РОЗВИТОК СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ НА ЗЕМЛЯХ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. (ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасних умовах, коли молода українська держава вступила на шлях розбудови ринкової системи, надзвичайно актуальним постає питання забезпечення належного життєвого рівня українських громадян. Спостерігається значне погіршення матеріальних умов життя населення, пов’язане, зокрема, з постійним зростанням цін на усі групи промислових та продовольчих товарів. Одним із методів боротьби з такими негараздами сучасного суспільства може стати об’єднання українських споживачів у кооперативні організації з метою захисту своїх економічних інтересів.

Кооперація довела, що вона, як соціальна організація та ефективна форма господарювання, спроможна забезпечити в широких масштабах соціально-орієнтовану економічну діяльність і соціальний захист мільйонів людей, зміцнити багатоукладність і демократичні основи держави. З огляду на кооперативний досвід країн світу, а також на вітчизняний досвід, можна із впевненістю говорити, що у разі появи в Україні значного числа споживчих товариств слід очікувати зниження рівня зубожіння населення та покращання його матеріального становища.

Важливу роль у розвиткові кооперативного руху відведено не лише його безпосереднім учасникам, а й державі, на яку покладено завдання забезпечити належні умови для ефективного функціонування кооперативних товариств. Необхідною передумовою розгортання кооперативного будівництва слід визнати розробку та прийняття законів, які мають регламентувати роботу системи споживчої кооперації та формувати належне правове поле її діяльності.

Потреба створення ефективної нормативно-правової бази діяльності споживчих кооперативів вимагає від законодавця врахування вже накопиченого досвіду правового регулювання названих організацій. Вивчення статутів товариств, кооперативного законодавства, практики кооперативного будівництва дореволюційного періоду дають змогу не лише визначити найбільш значимі для кооперації принципи, які має бути покладено в основу нових законів, але й допомогти запобігти повторенню раніше допущених прорахунків у правовому регулюванні діяльності споживчої кооперації.  

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження є складовою частиною науково-дослідної теми Одеської національної юридичної академії „Правові проблеми становлення та розвитку сучасної української держави” і пов’язаний з планом науково-дослідної роботи кафедри історії держави і права на 2001–2005 рр. за темою „Традиції і новації в правовому розвитку: історичний аспект” (державний реєстраційний номер 0101U001195).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є здійснення комплексного історико-правового аналізу становлення і розвитку споживчої кооперації на землях Наддніпрянської України.

Досягнення поставленої мети дослідження визначило виконання таких задач:

вивчити та проаналізувати джерельні (історико-монографічні, архівні та законодавчі) матеріали, які характеризують процес становлення і розвитку, організації та діяльності споживчих товариств та їх союзів на землях Наддніпрянської України;

дослідити формування основних організаційно-господарських принципів функціонування споживчих товариств;

виявити соціально-економічні, правові та інші передумови виникнення споживчої кооперації на українських землях;

охарактеризувати організацію та функції українських споживчих товариств і споживчо-кооперативних союзів;

визначити механізм і форми правового регулювання діяльності споживчих товариств та їх союзів;  

визначити відповідність нормативно-правової бази діяльності споживчої кооперації її потребам; 

проаналізувати адміністративно-правові умови розвитку споживчої кооперації на землях Наддніпрянської України;

дослідити процес модернізації кооперативного законодавства, а також здійснити правовий аналіз прийнятих законів;

виробити практичні рекомендації щодо врахування досвіду історії розвитку споживчої кооперації при формуванні сучасної державної політики в галузі кооперативного будівництва та законодавства. 

Об’єктом дослідження є процес споживчого кооперативного руху на землях Наддніпрянської України, а також ті суспільні відносини, що склалися в результаті його розвитку.

Предметом дослідження є еволюція організаційно-правових основ діяльності споживчої кооперації, механізму взаємовідносин споживчих товариств та їх союзів із центральними та місцевими органами влади. 

Хронологічні межі роботи охоплюють 60-ті рр. XIХ ст. – 1917 р. Вибір нижньої хронологічної межі зумовлений фактом виникнення перших споживчих товариств на землях Наддніпрянської України. Верхня хронологічна межа мотивована прийняттям Тимчасовим урядом загального кооперативного закону, що завершив процес оформлення правового статусу споживчої кооперації.

В територіальному відношенні робота охоплює етнографічні українські землі, які, відповідно до адміністративного поділу Російської імперії, входили до складу дев’яти губерній: Волинської, Катеринославської, Київської, Подільської, Полтавської, Таврійської, Харківської, Херсонської та Чернігівської. 

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження обрано діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових процесів і явищ, який дав можливість розглядати їх у розвиткові, та системний метод, який дозволив встановити зв’язки цих процесів і явищ з іншими соціальними процесами і явищами.

При здійсненні дослідження було використано різноманітні загальнонаукові методи: аналізу, синтезу, дедукції та індукції тощо. Зокрема, під час дослідження причин зародження кооперативного руху в європейських країнах та на українських землях було застосовано метод сходження від абстрактного до конкретного. У ході розкриття динаміки розвитку споживчої кооперації у Наддніпрянській Україні було використано статистичний метод. Серед спеціальних наукових методів застосування знайшов формально-юридичний метод, завдяки якому було проаналізовано нормативно-правову базу діяльності споживчої кооперації. У процесі співставлення організаційно-правових принципів діяльності європейських та вітчизняних споживчих товариств, а також у порівнянні кооперативного законодавства різних держав було застосовано порівняльно-правовий метод.

Було використано також такі спеціально-наукові методи як історико-генетичний, структурно-функціональний та історико-системний.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним історико-правовим дослідженням становлення і розвитку споживчої кооперації на землях Наддніпрянської України. 

Наукова новизна дисертації конкретизується у таких головних результатах дослідження:

уперше:

 здійснено аналіз статутів перших споживчих товариств Наддніпрянської України і визначено основні принципи та механізм їх функціонування;

доведено, що запроваджений у 1897 р. „Нормальний статут споживчих товариств” хоча й спрощував систему відкриття споживчих кооперативів, проте, водночас, містив положення, які створювали значні перепони на шляху подальшого розвитку цих видів товариств;

визначено основні юридичні форми, які використовувались союзними організаціями для легалізації своєї діяльності, та проаналізовано їх практичне застосування на українських землях;

встановлено, що на початку ХХ ст. у Російській імперії проводилась активна робота у напрямі модернізації нормативно-правової бази діяльності споживчої кооперації;

доведено, що відсутність єдиного бачення ролі і змісту майбутнього кооперативного закону у представників царського уряду та кооперації обумовила затримку в кодифікації кооперативного законодавства;

з нових позицій:

обґрунтовано тезу, що протягом перших пореформених десятиліть однією з причин уповільнення темпів кооперативного будівництва на українських землях стала відсутність належної нормативно-правової бази діяльності споживчих кооперативів та складність і довготривалість процедури їх відкриття; 

розглянуто державну політику в сфері кооперативного будівництва і обґрунтовано твердження про наявність несприятливих адміністративно-правових умов для розвитку споживчої кооперації на землях Наддніпрянської України;

запропоновано зміни та доповнення до чинного законодавства України про споживчу кооперацію.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:

у галузі науково-дослідної діяльності – при подальшому вивченні історії вітчизняної споживчої кооперації та кооперативного законодавства;

у правотворчості – пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані для внесення окремих змін та доповнень до чинного законодавства України про споживчу кооперацію;

у навчальному процесі – положення та висновки роботи доцільно використовувати при підготовці навчально-методичної літератури, лекцій та проведенні семінарських занять з історії держави і права України, загальної історії держави і права та кооперативного права.

Апробація результатів дослідження. Головні положення і висновки дисертації було викладено у публікаціях, доповідях на наукових конференціях, зокрема, на: щорічній науковій конференції професорсько-викладацького складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта 2005” (Дніпропетровськ, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та аспірантів (Луцьк, 2005), Всеукраїнській  науково-практичній конференції молодих науковців „Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави„ (Львів, 2005) та щорічних міжнародних науково-практичних конференціях „Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, 2004, 2005).

Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у чотирьох наукових статтях, опублікованих у виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань, затвердженого ВАК України.

Структура дисертації зумовлена метою, завданнями та характером дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, які включають                 13 підрозділів, і списку використаних джерел, який містить 370 найменувань. Загальний обсяг дисертації складає 266 сторінок, основний зміст викладено на 233 сторінках.