РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ВИХОВАТЕЛІВ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДО РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Вступ містить обґрунтування актуальності проблеми дослідження та обраного напряму дисертаційної роботи, розкриває її об’єкт, предмет, мету, задачі дослідження. Висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів. Наведено відомості про апробацію результатів дослідження та публікації за темою дисертації.

У першому розділі роботи «Теоретико-методичні підходи щодо психологічної готовності вихователів до роботи з обдарованими дошкільниками» на основі теоретичного аналізу основних підходів висвітлено та уточнено сутність поняття «обдарована дитина», особливості навчання, виховання, розвитку ОД, специфіку і проблеми роботи вихователів ДНЗ з ними. Обґрунтовано необхідність психологічної підготовки до формування готовності вихователів ДНЗ до роботи з розвитку обдарованості кожної дитини, визначено складові такої готовності.

За результатами теоретичного аналізу літератури визначено два основних етапи вивчення обдарованості як предмету психологічного дослідження:

1) факторних концепцій щодо дослідження проблеми обдарованості через сукупність певних зовнішніх (макро- та мікросередовища) і внутрішніх (мотивація, інтелект, креативність тощо) факторів (А. Біне, Дж. Гілфорд, Дж. Рензулі та ін.);

2) системних концепцій, за якими обдарованість розглядається як системна якість психіки, а її інтелектуальні, творчі, соціальні складові є взаємодоповнюючими та взаємозалежними, являючи собою потенціал досягнення високих результатів в одному чи декількох видах діяльності (Б. Г. Ананьєв, Г. С. Костюк, Н. С. Лейтес, Б. М. Теплов, Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв та ін.).

Проаналізовано моделі навчання, виховання та розвитку обдарованих дітей: 1) прискореного виховання та навчання (Н. С. Лейтес, Ж. Піаже та ін.), у якій особлива увага приділяється ретельній розробці планів навчання швидкими темпами та оцінюванню раціональності «перестрибування» з групи в групу обдарованих дітей за критерієм інтелектуального розвитку; 2) «інтенсифікації-заглиблення» (О. М. Дьяченко, Т. М. Джумангулова, Дж. Рензулі, С. М. Рис, К. Хеллер та ін.), у якій навчальний процес спрямований на збільшення обсягу навчально-виховного матеріалу; 3) змістовного збагачення (О. І. Савенков та ін.), за яким робота з обдарованими дітьми розділяється на два рівні-етапи: 1) «горизонтального збагачення» внаслідок доповнення навчального плану інтегрованими курсами; 2) «вертикального збагачення» через зміни в змісті навчальних програм та ін.

Показано доцільність комбінованого підходу, який поєднує та доповнює базові принципи вищезазначених підходів: 1) закладення на рівні держави принципів навчання ОД; 2) забезпечення поетапної психологічної підготовки педагогічних кадрів до роботи з ОД; 3) створення системи виявлення обдаровання в кожній дитині (В. В. Рубцов , А. А. Марголис, Д. В. Ушаков та ін.) та нових концепцій і методик його розвитку (О. І. Савенков та ін.); 4) стимулювання розвитку ОД за рахунок провідної діяльності з урахуванням специфіки віку в спеціально створеному освітньому середовищі (І. Д. Бех, О. В. Запорожець та ін.); 6) заохочення дітей до самостійного пошуку вирішення проблем, надбання знань, формування самостійності на основі особистісно-орієнтованої моделі виховання (В. О. Моляко, О. Л. Музика, Т. О. Піроженко та ін.).

Визначено психологічні особливості роботи вихователів з ОД, зумовлені специфікою та психологічними проблемами ОД в сензитивному (особлива сприйнятливість дитини до впливів соціального оточення (О. О. Карабанова, Т. О. Піроженко та ін.), пізнавальному (переважна орієнтація на пізнання довкілля в межах діяльності, що представляє провідне обдарування (О. І. Савенков, Т. Б. Хомуленко та ін.), дієвому (необхідність спрямування дитини на різноманітну предметну діяльність, у тому числі таку, що безпосередньо не пов’язана з її обдарованістю (Д. Б. Богоявленска, В. О. Моляко та ін.) аспектах.

Проаналізовані сфери, у яких найчастіше виникають ускладнення в роботі вихователів з обдарованими: 1) соціально-комунікативна сфера, у межах якої актуальним є розвиток здатності до колективної взаємодії, комунікабельності дитини водночас із підтримкою її самостійності (В. У. Кузьменко, Т. О Піроженко, К. А. Фокина та ін.; 2) сфера розвитку психічних функцій, в межах якої ініціюється їх гармонійний розвиток (Д. Б. Богоявленска, Б. М. Теплов, та ін.); 3) сфера самосвідомості, у якій актуалізується необхідність розвитку адекватної самооцінки, самоконтролю, емоційної саморегуляції тощо (Н. О. Бегішева, Т. В. Дуткевич та ін.); в) мотиваційна сфера, у межах якої забезпечується розвиток мотивів активності дитини в різних видах діяльності, вольових зусиль для опанування норм і правил виконання діяльності, яка не є провідним обдаруванням (В. В. Назаренко, Ю. О. Приходько та ін.).

За результатами теоретичного аналізу літератури (О. І. Бондарчук, Л. М. Карамушка та ін.) визначено зміст психологічної готовності вихователів до роботи з ОД як сукупності взаємопов’язаних мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей, що забезпечують якість навчання, виховання та розвиток обдарованості кожної дитини.

У структурі готовності виокремлено: 1) мотиваційну складову як групи мотивів, що спонукають вихователів до розвитку обдарованості в кожній дитині; 2) когнітивну складову як комплекс знань щодо психологічних особливостей ОД та специфіки роботи з ними; 3) операційно-регулятивну складову як комплекс умінь і навичок, необхідних для розвитку обдарованості в кожній дитині; 4) особистісну складову як сукупність індивідуально-особистісних якостей вихователя (креативність, емпатія та ін.), необхідних для роботи з ОД.

Констатовано, що розвиток психологічної готовності вихователів до роботи з ОД можливий у процесі спеціальної психологічної підготовки в умовах післядипломної педагогічної освіти як під час курсів підвищення кваліфікації, так і в міжкурсовий період (у процесі методичної роботи безпосередньо у ДНЗ).

У другому розділі «Емпіричне дослідження особливостей та чинників розвитку психологічної готовності вихователів дошкільних навчальних закладів до роботи з ОД» наведено методичну базу дослідження, подано результати дослідження рівнів психологічної готовності вихователів до роботи з ОД, визначено основні тенденції та чинники її розвитку.

Дослідно-експериментальна робота виконувалась протягом 2007-2013 рр. у ДНЗ нового типу № № 193, 625, 674, ШДС «Струмочок», ШДС № 580 «Ольвія» м. Києва, системи навчально-виховного закладу освіти школи-ліцею «Обдаровання» Київської Академії наук і ДНЗ традиційного типу № № 71, 200, 532, 565, 615, 789 Святошинського району м. Києва. Дослідженням було охоплено 200 вихователів ДНЗ.

Для дослідження рівнів психологічної готовності вихователів до роботи з ОД використовувалися: а) для мотиваційної складової: спираючись на підхід О. І. Бондарчук, Л. М. Карамушки до класифікації мотивів професійної діяльності освітян, розроблено авторську методику «Мотиви роботи з обдарованими дітьми»; опитувальник «Психолого-педагогічні особливості роботи з обдарованими дітьми», ІІ частина (авторська розробка); б) когнітивної складової: опитувальник «Психолого-педагогічні особливості роботи з обдарованими дітьми», І частина (авторська розробка), авторський опитувальник «Психологічні особливості обдарованих дошкільників»; в) операційно-регулятивної складової: методика «Аналіз ситуацій професійної діяльності», опитувальник «Стилі взаємовідносин з обдарованими дітьми» (авторська розробка); методика П. Торренса, спрямована на визначення вміння взаємодії вихователів з обдарованими дітьми (в модифікації Н. С. Лейтеса); шкала самомоніторингу Снайдера; г) особистісної складової: анкета «Дослідження ролей у творчій групі» (М. Г. Ярошевський), методика діагностики рівня емпатійних здібностей (В. В. Бойко), методика діагностики комунікативної толерантності (В. В. Бойко), методика «Ваш креативний потенціал» (Є. І. Рогов) та її авторська модифікація з урахуванням специфіки роботи вихователів з ОД.

У процесі валідизації розроблених і модифікованих методик отримано дані, які відповідають психометричним вимогам, що висуваються до психодіагностичного інструментарію, а саме: коефіцієнт внутрішньої надійності α-Кронбаха авторських методик коливається від 0,66 до 0,92 і коефіцієнт кореляції при розщепленні навпіл (Guttman Split-half) – від 0,52 до 0,92.

В емпіричному дослідженні взяли участь 200 вихователів ДНЗ м. Києва. Аналіз результатів дослідження дозволив встановити недостатній рівень психологічної готовності вихователів ДНЗ до роботи з ОД як у цілому, так і за окремими складовими.

Щодо мотиваційної складової готовності констатовано, що процес роботи вихователів дошкільних установ з ОД є полімотивованим і складається з соціальних, прагматичних, мотивів саморозвитку та самовдосконалення, власне професійних мотивів (табл. 1).

При цьому найбільш значущими для вихователів є соціальні мотиви (3,47 бали у середньому), прагматичні (3,32 бали), дещо менше значущими – мотиви саморозвитку та самовдосконалення (3,29) і власне професійні (3,08) мотиви.

Визначено, що значна кількість вихователів (53 %) знаходяться на середньому рівні вмотивованості щодо роботи з ОД, недостатньо усвідомлюють власні професійні задачі, виконують їх частково або в обмеженому обсязі: частина досліджуваних (31,5 %) взагалі уникають роботи з розвитку обдарованості кожного дошкільника, не вважаючи це за необхідне.