ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ АКТИВІЗАЦІЇ УВАГИ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження, висвітлено теоретико-методологічну основу, методи дослідження, наукову новизну, практичну значущість отриманих результатів, наведені відомості щодо апробації та впровадження результатів дослідження у практику. 

У першому розділі „Теоретико-методологічні основи вивчення уваги та її ролі у засвоєнні особистістю іноземної мови” здійснено аналіз наукових досліджень з проблеми уваги, засвоєння іноземної мови й організованості особистості.

У зарубіжній і вітчизняній літературі існує велика кількість підходів до навчання іноземній мові дошкільників, школярів, студентів і дорослих, а саме: біхевіористичний (Л.Блумфілд, М.Вест, Г.Пальмер), на базі якого створені аудіолінгвальний і аудіовізуальний методи навчання (Ч.Фріз, Р.Ладо), когнітивний (В.Ріверс), асоціативний (Р.П.Мільруд), діяльнісний (О.М.Леонтьєв),  особистісно-діяльнісний (В.О.Артемов, Б.В.Бєляєв, М.І.Жинкін, І.О.Зимня). Особлива увага приділяється особистісно-діяльнісному підходу, у межах якого вивчення іноземної мови розглядається крізь призму організації цілеспрямованої навчальної діяльності студента. І.О. Зимня виділяє такі основні проблеми в психології навчання іноземній мові: 1) взаємодія викладача і студентів; 2) психологічна характеристика студентів і викладачів як суб’єктів навчальної діяльності; 3) психологічні особливості власне навчальної діяльності студентів; 4) формування особистості студента (його мотивації, ціннісно-орієнтаційних та інших характеристик у навчальному процесі). Саме ці проблеми є тими орієнтирами, які визначають основні напрямки наукових досліджень, спрямованих на вирішення завдання інтенсифікації процесу навчання іноземній мові і покращення її засвоєння. Як чинники успішності засвоєння іноземної мови досліджувались окремі здібності, якості особистості, у тому числі увага (С.А. Козачук, О.Б. Стуліка, В.І. Співак, Т.В. Сергєєва).

 У психології багато досліджень присвячено вивченню уваги: окремих властивостей, вікових аспектів їх розвитку, розвитку залежно від умов навчання. Так, П.Я.Гальперін, Н.П.Дієва, С.Л.Кабильницька, В.І.Страхов розглядають увагу як вид контролю, при цьому вони вказують на наявність зв’язку між формуванням самоконтролю і уваги. Л.С.Виготський трактував увагу як один з видів орієнтації органів чуття. О.М.Леонтьєв висував ідею, відповідно якій увага є самостійною реакцією на зміни в навколишньому середовищі. М.Ф.Добринін розглядає увагу як спрямованість і зосередженість психічної діяльності. Він перший в радянській психології розглядає увагу як прояв активності особистості. Б.Г.Ананьєв, М.Ф.Добринін дають поради щодо виховання уваги у школярів шляхом виховання особистості, загальної організації їх діяльності. У роботах Б.Г.Ананьєва, Н.В.Андріяшиної, Н.П.Дієвої, М.Ф.Добриніна, М.М.Лили, І.В.Страхова, О.Г.Солодухової показано, що за період навчання в школі в увазі відбувається ряд закономірних, позитивних змін. Отже, у психології існує багато підходів до вивчення проблеми уваги, які розглядають різні сторони цього складного явища. Провідні спеціалісти в галузі психології уваги вживають термін „організована увага”, однак, не дають його чіткого визначення. На нашу думку, організованістю увага характеризується тоді, коли вона набуває зосередженості у єдності з глибоким мисленням та переживанням особистістю почуття обов’язку і відповідальності за виконання тієї діяльності, яка відповідає її меті, планам, чи зумовлена певними потребами, інтересами.

Беручи до уваги положення Л.С.Виготського про те, що „історія уваги дитини є історією розвитку організованості її поведінки”, а також І.В.Страхова, М.Ф.Добриніна та інших дослідників про увагу як прояв активності і організованості особистості та про її стійкість і зосередженість в умовах мисленнєвої діяльності, ми розглядаємо увагу у тісному зв’язку з організованістю особистості. Припускаємо, що рівень уваги у студентів буде значно вищий, якщо управління увагою здійснюється у зв’язку з розвитком організованості особистості студентів та в умовах їх мисленнєвої активності.

На думку М.В.Савчина, організованість – це характерне уміння людини керуватися в своїй діяльності твердо накресленим планом. Беручи до уваги це визначення, організованість особистості розглядаємо, як таку якість, що ґрунтується на вмінні людини планувати свою діяльність і час, відповідальному ставленні до виконання запланованого, а також здатності до суб’єктивного контролю за виконанням будь-якої діяльності, який разом зі свободою прийняття рішення є механізмами відповідальності особистості.

На основі проведеного аналізу зроблено висновок про те, що проблема уваги студентів у її зв’язку з мисленням і організованістю особистості є недостатньо вивченою, що дозволяє стверджувати про актуальність нашого дослідження.

 У другому розділі „Емпіричне дослідження властивостей уваги та її зв'язок з мисленням й організованістю особистості студентів як основних чинників успішного засвоєння іноземної мови” обґрунтовано психодіагностичне забезпечення та наведено результати констатувального дослідження, спрямованого на визначення  властивостей уваги, мисленнєвих операцій, організованості особистості, як основних детермінантів оптимального засвоєння іноземної мови.

Дослідження проводилось на базі Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова в Інституті іноземної філології та Інституті української філології. У ньому брали участь 240 студентів 1–4 курсів.

У ході дослідження у більшості студентів визначено середній рівень стійкості уваги. Найменшою кількістю представлено студентів із високим і вище середнього рівнями стійкості уваги