РИНКОВО-ОРІЄНТОВАНЕ ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, викладено наукову новизну, висновки щодо практичного значення отриманих результатів, а також наведено особистий внесок здобувача та дані про апробацію результатів дослідження і публікації.

У першому розділі «Теоретичні засади ринково-орієнтованого планування виробництва продукції підприємств» розкрито сутність, роль та види планування, теоретичні аспекти планування виробництва продукції в ринкових умовах господарювання, а також досліджено методи виробничого планування та ризики підприємств при плануванні виробництва промислової продукції.

Результати дослідження діяльності промислових підприємств України дають підставу стверджувати, що успішність їх функціонування в сучасних економічних умовах перш за все залежить від того, наскільки на підприємствах розвинена така функція менеджменту, як планування, метою якого є усунення негативного впливу невизначеності та мінливості зовнішнього середовища.

Опрацювання наукових джерел дає змогу стверджувати, що в сучасній літературі існують певні розбіжності щодо класифікації планів та видів планування в залежності від складу планових рішень та періоду планування. Зроблено висновок про доцільність поділу планування на стратегічне і тактичне, останнє у свою чергу охоплює поточне та оперативно-календарне планування.

Встановлено, що стратегічне планування доцільно розглядати не тільки як процес формування довгострокових цілей та стратегій для всього підприємства чи його підрозділів, при якому зіставляються наявні ресурси та майбутні можливості, але і розробки альтернативних варіантів розвитку підприємства з вибором найбільш ефективного. У зв’язку з цим виникає необхідність розроблення такої технології планування, яка б дала можливість ефективно і за короткий проміжок часу здійснити багатоваріантні планові розрахунки.

Виявлено, що однією із важливих відмінностей між стратегічним і поточним плануванням є різні рівні інформаційної невизначеності. Стратегічне планування спирається на інформацію про економічний потенціал підприємства та можливості його реалізації, тоді як поточне планування орієнтується безпосередньо на цільові показники, досягнення яких обмежується певними умовами. Оперативно-календарне планування є завершальним етапом  планування діяльності підприємства, основним завданням якого є конкретизація показників поточного плану з метою організування ритмічної роботи підприємства і його структурних підрозділів. Отже, стратегічне планування слід розглядати як пошук нових можливостей підприємства, поточне - як процес створення передумов для реалізації цих можливостей, а оперативно-календарне планування –  як процес їх здійснення. При цьому завданням  стратегічного планування є розроблення перспективних планів розвитку підприємства, поточного – забезпечення виконання прийнятих стратегій та їх деталізація щодо  планування виробництва, оперативно-календарного – часове узгодження (синхронізація) обсягів і послідовності випуску деталей, вузлів, складальних одиниць тощо.

Особливості планування виробництва продукції обумовлені сферою, в якій функціонує підприємство. Зокрема, машинобудівна промисловість забезпечує науково-технічний прогрес та виробництво конкурентоспроможної продукції інших галузей, оскільки її кінцева продукція слугує джерелом оновлення активної частини основних засобів підприємств. Дослідження процесів планування виробничої програми на машинобудівних підприємствах України та аналіз літературних джерел виявили наявність таких недоліків, як недостатня гнучкість системи планування та конкретизація цілей стратегічного планування, неузгодженість між стратегічними, поточними та оперативно-календарними планами тощо.

Планування виробництва продукції в умовах ринку необхідно розглядати як процес знаходження компромісу між збутом, обсяги якого безпосередньо залежать від якості продукції, широти і глибини асортименту, і виробництвом, яке зацікавлене у серійному виробництві однотипної продукції із оптимальними затратами праці, енергетичних і матеріальних ресурсів.

На основі вивчення літературних джерел зроблено висновок про доцільність формулювання поняття «ринково-орієнтоване планування виробництва продукції» як процесу, метою якого є встановлення цілей та напрямів виробничої діяльності підприємства в конкурентних умовах з врахуванням відповідності його ресурсних можливостей вимогам ринку щодо забезпечення потреб споживачів. Формування виробничої програми підприємства має на меті максимальне задоволення потреб споживачів у конкретних видах продукції при ефективному використанні наявних ресурсів. Розроблення ринково-орієнтованого плану дає змогу встановити оптимальний асортимент продукції, кількісні та часові параметри її виготовлення, виявити додаткові потреби у ресурсах, які необхідно залучити у виробничий процес.

Виконане в дисертації узагальнення результатів наукових публікацій дало можливість сформулювати перелік і зміст основних етапів процесу розроблення і виконання плану виробництва продукції,  що є загальними для стратегічного, поточного та оперативно-календарного планування в умовах ринку (рис.1).

Дослідженнями вcтановлено, що в умовах перманентних змін зовнішнього середовища, конкурентної боротьби, часткової або повної відсутності інформації актуальним для промислових підприємств є застосування методів індикативного   планування,  що  дає  змогу  поєднувати  за  допомогою  системи  економічних показників (індикаторів) державне регулювання діяльності промислових підприємств із ринковими принципами господарювання, встановлювати відповідність  між  попитом  споживачів,   виробничими  можливостями і ресурсним