У першому розділі «Теоретико-методологічні засади соціально-демографічної політики в Україні» розглянуто основні положення Концепції демографічного розвитку України до 2015 року, досліджено розвиток теорії репродуктивної поведінки, розглянуто системоутворюючий характер соціально-демографічних процесів в Україні, визначено методологію демографічних досліджень.
У роботі розглянуто пріоритети по кожному з регіонів України, які обов’язково узгоджені з джерелами та обсягами бюджетного фінансування, в результаті чого, виходячи з наявної диференціації демографічної ситуації в них, визначено додаткові до загальнодержавних пріоритетів завдання демографічного розвитку окремих регіонів України.
Зроблено висновок, що результатом реалізації додаткових до загальнодержавних пріоритетних завдань має бути поетапне зменшення рівня регіональної диференціації демографічної ситуації в Україні, створення умов, за яких регіони-донори з відносно високими рівнями економічного розвитку не втрачатимуть стимулів для забезпечення покращення демографічної ситуації, вирішуючи, перш за все, проблеми репродуктивного здоров’я.
Дослідження проблеми репродуктивної поведінки як демографічного явища у вітчизняній та світовій науці, дозволило виявити фактори, що сприяють народженню більшого числа дітей в сім’ях, а саме: сучасні умови життя і події минулих років; погіршення економічної ситуації; вплив Заходу (наслідування успішності, забезпеченості та незалежності жінки); величезна кількість абортів. При цьому передбачається, що репродуктивний вибір в першу чергу визначається прийнятими нормами діяльності, потребою в дітях а, отже, всією системою ціннісних орієнтації з якою вони тісно пов'язані. Умови життєдіяльності, вносячи в них певні корективи, впливають на репродуктивні установки тільки в межах норм діяльності, потреби в дітях. Порівняння реакції респондентів на різні можливі заходи стимулювання народжуваності може бути одним з підходів до ймовірного оцінювання їх ефективності.
Визначено економічні, соціальні і психологічні мотиви, які розкривають якісні сторони потреб в дітях, їх зміст, а також психічний стан особистості, що спонукає індивіда до досягнення особистих цілей економічного, соціального і психологічного характеру через народження певного числа дітей. Вивчення репродуктивних мотивацій дозволяє визначити і посилити ті мотиви, вплив яких на даному етапі більшою мірою сприяє забезпеченню потреб суспільства у відтворенні населення.
Актуальність дослідження проблем репродуктивної поведінки пояснюється системною кризою відтворення населення країни, результатом якого є його депопуляція, що, в свою чергу, передбачає вирішення наукових проблем, пов'язаних з дослідженням закономірностей репродуктивної поведінки, і об'єктивно потребує науково-теоретичного обґрунтування вдосконалення шляхів і методів управлінняпроцесом відтворення населення для якнайшвидшого подолання негативних тенденцій демографічного розвитку України.
У роботі обґрунтовано важливість державного управління соціально-демографічними процесами, що реалізується через відповідний механізм, який охоплює різні напрями та включає сукупність взаємоузгоджених методів організуючого і регулюючого впливу держави на суспільну життєдіяльність людей для досягнення певних цілей, що буде сприяти розвитку країни в обраному стратегічному напрямку з дотриманням ряду визначальних принципів.
Визначено принципові підходи для вирішення проблем, пов’язаних з реалізацією соціальної політики, яка виступає елементом життєздатності суспільства, стабілізації, консолідації та його розвитку. Сутністю такої політики є концентрація уваги на трьох блоках проблем – це загальнометодологічні підходи до формування соціальної держави; регулювання зайнятості, ринку праці, ціни праці і заробітної плати; соціальний захист населення, регулювання відносин у соціальній сфері.
Розглянуто і узагальнено методи демографічних досліджень, які об’єднано в три групи: статистичні, математичні, соціологічні, за допомогою яких у зміні демографічних подій можна знайти певну тенденцію, що виявляється при суспільному обробленні великого числа індивідуальних значень; вивчити динаміку будь-якого демографічного процесу протягом життя одного покоління; оцінити роль тих чи інших компонентів зміни населення, порівнюючи їх вплив на чисельність та структуру населення в майбутньому; визначити вплив характеристик шлюбно-сімейних відносин на демографічну поведінку.
Удосконалено комплексний підхід щодо демографічної ситуації на засадах таких принципів, як: дослідження впливу соціально-економічних чинників, що мають місце в конкретній країні чи регіоні; виявлення впливу змін інтенсивності демографічних процесів та впливу структурних чинників; комплексне використання джерел інформації та методів аналізу. Якісна оцінка демографічної ситуації передбачає порівняння характеристик наявної демографічної ситуації, попередньої, а також тієї, яка вважається бажаною на майбутнє. Це дає змогу ґрунтовніше визначити необхідні напрями зміни ситуації, що, власне, і є основою для вироблення ефективних заходів демографічної політики.
В процесі дослідження виявлено, що в останні роки було прийнято ряд державних документів, орієнтованих на покращення демографічної ситуації в Україні, зміцнення сімейно-шлюбних відносин, формування усвідомленого батьківства. Це перш за все національна програма «Планування сім'ї», Міжгалузева комплексна програма «Здоров'я нації», програма «Українська родина», Концепція державної сімейної політики, Концепція демографічного розвитку України на 2005-2015 рр.
Однак, провівши детальний аналіз чинної нормативно-правової бази та проектів нормативно-правових документів регулювання соціально-демографічних процесів, можна зробити висновок про наявність значних прогалин в існуючому правовому полі. Розуміючи це, держава повинна вживати радикальних заходів щодо покращення існуючої ситуації у сфері вдосконалення нормативно-правової бази регулювання соціально-демографічних процесів як основи здійснення державної політики.
У другому розділі «Дослідження впливу соціально-демографічних чинників на відтворювальні процеси та розвиток населення» проаналізовано народжуваність і міграцію як основні чинники впливу на відтворювальні процеси, роль молодих сімей в контексті розвитку демографічних процесів, демографічні аспекти соціальних ризиків (освіта, охорона здоров’я, міграція, ринок праці, соціальне забезпечення).
Визначено, що аналіз загальних і специфічних чинників динаміки народжуваності в Україні не втрачає своєї актуальності у зв’язку з тим, що він дозволяє встановити наскільки сучасні зміни у дітородній активності населення країни зумовлені тенденціями, які сформувались у загальноєвропейському та світовому контексті, а наскільки вони є результатом впливу специфічних чинників (зокрема тих, що діють як результат соціальних катаклізмів минулого, або як результат попередніх демополітичних впливів) та новітніх трансформацій, спрямованих на модернізацію суспільно-економічного устрою
