| Краткое содержание: | ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету та основні задачі дисертаційного дослідження, його теоретико-методологічні й емпіричні засади, показано наукову новизну, практичне значення роботи, форми й характер її апробації.
У першому розділі «Теоретичний аналіз взаємозв’язку спорту і засобів масової комунікації» проаналізовано розвиток спорту в соціальному контексті, систематизовано та розглянуто різні напрями еволюції спорту: соціально-економічний, релігійний, ігровий, культурний, виховний, освітній, технологічний; проведено соціологічний аналіз та систематизовано теорії впливу ЗМК на суспільну свідомість; досліджено особливості становлення та розвитку спортивних ЗМК, проаналізовано соціологічні підходи до визначення поняття «соціальне конструювання реальності», на підставі чого запропоновано авторське визначення поняття «соціальне конструювання спорту».
На думку П. Бурдьє, «історія спортивних занять може бути тільки структурною історією». Вчений вважає, що світ спорту не існує сам по собі: він замкнений у світ практик та споживання, який, в свою чергу, структурований і конституйований у систему. Тому спортивні практики можуть розумітися як відношення між простором пропозиції та попиту: пропозиції як сукупності моделей практик (правил, обладнання, спеціалізованих інституцій) та попиту як продукту індивідуального габітусу. Н. Еліас пропонує цивілізаційний підхід до вивчення еволюції спорту, який дозволяє визначити історичний релятивізм спортивних форм, залежність цілей проведення змагань, правил їх проведення та стандартів їх оцінювання від загальної соціокультурної ситуації, ціннісного підґрунтя конкретного соціуму.
Особливу увагу при аналізі соціального аспекту розвитку спорту приділено аналізу праць, у яких розглядаються детермінанти становлення і функціонування його як видовища. Вчені відзначають, що видовищний спорт відігравав значну роль протягом всієї історії сучасної цивілізації і був пов’язаний з народними обрядами, звичаями та міфологічними уявленнями. На думку В. А. Сутули, специфіка взаємозв’язків соціально обумовленої потреби у видовищах і біосоціальної потреби людей у змагальній діяльності, що визначають сутність спорту, полягає в тому, що конкретний вид їх реалізації (вид спорту) залежить від соціально-економічних умов, що склалися на певному історичному етапі. Видом спорту може стати практично будь-який вид діяльності, заснованої на тілесній сутності особистості, що вдосконалює людські здібності, якщо він оформлений як спортивне змагання й функціонує за законами спортивного вдосконалення. Це породжує різноманіття видів спорту, яке так само невичерпне, як невичерпні форми прояву людських здібностей. У цьому різноманітті криється важлива приваблива сила спорту, саме різноманіття забезпечує, з одного боку, широкий спектр можливостей для самовираження особистості, а з іншого – видовище на будь-який смак. На думку В. І. Лукащука, згідно з законами шоу-бізнесу спорт прагне максимально розширити свою потенційну аудиторію, диверсифікувати свою структуру, знаходячи все нові й нові види змагань. З розвитком індустрії спорту організація спортивних змагань перетворюється на щось подібне до конвеєрного виробництва. Але повний культурний і виробничий контур ця індустрія здобуває тільки з використанням комунікативних можливостей, відкритих новітніми засобами зв’язку.
Зазначено, що характер процесу впливу мас-медіа на суспільну свідомість є важливою соціальною проблемою, яка стоїть перед ученими й у наш час. Крім того, що інформація, розповсюджувана ЗМК, може призводити до виникнення небажаних ефектів у суспільстві, відбувається постійне вдосконалення технологій, що спрощують процес поширення інформації через ЗМК. Щоб краще усвідомити роль ЗМК в соціальному конструюванні спорту, в дисертаційному дослідженні розглянуто соціолого-історичну еволюцію теорій впливу мас-медіа на суспільство та їх класифікацію. Виділено п’ять основних хронологічних періодів у розвитку теорій впливу мас-медіа на суспільство, схарактеризовано їх сутність і конкретизовано зміст. Підкреслено, що відмінною рисою сучасного періоду є проблема масованого впливу інформації на поведінку людей, обумовленого розширенням мережі телебачення й доступністю новітніх комунікаційних технологій (Інтернету). Результатом стала величезна кількість нових досліджень, використання «свіжих» методологічних підходів і як результат – поява нових і оригінальних теорій: теорії «ефект праймінгу», теорії «культивації», теорії «поширення інновацій», теорії «використання й задоволення», теорії «установлення пріоритетності новин» та інших.
Підкреслено, що особливого значення у соціальному конструюванні спорту набувають спеціалізовані засоби інформації. Спорту як соціальному інституту для постійного розвитку завжди був необхідний постійний взаємообмін досягненнями із практичного досвіду в теорію й навпаки. Важливою частиною системи, що забезпечувала подібну циркуляцію сфери спорту й підтримувала її життєдіяльність, уже в XIX столітті стала спортивна преса, яка спочатку розвивалася у виданнях загального характеру у вигляді окремих статей або спеціальних відділів. Розширення кількості видів спорту, збільшення його ролі й значущості в житті суспільства сприяло появі спеціальних періодичних видань. Зростаюча популярність спорту забезпечувала спортивним ЗМК широку і стійку аудиторію, дозволяючи виконувати інформаційні й розважальні функції, вибудовувати колективну національну ідентичність, а в міжнародному плані – слугувати символом взаємозв’язків між країнами.
Підкреслено, що висвітлення спорту засобами масової комунікації може суттєво впливати на образ спорту в масовій свідомості, соціальні відносини, поведінку, а також на прихильність до певних цінностей. У сучасному суспільстві, де Інтернет, цифрове і супутникове телебачення й інші засоби комунікації припускають нові форми інтерактивного та індивідуалізованого сприйняття, виникло те, що Д. Роу називає «культурним комплексом медіатизації спорту». Спорт у сучасному суспільстві не просто візуально відтворюється, а все більше набуває постановочних ефектів, особливо на телебаченні. Завдяки ЗМК будь-яке змагання представлено сьогодні не тільки своєю реальною внутрішньою логікою, а й як яскраве шоу. На думку П. Бурдьє, сучасний спорт – це цілий світ («sport land»), що включає певний набір образів, символів, тем. Основним каналом репрезентації цього світу «великого спорту» виступає сучасне телебачення, що дозволяє представити спортивне змагання у вигляді приголомшливого, естетично привабливого видовища.
Зазначено, що поява медіаспорту, породженого світовим медіакомплексом, продуктом розвитку цивілізації кінця XX століття, спродукувала іншу концепцію розуміння ролі спорту в соціумі, що постійно змінюється, сформувавши величезну аудиторію глядачів і вболівальників, які сприймають спорт як специфічну соціальну практику візуально, не включаючись фізично. Це потребує використання такого методу дослідження спорту, у межах якого можливо відобразити розвиток та зміни спорту в умовах сучасного суспільства, які відбуваються в сучасних засобах масової комунікації й виокремити ті, що впливають на соціальне конструювання спорту. Проаналізовано соціологічні підходи до визначення поняття «соціальне конструювання реальності», на підставі чого запропоновано авторське визначення поняття «соціальне конструювання спорту».
Другий розділ «Засоби масової комунікації як умова розвитку сучасного спорту» присвячено аналізу трансформації спорту під впливом ЗМК, ролі ЗМК у популяризації масового спорту, створенні зовнішньополітичного іміджу країни.
Доведено, що під впливом ЗМК відбувається трансформація принципу змагальності в спорті, в результаті чого однією з найважливіших характеристик спорту стає його візуальний (символічний) і репрезентативний характер. Візуалізація сприяє тому, що спортивне змагання еволюціонує і вступає в симбіоз з шоу-бізнесом, набуваючи нових якостей, притаманних різним естрадним і шоу-програмам. Показано, що перетворення спортивного змагання на шоу відбувається за двома напрямами: «шоутизація» реальних спортивних подій; створення спортивних шоу, зроблених спеціально для телебачення. До перших відносяться церемонії відкриття великих спортивних змагань, Олімпіад, чемпіонатів світу та Європи тощо. До другої категорії належать телевізійні передачі, у яких спорт синтезується із шоу-бізнесом, де розмивається межа між спортивними досягненнями й законами шоу-бізнесу. Отримавши значний глядацький успіх, проекти з такою структурою («Льодовиковий період», «Великі перегони», «Битва українських міст» тощо) займають найбільш привабливий час у телевізійному мовленні. За умов комерціалізації культури в цілому спортивне видовище набуває властивостей товару, який повинен бути конкурентоспроможним на ринку інших культурних товарів, розважальних і медіа-програм тощо. Підкреслено, що за сучасних умов виникають тристоронні відносини між спортом, телебаченням і спонсорством, а останнє стає важливим фактором розвитку більшості видів спорту. Обсяг спонсорської участі в різних видах спорту прямо визначається тим, яке місце цей вид спорту займає на телебаченні, що призводить до змін у правилах і регламентах змагань з метою підвищення їх видовищності.
Показано, що останнім часом значної популярності набувають Інтернет-сайти спортивної спрямованості. Можливість передачі не тільки текстової інформації, але й різноманітного відео контенту, а особливо on-line трансляцій дозволяє збільшувати аудиторію глядачів, залучаючи усе більше й більше вболівальників. Трансляції в мережі Інтернет стають дедалі різноманітнішими, вони приділяють увагу тим подробицям, які не потрапляють до телевізійного ефіру: дозволяють спостерігати за розминкою, виступами групи підтримки на спортивному майданчику й на трибунах, показувати перфоманси вболівальників на трибунах, установки тренера на полі. Спеціалізовані сайти дозволяють розміщати відеоінформацію для повторного перегляду, як у вигляді записаних трансляцій, так і викладати ролики, зняті або змонтовані самими вболівальниками. Досягається певна свобода, як у виборі заходу, так і способі його споживання.
Зазначено, що ЗМК стали не тільки передавачами спортивної інформації та популяризаторами окремих видів спорту, але й організаторами проведення масових спортивних змагань, вони впливають на думку пересічного громадянина, формують його смаки щодо привабливості того чи іншого виду спорту, здорового способу життя тощо. Розвиток масового спорту в сучасному українському суспільстві – це актуальне питання надзвичайної важливості. Катастрофічне погіршення якісних характеристик народонаселення України (низька народжуваність, висока смертність від серцево-судинних захворювань, наркоманії й алкоголізму, стійка динаміка погіршення показників фізичного розвитку, підготовленості, фізичної й інтелектуальної працездатності) стає усе більш значущою ознакою розвитку кризи якості життєдіяльності населення нашої країни. Зрозуміло, що регулярні заняття спортом – обов’язкова умова здорового способу життя. Однак, за результатами численних соціологічних досліджень рівень рухової активності українців значно нижчий, аніж громадян розвинених країн світу: в Україні до регулярних занять фізичною культурою і спортом залучено приблизно 13% населення, в той час як в розвинених європейських країнах цей показник дорівнює від 21 до 50%.
Зазначено, що спортивні ЗМК повинні бути не лише інформаційними, а й давати підстави для роздумів, мати аналітичний характер, піднімати важливі проблеми, і сприяти безпосередньому впливу на читачів, слухачів, глядачів залучати їх до занять оздоровчою фізичною діяльністю та спортом. Журналісти повинні формувати громадську думку відносно фізичної та спортивної культури як соціального явища, що позитивно впливає на вирішення політичних, медико-біологічних, педагогічних і соціально-психологічних проблем у суспільстві, розкривати гуманістичні цінності спортивно-оздоровчої діяльності, надавати читачеві, слухачеві чи глядачеві можливість регулярно поповнювати свої знання з основ фізичної культури і спорту, активного відпочинку та здорового способу життя. Засоби масової комунікації мають брати участь у розробці, організації та висвітленні різноманітних масових заходів, змагань, спрямованих на залучення населення до активних занять оздоровчою фізичною культурою та спортом. У результаті аналізу фізкультурно-спортивних повідомлень української преси та контент-аналізу телепередач було виявлено, що основна увага приділяється висвітленню результатів спортивних змагань, причому повідомлення носять здебільшого інформаційний характер і лише розповідають про деякі факти щодо змагань, які вже відбулися, а цілеспрямованої пропаганди самих видів спорту не здійснюється. Спортивні повідомлення досить рідко мають освітній характер, що сприяв би вирішенню практичних завдань, викликав зацікавленість, примусив людину займатися тим чи іншим видом спорту.
Доведено, що спортивні успіхи стали показником національного престижу, і головну роль у цій принциповій зміні статусу спорту зіграли також засоби масової комунікації. Однією з виявлених нами особливостей іміджу українського спорту, що формується під впливом засобів масової комунікації, є дихотомія інформаційних ознак: практично кожен позитивний аспект, характерний для спорту, має змістовно протилежну негативну характеристику. Наприклад, гучні перемоги елітних українських спортсменів на найбільших міжнародних стартах, особливо брендових атлетів – Яни Клочкової, Віталія та Володимира Кличків, Андрія Шевченка, з чиїми перемогами і асоціюється за кордоном Україна, а також публічна діяльність цих спортсменів за межами спортивної арени формують позитивний імідж фізично сильної, здорової і, крім того, культурної та освіченої нації. Кардинально протилежна громадська думка про нашу країну формується за участю наших атлетів у допінгових скандалах, унаслідок їх неетичної поведінки під час змагань та за межами арени боротьби. Негативно на імідж української держави впливає і прийняття спортсменами України громадянства інших держав, космополітизм багатьох українських спортсменів.
Підкреслено, що для того, щоб спорт відігравав важливу роль в ідеологічному складнику нашої держави в засобах масової комунікації, необхідно якомога більше акцентувати увагу на здобутках українських спортсменів і зменшити кількість скандальних публікацій; цілеспрямовано формувати позитивний імідж спортсменів-членів національної збірної України; позиціонувати спортсмена як успішну, привабливу та здорову людину, дистанційовану від шкідливих звичок та аморальних учинків; ширше застосовувати соціальну рекламу для формування стійкого уявлення про користь занять спортом та потреби у фізичній активності різних верств населення країни.
У третьому розділі «Конструювання спорту засобами масової комунікації в сучасному українському суспільстві» розглянуто зміст і спрямованість вітчизняних засобів масової комунікації у висвітленні спортивних подій, здійснена оцінка якості спортивних телетрансляцій на українському телебаченні, виділено та проаналізовано стереотипи у вітчизняних спортивних засобах масової комунікації та запропоновано можливі шляхи їх подолання.
Проведений контент-аналіз показав, що проблемам спорту, як в газеті «День», так і тижневику «Дзеркало тижня», приділяється замало уваги, а саме менше 1 % від загального обсягу публікацій. Дослідження тематичної спрямованості публікацій про спорт у газеті «День» показало, що більшість газетних публікацій присвячено футболу (20,7 %) та підготовці до чемпіонату «Євро 2012» (16,1 %), другу сходинку за кількістю публікацій займає бокс (13,0 %). Такий розподіл пояснюється тим, що футбол – це найпоширеніший вид спорту, як у всьому світі, так і в нашій країні, а популярність боксу в Україні зросла завдяки перемогам братів Кличків (до речі, більшість публікацій про бокс висвітлюють саме перемоги братів Кличків). Зазначено, що більшість публікацій у газеті «День» присвячено подіям у світі спорту вищих досягнень, 2,9 % публікацій торкаються проблем дитячого та юнацького спорту, 1,7 % – аматорського спорту, і лише 1,3 % – студентського спорту. Тематика публікацій про спорт у тижневику «Дзеркало тижня» обмежується статтями про підготовку до чемпіонату з футболу Євро-2012 (45,6 %), рухову активність (27,4 %), проблеми дитячого футболу (25,0 %) та спростування чуток щодо продажу київського футбольного клубу «Динамо» (2 %).
На підставі даних контент-аналізу встановлено, що українське телебачення регулярно надає інформацію про спортивні змагання в програмах новин, які з’являються на різних каналах від 4 до 9 разів на добу, що створює ілюзію постійного звертання до спорту з боку телебачення. Але спортивні новини складають незначну частину ефірного часу провідних українських телеканалів. Аналіз інформації, що надається в програмах спортивних новин, показав, що 60 % ефірного часу, від 2-х до 5-ти хвилин, віддається інформації про результати спортсменів на чемпіонатах Європи та світу, кубках світу та інших великих змаганях. На висвітлення українських чемпіонатів, головних подій українського спортивного життя, як правило, не залишається часу або дається лише дуже короткий коментар. Очікування глядачів могли би задовольнити такі програми, як «Спорт і ми», «Футбольні діалоги», «Зірковий гість», «Олімпійські меридіани», «Сильний четвер», що виходили на Першому національному каналі. Але вони протрималися в ефірі менше року. Подібна ситуація з авторськими спортивними передачами на всіх українських телеканалах. Однією з причин такого становища є те, що спортивні передачі не мають сталого часу виходу в ефір. Це стосується всіх спортивних програм, на всіх каналах. Зрозуміло, що це все не сприяє високому рейтингу.
Що стосується трансляцій зі змагань, то коло видів спорту, що транслюється вітчизняним телебаченням, обмежується трьома-чотирма: футбол, хокей, баскетбол, фігурне катання або лижі, біатлон, залежно від календаря змагань. Зовсім відсутні освітні передачі, спортивні уроки, які могли б навчити населення руховим навичкам і вмінням. Можливо це пов’язано з тим, що українські глядачі мають змогу дивитися передачі на спеціалізованих спортивних каналах. Але сьогодні в Україні не існує загальнодоступного спортивного каналу. Однією з причин цього є те, що проблемою будь-якого спортивного каналу є висока вартість контенту, яка сьогодні в Україні не окупається через недостатню спроможність рекламного ринку. Але попит на спортивні телеканали серед населення нашої країни є, про що свідчать результати дослідження, проведеного GfK Ukraine у травні 2012 року, за якими канал «Eurosport» є найбільш затребуваним спортивним каналом в кабельних мережах України. Контент-аналіз тематики каналу «Eurosport» показав, що вона є дуже різноманітною, інформаційний супровід трансляцій відзначається високим рівнем майстерності коментаторів. Для загального «оживлення» трансляцій в програмах часто показують те, що зазвичай залишається за кадром (сцени в роздягальнях, де спортсмени радіють перемозі, розбирають матч або ведуть приватні розмови). Телеканал вдається до альтернативних стилістичних висловлювань про спорт (наприклад, демонстрація смішних сцен, спортивних курйозів, промахів, падінь), розширюючи репертуар жанрів, з перспективи яких можуть висвітлюватися змагання.
Для порівняння було проведено контент-аналіз українського спортивного каналу «Спорт-1», за результатами якого встановлено, що значну частину ефірного часу на цьому телеканалі займають трансляції футбольних (31,8 %) та баскетбольних (18,2 %) чемпіонатів. Проблемою, характерною для телеканалу «Спорт-1», є непропорційність висвітлення різних видів спорту, основний наголос робиться головним чином на футболі, баскетболі, настільному тенісі, а види спорту, в яких українські спортсмени досягли помітних успіхів – плавання, велосипедний спорт, боротьба вільна і греко-римська, гімнастика, на превеликий жаль, не висвітлюються належним чином. Крім того, на каналі спостерігається гіпертрофія у висвітленні закордонного професійного спорту порівняно з національним та масовим. Також спостерігається поверховість коментарів при трансляції спортивних подій, що можна пояснити недостатньою кваліфікацією українських журналістів. Показано, що українські мас-медіа найчастіше не враховують інформаційних потреб, запитів і сподівань глядацької аудиторії, що знижує інтерес не тільки до того чи іншого телеканалу, але й до спорту взагалі.
Зазначено, що в соціальному конструюванні спорту засобами масової комунікації велику роль відіграє якість інформації, що надається. На підставі проведеного аналізу зроблено висновок про недостатній рівень фахової підготовки спортивних журналістів в Україні. Для покращення якості спортивних телетрансляцій, телерепортажів, коментарів запропоновано низку заходів, зокрема: створення конкуренції між спортивними каналами; покращення технічного обладнання та збільшення його кількості; збільшення кількості прямих трансляцій; тісна співпраця з іноземними колегами; підвищення фаховості спортивних журналістів, режисерів, операторів.
Зазначено, що вплив масової комунікації на свідомість людей нерідко досягається за допомогою формування й популяризації стереотипів, міфів та іміджів. Аналіз спортивного дискурсу ЗМК дозволив установити, що загальним принципом формування стереотипів є співвіднесення спортивних реалій з реаліями значущих соціальних сфер (політики, культури), із загальнолюдськими (життям, смертю, здоров’ям), соціальними (морально-етичними) цінностями тощо, на підставі чого було виділено і проаналізовано низку соціально-оціночних стереотипів, що репрезентуються у ЗМК: політичний, культурологічний, морально-етичний, естетичний і біологічний. Досліджено гендерні стереотипи у спорті і доведено, що вони поширюються і сьогодні у спортивних ЗМК. Підкреслено, що максимальна стереотипізація спорту спрощує спорт і змінює його справжній зміст. |
