РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ДО ОВОЛОДІННЯ ПРОФЕСІЄЮ СТОМАТОЛОГА

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет дослідження, його гіпотезу та основні завдання, викладено теоретико-методологічні засади дослідження, окреслено наукову новизну, теоретичну та практичну значимість, висвітлено напрями впровадження та апробації результатів експериментального дослідження, сформульовано положення, що виносяться на захист.

Перший розділ дисертації – “Психологічна готовність як предмет психолого-педагогічного дослідження” – присвячено висвітленню психолого-педагогічної проблеми готовності старшокласників до оволодіння професією стоматолога у науковій літературі.

У роботі здійснено психолого-педагогічний аналіз понять “готовність” та “психологічна готовність” як основних складових особистісної готовності до оволодіння професією стоматолога; наголошується, що вирішення багатьох проблем професійного самовизначення учнівської молоді неможливе без формування у неї психологічної готовності до оволодіння професією в цілому.
У загальному плані готовність до оволодіння професією розуміється як певна сукупність якостей, що укладаються в уявлення про всебічний розвиток особистості, і в такому розумінні може бути охарактеризована як загальна готовність. Зазначається, що стосовно будь-якої конкретної діяльності загальні характеристики повинні доповнюватися відомостями, що стосуються усвідомленням суб’єктом своїх потреб, цілей і можливостей, а також даними про наявний досвід індивіда, рівні його самоорганізації та ін. У цьому разі прийнято говорити про готовність, що відповідає вимогам професійної діяльності. Оскільки кожна діяльність може здійснюватись на різних рівнях професіоналізму, то рівні готовності можуть бути представлені через перелік якостей, релевантних визначеним рівням. У найпростішому вигляді прийнятною для аналізу є класифікація, що відповідає таким рівням: непрофесійному, передпрофесійному й професійному. Першому рівню відповідає неготовність або вкрай низька готовність, другому – середня готовність, що не забезпечує, проте, успішності виконання спеціальної діяльності, третьому – рівень професійної майстерності. Наведена класифікація рівнів окреслює у найзагальнішій формі відповідне коло рис – психофізіологічних, психологічних і особистістних, які характеризують людину як суб`єкта діяльності. Отже, у своїй розвиненій формі готовність до праці є багаторівневою системою властивостей і якостей людини, що забезпечують їй успішне оволодіння тією або іншою за своїм характером діяльністю. Залежно від характеру здійснюваної діяльності визначається й структура готовності до неї, що, з боку її психологічних складових, описується через набір ознак, що адресуються, зокрема, до мотиваційної, пізнавальної, емоційної й вольової сфер психіки людини. З урахуванням індивідуально-психологічних особливостей особистості учня, життєдіяльності старшокласників, аспектів ситуації вибору професії (за Є.О.Климовим) та стадій побудови учнями старших класів особистого професійного плану загальна структура повного особистого професійного плану може мати такий вигляд:

-       головна мета;

-       життєва перспектива;

-       уявлення про шляхи і засоби досягнення мети;

-       запасні варіанти на випадок виникнення труднощів у реалізації основного варіанта.

Проблемою створення особистого професійного плану (ОПП), крім Є.О.Клімова, займався Н.С.Пряжніков, який пропонує чотири типи ОПП – побудований несамостійно, побудований на неповній орієнтувальній основі, побудований з урахуванням більшості суттєвих обставин конкретної життєвої ситуації і сформовану готовність до самостійної побудови ОПП в умовах, що ускладнюються та змінюються.

Психологічна готовність до оволодіння професією стоматолога передбачає побудову ОПП кожним старшокласником, і є одним із шляхів та суттєвим компонентом особистісного розвитку людини. Л.І.Божович становлення готовності до самовизначення старших школярів пов’язує з потребою зайняти внутрішню позицію дорослої людини, яка актуалізується у них після закінчення школи.

У дисертації проаналізовано теоретичні розробки та психологічні підходи до проблеми готовності старшокласників до оволодіння професією на етапі допрофесійної підготовки. Професійна орієнтація – не тільки соціальна, а й психологічна проблема. У психології відомі три головні теоретичні підходи до її розв’язання.

Перший підхід випливає з ідеї стабільності практичного поєднання людини і професії, акцент робиться тут, з одного боку, на відборі та підборі людей, які найбільше підходять для тієї чи іншої роботи, а з іншого – на підборі робіт, які найбільше відповідають індивідуальним рисам тієї чи іншої людини.

Другий підхід пов’язаний з ідеєю цілеспрямованого формування здібностей з огляду на те, що в кожної людини можна так або інакше виробити потрібні якості. Обидва ці підходи можуть формулюватися по-різному, але їхній спільний методологічний недолік у тому, що індивідуальність та трудова діяльність розглядаються як незалежні й протилежні одна одній величини, одна з яких обов’язково підпорядковує собі іншу.

Існує ще і третя можливість, яка випливає із прийнятого у вітчизняній психології принципу єдності свідомості та діяльності, а саме орієнтація на формування індивідуального стилю діяльності. Ця концепція ґрунтується на засадах, сформульованих Є.О.Клімовим:

1. Існують стійкі, власне психологічні якості, які практично не піддаються вихованню і які забезпечують успіх певної діяльності.

2. Можливі різні за способами, але однакові за остаточним ефектом продуктивності праці варіанти пристосування до умов професійної діяльності.

3. Існують широкі можливості подолання слабкої вираженості окремих здібностей за рахунок їх компенсації іншими здібностями або способами праці.

4. Формування здібностей необхідно вести з урахуванням як індивідуальної своєрідності особистості (внутрішніх умов її розвитку), так і особливостей її предметного та мікросоціального середовища (зовнішніх умов її розвитку).

Проблема визначення психологічної готовності до професійної діяльності претендентів на оволодіння професією лікаря-стоматолога загострюється передусім тим, що саме за цією спеціалізацією дане питання не тільки не отримало свого вирішення в психологічній літературі, а й навіть і не сформульоване у належній формі. Винятком є дослідження, присвячені питанню формування у студентів-стоматологів професійно важливих дій, тобто дій, що належать до професійно-технічного рівня професійної діяльності стоматолога.

Узагальнена систематизація всієї можливої множини специфічних професійних дій, застосовуваних у лікарській, зокрема терапевтичній (стоматологічній) практиці може мати наступний вигляд:

1.Основні професійні дії лікаря-стоматолога:

– професійні діагностичні дії;

– професійні аналітичні дії;

– професійні лікувально-профілактичні дії;

– професійні творчі дії.

2. Додаткові дії лікаря-стоматолога:

– санітарно-просвітницька діяльність;

– виховна робота.

Слід зазначити, що дiї, спрямованi на лiкування i профiлактику стоматологiчних хвороб, потребують вiд лiкаря вмінь, які забезпечують рiзнi комбiнацiї як порiвняно простих, так і складніших професiйних дiй і навичок.

При цьому час безпосереднього професійного спілкування лікаря-стоматолога з пацієнтом набагато більший, ніж у лікарів інших фахів, а особливості лікування та постійне збільшення ролі соціальної складової у виникненні зубних хвороб створюють додаткове навантаження на психіку лікаря.

Безумовно, повний перелiк специфiчних професiйних дiй наведеними вище не обмежується. Вiн постiйно поповнюється новими у зв’язку із розробкою нових технологiй діагностики, лікування і профілактики стоматологічних хвороб. Тому для лікаря-стоматолога відносно більше значення має професійна мобільність і здатність до швидкого засвоєння нових технологій діагностики і лікування.

У той же час, більшість із наведених вище властивих для діяльності стоматолога професійних дій дозволяє, з одного боку, визначити рамкові психологічні умови діяльності, з іншого – окреслити можливий перелік особистісних якостей, якими забезпечується належна психологічна підготовка (готовність) лікаря-стоматолога. Добору й обґрунтуванню вказаного переліку, розробленню адекватних йому інструментальних засобів присвячується другий розділ нашого дослідження.

У другому розділі дисертації – “Загальні принципи емпіричного дослідження” – зазначено, що базовими для організації і змістової характеристики емпіричної верифікації висунутої в даному дослідженні основної гіпотези слугували принципи об’єктивності (висока ймовірність невипадковості одержаних даних), наявності науково обґрунтованого методу (відповідність його критеріям об’єктивності, валідності), редукції (зведення багатоаспектного явища до рівня збереження достатніх для несуперечливого подання досліджуваної реальності), систематичності. Структурна модель готовності до оволодіння професією, розроблена професором Дьяченком М.І. та професором Кандибовичем Л.О., містить такі компоненти: мотиваційний (позитивне ставлення до професії), орієнтаційний (уявлення про професію та особливостях та умовах професійної діяльності), операційний (володіння способами та навичками професійної діяльності), вольовий (самоконтроль), оцінковий (самооцінка). У нашому дослідженні ми зосередилися на мотиваційному, орієнтаційному, а також інтелектуальному компонентах.

Для з’ясування психологічних рис особистості, необхідних для успішної професійної діяльності лікаря-стоматолога, ми опитали фахівців кафедр терапевтичної стоматології та ортопедичної стоматології, які, спираючись на аналіз професійно успішних особистостей, визначили професійно важливі якості майбутнього лікаря-стоматолога для визначення рівня сформованості їх у старшокласників-слухачів підготовчих курсів академії. Експертна комісія виділила дві групи показників сформованості готовності до оволодіння професією стоматолога.

По-перше, експертною групою визначено комплекс професійно важливих дій лікарів-стоматологів.

По-друге, опрацюванням анкет учасників експертної групи дало змогу визначити головні складові психограми професійно важливих якостей особистості стоматолога: внутрішня мотивація, зовнішня мотивація, інтелект, екстраверсія, гуманізм, емоційна стійкість, сміливість, контроль бажань, працездатність, упевненість, зосередженість, спостережливість, уважність.

Проаналізувавши всі позиції моделі та всі головні складові психограми професійні вміння лікаря-стоматолога, ми виділили і проаналізували три основні компоненти готовності: інтелектуальний, мотиваційний та операційний, а також такі професійно важливі якості особистості стоматолога: працездатність, упевненість, зосередженість, спостережливість, уважність.

Відповідно до зазначених принципів і поставлених завдань було визнано за доцільне звернутися до таких методик збору й оцінки даних:

1. Диференційно-діагностичний опитувальник (Є.О.Клімов) – ДДО.

2. Методика багатовимірного аналізу досягнень учня з метою визначення рівня психологічної готовності до оволодіння професією (І.П.Волков- В.Ф.Моргун) – БАДС.