РЕЙТИНГУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, відображено зв'язок роботи із науковими програмами, планами та проектами, визначено мету і завдання дисертаційної роботи, об’єкт, предмет та методи дослідження, висвітлено наукову новизну одержаних результатів, описано їх практичне значення і форми апробації, а також інформацію про публікації за тематикою дисертаційної роботи, її структуру та обсяги.

У першому розділі «Теоретичні та прикладні засади рейтингування промислових підприємств» з’ясовано сутність та призначення рейтингування підприємств, розроблено концепцію рейтингування підприємницьких структур, а також охарактеризовано ресурсне забезпечення рейтингування діяльності підприємств.

Результати аналізування літератури та вивчення практичного досвіду рейтингування дали змогу констатувати виняткову роль рейтингового оцінювання у забезпеченні успішного функціонування промислових підприємств. Зокрема, рейтингові оцінки, встановлення яких проводиться власними силами промислових підприємств, все частіше виконують функцію дієвого діагностичного інструменту та закладають підґрунтя для ухвалення різноформатних управлінських рішень. Рейтинги промислових підприємств також формують базу для здійснення конкурентного аналізу, постають активно діючим елементом рекламної кампанії та одним із ключових чинників формування їх іміджу у відносинах із громадськістю та органами державної влади. Особлива цінність рейтингових оцінок для промислових підприємств сьогодні полягає також у створенні передумов для отримання кредитно-інвестиційних ресурсів, зокрема й на пільгових засадах, з метою уникнення кризи фінансування, забезпечення безперебійності виробничого процесу та стимулювання розвитку.

На основі узагальнення наукових літературних джерел і практики функціонування суб’єктів та об’єктів рейтингування, пропонується під рейтингуванням промислових підприємств розуміти вид діяльності, що передбачає проведення комплексного оцінювання виробничої, фінансово-економічної, маркетингової, кадрової та інших сфер діяльності досліджуваного промислового підприємства та формування на цій основі рейтингу, котрий у максимально компактній формі відображає його реальну позицію у ренкінговому переліку відповідно до розробленої шкали, а також дозволяє сформулювати реалістичний прогноз про його розвиток у коротко- та довгостроковому періодах. Вищезазначене дає змогу стверджувати, що некоректно розглядати поняття «рейтингування» та «рейтингове управління» як еквівалентні, адже останнє передбачає значно ширший спектр функціональних видів діяльності та націлене на формування різнопланових управлінських рішень, які приймаються на засадах отриманих в процесі рейтингування результатів, з метою впливу на підприємство, його підрозділи, працівників тощо.

Разом з цим, обґрунтовано тотожність рейтингування із категоріями «рейтингова діяльність» та «рейтингове оцінювання», адже усі вони за своєю сутністю є процесами, зорієнтованими на отримання одного і того ж результату – рейтингу. Під рейтингом пропонується розуміти значення певної оцінки, що діє у визначений момент чи протягом певного періоду часу, яку суб’єкт рейтингування в результаті реалізації процесу рейтингування надає промисловому підприємству та вважає найбільш оптимальною для його позиціонування за обраним критерієм чи набором критеріїв серед інших подібних за основними параметрами суб’єктів господарювання. Сучасна видова структура рейтингів підприємств та організацій включає такі їхні різновиди: за тривалістю дії – довгострокові та короткострокові рейтинги; за предметом рейтингування – кредитні та некредитні рейтинги; за надійністю об’єкта рейтингування – інвестиційні, спекулятивні, аутсайдерські рейтинги тощо.

Розроблення конкретного виду рейтингу для цільової групи промислових підприємств супроводжується формуванням спеціальних переліків – ренкінгів, у яких об’єкти рейтингування позиціонуються залежно від отриманих рейтингів, що доводить неможливість ототожнення категорій «рейтинг» та «ренкінг». З огляду на вищевказане, ренкінг – це список об’єктів (промислових підприємств), розміщених в єдиному переліку і проранжованих за встановленою ознакою (моно- або багатовимірною), яка відображає результативність функціонування підприємств, охоплених цим списком. Варто зазначити, що у разі розроблення рейтингів та ренкінгів на замовлення спеціалізованими суб’єктами рейтингування (рейтинговими агентствами), обидва поняття набувають ознак рейтингового продукту, який виступає предметом купівлі-продажу для зацікавлених користувачів.

Виконані дослідження дали змогу розробити концептуальні засади рейтингового оцінювання промислових підприємств, в межах яких на базі уточненого категорійного апарату виокремлено та окреслено зміст ключових елементів рейтингування, ідентифіковано екзогенні та ендогенні чинники впливу на цей процес, обґрунтовано варіативні моделі взаємодії визначених елементів. Основу рейтингової концепції формує система рейтингування промислових підприємств, змістове наповнення кожної із компонент якої може значно відрізнятися залежно від цілей рейтингового оцінювання, проте структура системи рейтингування все ж залишатиметься уніфікованою (рис. 1). Якість та достовірність рейтингування значною мірою визначається рівнем ресурсного забезпечення, при цьому ключовим ресурсом в межах рейтингування є інформація про внутрішнє та зовнішнє середовище функціонування промислових підприємств. Володіючи певним ресурсним потенціалом, суб’єкти рейтингування (промислові підприємства, спеціалізовані рейтингові організації, державні органи влади тощо), ґрунтуючись на базових принципах здійснення рейтингового оцінювання (цілеспрямованості, репрезентативності, часової актуальності, об’єктивності тощо) відповідно до встановлених цілей, здійснюють оцінювання об’єктів рейтингування з урахуванням предмету рейтингування (інвестиційної привабливості, кредитоспроможності, конкурентоздатності підприємств тощо).