Розвиток великотоварних сільськогосподарських підприємств

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, мету та завдання дослідження, його об’єкт і предмет, сформульовано наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, показано їх апробацію.

У першому розділі – “Теоретичні засади дослідження великотоварних сільськогосподарських підприємств” –обґрунтовано теоретичні засади функціонування великотоварних сільськогосподарських підприємств, сформульовано основні підходи до їх ідентифікації та класифікації, досліджено сутність та особливості інтеграційних процесів у сільському господарстві, зокрема у контексті парадигми трансакційних витрат.

Започатковані у 90-х роках минулого століття трансформаційні процеси, наслідком яких стало розукрупнення виробництва в аграрній сфері, проводили без належного економічного, правового та соціального обґрунтування. Це у свою чергу зумовило непослідовність, несистемність і суперечливість окремих етапів реформи, насамперед земельної, що мало неоднозначний вплив на розвиток сільського господарства і сільських територій, добробут сільського населення. Були розірвані зв’язки, що підтримували вертикальну інтеграцію елементів агропромислового комплексу, існування яких забезпечувалося механізмом централізованого планування, зовнішні зв’язки між виробниками і споживачами. Обмеженість інформації та альтернатив ресурсозабезпечення і каналів збуту продукції зумовлювали втрати товаровиробників унаслідок цінової дискримінації. Наслідком цих процесів стала низка складних економічних і соціальних проблем, що виникли у сільському господарстві України та набули системного характеру. Ці чинники зумовили значне зростання трансакційних витрат для сільськогосподарських виробників в умовах ринкової трансформації,спричинилиглибокий спад обсягів виробництва та інвестицій в аграрному секторі, зниження ефективності виробництва.

З’ясовано, що середні за масштабами діяльності та дрібні сільськогосподарські підприємства, господарства населення у більшості випадків не мають достатніх фінансових ресурсів для проведення широкомасштабної інвестиційної діяльності, реорганізації виробництва, залучення сучасних технологій. У зв’язку з цим постало питання про розширення розмірів сільськогосподарських підприємств, зокрема  створення великотоварних підприємств на основі посилення інтеграційних процесів у вітчизняному АПК.

Вказані передумови спричинили здійснення реструктуризації аграрних підприємств і формування у вітчизняному АПК великотоварних інтегрованих структур, переважно холдингового типу, котрі виникли без жодного втручання держави внаслідок зосередження капіталу й агропромислового виробництва в одних руках.

Такі підприємства мають достатні фінансові потужності для здійснення інвестиційної діяльності та об’єднують більшість (а в окремих випадках – усі складові) ланок виробництва у межах одного підприємства. Це дає змогу уникати послуг посередників, заощаджувати за рахунок вилучення надлишкових трансакційних витрат, здійснювати гармонійний розподіл  валової доданої вартості у межах підприємства.

Виробництво товару великими партіями дає змогу використовувати ефект масштабу, зокрема за рахунок:

1) полегшення режиму залучення фінансових позик;

2) швидшого вдосконалення технологій завдяки їх ширшому застосуванню;

3) купівлі матеріальних ресурсів за нижчими цінами через значні обсяги закупівель;

4) ширших можливостей налагодження сівозмін;

5) відмови від послуг суміжників і посередників, розширення можливості диверсифікації виробництва.

Великотоварна господарська діяльність потребує чіткого координування (узгодження) каналів постачаннясировини, продуктів переробки та готової продукції, що зумовить вагоме зменшення затрат. Необхідність створення власної збутової мережі можна пояснити тим, що наявні канали збуту не спроможні впоратися з реалізацією різко збільшеного обсягу виробленої продукції.

Проведення дослідження великотоварного аграрного виробництва неможливе без чіткої ідентифікації великотоварних підприємств. У процесі дисертаційного дослідження виділено такі критерії класифікації підприємств: цільові;  виробничі; ринкові та інституціональні. За цільовим критерієм сільськогосподарські підприємства поділяють на структури, спрямовані на прибуток або на інші цілі діяльності. Зокрема доцільно відзначити перебування у сфері аграрного бізнесу й акумуляцію ресурсів.

Виробничі критерії можна виділити з позиції розміру підприємств. Вважаємо за доцільне розглядати натуральні показники (обсяги валової й товарної продукції, кількість працівників, площу земельних угідь у користуванні або власності) та економічні характеристики розмірів. У рамках виробничого критерію всі сільськогосподарські підприємства поділено залежно від товарності, яку характеризовано двома показниками: рівнем товарності та обсягом товарної продукції (рис. 1).

Відповідно до інституційного поділу виділимо державні та приватні підприємства, а також підприємства зі змішаною формою власності.

У рамках нашого дослідження за ідентифікації великотоварних сільськогосподарських підприємств використано ринковий підхід до класифікації підприємств певної галузі за їх розмірами. Відповідно до нього до велико-, середньо- та дрібнотоварних підприємств належать господарства із часткою у регіональному ринку, відповідно, – понад 1,00, від 0,25 до 1,00, та менше ніж 0,25%. Для визначення частки підприємства на ринку враховувалиобсяг товарної продукції, при чому до уваги брали обласний ринок сільськогосподарської продукції.

Оскільки більшу частину додаткової вартості отримують не на стадії виробництва, а на інших стадіях просування продукції до споживача, передусім на стадії переробки сільськогосподарської сировини та дистрибуції продукції, економічно  обґрунтованою  стає  потреба  інтеграції  великотоварних

сільськогосподарських підприємств із переробними підприємствами та підприємствами, що здійснюють збут продукції.