РОМАНЦОВА СВІТЛАНА ВАСИЛІВНА ЗАПОБІГАННЯ СЕКСУАЛЬНОМУ НАСИЛЬСТВУ ЩОДО ДІТЕЙ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, висвітлено ступінь її наукової розробленості, визначено об’єкт і предмет дослідження, його мету та завдання, а також методологічну й емпіричну бази, наведено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, розкрито наукову новизну, вказано на практичне значення одержаних результатів та наведено дані щодо їх апробації.
Розділ 1 «Загальні засади дослідження сексуального насильства щодо дітей» складається із трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1 «Стан дослідження у кримінологічній теорії актуальних проблем сексуального насильства щодо дітей» з’ясовано, що у кримінологічній теорії сексуальне насильство спочатку розглядалось у контексті жорстокого поводження з дітьми. За результатами огляду сучасного стану розроблення цієї проблематики у кримінологічній теорії встановлено необхідність удосконалення кримінально-правової оцінки сексуального насильства, зважаючи на особливості його проявів та наслідків щодо дітей. Констатовано, що окремі аспекти є взагалі недослідженими, а позиції авторів щодо окресленого питання - суперечливими, що перешкоджає на практиці належному запобіганню сексуальному насильству щодо дітей.
У підрозділі 1.2 «Поняття сексуального насильства щодо дітей» окреслено кримінологічний зміст поняття сексуального насильства щодо дітей. З’ясовано, що в чинному законодавстві України поняття «сексуальне насильство» закріплено у Законі України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15 листопада 2001 року. Водночас вчинення цього злочину не обмежується осередком родини, а його специфічні прояви є різними. Проаналізовано наукові дефініції поняття сексуального насильства щодо дітей, охарактеризовано основні ознаки, що відображають кримінологічний зміст цього поняття, та запропоновано його авторське визначення.
У підрозділі 1.3 «Форми проявів сексуального насильства щодо дітей» досліджено родові й видові форми проявів сексуального насильства щодо дітей. Розглянуто класифікації проявів сексуального насильства щодо дітей. Зважаючи на те, що сексуальні стосунки з дитиною є можливим проявом сексуальних девіацій, акцентовано на доцільності виокремлення медичних і юридичних форм проявів сексуального насильства.
Розділ 2 «Кримінологічна характеристика сексуального насильства щодо дітей» складається із трьох підрозділів.
У підрозділі 2.1 «Кримінологічна характеристика злочинних проявів сексуального насильства щодо дітей» узагальнено, що в структурі злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості провідне місце посідає зґвалтування (43,5%), задоволення статевої пристрасті неприродним способом (30,5%), розбещення неповнолітніх (20,9%), що опосередковано може свідчити про наявність сексуальних девіацій в осіб, котрі їх вчиняють. Дослідження географії вказує на поширеність сексуального насильства щодо дітей здебільшого у великих за густотою населення та курортних регіонах країни, куди зазвичай прямують діти, які займаються бродяжництвом і жебракуванням. Здійснено порівняльний аналіз кримінологічних показників різних проявів сексуального насильства щодо дітей.
У підрозділі 2.2 «Кримінологічна характеристика осіб, які вчинили сексуальне насильство щодо дітей» висвітлено, що сексуальне насильство щодо дітей зазвичай вчиняється задля задоволення статевої пристрасті (55,5%), тоді як злочинні прояви сексуального насильства щодо дітей, що не належать до категорії статевих, за правило, мають корисливий мотив.
Узагальнено кримінологічний портрет осіб, які вчиняють сексуальне насильство щодо дитини. Зокрема, акцентовано на тому, що останніми роками почастішали випадки вчинення сексуального насильства неповнолітніми та літніми особами. Особи, які на момент вчинення сексуального насильства щодо дитини працювали, здебільшого позитивно характеризувалися за місцем праці (75,1%), що свідчить про їхнє вміле приховування від оточуючих наявних девіацій на сексуальному ґрунті. Водночас 75% осіб, які вчинили сексуальне насильство щодо дитини, були її знайомими чи близькими родичами, 82% - перебували у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння.
У підрозділі 2.3 «Загальна характеристика дитини-жертви сексуального насильства» розкрито зміст соціально-демографічних, інтелектуальних, морально- психологічних, фізіологічних та інших ознак, що найбільше притаманні дітям- жертвам сексуального насильства. У рамках вивчення механізмів віктимізації з’ясовано, що на формування віктимності дитини істотний вплив спричиняє атмосфера, яка панує в сім’ї, та особливості сімейного виховання. За результатами анонімного анкетування жертв сексуального насильства встановлено, що 5,4% із них зазнали сексуального насильства у віці від 5 до 10 років; 9,2% - від 10 до 14 років, 75,4% - від 14 до 18 років. Практично усі респонденти виокремили наявність сексуальних домагань через мережу Інтернет.
Розділ 3 «Система запобігання сексуальному насильству щодо дітей» складається із чотирьох підрозділів.
У підрозділі 3.1 «Кримінологічний аналіз організаційно-правового забезпечення запобігання сексуальному насильству щодо дітей» доведено, що становлення сучасного організаційно-правового забезпечення запобігання сексуальному насильству щодо дітей в Україні передусім пов’язано з ратифікацією 27 лютого 1991 р. Верховною Радою України Конвенції про права дитини. Систематизовано напрями, за якими найбільш продуктивно розвивалися організаційно-правові засади запобігання проявам сексуального насильства щодо дітей в Україні. Підсумовано, що організаційно-правове забезпечення запобігання проявам сексуального насильства щодо дітей в Україні загалом відповідає міжнародним стандартами.
У підрозділі 3.2 «Загальносоціальні засади запобігання сексуальному насильству щодо дітей в Україні» обґрунтовано, що істотному зменшенню проявів сексуального насильства щодо дітей найперше сприятиме удосконалення загальносоціальних засад запобігання. Визначено пріоритетні сфери застосування заходів загальносоціального характеру стосовно запобігання сексуальному насильству щодо дітей. Розкрито зміст соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально- виховних, культурологічних, медико-соціальних та інших загальносоціальних заходів запобігання сексуальному насильству щодо дітей.
У підрозділі 3.3 «Спеціально-кримінологічне запобігання сексуальному насильству щодо дітей в Україні» з’ясовано особливості, які ускладнюють спеціально-кримінологічне запобігання сексуальному насильству щодо дітей. Визначено комплекс заходів запобігання проявам сексуального насильства щодо дітей із використанням можливостей комп’ютерних технологій і мережі Інтернет. Запропоновано низку заходів-нагляду, контролю, а також правообмежувальних заходів, що можуть убезпечити дітей від проявів сексуального насильства за місцем навчання чи проведення дозвілля. Обґрунтовано доцільність застосування заходів запобігання сексуальному насильству щодо дітей на ранніх стадіях його розвитку. Проаналізовано сучасні форми й методи спеціально-кримінологічного запобігання сексуальному насильству щодо дітей та узагальнено комплексні рекомендації щодо подальшого удосконалення діяльності відповідних суб’єктів.
У підрозділі 3.4 «Віктимологічний напрям запобігання сексуальному насильству щодо дітей в Україні» аргументовано, що сервісний метод належить розглядати як базисний метод віктимологічного запобігання сексуальному насильству щодо дітей. Окреслено першочергові завдання віктимологічного напряму запобігання сексуальному насильству щодо дітей. Представлено поетапну модель віктимологічного впливу залежно від стадій розвитку сексуального насильства щодо дитини. Узагальнено комплекси першочергових заходів у рамках ранньої, безпосередньої віктимологічної профілактики та віктимологічної профілактики рецидиву сексуального насильства щодо дитини.