РОЗВИТОК І СТАНОВЛЕННЯ ТОПОГРАФІЇ ГОРТАНІ В РАННЬОМУ ПЕРІОДІ ОНТОГЕНЕЗУ ЛЮДИНИ

Краткое содержание

Матеріал і методи дослідження. Матеріалом морфологічного дослідження слугували 115 препаратів гортані зародків,  передплодів, плодів і новонароджених людини, які одержували з акушерсько-гінекологічних закладів м. Чернівці, колекції серій гістологічних і топографо-анатомічних зрізів із фонду кафедр анатомії людини, анатомії, топографічної анатомії та оперативної хірургії Буковинського державного медичного університету.

            Комісією з етичних питань та біоетики Буковинського державного медичного університету (протокол 31 від 06.11.08 р.) встановлено, що проведені дослідження відповідають принципам Гельсінської декларації, прийнятої Генеральною асамблеєю Всесвітньої медичної асоціації (1964-2000 рр.), конвенцією Ради Європи про права людини та біомедицину (1997 р.) та наказу МОЗ України № 231 від 01.11.2000 р.

При виконанні дослідження застосований комплекс адекватних морфоло­гічних методів, який передбачає виготовлення і вивчення серій гістологічних та топографо-анатомічних зрізів, фотографування, звичайне і тонке препарування за допомогою бінокулярної лупи МБС-10, виготовлення графічних і пластичних реконструкцій, ін’єкції судин, комп’ютерної та магнітно-резонансної томографії.

Метод мікроскопічного дослідження використаний для визначення особливостей закладки, синтопії гортані, становлення структурних її компонентів, які макроскопічними методами дослідити неможливо. Після вимірювання тім’яно-куприкової довжини (ТКД) біологічних об’єктів, фіксації та зневоднення їх заливали в парафін. Виготовлення серій послідовних гістологічних зрізів із парафінових блоків проводили в одній із трьох площин тіла ембріона – сагітальній, фронтальній та  горизонтальній. Товщина зрізів коливалася від 5 до 10 мкм. Зіставлення отриманих серій дозволяло всебічно дослідити будову окремих структур та їх взаємовідношення. Для отримання диференційованого поліхромного забарвлення неоднорідних тканин використане додаткове забарвлення серії гістологічних зрізів гематоксиліном і еозином та борним карміном. Виміри структур проводили окуляр-мікрометром і мікро-метричною лінійкою, проводили фотографування препаратів.

Для одержання даних про просторові взаємовідношення органів та структур ділянки шиї на ранніх стадіях онтогенезу людини використали способи графічного та пластичного реконструювання.

Виготовлення топографо-анатомічних зрізів препаратів виконувалося за допомогою мікротома. Звичайне і тонке препарування виконувалося під контролем бінокулярної лупи МБС-10. Додатково застосовано комп’ютерну томографію, магнітно-резонансну томографію і стереофотографування. Варіаційно-статис­тична обробка цифрових даних, які одержані при морфометрії, проведена за методикою Р.Б. Стрелкова (1986) і Б.В. Шутки (1995). Критерій вірогідності становить Р ≥95%.

Результати дослідження та їх обговорення. Зародковий період, який охоплює шість тижнів внутрішньоутробного періоду розвитку, досліджений нами на підставі вивчення послідовних гістологічних зрізів 20 препаратів 3,0 – 13,0 мм тім’яно-куприкової довжини, виготовлення графічних та пластичних реконструкційних моделей.

За нашими даними на четвертому тижні внутрішньоутробного періоду розвитку виникає вентральний випин стінки первинної кишки на межі її глоткового (головного) відділу з тулубом. Випин відокремлюється від головної кишки, за винятком його краніальної частини, де зберігається зв'язок між травним і дихальним трактами, свідченням цього є епітеліальна вистилка нижніх дихальних шляхів. У зародків 3,0 - 4,0 мм ТКД передня кишка є верхнім відділом ембріональної кишки. Вона представлена епітеліальною трубкою. Головний її кінець закінчується сліпо. Вона вистелена одношаровим епітелієм, який представлений високими циліндричними клітинами з видовженими овальними ядрами.

Встановлено, що зачаток дихальної трубки наприкінці 4-го тижня розташо-вується на передній стінці первинної кишки у вигляді порівняно широкої заглибини у зародків 4,0 – 5,0 мм ТКД.

У зародків 6,0 – 7,0 мм ТКД (5-й тиждень внутрішньоутробного розвитку) продовжується ускладнення будови епітелію передньої кишки. Число клітин, що входить до складу дворядного пласту, починає швидко збільшуватися. Вистилка кишки трансформується в багаторяд­ний пласт. Клітинні елементи представлені трьома і більше рядами клітин.

У зародків 5,8-8,0 мм ТКД зачаток гортані нагадує собою вузький циліндричний тяж, який розвивається внаслідок замикання та відокремлення епітеліального жолобка від вентральної стінки передньої кишки. Вхід до гортані має вигляд вузької щілини, витягнутої у передньозадньому напрямку, обмеженої двома слабко вираженими черпакуватими валками. Краніальна межа гортані проходить через передню кишку на рівні згущення клітин мезенхіми – зачатка перснеподібного хряща. Стінка гортані представлена одношаровим однорядним війчастим епітелієм.

Вентральне зрощення 3-ї і 4-ї зябрових дуг є утворенням, яке дещо виступає в просвіт. У нього з фронтального боку входять 2 дуги. Порожнина швидко звужується над 3-ю дугою, але позаду 3-го розтвору зменшується поступово до рівня заднього кінця борозни. Підвищення на краях гортанної щілини (борозни) прямують разом з нею догори 4-х кишень; стінки щілини щільно притиснені одна до одної у вигляді жолобка, – таким чином не виявляється жодного отвору, що надійно захищає нижній кінець – вхід в трахею.

У зародків 10,0 мм ТКД з’являється зачаток надгортанника. Він представ­лений мезенхімним валком, який вкритий недиференційованим епітелієм.

У зародків 9,0-12,0 мм ТКД (6-й тиждень внутрішньоутробного розвитку) у каудальному відділі передньої стінки глотки на рівні відгалуження трахео-легеневого зачатка з'являється парне потовщення мезенхіми у вигляді черпаку­ватих валків з дорсально спрямованою вирізкою (майбутній міжчерпакуватий простір) та поперечний валок, які відмежовують вхід у дихальну трубку.

 У передньому відділі вузької щілини входу до гортані утворюється поперечна складка слизової оболонки – зачаток надгортанника, а вхід до гортані набуває Т-подібної форми. Спостерігається компактна острівцева організація мезенхіми з появою окремих хондроцитів. Просвіт зачатка гортані вистелений одношаровим однорядним епітелієм, проте висота клітин збільшується, що є передумовою формування одношарового дворядного епітелію.

У зародків 12,0 – 13,0 мм ТКД вузли нервових сплетень блукаючих нервів розміщені більш краніально у порівнянні із зародками 9,0 мм ТКД. У безпосередній близькості до загальних сонних артерій знаходяться великі стовбури блукаючих нервів діаметром до 130 мкм. Вони віддають гілки верхнього та нижнього гортанних нервів діаметром 36-40 мкм. Бранхіогенна група залоз обмежена зверху верхніми щитоподібними артеріями та верхніми гортанними нервами, з боків – судинно-нервовими пучками шиї.

            Наприкінці зародкового періоду чіткого відмежування зачатків глотки і гортані не спостерігається, оскільки вони оточені спільним шаром мезенхіми. Гортань представлена потовщенням мезенхіми, розташованої безпосередньо біля входу в дихальну трубку. Проекція гортані відповідає рівню І-ІІ шийних хребців.

Отже, впродовж зародкового періоду розвитку відбувається закладка гортані та суміжних органів. За рахунок розвитку зябрових дуг і утворення між ними зябрових кишень починається розвиток основних складових гортані. Наприкінці зародкового періоду гортань має форму щілини, звуженої в каудальному напрямку. Відбувається закладка судинних та нервових елементів.

У передплодів 14,0-20,0 мм ТКД (7-й тиждень внутрішньоутробного періоду розвитку) продовжується диференціювання структурних складових гортані та суміжних структур.

У передплодів 15,0 мм ТКД починають виявлятися контури перснепо­дібного і щитоподібних хрящів, а у передплодів 19,0 мм ТКД – контури черпакуватих хрящів.

У передплодів 15,0 мм ТКД, коли ще не визначені чіткі контури хрящів гортані, виявляється кінцевий поділ поворотних нервів на дві гілки. Із них одна більш виражена, прямує до первинної основи гортані, друга, меншого калібру, вступає в зачаток стравоходу.

У передплодів 18,0-19,0 мм ТКД починає виявлятися хрящовий остов гортані, коли визначається зачаток надгортанного хряща. На даному етапі розвитку  виявляються чіткі контури трахейної трубки. Добре виражене нервове сплетення в ділянці перснеподібного хряща і зачатка щитоподібної залози, воно має зв’язок з верхнім шийним симпатичним вузлом.

У передплодів довжиною 20,0 мм ТКД, на поперечних зрізах дна ротової порожнини чітко визначається роздвоєння глоткового мішка на два відділи: передній, що прямує до зачатка легень, і задній, що є по суті стравохідним відділом травної трубки.

У місцях утворення майбутніх хрящів відбувається згущення мезенхіми  у вигляді окремих концентричних скупчень. Зазначені мезенхімальні скупчення розташовуються з переднього боку глоткової кишені. На сагітальних зрізах визначаються три таких скупчення поблизу ротоглотки та верхнього відділу дихальної трубки. Два з них знаходяться на рівні дна ротової порожнини, що топографічно відповідає зачаткам хрящів гортані – щитоподібному та перснеподібному; третє мезенхімальне скупчення розташовується дещо нижче.

У передплодів 25,0-27,0 мм ТКД, що відповідає 8-му тижню внутрішньо-утробного періоду  розвитку, на поперечних зрізах  визначено, що на дні ротоглотки в каудальних відділах глоткової кишені мезенхімальні підвищення набувають дещо видовженої форми та розташовуються поперечно, які описані на попередній стадії розвитку. Це анатомічне утворення відповідає перснеподібному хрящу. Голосова щілина має неправильну форму і знаходиться на одному рівні з ротоглоткою.

У передплодів 28,0-32,0 мм ТКД (9-й тиждень розвитку) хрящі гортані чітко виражені. М’язи вже диференційовані. Майже закінчується розвиток голосових зв’язок.

У передплодів 50,0-54,0 мм ТКД (10-й тиждень внутрішньоутробного розвитку) анатомо-топографічна основа гортані добре виражена і за будовою наближується до дефінітивного стану. Просвіт її широкий, має Т-подібну форму з добре вираженими складками, вистелений одношаровим циліндричним епітелієм, переважно дворядним, де-не-де вкритим війками. У міжчерпакуватому просторі війок не зустрічається.

Хрящі гортані є похідними ектомезенхіми. При наступних процесах хрящеутворення будь-яких специфічних особливостей, характерних для хрящів ектомезенхімального походження, нам визначити не вдалось.