізувався через лекції, практичні заняття, діагностичні методики, групові дискусії, розв’язання проблемних професійно-педагогічних ситуацій.