ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИЙ СПІР ЯК ПРЕДМЕТ ЮРИСДИКЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність проведеного дослідження; зазначено про зв’язок роботи з науковими програмами; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методологію дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про їх апробацію й опублікування.

Розділ 1 «Теоретико-методологічні основи дослідження» складається з двох підрозділів і присвячений характеристиці й аналізу наявних досліджень сутності публічно-правових спорів та висвітленню методологічних засад дослідження публічно-правового спору як предмета юрисдикційної діяльності адміністративного суду.

У підрозділі 1.1 «Загальна характеристика стану наукових досліджень публічно-правового спору» виокремлено основні етапи розвитку вітчизняної наукової думки щодо дослідження правових спорів у публічно-правових відносинах, проаналізовано їхній вплив на розуміння сутності відносин між державою й особою та конфліктів, що можуть виникати у цій сфері. Відтак виділено наукові дослідження: 1) кінця XIX – початку XX ст. (до 1917 р.); 2) радянського періоду (1917–1991) і 3) новітнього часу (від 1991 р.).

Обґрунтовано необхідність поділу новітнього періоду розвитку наукової думки щодо дослідження правових спорів у публічно-правових відносинах (від 1991 р. і донині) на два етапи: до прийняття КАС України (1991–2005) та після прийняття КАС України (2005 р. – досі). Після ухвалення КАС України, центральною у наукових дослідженнях є проблематика, пов’язана з визначенням юрисдикції адміністративного суду та з’ясуванням змісту публічно-правового спору.

У підрозділі 1.2 «Вихідні методологічні засади дослідження публічно-правового спору як предмета юрисдикційної діяльності адміністративного суду» обґрунтовано структуру дисертаційної роботи, використані у процесі дослідження підходи й методи. З’ясовано, що відсутність у вітчизняній правовій науці комплексних досліджень правового спору як універсальної міжгалузевої правової категорії, а також побіжне висвітлення сутності і змісту таких фундаментальних категорій, як «публічне право», «публічна влада», «публічно-правові відносини» має наслідком значною мірою нерозуміння правової природи публічно-правового спору, некоректне його відображення в науці і на практиці. Зазначені обставини були вирішальними у виборі методології та напрямів дослідження. Обґрунтовано необхідність дослідження публічно-правового спору крізь призму доктринальних основ правого спору, а також із врахуванням особливостей публічно-правових відносин, з яких він виникає та які, здебільшого, й визначають його юрисдикційну належність.

Розділ 2 «Публічно-правова сфера функціонування адміністративного судочинства» складається з трьох підрозділів і присвячений загальній характеристиці публічно-правових відносин як сфери виникнення правових спорів.

У підрозділі 2.1 «Публічно-правові відносини як особлива сфера функціонування держави та суспільства» відповідно до загальнотеоретичного розуміння правовідносин визначено поняття публічно-правових відносин; виокремлено особливості публічно-правових відносин за участю фізичних, юридичних осіб. Досліджено зміст публічно-правових відносин.  

Зауважено, що визначення сутності публічно-правових відносин неможливе без з’ясування правової природи публічного права та публічного інтересу. Наголошено, що у сучасній правовій державі, публічне право становить систему правових інститутів, норм, а також принципів та гарантій, які створюють умови для реалізації і захисту прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб, забезпечують здійснення публічної влади на засадах служіння держави людині та реалізують належні умови функціонування суспільства і держави. Особливу увагу зосереджено на дослідженні правового статусу суб’єктів у публічно-правових відносинах, визначенні змісту публічно-правових відносин.

Констатовано, що публічно-правові відносини визначають, передусім, специфіку адміністративної юстиції та відмежовують її від інших засобів (способів, форм) захисту прав і свобод людини та громадянина.

У підрозділі 2.2 «Правова природа спорів, що виникають у публічно-правових відносинах» проаналізовано науково-теоретичні концепції розуміння правових спорів, визначено співвідношення правового спору і юридичного конфлікту, на цій основі схарактеризовано правову природу публічно-правового спору. Обґрунтовано позицію, що публічно-правовий спір є видом юридичного конфлікту, який потрібно розглядати як особливий стан правовідносин, пов’язаний з наявністю суперечностей між суб’єктами цих правових відносин щодо реалізації їхніх прав, свобод, інтересів, а також обов’язків. Визначено передумови виникнення публічно-правового спору, зокрема: 1) наявність юридичного конфлікту між суб’єктами правових відносин з приводу реалізації їхніх прав, здійснення обов’язків у сфері публічно-правових відносин; 2) наявність норм права, що встановлюють право особи звернутись до уповноважених законом органів або застосувати інші способи для вирішення публічно-правового спору; 3) наявність механізму реалізації права особи на захист. Також, акцентовано увагу на виокремленні ознак публічно-правового спору, як виду правового спору.

У підрозділі 2.3 «Розмежування публічно-правових та приватно-правових спорів» з’ясовано, що розмежування публічно-правових і приватно-правових спорів є основою для визначення юрисдикції адміністративного суду. Проаналізовано: 1) історичні концепції, які склались щодо розмежування приватного і публічного права та їхньої актуальності; 2) сучасні наукові підходи щодо розмежування публічного і приватного права; 3) зарубіжний досвід щодо розмежування та відповідного правового визначення сфер впливу публічного і приватного права; 4) судову практику щодо відмежування юрисдикції адміністративного суду від юрисдикцій інших судів. Відтак уточнено критерії розмежування публічно-правових і приватно-правових спорів, це: 1) суб’єкти правового спору; 2) зміст правовідносин, з яких виник спір; 3) предмет та підстави правового спору.

Розділ 3 «Публічно-правовий спір як предмет юрисдикції адміністративного суду» містить п’ять підрозділів, у яких визначено поняття публічно-правового спору як предмета юрисдикційної діяльності адміністративного суду, з’ясовано структуру публічно-правового спору, проаналізовано його елементи та визначено їхні особливості. Здійснено також класифікацію публічно-правових спорів та схарактеризовано окремі їхні види.

У підрозділі 3.1 «Поняття та особливості публічно-правових спорів, які належать до юрисдикції адміністративного суду» досліджено, що публічно-правовий спір як предмет юрисдикційної діяльності адміністративного суду є адміністративною справою та має свої особливості: сферою його виникнення є публічно-правові відносини; особливим суб’єктом правового спору є суб’єкт владних повноважень; законодавчо визначено його предмет та підстави. Також, проаналізовано способи, які використовує законодавець для визначення юрисдикції адміністративних судів в Україні, зіставлено їх з досвідом зарубіжних країн.

Особливістю публічно-правових спорів, які належать до юрисдикції адміністративного суду, є також процесуальний порядок їх розгляду та вирішення. Так, лише для розгляду публічно-правових спорів у порядку адміністративного судочинства характерні принципи офіційного з’ясування всіх обставин справи, активна роль суду в дослідженні доказів, а для розгляду окремих видів публічно-правових спорів – презумпція вини відповідача тощо. Аргументовано необхідність відмежувати публічно-правовий спір від публічно-правових відносин, які виникають у зв’язку з його розглядом судом у порядку адміністративного судочинства. Звернуто увагу на те, що публічно-правові спори можуть бути вирішені з використанням альтернативних способів, зокрема медіації, переговорів тощо.

У підрозділі 3.2 «Загальна характеристика структури публічно-правового спору» з’ясовано, що визначення структури публічно-правового спору є важливим і для науки, оскільки дає змогу глибше пізнати сутність такого правового явища, як публічно-правовий спір, і для практики, адже елементи правового спору законодавець виділяє для того, щоб вирішити низку практичних питань, зокрема визначити тотожність правового спору, залучити третіх осіб тощо. Окрім того, елементи публічно-правового спору визначають структуру позову як процесуального засобу захисту особою свого порушеного права. Встановлено, що елементи публічно-правового спору не є тотожні елементам адміністративного позову, хоч і великою мірою визначають його зміст.

Проаналізовано основні теоретико-методологічні підходи щодо визначення структури правового спору та на цій основі виокремлено структурні елементи публічно-правового спору а саме: суб’єкти, предмет та підстави. Досліджено положення КАС України, що визначають елементи публічно-правового спору.

У підрозділі 3.3 «Суб’єкт владних повноважень як учасник публічно-правового спору» досліджено поняття й особливості правового статусу суб’єкта владних повноважень як учасника публічно-правового спору. Констатовано, що особливості його правового статусу зумовлені тим, що у правовідносинах, з яких виникає спір, суб’єкт владних повноважень наділений компетенцією вирішувати питання про права, свободи та інтереси фізичних, юридичних осіб, які також є суб’єктами цих відносин. Наведено узагальнений перелік органів публічної влади, які за умов, визначених КАС України набувають ознак суб’єкта владних повноважень. Особливу увагу зосереджено на проблематиці інших суб’єктів (окрім органів публічної влади, їх посадових службових осіб), які здійснюють владні управлінські функцій на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, та, відповідно, набувають ознак суб’єкта владних повноважень. Такими суб’єктами можуть бути органи, підприємства, установи, організації, яким на підставі нормативно-правових актів делеговано окремі владні управлінські функції.

Визначено, що основною характеристикою суб’єкта владних повноважень як учасника публічно-правового спору стало здійснення ним у відносинах, з яких виник спір, владних управлінських функцій. На основі дослідження юридичної конструкції «владні управлінські функції» встановлено, що така характеристика не повністю відображає сутність і зміст правових відносин, у яких однією зі сторін є суб’єкт владних повноважень. З’ясовано, що до юрисдикції адміністративного суду належить чимало категорій публічно-правових спорів, стороною яких є суб’єкти владних повноважень, але такі спори не пов’язані із здійсненням останніми владних управлінських функцій, наприклад, публічно-правові спори щодо оскарження нормативно-правових актів. У зв’язку з цим, обґрунтовано необхідність удосконалити законодавче визначення суб’єкта владних повноважень як учасника публічно-правового спору.

У підрозділі 3.4 «Предмет та підстави публічно-правового спору» досліджено, що чітке визначення предмета правового спору є одним із чинників, які сприятимуть розмежуванню публічно-правових та приватно-правових спорів, окресленню меж юрисдикції адміністративного суду, а також вдосконаленню реалізації окремих процесуальних механізмів, які закріплено в КАС України.

Зауважено, що предметом публічно-правового спору є рішення, дії, бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а також адміністративні договори. Проаналізовано ознаки нормативно-правових актів та правових актів індивідуальної дії як предмета публічно-правового спору. Визначено ознаки дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень як предмета публічно-правового спору. Проаналізовано також поняття й ознаки адміністративних договорів як предмета публічно-правового спору. Досліджено підстави публічно-правового спору.

У підрозділі 3.5 «Види публічно-правових спорів, що належать до юрисдикції адміністративного суду» з’ясовано, що класифікаційна характеристика видів публічно-правових спорів, які належать до юрисдикції адміністративного суду, має важливе значення для організації адміністративного судочинства. На її основі визначається спеціалізація суддів (судових палат) адміністративних судів з розгляду справ, розподіляються справи між суддями, ведеться звітність судів про судовий розгляд справ, здійснюється систематизація й узагальнення судової практики, визначаються навантаження на суддів та складність справ, спеціалізація суддів з надання методичної допомоги суддям судів нижчого рівня тощо.

Проаналізовано критерії, які дають змогу здійснити класифікаційну характеристику публічно-правових спорів, що належать до юрисдикції адміністративного суду. Такими критеріями є, зокрема: предмет спору; зміст спірних правовідносин; вид суб’єкта владних повноважень – учасника спору; суб’єкт, який ініціює судовий розгляд у справі.