ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, вказано об’єкт, предмет, мету роботи, сформульовано гіпотезу і основні завдання, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, подані дані про апробацію, впровадження одержаних результатів, публікації та структуру роботи.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні основи дослідження проблеми розвитку творчого потенціалу особистості майбутнього практичного психолога» - презентовано основні наукові підходи до вивчення феномену творчості, виявлено особливості творчого розвитку студентської молоді, обґрунтовано психологічну модель творчого потенціалу майбутнього практичного психолога, здійснено аналіз умов активізації творчої діяльності особистості.

У зарубіжній психології перші кроки у виділенні креативності як універсальної пізнавальної творчої здібності зроблено Л. Терстоуном і                        Дж. Гілфордом. У межах психометричного підходу вченими актуалізувалося поняття «дивергентне мислення», що являє собою здатність породжувати оригінальні ідеї в нерегламентованих ситуаціях діяльності. На засадах вивчення аспекту творчості Е. де Боно ввів термін «латеральне мислення», яке характеризується багатством ідей, спрямоване на зруйнування стереотипів та на пошук альтернатив у вирішенні поставленого завдання. В теорії інтелектуального порогу Е. Торренсом доведено, що креативність у структурі обдарованості утворює незалежний фактор, у зв’язку з чим головну роль у виявленні успішності творчої діяльності відіграють особистісні цінності та своєрідні риси характеру.

На сьогодні досить полемічним залишається питання про взаємозв’язок понять «творчість» і «креативність». На фоні того, що довгий час ці терміни ототожнювалися, посилаючись на дослідження В. М. Козленко,                                  І. В. Кукуленко-Лук’янець, В. Г. Риндак, ми проводимо таку розмежувальну лінію: творчість передбачає процес розкриття виняткових здібностей і таланту, натомість, креативність - домінанта творчого потенціалу особистості, що забезпечує повноцінну реалізацію творчих можливостей людини в усіх сферах її життєдіяльності.

В радянській психології здійснений вагомий внесок у вивчення проблеми творчої активності особистості (Н. Ф. Вишнякова, В. М. Дружинін,                              О. М. Матюшкін, Я. О. Пономарьов, Н. В. Хазратова). Так, В. М. Дружинін,                       Н. В. Хазратова відстежують такий шлях розвитку креативності: на основі загальної обдарованості під впливом наслідування й мікросередовища формується система мотивів та специфічних особистісних властивостей, які призводять до виникнення актуальної креативності. У концепції креативності Н. М. Гнатка підкреслюється процес інтеграції двох «іпостасей» - потенційної і актуальної креативностей, за допомогою яких відбувається трансформація наявних творчих потенцій особистості в соціально-актуалізовану творчу діяльність.

На пріоритет соціального аспекту в творчому розвитку особистості вказують  сучасні психологи Л. О. Гапоненко, Т. Любарт, Е. Е. Тунік, О. Ю. Чичук та ін. Згідно з поглядами Т. Любарта, К. Муширу, оточуюче середовище виступає джерелом соціальних оцінок креативності. Г. Андерсон, Л. О. Гапоненко довели, що гармонійне, інформаційно збагачене оточення, невимушені й вільні соціальні умови стимулюють творчі прояви людини. О. Л. Яковлєва схиляється до думки, що культурний контекст впливає як на рівень розвитку творчих здібностей, так і на можливість творчої самопрезентації особистості в бурхливому світі міжособистісних відносин.

Виділяючи вузлові моменти в загальному процесі творчого розвитку особистості, ряд вчених (В. А. Роменець, О. Л. Туриніна та ін.) наголошують, що  «золотим віком креативності» є період юнацтва. Як влучно зауважив                              В. В. Клименко, в цей віковий період особистість можна схарактеризувати як самостійного творця. Дослідження ґенезису творчого потенціалу особистості охоплюють широкий спектр таких проблем, як становлення самосвідомості та формування образу «Я», що супроводжується актуалізацією потреби в творчих досягненнях (І. Д. Бех, В. Г. Панок, Н. В. Чепелєва); формування творчої уяви               (Т. Валентінер, В. А. Роменець); розвиток творчого мислення (Н. М. Макаренко,  Н. І. Пов’якель); підготовка майбутніх психологів до пізнавальної творчості та професійно-творчої діяльності (Е. М. Левченко, І. П. Маноха, В. І. Носков). Відстежуючи еволюцію професійного зростання практичних психологів,                             Е. М. Левченко, В. І. Носков пріоритетного значення надавали вивченню психологічної готовності до творчого пізнання студентів,  формуванню їх творчої самостійності, розкриттю особистісного потенціалу. В межах особистісно-орієнтованої парадигми професійної освіти актуальною є чотирьохрівнева модель творчого потенціалу майбутніх фахівців, презентована у працях А. М. Алексюка, О. І. Кульчицької, С. О. Сисоєвої, Л. В. Сохань. Науковці окреслили домінуючі творчі підсистеми особистості, а саме: творчу спрямованість, характерологічні особливості, індивідуальні властивості психічних процесів і творчі уміння.

На основі узагальнення результатів наукових досліджень ми прийшли до розуміння терміну «творчий потенціал майбутнього практичного психолога» як цілісної динамічної особистісної властивості майбутнього фахівця, яка являє собою невичерпний ресурс творчих психологічних здібностей, здатність до інтелектуально-творчої ініціативної соціально-комунікативної активності та цілеспрямованої творчої діяльності, що актуалізують самореалізацію, професійний саморозвиток та формування професійно-значущих якостей особистості психолога.

Виходячи з такого визначення та узагальнення наукових досліджень щодо розгляду структури творчого потенціалу, ми виділили наступні структурні компоненти творчого потенціалу психолога-практика: 1) психологічна готовність до творчої діяльності як передумова здійснення творчої професійної діяльності;   2) наявність професійно-значущих якостей як активних елементів психологічного ресурсу особистості; 3) пошуково-перетворювальна активність; 4) пізнавальна активність; 5) особистісна креативність; 6) соціальна креативність; 7) творчі здібності особистості, що визначають напрям та способи здійснення творчої діяльності, призводять до збагачення індивідуального та професійного досвіду і сприяють розвитку творчого потенціалу майбутнього практичного психолога.

Злободенним для науковців є питання про шляхи активізації творчого потенціалу особистості. Так, вітчизняний психолог В. О. Моляко переконаний, що іскра творчості закладена в кожній людині, тому таланти необхідно виховувати, розширювати індивідуальний досвід, створювати відповідні умови для активізації творчого ресурсу особистості. Серед психологічних умов вченими виділено адекватну самооцінку (Дж. Зінкер, С. О. Сисоєва, Т. І. Южакова), високу вмотивованість до творчої діяльності (Н. В. Кузьміна, Т. М. Третяк), прагнення до  пізнання оточуючого світу (В. Ф. Калошин, М. Нельке, І. М. Семенова), домінування позитивних емоцій (В. І. Андрєєв, С. Д. Смирнов). Серед педагогічних умов - створення атмосфери безпеки, комфорту, невимушеності та свободи                (А. М. Алексюк, П. М. Воловик, М. М. Поташник); запобігання внутрішньої та зовнішньої цензури (Н. Коган, К. Роджерс); індивідуальний творчий стиль професійної діяльності (Є. А. Корсунський, Е. Е. Тунік); застосування методів науково-творчої співпраці (В. М. Гнатюк), евристичних прийомів                                   (В. І. Загвязинський), проблематизація навчання, творчий діалог (В. Г. Моторіна).

В цілому, огляд психолого-педагогічної літератури з обраної теми засвідчує про те, що цілеспрямовані дослідження творчого потенціалу особистості не вирішують питання оптимізації креативного розвитку майбутніх психологів. Це зумовлює необхідність подальшого експериментального вивчення цього феномену на основі виявлення теоретичних підходів.

У другому розділі - «Емпіричне дослідження особливостей розвитку творчого потенціалу особистості майбутнього практичного психолога» - розкрито фундаментальні методичні засади дослідження проблеми розвитку креативності особистості, обґрунтовано критерії, визначено показники та рівні творчого потенціалу в майбутніх психологів, презентовано особливості організації та результати констатувального експерименту; запропоновано інтегровану модель психолого-педагогічних умов ефективного розвитку творчого потенціалу студентів психологічних спеціальностей.

Процес теоретичного аналізу та проведене пілотажне дослідження дозволили обґрунтувати сім критеріїв зазначеного феномену, визначити показники та рівні (високий, середній, низький) розвитку творчого потенціалу в майбутніх практичних психологів (табл. 1).

У відповідності до психологічної моделі творчого потенціалу майбутніх фахівців та означених критеріїв його вивчення (див. табл. 1), високий рівень розвитку даного феномену вказує на позитивне емоційно-ціннісне ставлення особистості до себе, зрілість поглядів, чіткість у визначенні креативності як провідної професійно-значущої якості; стійкий творчо-пізнавальний інтерес, ініціативність, здатність виходити за межі вже існуючого; самостійність творчих пошуків у невизначеній ситуації за рахунок індивідуально-вольових якостей; прагнення виявляти причинні зв'язки й залежності. У взаєминах з оточуючими людьми у представників цієї групи проявляється готовність змінюватися, гнучко адаптуватися до динамічних умов соціуму. Наявною є адекватна оцінка власного творчого потенціалу особистості.

Середній рівень проявляється у тому, що на фоні достатньої впевненості майбутніх практичних психологів у силі власних потенційних ресурсів, сформованості уявлень про креативність, відмічається варіативність поглядів щодо ролі та місця власної творчості в процесі професійної діяльності. Здійснення ініціативних новаторських дій, створення асоціативних масивів; наполегливість у творчих пошуках за обставин, що не гарантують успіх їх виконання; застосування нетипових тактик поведінки в дослідженні складних явищ гальмуються відсутністю достатньої гнучкості та адаптивності в професійній діяльності. У процесі соціальної взаємодії простежується бажання творчого саморозкриття, однак, жорстка регламентація й здебільшого консерватизм у роботі, страх невдачі та загального осуду, недостатня чіткість і реалістичність у самооцінці творчих здібностей ускладнюють процес генералізації креативних ідей.

На низькому рівні у майбутніх психологів спостерігається неузгодженість поглядів щодо власної самооцінки, несформованість цілісного уявлення про поняття «креативність», нечіткість у визначенні її значущості в процесі професійної діяльності. Виявляється неготовність до здійснення самостійних пошукових дій: недостатня інтенсивність та сила творчих зусиль, незначні прояви інтелектуально-творчої ініціативи; нерішучість, скутість у нерегламентованих умовах діяльності. В ситуаціях інформаційної міжособистісної взаємодії відмічається складність творчого самовираження, тяжіння до стереотипізованої поведінки, схильність піддаватися реальному чи уявному тискові групи, в результаті чого особистість стає більш пасивною, залежною, конформною, нездатною повною мірою оцінити силу та міць власного творчого потенціалу.

Вивчення особливостей розвитку та динаміки складових творчого потенціалу майбутніх практичних психологів різних курсів засвідчило, що в процесі професійної підготовки найбільш яскраво виявляється прагнення до здійснення пошуково-перетворювальної активності.