Психолого-педагогічні умови розвитку пізнавальної активності молодших школярів у процесі вивчення іноземної мови

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання, вказано методи, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення, наведено відомості щодо апробації та впровадження отриманих результатів, подано дані про обсяг та структуру роботи.

                                                                                  6

У першому розділі „Теоретичні підходи до проблеми дослідження пізнавальної активності” представлено теоретичні психолого-педагогічні підходи до проблеми, розглянуто психологічні характеристики та особливості пізнавальної активності у різні періоди життя людини. Надається огляд наукових досліджень, присвячених вивченню сутності пізнавальної активності, розумінню природи її виникнення і розвитку, структури, видів та рівнів.

Проблема пізнавальної активності є однією з широко досліджуваних у сучасній психолого-педагогічній науці. Існує декілька підходів до визначення  поняття „пізнавальна активність”. Різні дослідники розглядають пізнавальну активність як пізнавальну діяльність (Б.П.Єсипов, Г.В.Пугач), певне ставлення суб’єкта до пізнавальної  діяльності (Л.П.Аристова), енергійну розумову, мисленнєву діяльність (М.А.Данілов, І.Ф.Харламов), готовність  до  пізнання (Д.В.Вількєєв, М.І.Лісіна, Н.О.Половнікова), рису особистості (В.І.Лозова, М.І.Махмутов, Г.І.Щукіна) тощо. Існує також точка зору, згідно з якою пізнавальна активність – це водночас і одна з провідних особистісних властивостей учня, і якість його діяльності (Т.І.Шамова). На нашу думку, найбільш доцільним є такий психолого-педагогічний  підхід до вивчення проблеми пізнавальної активності, який розглядає цей феномен комплексно: з одного боку  як рису особистості, а з іншого - у  зв’язку з пізнавальною діяльністю.

Проведений аналіз психолого-педагогічної літератури, присвяченої проблемі пізнавальної активності, дозволив нам сформулювати власне визначення поняття „пізнавальна активність”, що розглядається у дослідженні як соціальна властивість людини, що має природні передумови; складне особистісне утворення, яке  виявляється у ставленні суб’єкта до пізнання навколишнього світу і себе у світі; якість, що втілюється через  готовність та  прагнення  людини осягнути невідоме і найбільш повно реалізується у пізнавальній діяльності.

Пізнавальна активність особистості, як складне інтегративне явище, має власну структуру, що охоплює як діяльнісні, так і особистісні аспекти. Основою для визначення структури пізнавальної активності  як складної цілісної  системи  було обрано структуру навчально-пізнавальної діяльності, запропоновану О.В.Скрипченком. Отже, структура  пізнавальної активності  тих, хто навчається, - це складна цілісна система, що поєднує у собі діяльнісні та особистісні аспекти і охоплює змістовно-операційний, інформаційний, мотиваційний, цільовий, емоційний, вольовий, комунікативний, результативний, контрольно-оцінний компоненти, а також здатності та здібності і увагу вчителя та учня, як центральних і рівноправних суб’єктів навчально-виховного процесу.               

У дослідженні також розглядаються види, типи та рівні прояву пізнавальної активності, що може виявлятися як потенційна і функціонуюча, ситуативна та інтегрована, нормативна та ініціативна (В.І.Лозова); адаптивна і продуктивна (А.М.Матюшкін); репродуктивно-наслідувальна, пошуково-виконавська, творча (Г.І.Щукіна).

                                                                                 7

Результати теоретичного дослідження пізнавальної активності як психологічного феномену стали основою для розгляду цього явища стосовно молодшого шкільного віку у процесі вивчення різних навчальних дисциплін, зокрема іноземної мови.

У другому розділі „Експериментальне дослідження пізнавальної активності молодших школярів у процесі вивчення іноземної мови” розглянуто теоретико-методичні аспекти дослідження пізнавальної активності учнів початкових класів, що вивчають іноземну мову: проаналізовано психологічні особливості засвоєння іноземної мови як навчального предмету; простежено структурні особливості пізнавальної активності молодших школярів у контексті вивчення іноземної мови; визначено її критерії та рівні розвитку; подано результати експериментального дослідження вікової динаміки і ґендерних відмінностей пізнавальної активності учнів початкових класів у процесі засвоєння іноземної мови; встановлено зв’язок рівня розвитку пізнавальної активності учнів з особливостями таких психологічних характеристик як саморегуляція, самооцінка, тривожність, учбова мотивація та рівень домагань.

Виявлено, що пізнавальна активність молодших школярів має своєрідні властивості, що обумовлюються як віковими особливостями учнів, так і специфічністю різних навчальних предметів. Пізнавальна активність молодших школярів відзначається недосконалістю та нестійкістю, оскільки усі її структурні  компоненти у цьому віці проходять фазу становлення і зазнають значних змін.

Специфічність засвоєння іноземної мови як навчальної дисципліни, а надто її „безпредметність”, „неосяжність” та суб’єктивне відчуття складності оволодіння нею (І.О.Зімняя), з одного боку утруднює вивчення цього предмету, з іншого ж (завдяки тому, що мова є  засобом спілкування та інструментом пізнання) містить у собі особливо сприятливі потенційні можливості для розвитку пізнавальної активності школярів, що її вивчають. Молодший шкільний вік є тим періодом життя людини, коли створюються найоптимальніші умови для розвитку пізнавальної активності, оскільки  нестабільність та недостатня сформованість окремих її компонентів цілком компенсується їхньою надзвичайною пластичністю, рухливістю, сприйнятливістю до впливів та інтенсивним розвитком, звідки випливає висновок про сензитивність молодшого шкільного віку як для вдосконалення окремих компонентів пізнавальної активності, так і  для її розвитку в цілому. 

Висновки та узагальнення, зроблені в результаті теоретичного дослідження проблеми, дозволили сформулювати авторське, більш повне і уточнене, визначення пізнавальної активності молодших школярів і розглядати це явище як складне особистісне утворення, що знаходиться у фазі інтенсивного становлення і найповніше виявляється у пізнавальній діяльності зростаючої людини. Пізнавальна активність молодшого школяра містить у своїй основі  пізнавальні та соціальні спонуки, характеризується високою емоційністю, зв’язком із довільністю, самоусвідомленням, самооцінюванням і прагненням досягти успіху.                                                                  

                                                                                  8

До констатувального експерименту  було залучено 245 молодших школярів (121 хлопчик та 124 дівчинки) - учнів 2-х - 4-х класів середніх  загальноосвітніх шкіл І - ІІІ ступенів  №  261 та  № 266 м. Києва, які вивчають англійську мову. Серед них: 52 учня 2-х класів (25 хлопчиків та 27 дівчаток),  107 учнів 3-х класів   (55 хлопчиків та 52 дівчинки)  та  86 учнів 4-х класів  (41 хлопчик та 45 дівчаток).

Визначення психологічних особливостей пізнавальної активності молодших школярів у процесі вивчення іноземної мови здійснювалося за допомогою комплексної  авторської методики, в основу якої покладено наступні критерії: рівень знань, умінь та навичок; допитливість; надситуативність; працездатність; інтерес; інтенсивність та виразність емоційних проявів; ініціативність; самостійність; регулярність виконання завдань; сумлінність та старанність; самоконтроль та самоорганізованість; наполегливість.  За цими критеріями визначено такі рівні розвитку пізнавальної активності молодших школярів у процесі вивчення іноземної мови: високий; середній з тенденцією до високого; середній; середній з тенденцією до низького; низький. Рівень розвитку пізнавальної активності молодшого школяра у процесі засвоєння іноземної мови визначається відповідно до рівня сформованості, систематичності та цілісності прояву усіх вказаних вище критеріїв.

В результаті визначення особливостей пізнавальної активності молодших школярів у процесі вивчення іноземної мови отримано такі дані: лише 3,26% молодших школярів мають високий рівень розвитку пізнавальної активності у процесі засвоєння іноземної мови;  10,20% - середній рівень розвитку пізнавальної активності, що має тенденцію до високого; 23,27% - середній рівень розвитку пізнавальної активності; 30,20 % - середній рівень з тенденцією до низького  і    33,06% молодших школярів, що вивчають іноземну мову, мають низький рівень розвитку пізнавальної активності. Дослідні дані, в яких відобразилася вікова динаміка пізнавальної активності учнів впродовж вивчення іноземної мови у початковій школі, було піддано перевірці на статистичну значущість шляхом визначення рангових кореляцій r-Спірмена і τ-Кендалла. Ця перевірка на рівні статистичної тенденції (0,05 ≤ р ≤ 0,1) продемонструвала існування слабкого негативного кореляційного зв’язку (r = - 0,110; N = 245; р = 0,085 і  τ = - 0,096;             N = 245; р = 0,085) між рівнем розвитку пізнавальної активності молодших школярів і терміном 

вивчення ними іноземної мови у школі. Досить низький рівень розвитку пізнавальної активності молодших школярів у процесі вивчення іноземної мови та його поступове зниження впродовж навчання у початкових класах зумовлюються численними чинниками, серед яких і  психологічні особливості засвоєння іноземної мови як навчального предмету, і сповнена почуттями відчуженості та безпорадності соціальна дійсність, що, позбавляючи людину свободи вибору і відповідального ставлення, призводить до руйнування позиції суб’єкта.

Статистично значущих ґендерних відмінностей у розвиткові  пізнавальної активності учнів, що опановують іноземну мову, дослідженням не встановлено (р ≥ 0,1). Незначущість ґендерних

                                                                                  9

відмінностей пізнавальної активності молодших школярів у процесі вивчення іноземної мови є ще одним свідченням психологічної подібності двох статей.

На етапі констатувального експерименту було здійснено перевірку робочого припущення про зв’язок пізнавальної активності молодших школярів у процесі вивчення іноземної мови з такими психологічними характеристиками учня як тривожність, самооцінка, саморегуляція, учбова мотивація і рівень домагань. Згідно з гіпотезою дослідження, зазначені психологічні характеристики розглядалися як механізми пізнавальної активності молодших школярів у процесі вивчення іноземної мови.

Для визначення рівня тривожності використовувалися: „Шкала явної тривожності”                  (The Children’s Form of Manifest Anxiety Scale - СМАS) у  адаптації А.М.Прихожан та метод експертних оцінок за А.В.Мікляєвою, П.В.Рум’янцевою. Експериментальні дані засвідчують, що у більшості досліджуваних з високим та  середнім, що має тенденцією до високого рівнями розвитку пізнавальної активності тривожність є нормальною (62,50% і 56,00%) або ж дещо підвищеною (25,00% і 24,00%). Зі зниженням рівня розвитку пізнавальної активності спостерігається підвищення тривожності учнів. Зокрема, збільшується явно підвищена і дуже висока тривожність, що на низькому рівні домінує і є властивою для 19,75% і 30,86% респондентів. Шляхом кореляційного аналізу на високому рівні статистичної значущості (р ≤ 0,01) виявлено наявність помірного негативного кореляційного зв’язку між рівнем розвитку пізнавальної активності молодших школярів у процесі вивчення іноземної мови та рівнем їхньої тривожності. Зроблено висновок, що нормальний рівень тривожності є найбільш сприятливим для розвитку пізнавальної активності молодших школярів у процесі вивчення іноземної мови, натомість, дуже висока тривожність, навпаки, значно перешкоджає  вдосконаленню цієї якості.

Простежуючи взаємозв’язок між рівнем розвитку пізнавальної активності молодших школярів і їх самооцінкою, яка визначалася за допомогою методики Т.В.Дембо - С.Я.Рубінштейн у модифікації Ю.О.Бабаян, методики В.Г.Щур „Сходинки” та методики Г.Н.Казанцевої, встановлено: чим нижчий  рівень розвитку пізнавальної активності досліджуваних, тим менш адекватною є їхня самооцінка. Адже більшість учнів з високим рівнем розвитку пізнавальної

активності оцінюють себе адекватно (75,00%), а для школярів з низьким рівнем розвитку пізнавальної активності найбільш властива занижена самооцінка (59,26%). Дослідженням не виявлено учнів з високим рівнем розвитку пізнавальної активності, які б мали занижену самооцінку, а також учнів з низьким рівнем розвитку пізнавальної активності, які б мали адекватну самооцінку. Кореляційний аналіз на високому рівні статистичної значущості (р ≤ 0,01) підтвердив наявність зв’язку між рівнем розвитку пізнавальної активності молодших школярів і особливостями їх самооцінки. Одержані дані свідчать про те, що найбільш сприятливою для

                                                                                10

розвитку пізнавальної активності молодших школярів у процесі вивчення іноземної мови є адекватна самооцінка. Неадекватне ж оцінювання себе і власних можливостей значно гальмує розвиток пізнавальної активності учнів.

Визначення рівня саморегуляції здійснювалося за допомогою методики „Кількість помилок”. Встановлення співвідношення між рівнем розвитку пізнавальної активності та рівнем саморегуляції діяльності у процесі вивчення іноземної мови засвідчує, що молодшим школярам з високим рівнем розвитку пізнавальної  активності властива висока (37,50% ) та середня (62,50%) здатність до саморегулювання своєї учбової діяльності. Зі зниженням рівня розвитку пізнавальної активності простежується поступове зниження і саморегуляції. Найнижчим є рівень саморегуляції учнів з низьким рівнем розвитку пізнавальної активності, 83,95% яких мають рівень саморегуляції, що є нижчим за середній. Визначення коефіцієнтів рангових кореляцій на високому рівні статистичної значущості (р ≤ 0,01) свідчать про існування помірного позитивного кореляційного зв’язку між рівнем розвитку пізнавальної активності молодших школярів у процесі вивчення іноземної мови та рівнем саморегуляції. Таким чином, рівень розвитку пізнавальної активності молодших школярів у процесі вивчення іноземної мови значною мірою залежить від їхньої здатності до саморегуляції.