Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Каталог авторефератов / ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ НАУКИ / Теория и методика воспитания (по направлениям и сферам деятельности)
Название: | |
Тип: | Автореферат |
Краткое содержание: |
a. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету і завдання, розкрито наукову новизну, теоретичне, практичне значення роботи, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження. У першому розділі – „Теоретичні аспекти розвитку інформологічної культури учнів середнього шкільного віку у процесі естетичної діяльності” проаналізовано стан проблеми осмислення освітнього простору культури; визначена сутність, компонентна структура та функції інформологічної культури; конкретизовано характеристики процесу естетичної діяльності в інтегративному виховному середовищі середнього загальноосвітнього навчального закладу. Стрімкий темп інформаційних змін створює відчуття нестабільності і нестійкості світу, формує прагнення віднайти орієнтири в універсальних цінностях культури. Однак спроби теоретично осмислити складний феномен, яким є культура, мають нетривалу історію. Лише з XVII ст. поняття cultura використовується в значенні, близькому до сучасного. У XVIII ст. І. Гердер почав досліджувати своєрідність культури різних епох і народів. О. Іванченко звертає увагу на те, що дохристиянською абеткою слово „культура” у буквальному сенсі розумілося як „Корінь („чоловік та жінка”) Зорі („світло знань”), що несе любов у русі родин до Істини”. М. Реріх, за співзвуччям з латинським „култус” і слов’янським „ура”, перекладав його як „поклоніння Світлу”. Жодна культура неможлива без знань про світ, способів їх передачі й рівня оволодіння ними. Таким чином, культура виявляється у двох формах (внутрішній і зовнішній). З одного боку, вона існує в людині, з іншого – культура суспільства може протистояти окремій людині як система норм, цінностей, наукових теорій, творів мистецтва, речей, а також заборон, табу, меж поведінки й діяльності. Естетичне виховання гармонізує й розвиває духовні здібності людини. Його роль помітна у розвитку пізнавальних здібностей особистості, адже естетичні почуття пробуджують не тільки моральні, але й інтелектуальні прагнення в людині. Відомо, наприклад, яка роль належить естетичній мотивації у творчій діяльності видатних представників найрізноманітніших професій – учених, інженерів, конструкторів та ін. У зв’язку з чим виникає гостра необхідність пошуку нових підходів до організації естетичної діяльності в загальноосвітніх закладах. Вона відкриває інший, цілісний спосіб бачення, відчуття й розуміння культури. На нашу думку, естетична діяльність – вид духовно-практичного освоєння й гармонійного перетворення світу, що є своєрідним регулятором людських взаємин, сприяє цілісному охопленню на індивідуальному рівні особливостей культури певної епохи, розумінню її єдності й стилістичного споріднення та є складовою діяльності людини, що розвиває її духовний світ. Навчити учня сприймати вже готові продукти естетичної діяльності – це важливий, проте не повний комплекс усіх завдань естетичного виховання. Оцінюючи інтеграційну роль естетичної діяльності, можна стверджувати, що вона позитивно впливає на рівень розвитку загальної культури особистості. Тому для конкретизації характеристик естетичної діяльності як виду духовно-практичного освоєння й гармонійного перетворення світу, ми звернули увагу на визначення сутності таких понять як „інтеграція” та „інтегрованій підхід”. Сутність інтеграції (у контексті педагогіки, психології, художнього сприйняття), як цілісного впливу на становлення особистості, її форми і види розкрито в працях М. Вашуленка, С. Гончаренка, О. Рудницької та ін. Ідея інтегративного підходу в педагогіці була започаткована в працях її основоположників: Й. Гербарта, А. Дістервега, Я. Коменського, Дж. Локка, Й. Песталоцці, Ж. Руссо. Слово „інтеграція” походить з латинської мови та означає відновлення, поповнення, об’єднання в ціле будь-яких частин. Отже, педагогічна інтеграція в найширшому значенні слова – це процес і результат розвитку, становлення й формування багатомірної людської цілісності в умовах здійснення інтегративно-педагогічної діяльності. При цьому, розвиток – це процес поступальної зміни фізичних, душевних і духовних властивостей людини; становлення – виникнення фізичних, душевних і духовних новоутворень у людині; формування – знаходження фізичними, душевними й духовними новоутвореннями відносної усталеності, визначеності й закінченості. Все це в якості кінцевих наслідків має соціалізацію в широкому й вузькому значенні, персоналізацію та індивідуалізацію. Характеристиками інтегративного виховного середовища визначено: а) універсальність і поліморфічність інтеграції; б) взаємозумовленість процесів інтеграції й дезінтеграції навчально-виховного процесу; в) органічна єдність цілого і його частин; г) нерозривний зв’язок процесу й результату. Створення інтегративного виховного середовища припускає використання поетапних дій. Таке середовище охоплює три основні сфери діяльності: когнітивну (пізнавальну), афективну (емоційно-цінісну) і психомоторну (поведінкову). Педагогічне керування процесом естетичної діяльності в інтегративному виховному середовищі середнього загальноосвітнього закладу є поліструктурним. У центрі інтегративного виховного середовища – учень, його потенційні можливості щодо динаміки процесів розвитку, становлення й формування індивідуально-психологічних новоутворень. Суть нової освітньої парадигми у тому, що навчальний предмет розглядається не як самоціль, а як засіб навчання й виховання, основною метою якого є гармонійний розвиток особистості дитини, зокрема розвиток її інформаційно-логічної культури. Термін „інформологічна культура” вперше запропонував І. Зязюн у монографії „Філософія педагогічної дії”. Конкретизація поняття „інформаційно-логічна культура особистості” здійснюється у дисертаційній роботі Р. Сафарової, що була виконана у Росії (Тюмень, 2005). Теоретичний аналіз наукових джерел, власні наукові розвідки дали змогу уточнити суть поняття „інформологічна культура”. Це специфічна характеристика життєдіяльності особистості з розвиненим логічним та нелінійним стилем мислення, що зв’язана з: – єдністю естетичних знань, переконань, почуттів, навичок і норм діяльності й поведінки; – здатністю реалізовувати власні творчі можливості особистості через уміння й навички використовувати необхідний набір ключових компетентностей; – індивідуальним інформаційним сприйняттям знань про навколишній світ, що передбачає суттєву модифікацію інформаційних потоків; – інтеграцією всебічної інформації про соціальні процеси, технічні засоби підтримки цих явищ, а також усвідомленням/рефлексією необхідності та доцільності цих процесів. Логіка й інформація в аспекті культури є взаємозалежними й поєднуються в процесі пізнання, самостійного творчого мислення, під час засвоєння спеціальних методів і прийомів доказового міркування. Складовими елементами інформологічної культури, які уточнено відповідно до її функцій, є емоційно-оцінний компонент (індивідуальне інформаційне сприйняття знань про навколишній світ, що передбачає суттєву модифікацію інформаційних потоків: аксіологічна і перетворювальна функції); когнітивний компонент (інтеграція всебічної інформації про соціальні процеси, технічні засоби підтримки цих явищ, а також усвідомлення/рефлексія необхідності та доцільності цих процесів: інформаційна та пізнавальна функції); поведінковий компонент (здатність реалізовувати власні творчі можливості особистості через уміння й навички використовувати необхідні ключові компетентності: комунікативна, нормативна і знакова функції) інформологічної культури. Специфіка розвитку інформологічної культури в учнів середнього шкільного віку визначається: по-перше, віковими та індивідуальними особливостями дітей; по-друге – специфікою проявів функціонування конкретизованих компонентів за визначеними функціями. Основою розвитку інформологічної культури особистості як форми життєдіяльності є естетична діяльність. У другому розділі – „Структурно-функціональна модель розвитку інформологічної культури учнів середнього шкільного віку у процесі естетичної діяльності” – конкретизовані критерії, показники та рівні розвитку інформологічної культури учнів середнього шкільного віку; описано методику діагностики цих рівнів; визначено й теоретично обґрунтовано педагогічні умови та розроблено структурно-функціональну модель розвитку інформологічної культури учнів середнього шкільного віку у процесі естетичної діяльності в інтегративному виховному середовищі. Для конкретизації критеріїв та показників інформологічної культури учнів середнього шкільного віку проаналізовано культурно-історичні теорії розвитку (Л. Виготський, В. Зінченко, Д. Ельконін і В. Давидов, В. Рубцов, Г. Цукерман тощо). Для встановлення вікових та особистісних норм розвитку інформологічної культури в учнів середнього шкільного віку, у зв’язку з нерівномірністю їх виховання та для подальшої діагностики з педагогічних позицій було проаналізовано принципи синергетичного підходу (теорії самоорганізації), що розглядаються в роботах В. Аршинова, А. Вахіна, В. Віненка та ін. Загалом, синергетичні уявлення про структури-аттрактори – цілі еволюційних процесів (до яких можна віднести й розвиток інформологічної культури в учнів) взаємозалежні із синергетичними принципами побудови еволюційного цілого із частин як „цілого у цілому” (суб’єкти в інтеграційному виховному середовищі). Зв’язок критеріїв і показників розвитку інформологічної культури проведено ґрунтуючись на компетентнісному підході (В. Болотов, Б. Канаєв, В. Сєріков, А. Хуторський та ін.). Структура змісту компетентнісного становлення особистості, яка була запропонована Б. Канаєвим, дала змогу розглянути кожну функцію компонентів інформологічної культури з позицій показників ключових компетентностей, що характеризують основи змісту будь-якого освітньо-виховного процесу: a) знання, здобуті суспільством; б) відомі способи діяльності; в) можливості творчості у межах даної компетенції; ґ) досвід відношень до світу в цих самих межах. Рівні розвитку інформологічної культури було якісно виокремлено відповідно до загальноприйнятих рівнів навчальних досягнень учнів: 1) початковий, 2) середній, 3) достатній, 4) високий. В учнів із початковим рівнем розвитку відсутня мотивація до інформологічної діяльності. Вони володіють слабкими знаннями можливостей інформаційних ресурсів, не вміють обробляти і критично оцінювати інформацію. Школярі середнього рівня розвитку досліджуваного феномена характеризуються слабкою системою мотивації до саморозвитку; володіють інформаційною грамотністю, здатні краще вчитися, але їх відповіді недостатньо осмислені. Такі учні можуть повторити за зразком певну операцію, здатні з неточностями порівнювати, узагальнювати, робити висновки. Учні достатнього рівня характеризуються стійкою пізнавальною мотивацією, мають усталене прагнення до саморозвитку; регулярно проявляють наявність достатньо міцних знань; уміють аналізувати і систематизувати інформацію; можуть встановлювати найсуттєвіші зв’язки між явищами, фактами, робити висновки. Учням високого рівня розвитку притаманні: стійке прагнення до самовдосконалення; глибокі системні міцні знання, володіння способами безперервного здобутку нових знань, уміння вчитися самостійно; навички самостійного логічного стилю мислення. Ці учні здатні реалізовувати особисті творчі можливості; їх діяльність пов’язується із пошуком культурного і духовно-морального сенсу, прагнуть розвивати власне світорозуміння. Визначення кількісної характеристики оцінювання рівнів розвитку інформологічної культури учнів проводилося шляхом обчислення кількості правильних відповідей на питання розробленого комплексного тестування, яке складалося з 28 завдань, відповідно до кожної з характеристик показників компонентів, де кожна правильна відповідь оцінювалася в 1 бал. Шкала оцінювання рівня розвитку інформологічної культури має такий вигляд: 0 ≤ r ≤ 7 – початковий рівень; 8 ≤ r ≤ 14 – середній; 15 ≤ r ≤ 21 – достатній; 22 ≤ r ≤ 28 – високий, де r – кількість правильних відповідей. Для визначення стану розвитку інформологічної культури школярів було проведено констатувальний етап експерименту. В ньому брали участь 227 учнів гімназії № 1 ім. А.П. Бистріної м. Одеси. На основі констатувального етапу дослідження з’ясовано, що із 227 учнів на початковому рівні розвитку інформологічної культури знаходилося 80, на середньому – 114, на достатньому – 23, на високому – 10 школярів. Отже, констатувальний етап засвідчив, що більшість учнів потребує розвитку означеного феномена. З цією метою розроблена структурно-функціональна модель розвитку інформологічної культури учнів середнього шкільного віку у процесі естетичної діяльності в інтегративному виховному середовищі (рис. 1). Модель представлена сукупністю її складових: – педагогічні характеристики інтегративного виховного середовища – доцільні організаційно-педагогічні поетапні дії, що пов’язані з переносом ідей інтеграції наукових досягнень природничих і гуманітарних наук, які реалізуються у практиці виховання в загальноосвітньому закладі та визначають ефективність трансформації середовища, від яких залежить розуміння суті впливу цього середовища на його окремі об’єкти;
|