РОЗВИТОК ЗAСAД ДIAГНОСТУВAННЯ СОЦIAЛЬНИХ ПРОЦЕСIВ РЕГIОНAЛЬНОГО РИНКУ ПРAЦI

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертаційної РОБОТИ

У першому розділі «Наукові засади розвитку та діагностування соціальних процесів ринку праці» розглянуто основні теоретичні та методичні засади діагностування ринку праці. Дослідження теоретичних основ розвитку ринку праці виявило, що формування соціально орієнтованого ринку праці є тривалим і складним процесом суспільного відтворення в єдності його продуктивних сил і виробничих відносин, що відбувається при взаємодії багатьох чинників і вимагає врахування дії суспільного прогресу. Якщо ступінь соціалізації економічної системи визначається рівнем зайнятості і доходів населення, то саме соціально орієнтований ринок праці є найбільш адекватним відповідній моделі держави.

Проведене дослідження особливостей формування наукових засад ринку праці дозволило надати авторське визначення низки категорії. Ринок праці – це система суспільних стосунків, соціальних норм та інститутів, що забезпечують: процес купівлі-продажу праці за ціною, що визначається попитом і пропозицією; використання праці, регулювання та розвиток соціальних процесів (соціальне партнерство, конкуренція, мобільність, процеси адаптації і т.д.). Під інститутами ринку праці розуміються: по-перше, «правила гри», які закріплені в законах, нормативних актах, принципах, соціальних нормах; по-друге, установи та організації, що формують інфраструктуру ринку праці, цільовою функцією яких є оптимізація поведінки учасників соціально-трудових відносин; по-третє, механізми, що регулюють функціонування ринку праці та його розвиток.

Визначено, що механізм регулювання соціальних процесів на регіональному ринку праці досить складний і значною мірою залежить від таких процесів, як інституціоналізація соціально орієнтованої економіки, впровадження ринкових реформ та новітніх стандартів інформаційного суспільства.

Ринок праці є центральною категорією в соціально-трудових відносинах. Функціонуючий ринок праці - це не просто необхідний соціальний інститут, це умова, без якої вільна економіка просто неможлива. Ринок праці є системою суспільних відносин і узгодження інтересів роботодавців і найманої робочої сили. За цим простим визначенням ринку праці ховаються соціально-трудова структура і трансформація соціально-трудових відносин, групова інтегрованість і трудова мотивація в системі кваліфікації і змістовності праці робітників.

Проведено теоретичне дослідження та систематизацію характеристик ринку праці за чотирма напрямами: ринок праці як економічна категорія; концептуальні підходи до трактування сутності сегментування ринку праці; ринок як соціальний інститут; соціальні процеси в ринкових умовах. Це надало змогу виокремити напрями подальших наукових досліджень, в яких доцільно зосередити увагу на закономірностях розвитку ринку праці в умовах інноваційних змін, підходах до сегментування соціальних процесів на ринку праці, дослідженнях соціальної структури в ринкових умовах. Процес формування ринку праці передбачає його соціальну спрямованість.

Український ринок праці знаходиться на самому первинному рівні розвитку своєї моделі, і це є важкий та ймовірно тривалий процес. Множинність і складність проявів процесів, що його формують та відтворюють, наявність різних сегментів ринку праці реалізується єдиним механізмом - соціальними процесами, що протікають на ньому. З урахуванням цього, автором обґрунтовано теоретико-методичні та прикладні засади соціальної спрямованості регіонального ринку праці, що наведено в табл.1.

Вивчення соціальних процесів, їх стрімкі зміни на регіональному ринку праці доводять, що найбільш ефективною формою їх дослідження є діагностика.

У роботі визначено, що діагностування соціальних процесів регіонального ринку праці – це комплексне дослідження соціальних процесів з використанням теоретичного та методологічного інструментарію, виявлення і вивчення причинно-наслідкових зв'язків та співвідношення між попитом та пропозицією на ринку праці; наявністю трудових ресурсів і робочих місць. Цей складний управлінський процес відображає можливість раціонального використання трудового потенціалу; регулювання обсягів інвестицій; формування соціальної інфраструктури та інших пріоритетно значущих соціальних складових, що забезпечать розширене відтворення регіонального ринку праці та прийняття обґрунтованих управлінських рішень.