У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито його значимість для розвитку науки і практичної діяльності, відображено зв’язок теми з науковими планами й програмами, визначено мету, завдання, гіпотезу, об’єкт, предмет дослідження, охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних наукових результатів, характер апробації результатів та особистий внесок здобувача.
У першому розділі “Трансформація інституту права власності як передумова розвитку бухгалтерського обліку активів” висвітлено результати дослідження передумов формування економіко-правових відносин; обґрунтовано теоретичні положення з оптимізації системи бухгалтерської освіти шляхом уточнення прав, обов’язків, відповідальності, кваліфікаційних вимог бухгалтера в системі управління підприємством; проаналізовано відповідність системи бухгалтерського обліку рівню розвитку інституту права власності; досліджено сутність і складові категорії “майно”, практику її застосування в обліковій термінології.
Аналіз передумов формування економіко-правових відносин вказує, що визначальною з них є обмеженість ресурсів. За таких умов як перед державою, так і перед кожним суб’єктом господарювання гостро постає необхідність раціонального та ефективного використання економічних ресурсів. Їх обмеженість є рушійною силою, що спонукає до формування та розвитку політики раціонального господарювання окремого підприємства як складової економічного механізму, формування економіко-правових відносини на рівні країни, регіону, планети. Це дозволяє диференціювати права конкретних суб’єктів щодо обмежених ресурсів, встановлювати порядок обміну такими правами та визначати порядок присвоєння доходів від користування останніми. Якщо процесуальна сторона вказаного питання реалізується, в першу чергу, через формування та застосування системи права в конкретній країні, то господарська сторона щодо визначення обсягу прав та зобов’язань у вартісному вираженні, моментів їх визнання та припинення, обсягу ресурсів (у натуральному та грошовому вимірнику), які перебувають у суб’єкта господарювання на різних правових режимах, може бути успішно реалізована для цілей управління за рахунок відповідної організації бухгалтерського обліку. Практична реалізація існуючих теорій управління обмеженими ресурсами та розвитку стратегічної концепції управління в Україні ускладнені наявністю груп виділених бар’єрів: недієвість інституту права власності; неналежне інформаційне забезпечення стратегічного управління та економічного аналізу, у т. ч. облікове; відносно низький рівень підготовки облікових кадрів.
Аналіз змістовного наповнення навчальних нормативних дисциплін циклу фахової підготовки дає підстави стверджувати про неготовність випускників за спеціальністю “Облік і аудит” до формування масиву інформації, яка б могла бути використана для цілей управління активами підприємства. У роботі визначено теоретичні положення з оптимізації системи бухгалтерської освіти шляхом уточнення прав, обов’язків, кваліфікаційних вимог бухгалтера в системі управління майном підприємства, що забезпечує підтримання професійних компетенцій бухгалтера. Це може бути реалізовано шляхом перегляду та зміни змістовного наповнення навчальних дисциплін і кількості годин, відведених на лекційні та практичні заняття з дисциплін циклу фахової підготовки бухгалтерів. Дані пропозиції сприяють подоланню низького рівня підготовки фахівців з бухгалтерського обліку для підвищення якості, престижності професії та ролі професійних компетенцій бухгалтера у побудові та реалізації стратегічної теорії управління активами вітчизняних підприємств.
Стан досліджень і наукового пізнання власності та облікового забезпечення управління нею досі не знайшов одностайного висвітлення у літературних джерелах, незважаючи на те, що розуміння цієї категорії надзвичайно важливе в аспекті різноманітних суспільних відносин. Причиною цього є те, що власність як суспільний інститут змінюється разом із суспільством, а її стан та зміни є визначальними щодо розвитку господарських відносин. Сьогодні існують різні підходи до тлумачення категорії “власність”, однак, вказана множина не забезпечує системності розуміння досліджуваної категорії, не зважаючи на значну увагу дослідників, приділену даному питанню. Неоднозначне розуміння власності призводить до неможливості організації системи бухгалтерського обліку, яка б відповідала існуючій системі права та превалюючій теорії власності в конкретній країні. Прикладом такої невідповідності є національна система бухгалтерського обліку, яка несистемно враховує інститут права власності. Результатом ситуації, що склалася нині в Україні, є неповнота бухгалтерської інформації, що надається користувачам. Це, в першу чергу, пов’язано з тим, що не всі складові правомочності права власності та різні їх комбінації знаходять об’єктивне відображення в національній системі бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік та методологія, покладена в його основу, нерозривно пов’язані з рівнем розвитку системи права та превалюючої економічної теорії. На основі аналізу базових положень економічної теорії підприємство запропоновано трактувати як сукупність переданих прав його агентами-засновниками на майно для управління ним з метою максимізації прибутку. Акти обміну в межах господарських договорів трактуються як обмін правами власності (або їх окремими правомочностями) на майно, а господарський процес – як повна або часткова передача агентами прав на ресурси для максимізації економічних вигод або участі в управлінні. Доведено, що методологія бухгалтерського обліку має відповідати стану розвитку інституту права власності для достовірного відображення господарських явищ і процесів на мікрорівні й надання на макрорівні узагальнюючої інформації для цілей управління про виражений у грошовому вимірнику обсяг майна підприємства та його правові режими. Визначено напрями розвитку системи бухгалтерського обліку активів: узгодження термінологічного апарату в рамках бухгалтерського, податкового, цивільного та господарського законодавства; побудова концепції визнання активів з урахуванням правових режимів майна; удосконалення методичного інструментарію бухгалтерського обліку та економічного аналізу через призму врахування правових режимів майна. Окреслені напрями є основою адаптації системи бухгалтерського обліку активів відповідно до стану та умов розвитку вітчизняного інституту права власності в цілях реалізації та максимізації економічних вигод.
Розвиток бухгалтерського обліку свідчить про застосування протягом тривалого часу категорії “майно”, змістовне наповнення якої змінювалося з ускладненням економіко-правових відносин. Характерною відмінністю у визначенні складових майна відповідно до норм чинних Цивільного та Господарського кодексів України порівняно з трактуванням майна ЦК УРСР є включення до його складу майнових прав та нематеріальних активів, вартість яких має бути представлена в балансі або інших передбачених формах фінансової звітності. Виконання вказаної норми нині ускладнене через існування значного відриву у термінологічному апараті цивільного, господарського законодавства та нормативних документів з регулювання організації та ведення бухгалтерського обліку. Зокрема в останніх відсутнє категорія “майно” та одночасно категорія “активи” не передбачена у чинному цивільному й господарському законодавстві (рис. 1). Це ускладнює обґрунтування управлінських рішень через неточність бухгалтерської інформації; освітню діяльність – у зв’язку зі складністю формування компетентісних характеристик фахівців з бухгалтерського обліку; наукову діяльність – через необхідність обґрунтування точок перетину категорій “активи” та “майно” та варіанту можливого їх узгодження.
Доведено необхідність застосування категорії “майно” в термінологічно-категорійному апараті бухгалтерського обліку, що дозволить наблизити положення цивільного, господарського, податкового законодавства, уникнути неточностей та багатоваріантності трактування базових понять у процесі прийняття управлінських рішень в різних сферах застосування бухгалтерських знань.
У другому розділі “Методологія бухгалтерського обліку активів в умовах трансформації інституту права власності” запропоновано розширений склад об’єктів бухгалтерського обліку, що дозволяє врахувати законодавчо передбачені операції з майном та зміною його правових режимів; проведено критичний аналіз відповідності сучасних концепцій бухгалтерського обліку визнання активів напрямам теоретико-методологічних розробок у сфері права власності, а також інформаційним потребам користувачів бухгалтерської інформації; проаналізовано зміст категорії “активи” та взаємозв’язок зі спорідненими категоріями, уточнено трактування категорії “активи”.
Аналіз розвитку вчення про об’єкти бухгалтерського обліку та динаміки їх зміни в історичному аспекті, а також облікових теорій, вказує на зміну уявлень про необхідність врахування в системі бухгалтерського обліку юридичних прав та зобов’язань, що випливають з господарських договорів, а також права власності та його окремих правомочностей. Даному питанню з різним ступенем деталізації облікових об’єктів за вказаними критеріями приділяли увагу переважно представники юридичної теорії бухгалтерського обліку. Оцінка методологічних положень бухгалтерського обліку та стану їх розвитку в Україні вказує на відсутність належної уваги до даного питання та неврахування множини передбачених чинним законодавством варіацій правових режимів у методології бухгалтерського обліку. На основі аналізу положень чинного законодавства щодо правових режимів і допустимих операцій з їх встановлення та зміни запропоновано розширити склад об’єктів бухгалтерського обліку (рис. 2).
Запропонований підхід до розширення складу об’єктів бухгалтерського обліку дозволяє удосконалити елементи його методу та на основі їх застосування врахувати законодавчо передбачені операції з майном та зміною його правових режимів, що також підвищує повноту та достовірність бухгалтерської інформації для обґрунтування управлінських рішень.
