РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВООХОРОННОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються методологічні та теоретичні засади, окреслюється нормативна й емпірична база дослідження, наукова новизна, вказується теоретичне та практичне значення роботи, містяться дані про апробацію і впровадження результатів дослідження та про його структуру.

Розділ 1 «Поняття та зміст правоохоронної функції держави» містить три підрозділи, в яких досліджується характеристика функції як виду і напрямку спеціальної державної виконавчої діяльності, визначається поняття, структура та зміст правоохоронної діяльності, класифікація підвидів правоохоронної функції держави та їх адміністративно-правове регулювання.

У підрозділі 1.1 «Функція як вид і напрям спеціальної державної виконавчої діяльності» визначено особливості сучасних інтерпретацій змісту категорії «функція держави», функцій органів виконавчої влади, сформульовано поняття «функції органів виконавчої влади».

Проаналізовано зміст та значення функцій сучасної української держави. Визначено, що у функціях виявляється сутність держави, її соціальне призначення. Функції визначають структуру держави, тобто способи, закономірності організації елементів держави як складної системи.

Наголошено, що при дослідженні функцій держави методологічно важливо не ототожнювати функції держави і функції державної влади. Поняття «держава» і «державна влада» в юридичній науці близькі за своїм смисловим наповненням, і в деяких випадках вони вживаються як тотожні, взаємозамінні. Однак між цими поняттями існує різниця, оскільки поняття «держава» більш широке. Дисертант доводить, що воно охоплює не тільки власне владу як управлінську основу держави, а й народ як соціальну її основу, територію як просторову основу, органи влади та її інститути як інституційну основу, а також соціальні норми як нормативну основу. У свою чергу, державна влада – це владні відносини, які пронизують всі інші складові держави особливим соціальним (правовим) зв’язком, без якого не може існувати соціальний (правовий) порядок у суспільстві.

Безпосередньо функції органу виконавчої влади визначаються його цілями і завданнями, поставленими перед ним державою. З’ясовано, що державна влада не може ототожнюватися з виконавчою діяльністю, оскільки така діяльність є формою реалізації виконавчої влади, видом державної діяльності відповідної компетенції та функціональної спрямованості.

Зазначено, що сьогодні залишається відкритим питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їх повноважень, забезпечення скорочення чисельності управлінського апарату та витрат на його утримання, підвищення ефективності державного управління.

У підрозділі 1.2 «Загальна характеристика правоохоронної функції держави: поняття, структура, зміст» досліджується поняття правоохоронної функції держави, основні категоріальні характеристики цього поняття, подано авторське визначення правоохоронної функції держави.

Власну позицію стосовно природи правоохоронної функції держави автор розкриває через призму визначення та співвідношення понять «право» та «охорона», «правозахисний» та «правоохоронний», «правоохоронна» та «правопорядок».

Акцентовано увагу на необхідності чіткого законодавчого визначення поняття та переліку правоохоронних органів. Виходячи з конституційних положень про будівництво демократичної і правової держави, обґрунтовано таке визначення: правоохоронні органи – це спеціально уповноважені державні органи, які забезпечують додержання та реалізацію прав і свобод громадян, законності та правопорядку із додержанням встановлених законом правил та процедур відповідно до своєї компетенції.

У підрозділі 1.3 «Класифікація підвидів правоохоронної функції держави та їх адміністративно-правове регулювання» на основі аналізу чинного законодавства України виділено види та підвиди правоохоронної функції. Правоохоронні функції держави поділено на головні та другорядні (допоміжні); дисертант також виділяє підвиди правоохоронної функції держави.

Розділ 2 «Органи внутрішніх справ як суб’єкти реалізації правоохоронної діяльності держави» складається з чотирьох підрозділів, у яких розглядається компетенція і повноваження органів внутрішніх справ як суб’єктів правоохоронної діяльності держави, визначаються форми та методи реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ України, досліджується принципи діяльності органів внутрішніх справ у реалізації правоохоронної функції держави.

У підрозділі 2.1 «Компетенція і повноваження органів внутрішніх справ як суб’єктів правоохоронної діяльності держави» наголошено, що органи внутрішніх справ України як спеціальне правоохоронне формування мають особливі компетенцію і повноваження, обов’язки, права, функції та відповідальність, які визначають статус органів внутрішніх справ у системі правоохоронних органів України.

Перед безпосереднім аналізом компетенції і повноважень органів внутрішніх справ як суб’єктів правоохоронної діяльності держави визначено статус та структуру органів внутрішніх справ України, окреслено поняття «внутрішні справи». Доведено необхідність розглядати внутрішні справи у широкому та вузькому розумінні. Зазначено, що компетенція є серцевиною правового статусу. Їй притаманна власна структура, елементами котрої є предмет відання (розподіляється на загальний та спеціальний) і повноваження.

Акцентовано увагу на необхідності розмежування компетенції, повноважень, завдань та функцій органів внутрішніх справ України. Визначено критерії співвідношення цих категорій.

Підрозділ 2.2 «Форми реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ» присвячено класифікації форм реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ України. У ході аналізу поняття «форма правоохоронної діяльності» звернуто увагу на його етимологію, а також взаємозв’язок із такими категоріями, як «форми реалізації функцій держави», «форми державного управління».

Реалізацію правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ, як і будь-яке інше явище, потрібно розглядати в діалектичній єдності змісту і форми. Форми реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ запропоновано поділити на юридичні та організаційні. За своїм змістом, характером і властивостями юридична форма охоплює нормотворчу та правозастосовну. У свою чергу, правозастосовна форма поділяється на регулятивну і правоохоронну.

Серед організаційних форм реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ України виділено організаційно-регламентуючу; організаційно-соціальну; організаційно-економічну.

У підрозділі 2.3 «Принципи діяльності органів внутрішніх справ щодо реалізації правоохоронної функції держави» наголошено, що дослідження таких принципів та їх нормативне закріплення мають безсистемний характер, у законодавчих актах та науковій літературі не простежується єдність поглядів на принципи діяльності правоохоронних органів, перелік принципів діяльності органів внутрішніх справ взагалі відсутній.

На думку дисертанта, діяльність повинна здійснюватися відповідно до: 1) загальних принципів побудови та діяльності державного апарату; 2) загальних принципів права; 3) загальних принципів правоохоронної діяльності; 4) загальних принципів державного управління. Деякі з наведених вище груп принципів, що взяті автором за основу характеристики принципів діяльності органів внутрішніх справ як центрального органу виконавчої влади, поділяються на підгрупи. Це більшою мірою стосується принципів побудови і діяльності державного апарату та принципів державного управління, що насамперед пов'язано з їх чисельністю та різноманітністю і, як наслідок, потребує додаткового вивчення їх системи та структури.

У підрозділі 2.4 «Методи реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ» визначено та розкрито зміст загальних методів реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ.

Методи діяльності органів внутрішніх справ щодо реалізації правоохоронної функції держави – це способи, прийоми та засоби, за допомогою яких створюються належні умови для реалізації функцій та виконання завдань із захисту прав і свобод людини, забезпечення законності та правопорядку в країні.

Зазначено, що форми й методи діяльності органів внутрішніх справ у реалізації правоохоронної функції держави залежать від умов життя суспільства і тому можуть змінюватися й удосконалюватися у міру його демократизації, переростання у дійсно громадянське суспільство, що властиво правовій державі. Вони перебувають у тісному зв’язку, що й дозволяє ефективно впливати на поведінку людини. Форма дає уявлення про шляхи діяльності, якими органи внутрішніх справ здійснюють вплив на об’єкт, метод відображає, які засоби та прийоми при цьому використовуються. Саме тому кожний метод має свою конкретну форму, а форма, у свою чергу, може реалізовуватись за допомогою одного з кількох методів. Методами реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ названо метод примусу, метод переконання, метод профілактики, економічні та соціально-психологічні методи.

Розділ 3 «Правоохоронна функція держави в системі захисту прав і свобод людини» складається з трьох підрозділів, в яких розкрито головні напрями реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ, пріоритетні напрямки та шляхи удосконалення реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ.

У підрозділі 3.1 «Захист прав і свобод людини як головне завдання в діяльності органів внутрішніх справ» підкреслено, що в системі органів державної влади, які здійснюють забезпечення прав і свобод людини, особливу роль відіграють правоохоронні органи, зокрема органи внутрішніх справ.

Встановлено багатоаспектність діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини. Вона включає в себе як запобігання правопорушенням, відновлення та забезпечення прав і свобод людини, так і повагу та додержання їх самими органами внутрішніх справ. У цьому аспекті важливе значення має дотримання принципів верховенства права (законності) та гуманізму.

Окреслено сучасні проблеми та перспективи забезпечення прав і свобод громадян у контексті реформування системи МВС України.

У підрозділі 3.2 «Забезпечення законності у реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ» досліджено правовий зміст та проблеми визначення законності в правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ. З’ясовано співвідношення категорій «законність» та «правопорядок», зокрема встановлено наявність між ними взаємозв’язків, які обумовлюють їх взаємну детермінованість. Розгляд сутності феноменів правового порядку та законності дав змогу дійти висновку, що вони співвідносяться в такий спосіб: 1) правопорядок являє собою мету правового регулювання, саме для його досягнення видаються закони й інші нормативно-правові акти, здійснюється удосконалення законодавства, вживаються заходи для зміцнення законності; 2) не можна добитися правопорядку іншими способами, крім удосконалювання правового регулювання і забезпечення законності; 3) зміцнення законності безумовно сприяє зміцненню правопорядку; 4) конкретний зміст правопорядку залежить від змісту законності. Зазначено, що додержання прав і свобод громадян, законності та правопорядку становлять триєдину мету організації та функціонування органів внутрішніх справ України.

Подано загальну характеристику видів забезпечення законності у реалізації правоохоронної функції держави. Проаналізовано статистичні матеріали стану забезпечення законності органів внутрішніх справ України.

У підрозділі 3.3 «Шляхи удосконалення реалізації правоохоронної функції держави органами внутрішніх справ України» досліджено проблеми перейменування в Україні міліції на поліцію в умовах кардинального реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів, визначено необхідність проведення роботи з вирішення цілої низки питань стосовно створення нової структури правоохоронної системи України (уніфікованої та централізованої), формування адекватних призначенню правоохоронних органів, їх завдань та функцій, удосконалення їх правового статусу, а також визначення шляхів і напрямків підвищення ефективності та результативності їх діяльності щодо забезпечення безпеки особи, суспільства, держави та правопорядку в країні. З метою чіткого розмежування компетенції, прав, обов’язків та відповідальності правоохоронних органів обґрунтовано необхідність прийняття нормативно-правових актів, а саме законів України: «Про систему правоохоронних органів України», «Про органи внутрішніх справ», «Про поліцію»; «Про державну службу»; «Про загальну структуру і чисельність Міністерство внутрішньої безпеки України (Міністерство громадської безпеки України)».