ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ МОРАЛЬНИХ ВЧИНКІВ УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено її об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, розкрито методологічні засади та методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, наведено відомості щодо апробації та впровадження отриманих результатів.

У першому розділі „Проблема формування моральних вчинків у психолого-педагогічній літературі” представлено аналіз основних теоретичних підходів до проблеми вчинку, морального вчинку, морального розвитку.

 Розглянуто різні підходи до поняття „морального вчинку”, зокрема, загальнофілософський (Арістотель, М.М.Бахтін, Н.О.Бердяєв, Л.Б.Волченко, Г.В.Ф.Гегель, І.Кант, В.С.Соловйов та ін.), загальнопсихологічний (Л.І.Божович, М.Й.Боришевський, Л.С.Виготський, Т.С.Кириленко, С.Д.Максименко, І.П.Маноха, І.С.Мар’єнко, В.А.Роменець, В.О.Татенко та ін.), загальнопедагогічний (Ш.О.Амонашвілі, А.С.Макаренко, О.О.Пінт, В.О.Сухомлинський, К.Д.Ушинський та ін.). У  філософсько-етичній літературі вчинок визначають як першоелемент моральної діяльності, а у психолого-педагогічній – як усвідомлюваний практичний акт, дію, пов’язану з моральною свідомістю та самосвідомістю, спрямовану на дотримання моральних  норм та цінностей, що призводить до саморегуляції особистості. Моральна поведінка – це вся діяльність особистості, що оцінюється з точки зору вимог моралі. Отже, моральний вчинок є першоелементом моральної поведінки.

З моральним вчинком тісно пов’язане поняття „морального розвитку”, дослідженню якого присвячено роботи Л.В.Артьомової, І.Д.Беха, Л.І.Божович, І.С.Булах, Л.С.Виготського, Л.А.Висотіної, Г.А.Горської, Г.К.Гумницького, А.В.Запорожця, Ю.Б.Мандрик, І.С.Мар’єнко, С.Л.Рубінштейна та ін. У зазначених вище роботах виділяються такі загальні показники морального розвитку, як: 1) інтелектуальний (Л.В.Артьомова, М.І.Болдирєв та ін.), який характеризується засвоєнням понять, норм і правил поведінки, моральних вимог, тобто моральними знаннями; 2) емоційний (І.Д.Бех, М.Г.Іванчук, О.В.Сухомлинский та ін.) – почуттями, переживаннями, що проявляється в результаті сприймання інформації морального змісту; 3) поведінковий (О.П.Вардомацький, Г.А.Горська, І.С.Мар’єнко та ін.) – характеризується наявністю в учнів умінь та навичок моральної поведінки, регулюючими механізмами управління моральною поведінкою, правильною оцінкою моральних вчинків, культурою власної поведінки. Також є ряд праць, у яких розглядається рівень сформованості вмінь, навичок і звичок моральної поведінки (Г.І.Погорєлов, І.В.Сінгаївська, Р.Є.Хворостян та ін.); особливості її прояву у колективі (Л.О.Сологуб, К.Д.Ушинський, О.І.Шапран та ін.); усвідомлення мети моральної діяльності через співставлення її із засобами досягнення (О.І.Раєв, О.М.Леонтьєв та ін.); наявність у поведінці особистості гуманістичних рис (В.К.Котирло, Г.Я.Ясякевич та ін.); знання про норми та правила моралі, глибина їх осмислення (М.Й.Боришевський, О.В.Запорожець, І.К.Шквола та ін.); особливості ставлення до оточуючих людей (А.С.Макаренко, Є.Ш.Сапожнікова та ін.); окремі моральні якості індивіда (І.Д.Бех, О.Г.Гуріна та ін.). Отже, моральний розвиток передбачає становлення моральних вчинків, а вони, в свою чергу, – моральної поведінки особистості.

Аналіз психолого-педагогічних праць, пов’язаних із моральними вчинками, дозволив нам виділити ряд психолого-педагогічних детермінант становлення моральних вчинків у молодших школярів, а саме: 1) усвідомлення і розуміння вихованцями моральних норм, етичних цінностей, притаманних соціуму (мікрогрупі, групі, суспільству тощо); 2) адекватна оцінка вихованцем моральних дій оточуючих його людей, літературних персонажів, героїв кінофільмів тощо; 3) самооцінка учнем власних моральних дій; 4) розуміння мотивів поведінки молодшими школярами; 5) почуття та емоції учнів при здійсненні морального вчинку; 6) взаємодія вихователя з вихованцями, пов’язана із спонуканням до позитивних дій; 7) вольові якості молодших школярів.

У дисертаційному дослідженні поставлено завдання дослідити  перші чотири із згаданих вище теоретичних детермінант, оскільки  вони найчастіше виділяються дослідниками молодшого шкільного віку як основні у становленні моральних вчинків.

Водночас з’ясовано, що рівні сформованості психолого-педагогічних детермінант моральних вчинків залежать від рівня розвитку у дитини моральних знань, почуттів та звичок моральної поведінки (Г.І.Морєва, Л.С.Сапожнікова та ін.), тобто від моральних якостей, оскільки їх сформованість у подальшому розвитку особистості відображається на її вчинках. У психолого-педагогічній літературі моральні вчинки визначаються як моральна якість у дії (І.Д.Бех, С.Д.Максименко та ін.). Тому дослідження психолого-педагогічних детермінант моральних вчинків найефективніше здійснювати через діагностику моральних якостей. Основними моральними якостями, якими у своїх вчинках керується людина, є доброта, чесність та чуйність. Саме останні складають основу становлення всіх інших моральних якостей (О.М.Вержиховська). Це дозволило нам зробити висновок про необхідність дослідження рівнів сформованості психолого-педагогічних детермінант моральних вчинків, враховуючи згадані вище моральні якості.

У другому розділі „Методика та аналіз результатів психологічного дослідження детермінант моральних вчинків учнів молодших класів” представлено теоретико-методичні засади та особливості організації констатувального експерименту; описано результати вивчення психолого-педагогічних детермінант моральних вчинків в учнів молодшого шкільного віку; визначено особливості внутрішньофункціональних структур детермінант моральних вчинків.

Констатувальний експеримент проводився у два етапи.

На першому етапі вивчалися особливості психолого-педагогічної ситуації, в якій відбувається становлення морального вчинку. Так, встановлено критерії, якими керуються учні, вчителі та вихователі при визначенні морального вчинку; з’ясовані особливості застосування моральних вчинків на практиці (під контролем дорослих та без нього); проведено психолого-педагогічний аналіз виховного процесу в молодшому шкільному віці.

Для розв’язання завдань першого етапу дослідження нами використовувались такі методи дослідження, як психолого-педагогічні спостереження, анкетування, індивідуальні та групові бесіди.

Виявлено мотиви поведінки, якими керуються учні молодшого шкільного віку при здійсненні моральних дій і вчинків: альтруїстичні (безкорисні дії в інтересах інших) та прагматичні (очікування похвали, схвалення від дорослих; задоволення своїх потреб (розваги з друзями), матеріальна вигода).

На другому етапі було проведено констатувальний експеримент, завдання якого полягали у з’ясуванні психологічних особливостей детермінант моральних вчинків у молодших школярів.

Відповідно до змісту кожної із досліджуваних детермінант моральних вчинків, особливостей їх прояву, було визначено рівні їх сформованості (високий, вищий за середній, середній, нижчий за середній та низький). Охарактеризуємо їх.

Рівні сформованості усвідомлення та розуміння вихованцями моральних норм та цінностей.

І. Високий: наявність у дитини знань щодо основних характеристик моральних норм та цінностей, деталізованість, вербалізація їх сутності.

ІІ. Вищий за середній: наявність у дитини знань щодо більшості характеристик моральних норм та цінностей, деталізованість, неповна вербалізація їх сутності.

ІІІ. Середній: наявність у дитини знань про деякі характеристики моральних норм та цінностей, часткова деталізованість, недостатньо повна і адекватна вербалізація їх сутності.

IV. Нижчий за середній: наявність у дитини фрагментарних знань про моральні норми та цінності, часткова деталізованість, недостатнє розуміння та вербалізація їх сутності.

V. Низький: відсутність у дитини знань, розуміння та усвідомлення сутності моральних норм.

Рівні сформованості адекватної оцінки вихованцем моральних дій оточуючих людей, літературних персонажів, героїв кінофільмів тощо.

І. Високий: безпомилкове трактування моральних дій та вчинків відповідно до їх сутності.

ІІ. Вищий за середній: безпомилкове трактування знайомих моральних ситуацій відповідно до їх сутності.

ІІІ. Середній: неточне, інколи помилкове трактування моральних дій та вчинків згідно з їх сутністю.

IV. Нижчий за середній: неточне, часто помилкове трактування моральних дій та вчинків стосовно їх сутності.

V. Низький: неправильне (або відсутнє) трактування моральних дій та вчинків відносно їх сутності.

Рівні сформованості самооцінки власних моральних дій та вчинків у учнів молодших класів.

І. Високий: безпомилкове оцінювання власних моральних дій та вчинків відповідно до їх сутності.

ІІ. Вищий за середній: безпомилкове трактування знайомої ситуації, адекватне оцінювання власних дій та вчинків, які постійно повторюються у повсякденній діяльності стосовно їх сутності.

ІІІ. Середній: неточне, інколи помилкове трактування власних моральних дій та вчинків відносно їх сутності.

IV. Нижчий за середній: неточне, часто помилкове трактування власних моральних дій та вчинків згідно з їх сутністю.

V. Низький: неправильне (або відсутнє) трактування власних моральних дій та вчинків відносно їх сутності.

Використані методи експериментального дослідження дозволили отримати кількісні показники рівнів сформованості названих психолого-педагогічних детермінант моральних вчинків, які представлені у табл. 1.

З табл. 1 видно, що у більшості випадків розуміння учнями перших класів моральних норм та етичних цінностей, притаманних соціуму, є досить спрощеним, примітивним. Чітко диференціюючи позитивних і негативних героїв, учні не завжди можуть пояснити чинники такого поділу. Також з’ясовано, що більшість учнів (80%) першого класу, що мають  високий та вищий за середній рівні, адекватно оцінюють дії та вчинки оточуючих їх людей, літературних персонажів, героїв кінофільмів.  Водночас помічено, що школярі з середнім та  вищим за середній рівнями також адекватно оцінюють власні дії та вчинки (майже 48%). Однак вони не здатні оцінювати свою особистість в цілому (діти вважають себе найкращими, найдобрішими, найпрацелюбнішими, найрозумнішими і т.п.), на що вказує завищена моральна самооцінка (93,33%) та високий рівень моральних домагань (95%). Внаслідок заниженої самокритичності, учні не усвідомлюють власних реальних можливостей, значно завищуючи їх, і ставлять непосильні для себе завдання.

В результаті дослідження, серед учнів другого класу виділено групу дітей (1,67%) з високим рівнем сформованості знань про моральні норми. Однак, більшість школярів (майже 70%) все ще імітують дії вчителя, орієнтуються на встановлені дорослими та вчителем моральні еталони та норми поведінки. Значно зростає кількість учнів (33,33%) з адекватною моральною самооцінкою і рівнем моральних домагань (23,33%), який ми відносимо до норми. Такі зрушення зумовлені, на нашу думку, соціальним контролем з боку дорослих.  Учні другого класу (85%) з високим та вищим за середній рівнями адекватно оцінюють моральні дії оточуючих, літературних персонажів, засуджуючи скоєння ними аморальних вчинків та схвалюючи дії, що відповідають моральним нормам. При цьому школярі не завжди можуть пояснити, чи герой казки, кінофільму зробив правильно, чи ні, не обґрунтовують свої відповіді. Тобто, учні керуються інтуїтивним, підсвідомим, а не усвідомленим трактуванням вчинків.