РОЗВИТОК ОСОБИСТІСНОЇ РЕФЛЕКСІЇ У ПІДЛІТКІВ ЗАСОБАМИ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, що вивчається, рівень її наукової розробленості, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотези і завдання дослідження. Охарактеризовано теоретико-методологічні засади та методи, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, подано дані про апробацію результатів, наведено відомості про публікації матеріалів дослідження, структуру й обсяг роботи.

            У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади дослідження розвитку особистісної рефлексії підлітків засобами художньої літератури” – представлено теоретичний аналіз історії вивчення проблеми особистісної рефлексії, розкрито суть явища, проаналізовано погляди вітчизняних та зарубіжних психологів щодо психологічного змісту понять “рефлексія” та “особистісна рефлексія”, узагальнено результати досліджень структури, характеристик та рівнів розвитку особистісної рефлексії, а також розвідки, в яких розкриваються вікові особливості становлення особистісної рефлексії у підлітків, уточнено поняття “особистісна рефлексія підлітка” та вказано на засоби її розвитку у процесі читання як діалогічної взаємодії з художнім текстом на уроках літератури з урахуванням читацької позиції школяра.

У психологічній науці існують різні підходи щодо тлумачення сутності рефлексії: рефлексію розуміють як процес пізнання суб’єктом своїх станів та процесів (К.Абульханова-Славська, Б.Ананьєв, Л.Божович, І.Кон, В.Столін та ін.), процес та особливу за структурою діяльність, як принцип розгортання способу цієї діяльності (Г.Щедровицький), здатність усвідомлювати власну діяльність у процесі творчого й теоретичного мис­лен­ня (В.Давидов, А.Зак, І.Семенов, С.Степанов та інші), складову метакогнітивного досвіду (Л.Засєкіна, М.Холодна). У сучасній зарубіжній психології рефлексія розглядається у багатьох дослідженнях Я-концепції особистості (Р.Берн, М.Розенберг), вона пов’язується з процесами самоусвідомлення, самопізнання, саморозуміння (І.Романова, М.Димковський, А.Нєдзьвєнська).

Головним у дослідженні особистісного аспекту рефлексії (І.Булах, Н.Гуткіна, В.Зарецький, Б.Зейгарнік, З.Карпенко, І.Кон, М.Савчин, І.Семенов, С.Степанов, В.Слободчиков, А.Холмогорова та ін.) є розуміння рефлексії як процесу переосмислення, перетворення людиною особистого досвіду життєдіяльності. Суть особистісної рефлексії полягає у з’ясуванні особистістю внутрішніх засад (особливостей спонукальної сфери, глибинного Я, інтелекту тощо) власної суб’єктності, що проявляється у життєдіяльності та перетворенні свого внутрішнього світу, власних вчинків, дій шляхом дослідження (розмірковування, осмислення і переосмислення) своїх ідеалів, цінностей, позицій тощо. Такий підхід є реалізацією методологічного принципу суб’єктної активності як вирішальної умови функціонування рефлексії. На основі аналізу вітчизняних та зарубіжних підходів до вивчення рефлексії та її видів розглядаємо особистісну рефлексію як прояв самоактивності особистості, процес самодослідження, в якому виявляються когнітивні і емоційно-оцінні складові, що забезпечують саморозвиток особистості за допомогою використання сукупності прийомів самопізнання й саморозуміння.

Вивчення особистісної рефлексії полягає у з’ясуванні її структури (предмета, рефлексивних дій, механізмів рефлексування), рівнів розвитку, інтегральних характеристик з урахуванням вікового аспекту. Eкспериментальні розвідки, спрямовані на вивчення структури особистісної рефлексії, дозволили встановити її характеристики: рефлексивна позиція, види (ситуативна, ретроспективна, перспективна), рівні (фіксований, занижений, високий), за А.Виногородським. Предметом особистісної рефлексії є усвідомлення самого себе як: 1) фізіологічного індивіда, який має біологічну спільність з іншими індивідами (соматичне Я); 2) соціальної істоти, подібної до інших людей, як члена соціуму (соціальне Я); 3) моральної та духовної особистості; 4) індивідуальності, що характеризується власним психологічним світом (психічне Я), за М.Савчиним. Інтегральною характеристикою особистісної рефлексії, на думку більшості вчених, є рефлексивна позиція, яка постає як система уявлень, оцінок, ціннісних ставлень і самоставлень особистості, на підставі якої здійснюється регуляція власної поведінки і діяльності у різних сферах особистісного буття. Основними критеріями виділення типів рефлексивної позиції виступають: здатність до самоаналізу; вміння покладатися на адекватну самооцінку за умов дезорієнтуючих впливів; поглиблення уявлення підлітка про власне Я; усвідомлення своєї цінності та унікальності; здатність до довільної поведінки тощо. Головною ознакою функціонування особистісної рефлексії є рефлексивний аналіз (самоаналіз) та рефлексивний опис (самоопис), які призводять до виникнення нових знань людини про саму себе як суб’єкта життєдіяльності.

У підлітковому віці створюються сприятливі умови для функціонування і розвитку особистісної рефлексії (розвиток самосвідомості, зокрема, потреби у пізнанні власного внутрішнього світу). Предметом особистісної рефлексії підлітка є риси характеру, особливості поведінки, стосунки з іншими людьми. Передумовою актуалізації особистісної рефлексії стають труднощі, проблеми самоствердження, самореалізації, самовизначення, завдання життєдіяльності, які актуальні для підлітка, котрий не володіє досвідом їх розв’язання. Особистісна рефлексія підлітка як важливе вікове новоутворення є специфічним проявом його самоактивності, метою якої є осмислення власної особистості засобами рефлексивного аналізу, внаслідок чого актуалізується рефлексивна позиція у структурі внутрішньої позиції дорослого. Остання є складним психологічним новоутворенням, яке полягає у якісних змінах особистості підлітка, зокрема у формуванні життєвих цінностей, ідеалів, рис особистості (самостійність, дисциплінованість, відповідальність), механізмами становлення яких є особистісна рефлексія, емпатія, наслідування (С.Доскач, М.Савчин).

У дисертації зазначено, що у сучасних літературознавчих та психологічних студіях особливого значення набуває теоретичний дискурс “людини читаючої”, в якому підкреслюється активна роль читача у системі взаємодії “автор-художній твір-читач”, роль художньої літератури як засобу самопізнання особистості (У.Еко, М.Зубрицька, Е.Касперський. М.Мак-Люен, Н.Рубакін, Г.Яусс, І.Ізер та інші), детально аналізуються причини недостатньої сформованості навичок розуміння художніх текстів молодшими школярами (міжнародне дослідження PIRLS-2006, 215 тис. учнів), розглядаються особливості діалогічної взаємодії читача з текстом художнього твору (Я.Андрєєва, Н.Чепелєва), вказується на необхідність аналізу читацької компетентності (Н.Чепелєва, Т.Яценко), читацької спрямованості (Н.Зеленська, І.Казарінова) з урахуванням їх структури. Узагальнення основних положень цих теоретичних та експериментальних розвідок дозволило виокремити інтегральну характеристику читацької компетентності – читацьку позицію як сукупність цінностей і мотивів читання, ставлень особистості до змісту художнього твору, до себе як читача загалом.

Слідом за Н.Чепелєвою були визначені основні характеристики діалогічності тексту художнього твору (персоніфікованість (авторизація), адресованість тексту, наявність розривів (лакун), принцип дзеркальності тощо), взаємодія з яким дозволяє учневі більш успішно формувати свою читацьку позицію, зокрема аналізувати поведінку, переживання, самодіалоги героїв, осмислювати їх життєві позиції. Подальше порівняння своїх життєвих проблем й труднощів із змістом прочитаного, переосмислення цього змісту сприяє актуалізації особистісної рефлексії підлітка, що має значний розвивальний ефект. У зв’язку з цим виникає необхідність діалогізації навчально-виховного процесу на уроках літератури, що передбачає, по-перше, виявлення учнем прихованої діалогічності самого тексту і, по-друге, розгортання внутрішнього діалогу учня. Пошук засобів ефективного використання даного чинника з метою розвитку особистісної рефлексії в умовах вивчення художньої літератури в загальноосвітній школі спонукав до побудови структурно-функціональної моделі розвитку особистісної рефлексії підлітка-читача (рис. 1). Вона є методологічною основою для розробки методики розвитку особистісної рефлексії засобами художньої літератури, зокрема такої її інтегральної характеристики, як рефлексивна позиція у взаємодії з читацькою позицією через діалогізацію взаємодії учня з художнім текстом (на уроках та в позаурочний час).